11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 216/5973/18
провадження № 61-14412св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Шиповича В. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
про стягнення боргу
та за зустрічним позовом ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»
про визнання договору поруки припиненим
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, постановлену в складі колегії суддів Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О., про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.
Короткий виклад вимог позовів та рішення суду першої інстанції
1. У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (далі - ТОВ «АВТО ПРОСТО») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 як основного позичальника та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як поручителів про стягнення боргу за угодою № 315306 від 30 березня 2010 року в розмірі 211 587,31 грн.
2. ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що основний позичальник припинив виконання зобов'язань ще в лютому 2015 році, в зв'язку з чим сплив строк пред'явлення вимог до поручителів.
3. Рішенням від 12 січня 2024 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позов ТОВ «АВТО ПРОСТО» задовольнив.
Стягнув солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» заборгованість за угодою № 315306 від 30 березня 2010 року в розмірі 211 587,31 грн.?
Відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договору поруки від 15 вересня 2015 року припиненим.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
4. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_3 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст ухвал апеляційного суду
5. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху в зв'язку з несплатою ним судового збору в розмірі 4 760,71 грн. Надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.
Попереджено заявника, що у випадку невиконання ухвали в установлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.
6. 03 травня 2024 року на адресу Дніпровського апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшла заява про відвід судді Бондар Я. М., за змістом якої заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності сплати судового збору з посиланням на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також неврахування пункту 38 постанови Великої Палати Верхового Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц та постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року в справі № 761/46077/18.
7. Ухвалами суду відвід визнано необґрунтованим і залишено без задоволення.
8. Надалі заявник надіслав на адресу суду заяву про відвід колегії суддів Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.
9. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід колегії суддів відмовлено.
10. Оскільки станом на 21 жовтня 2025 року недоліки, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, не усунуто, Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу від 21 жовтня 2025 року про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникові.
Стислий виклад доводів і вимог особи, яка подала касаційну скаргу
11. 13 листопада 2025 року ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, в якій просив її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
12. З урахуванням змісту поданої уточненої касаційної скарги, як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_3 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
13. Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц та Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 761/46077/18.
14. Наполягає на тому, що апеляційний суд безпідставно не застосував приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за змістом якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав, у зв'язку із чим він заявляв відводи складу суду в апеляційній інстанції.
15. Також ОСОБА_3 зазначив, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про відкриття апеляційного провадження та уточнену апеляційну скаргу, які подані ним 04 травня 2024 року.
Стислий виклад доводів і вимог особи, яка подає відзив на касаційну скаргу
16. 12 січня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «АВТО ПРОСТО» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
17. Відзив мотивований тим, що відповідач у цій справі не звільнений від сплати судового збору та безпідставно не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, про існування якої був достеменно обізнаний.
18. Ухвалою від 20 листопада 2025 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме: надання доказів сплати судового збору, уточнення складу учасників справи та надання копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
19. 03 грудня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_3 подав до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу, докази сплати судового збору, чим усунув недоліки, визначені ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року.
20. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , а матеріали справи витребувано з суду першої інстанції.
21. 26 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Межі та підстави касаційного перегляду
23. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема,ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України).
24. Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Згідно з частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Право, застосоване судом, та оцінка доводів касаційної скарги
26. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги наведені в статті 356 ЦПК України. Частина четверта цієї норми визначає перелік документів, які додаються до апеляційної скарги.
27. Зокрема, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України).
28. Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
29. Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
30. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).
31. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).
32. У справі, яка переглядається, підставою для повернення апеляційної скарги ОСОБА_3 є висновок суду про неусунення заявником її недоліків у встановлений судом строк. Таким недоліком суд визнав несплату відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги, надавши йому строк десять днів для усунення такого недоліку. Суд також роз'яснив заявнику, що в разі неусунення недоліків апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявникові.
33. Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана ОСОБА_3 26 квітня 2024 року (т. 2, а. с. 145).
34. 04 травня 2025 року, тобто в межах наданого судом строку для усунення недоліків, ОСОБА_3 надіслав на адресу суду клопотання про відкриття апеляційного провадження з посиланням на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (т. 2, а. с. 146, 147).
35. Подібні доводи зазначалися відповідачем і в заяві про відвід судді Бондар Я. М., поданій 03 травня 2024 року (т. 2, а. с. 132-136).
36. Хоча ЦПК України і не передбачає подання особою, яка подала апеляційну скаргу, додаткового клопотання про відкриття апеляційного провадження, проте у змісті цього клопотання, поданого ОСОБА_3 04 травня 2024 року, містилось посилання на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто в силу закону.
37. Таке посилання у процесуальному зверненні учасника процесу після залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору з огляду на зміст пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України повинно оцінюватись судом як реакція на таку ухвалу.
38. У період з травня 2024 року до жовтня 2025 року зазначене клопотання апеляційним судом вирішено не було.
39. В ухвалі про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги оцінка доводам заявника про необхідність застосування частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» судом не надана.
40. У процесуальній ситуації, яка склалася в цій справі, питання про те, чи звільнений відповідач від сплати судового збору як споживач фінансових послуг повинно вирішуватися апеляційним судом у відповідній ухвалі, постановленій за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 , адже учасник справи має правомірне очікування отримати вмотивовану відповідь на наведені ним вагомі доводи, які не є явно необґрунтованими.
41. У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16 зазначено, що, враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги чи іншого процесуального звернення є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору.
Реалізація особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Тому апеляційний суд, розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні, повинен був продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу, адже у особи не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
42. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
43. До того ж ЄСПЛ зазначав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі «Воловик проти України» від 06 грудня 2007 року).
44. У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
45. У частині другій статті 381 ЦПК України зазначено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
46. З огляду на викладене, отримавши від ОСОБА_3 клопотання про звільнення від сплати судового збору (посилання на визначену законом підставу для такого звільнення) та відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд зобов'язаний був його розглянути шляхом постановлення відповідної ухвали та, у випадку відмови в його задоволенні, продовжити визначений судом строк для усунення недоліків з метою врахування такого процесуального рішення суду заявником.
47. Визнання неподаною та повернення апеляційної скарги відповідача в цій справі без вирішення згаданого клопотання ОСОБА_3 є передчасним, не відповідає нормам процесуального права та перешкоджає заявникові в реалізації гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України права на доступ до суду через апеляційний перегляд судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
49. Оскільки апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення передчасної ухвали про повернення апеляційної скарги, то ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).
50. В силу частини тринадцятої статті 141 ЦПК України новий розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович