Ухвала
23 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 761/30533/21
провадження № 61-15622ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року у складі судді: Савицького О. А., постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., та ухвалу Верховного суду від 09 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей відомостей про батька,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей відомостей про батька.
У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмета позову, у якій посилаючись на положення частини третьої статті 49 ЦПК України замість первісного предмета позову про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей відомостей про батька, визначив новий, а саме про визначення способу участі батька у вихованні дітей шляхом періодичних та систематичних побачень за визначеним позивачем графіком спілкування.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року, відмовлено позивачу ОСОБА_1 в прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову від 25 січня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126518603).
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127393823).
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134040967).
16 лютого 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу (заява про поновлення строку на касаційне оскарження Вх № 4752/0/200-26 від 16 лютого 2026 року) на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року та ухвалу Верховного суду від 09 лютого 2026 року, у якій просить переглянути ухвалу Верховного Суду від 09 лютого 2026 року, скасувати постанови Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року та від 08 квітня 2025 року, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункт 3 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року, постанови Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року та ухвали Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року необхідно відмовити, оскільки є ухвали Верховного Суду від 13 травня 2025 року та 09 лютого 2026 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року.
Норми процесуального закону визначають імперативний обов'язок суду касаційної інстанції відмовити у відкритті касаційного провадження за наявності постановленої у відповідній цивільній справі ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на теж саме судове рішення. Законодавець, передбачивши такі процесуальні правила, обмежив можливість касаційного суду повертатись до вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, за касаційною скаргою якої вже відмовлено у відкритті касаційного провадження на теж саме судове рішення. Ці правила є зрозумілими, а процесуальне законодавство не містить виключень щодо їх застосування (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року в справі №640/20732/22 (адміністративне провадження № К/990/13344/24), ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року в справі № 367/6682/21 (провадження № 61-14701ск24)).
Касаційний суд звертає увагу, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).
У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2026 року слід відмовити з таких мотивів.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (частина перша статті 389 ЦПК України).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Аналіз частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвали суду касаційної інстанції у касаційному порядку не передбачено (див. зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року в справі № 753/5153/18 (провадження № 61-4642ск20)).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2026 року слід відмовити.
Керуючись статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року та ухвалу Верховного суду від 09 лютого 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей відомостей про батька.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков