16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 305/1712/13-ц
провадження № 61-1439ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, на постанову Закарпатського апеляційного суду
від 23 грудня 2025 року, ухвалену у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Транс-УА» про стягнення заборгованості,
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Транс-УА» (далі - ТОВ «Омега-Транс-УА») про стягнення заборгованості у розмірі 169 013,20 грн.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06 квітня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Рахівського районного суду Закарпатської області
від 30 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Стягнено з ТОВ «Омега-Транс УА» на користь ОСОБА_1 заборгованість
у розмірі 169 013,20 грн.
Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції, ТОВ «Омега-Транс-УА» подало апеляційну скаргу.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Омега-Транс-УА»задоволено частково.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 серпня 2023 року в частині задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами залишено без змін, а в частині задоволення позову змінено, стягнувши з ТОВ «Омега-Транс-УА» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 98 565 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнено з ТОВ «Омега-Транс-УА» на користь ОСОБА_1 4 988,91 грн
у відшкодування судового збору.
30 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Л. В., засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року.
04 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цебрик Л. В., через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду подібну за змістом касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня
2025 року.
Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подано на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої
статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий
пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу
(підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення встановлено, що ціна позову визначена
у розмірі 169 013,20 грн, щоне перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (832 000 грн).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до
вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Представник заявника посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується права на справедливий суд, дотримання встановлених законом строків та розумних строків розгляду справи, а також права позивача на мирне володіння майном у формі права вимоги повернення позичених відповідачу коштів, тобто права кредитора задовольнити свої вимоги в судовому порядку шляхом стягнення з боржника заборгованості.
Проте зазначені доводи не є належним мотивуванням випадку, визначеного підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий в часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Крім того, про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Представником заявника належним чином не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах у касаційній скарзі не наведено; також не зазначено про наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному.
Також представник заявникапосилається на підпункти «б», «в» пункту 2
частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що справа має виняткове значення для позивача, оскільки пов'язана з кримінальною справою щодо нього. Позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді кримінальних справ, зокрема ту обставину, що він не надавав відповідачу позики у розмірі 70 448,20 грн. Крім того, позивач оскаржив в апеляційному порядку судові рішення у кримінальних справах щодо працівників товариства.
Відповідно до статті 90 Кримінально процесуального кодексу України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що апеляційний суд встановив порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 554/10204/15-к (провадження № 51-492км21) зазначено, що рішення суду іншої юрисдикції не є доказом відповідно до положень кримінального процесуального законодавства і не має безпосереднього впливу на доказову базу у кримінальному провадженні, яке розглядається судом. Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред'явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють чи винна конкретна особа у його вчиненні. Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 23 лютого 2016 року
у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14) підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження.
Отже, доводи представника заявника не свідчать про те, що позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваною постановою, при розгляді кримінальних справ.
Водночас аргументи представника про те, що справа має для заявника виняткове значення є формальними, зводяться до необхідності переоцінки доказів, ґрунтуються на незгоді заявника з оскаржуваним судовим рішенням.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого
частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційні скарги хоча й містять доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, однак підстав, які б слугували обов'язковому скасуванню судового рішення, зазначених в частині першій статті 411 ЦПК України, в них не зазначено.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris
(ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Представник заявника подав касаційні скарги на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, ухвалену у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Транс-УА» про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська