24 лютого 2026 року
м. Київ
справа №640/17089/22
адміністративне провадження №К/990/5335/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року
у справі №640/17089/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,
05 лютого 2026 року до касаційного суду надійшла скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах (з обов'язковим обґрунтуванням подібності правовідносин), що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
У тексті касаційної скарги відповідач зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №761/19438/16-ц, №522/1914/16-ц, №461/2565/18, №443/636/18, №161/7196/19, №932/7278/20.
Указує, що судами не враховано практику щодо дискреційних повноважень органу державної влади, викладену у постановах Верховного Суду у справах №120/3920/20-а, №9901/372/19, №1840/3664/18 та №2240/3066/18
Колегія суддів зауважує, що в ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року [про залишення попередньої касаційної скарги без руху] зверталася увага скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Водночас, наведене скаржником обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України не відповідає указаним вимогам або відповідає лише частково, у зв'язку з чим не приймається судом касаційної інстанції як належне обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм державної служби стосовно оцінки пропозиції рівнозначної посади саме в умовах реорганізації без скорочення штатної чисельності (коли змінюється назва структурного підрозділу).
Також указує на відсутність висновку Верховного Суду з питання врегулювання норми, щодо не забезпечення працівниками органу державної влади виконувати свої функціональні обов'язки у зв'язку із перебування за кордоном, а також відсутністю волевиявлення забезпечення діяльності органу державної влади в період дії правового режиму військового стану.
Суд повторно зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року зверталася увага скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно указати конкретну норму права, яку було застосовано судами попередніх інстанцій неправильно, яка регулює спірні правовідносини та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (у взаємозв'язку з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Однак, всупереч наведеному скаржник не зазначив норми/норм, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах та не обґрунтував необхідності такого висновку.
З огляду на викладене Суд констатує, що скаржник не усунув недоліки касаційної скарги, які зумовили її попереднє повернення.
Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та належним обґрунтуванням таких підстав.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №640/17089/22 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, та належним обґрунтуванням таких підстав.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, установлений судом, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду