про відмову у відкритті касаційного провадження
24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 380/958/22
адміністративне провадження № К/990/962/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (суддя Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (колегія у складів суддів Шевчук С.М., Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.)
у справі № 380/958/22
за позовом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького
до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівської обласної державної адміністрації,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Львівської обласної ради, Давидівської сільської ради Львівської області, Міністерства освіти і науки України
за участю прокурора Львівської обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2022 року Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького (далі - ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького, позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Пустомитівського відділу Держгеокадастру щодо не поновлення обліку 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за Університетом;
- зобов'язати поновити облік 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за ЛНУВМБ імені С. 3. Гжицького;
- зобов'язати Львівську обласну державну адміністрацію надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо інвентаризації 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17.12.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, відмовив у задоволенні позову.
07.01.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Разом з тим, скаржник пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 КАС України, оскільки повний текст оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 складений в той же день, а, отже, строк на подання касаційної скарги закінчився 30.10.2025.
У касаційній скарзі скаржник серед іншого заявив про поновлення йому пропущеного строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд визнавши наведені скаржником доводи щодо причин пропуску ним строку на касаційне оскарження неповажними, ухвалою від 27.01.2026 залишив касаційну скаргу позивача без руху в тому числі з мотивів її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 332 КАС України. При цьому Суд визначив скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
06.02.2026 на виконання вимог ухвали від 27.01.2026 від представника ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку касаційного оскарження. Зазначена заява обґрунтована тим, що первісна, своєчасно подана касаційна скарга була повернута ухвалою Верховного Суду від 06.11.2025 з причини ненаведення обгрунтування щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
Згодом позивач, вживши заходи для усунення недоліків, у січні 2026 року повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку залишено без руху згідно з ухвалою від 27.01.2026.
Проте таким мотивам скаржника Суд вже надав правову оцінку в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, визнавши їх неповажними.
У взаємозв'язку з наведеним Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою ст. 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом ч. 8 ст. 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Отже, скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині форми та змісту (зокрема, належного викладення підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України), є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
При цьому та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених ст. 329 КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень ст.ст. 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-пра-вових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького слід відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України.
Керуючись ст. 333 КАС України, Суд,-
1. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 380/958/22.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб