Справа № 172/2410/25
Провадження № 1-кп/172/378/25
24.02.2026 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у сел. Васильківка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041420000283 від 02.08.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с. Новогригорівка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянки України, не працює, має на утриманні малолітню дитину 2024 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час ВПО у АДРЕСА_2 раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1
ст. 357 КК України, -
ОСОБА_4 14 липня 2025 року приблизно об 11:20 год. знаходилася біля будинку № 144 по вул. Успішна в сел. Васильківка Синельниківського району Дніпропетровської області, де неподалік зазначеного будинку на землі помітила жіночий гаманець червоного кольору. Відкривши гаманець, в одному з відділень, ОСОБА_4 виявила пластикову банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» (№ НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_5 та пін-код до вказаної картки, який був записаний на окремому аркуші паперу, що зберігався в гаманці. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник протиправний умисел на привласнення знайденої банківської картки з метою її подальшого використання для доступу до банківського рахунку власника вказаної картки - ОСОБА_5 . Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» банківська картка є офіційним документом.
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний намір на привласнення офіційного документу, того ж дня без розриву в часі, з корисливих мотивів, не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого нею майна, усвідомлюючи, що знайдена нею банківська картка належить іншій особі та є офіційним документом, привласнила зазначену пластикову банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», яка належить ОСОБА_5 та є електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку ОСОБА_5 . Після цього, ОСОБА_4 залишила місце події, утримуючи вищевказаний офіційний документ - банківську картку при собі з метою його подальшого використання для доступу до банківського рахунку потерпілої ОСОБА_5 .
Крім цього, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема на підставі Указу Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 09.05.2025 строком на 90 діб.
Встановлено, що 14 липня 2025 року близько 11 год. 30 хв., маючи у розпорядженні раніше привласнену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» (№ НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_5 , у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме: викрадення з банківського рахунку, належного ОСОБА_5 , грошових коштів шляхом використання вищевказаної банківської картки в умовах воєнного стану.
Так, реалізуючи свій протиправний умисел, того ж дня без розриву у часі, ОСОБА_4 прибула до банкомату, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправність своїх дій, таємно, скориставшись пін-кодом, який був записаний на окремому аркуші паперу в гаманці потерпілої ОСОБА_5 , використовуючи зазначений банкомат та банківську картку потерпілої, перевірила наявність грошових коштів на банківському рахунку потерпілої та об 11 год. 33 хв. 14.07.2025 року зняла з карти грошові кошти однією банківською операцією на загальну суму 8200,00 грн. Внаслідок протиправних дій, реалізованих шляхом викрадення грошових коштів за допомогою банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 з банківського рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_4 спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 8200,00 грн. У подальшому ОСОБА_4 залишила місце події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень при зазначених вище обставинах визнала повністю, у скоєному каялася. Не виявила бажання давати показання у суді.
Сторони у судовому засіданні не заперечували проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв'язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим.
Судом роз'яснені наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення їх можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння цих обставин та добровільність їх позиції.
З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження обвинуваченою всіх обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а її умисні дії правильно кваліфіковані за:
- ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану;
- ч. 1 ст. 357 КК України як привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що обвинувачена вчинила кримінальний проступок та тяжкий злочин, раніше не судима, за місцем проживання характеризується добре, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, на утриманні має малолітню дитину 2024 року народження.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
З урахуванням обставин справи, думки прокурора, потерпілої, характеристики особи обвинуваченої, суд вважає за необхідне й доцільне призначити покарання в межах санкції статей КК України за якими ОСОБА_4 визнана винною, у виді пробаційного нагляду та позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення, а також попередження скоєння нею нових злочинів.
Разом з тим, враховуючи особу винної, її ставлення до скоєного, пом'якшуючі вину та інші обставини справи, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень без реального відбування покарання. Тому обвинувачену може бути звільнено від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Цивільний позов потерпілою не заявлено. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити їй покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробовуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
Речові докази: один оптичний диск - залишити в матеріалах кримінального провадження
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1