Справа № 951/45/26
Провадження №2/951/120/2026
/заочне/
24 лютого 2026 року
Козівський районний суд Тернопільської області
у складі головуючої судді Гриновець О. Б.
з участю секретаря судового засідання Галаса В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
установив:
23.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем. За час спільного проживання у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час спільна дитини проживає з матір'ю й знаходиться на повному її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, інших утриманців немає. У зв'язку із відсутністю добровільної згоди між сторонами щодо розміру витрат на утримання дитини, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 951/45/26 передана 23.01.2026 судді Гриновець О. Б.
Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 09.02.2026 розгляд справи відкладено.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Разом із позовною заявою подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з'явився. Про причини неявки суд не повідомляв, заяв чи клопотань не подавав.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив у силу вимог ст. 178 ЦПК України без поважних причин.
Тож згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає, що наявні підстави для заочного розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.12.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 1131, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 й ОСОБА_1 /а. с. 4/.
Як видно з довідок від 03.06.2022 № 6108-5001693905, 6108-5001694179 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 проживає разом з дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 5, 6/.
Жодних доказів участі в матеріальному забезпеченні дитини відповідачем ОСОБА_2 не надано та судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Судом беззаперечно встановлено, що сторони по справі мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Остання перебуває на утриманні матері, а батько матеріальної допомоги на її утримання не надає, тому суд вважає, що позивач потребує матеріальної допомоги на утримання дочки.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, при чому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 27 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Як визначено статтею 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов'язок суду полягає у першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 ст. 181 СК України).
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.
Як видно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у справі № 755/14148/18 не підтримав практику призначення аліментів у мінімальному розмірі і роз'яснив, що при ухваленні рішення про стягнення аліментів, суди мають керуватись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. ВС визначив, що аліменти не обов'язково мають присуджуватись у мінімальному розмірі, передбаченому ст.182 СК України, а також встановив, що відповідач має довести свою неспроможність платити аліменти, встановлені судом. Також ВС дійшов висновку, що сам факт відсутності у одного з батьків можливості надавати певний розмір утримання своїй дитині не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при встановленні розміру аліментів. Така обставина не є підставою звільнення батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 344/10971/16-ц.
Тож, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, а тому необхідно стягувати із ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі 1/4 заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Позивач звернулася до суду з даним позовом 23.01.2026, тому суд присуджує стягнення аліментів з відповідача починаючи з вказаної дати і до досягнення дитиною повноліття.
Також згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду із відповідним позовом в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України згідно з ч. 1 ст. 192 СК України.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що позивач при зверненні до суду з таким позовом звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 331, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України
ухвалив:
задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.01.2026 й до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 /одна тисяча триста тридцять одна/ гривень 20 /двадцять/ копійок судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Дата складення повного рішення суду 24.02.2026.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя О. Б. Гриновець