Справа № 456/6083/25
Провадження № 2/456/406/2026
(ЗАОЧНЕ)
23 лютого 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Валовін Ю. В. ,
з участю секретаря Байко В.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.
Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» в особі представника Паладич А.О., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся в Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 у розмірі 23 827,99 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 14.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1568519 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов'язання за кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов 'язання з істотним порушенням умов договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості, що становить 23 827,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 999,99 грн, заборгованість за відсотками 12 780,00 грн, пеня - 7 048,00 грн. Згідно з договором факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників до договору. Відтак, згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги повернення заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 в сумі 23 827,99 грн.
Відповідач ОСОБА_1 у запропонований судом строк відзив на позовну заяву ТОВ «Свеа Фінанс» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором не подала.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Одночасно з поданням позовної заяви 04.11.2025 представник позивача Паладич Н.Я. заявила клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача /а.с. 7/.
Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В. /а.с. 62/
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.01.2026. /а.с. 64/.
Ухвалою судового засідання від 05.01.2026 розгляд справи відкладено на 26.01.2026 у зв'язку з неявкою відповідача /а.с. 71/.
Ухвалою судового засідання від 26.01.2026 розгляд справи відкладено на 23.02.2026 у зв'язку з повторною неявкою відповідача /а.с. 77/.
Розгляд справи відбувся 23.02.2026 без участі сторін.
Ухвалою судового засідання від 23.02.2026 суд постановив проводити заочний розгляд справи /а.с. 85/.
В судове засідання представник позивача Паладич Н.Я. не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду тричі не з'явилась у судові засідання 05.01.2026, 26.01.2026, 23.02.2026, про причину неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 14.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1568519, який підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Т642 /а.с. 8-12/.
Договір містить реквізити сторін, зокрема ім'я позичальника ОСОБА_1 , її дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання, номери телефонів, електронні пошти та електронний підпис одноразовим ідентифікатором Т642.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 1568519 від 14.06.2024 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п.п. 1.2-1.3 кредитного договору № 1568519 від 14.06.2024 сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 000,00 гривень. Тип кредит - кредиту. Строк кредиту - 360 днів. Згідно з п. 1.5 вказаного кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку, вказаного в п. 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 1,455% в день та застосовується у випадку, якщо споживач як учасник Програми лояльності товариства до 14.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів. Згідно з п. 1.7 денна процентна ставка становить 1,5% в день. Як вбачається з п. 1.10 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 25 600,00 грн, а з урахуванням застосування зниженої процентної ставки складає 25 546,00 грн. Згідно з п. 6.4 у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 600,00 гривень на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 44,00 гривень, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до графіку платежів, який підписано 14.06.2024 позичальником ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Т642, вбачається, що загальна вартість кредиту за період з 14.06.2024 по 09.06.2025 становить 25 546,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума кредиту за договором, 21 546,00 грн - проценти за користування кредитом /зворотна сторона а.с. 12/.
Листом ТОВ «Пейтек» за вих. № 20250226-62 від 26.02.2025 підтверджується факт перерахування 14.06.2024 ТОВ «Селфі Кредит» коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 в сумі 4 000,00 грн, відтак судом встановлено, що первісний кредитор виконав зобов'язання за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 /а.с. 29/.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 24.02.2025 становить 23 827,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 999,99 грн, заборгованість за відсотками 12 780,00 грн, пеня, штрафи 7 048,00 грн. Сплачена сума відповідачем ОСОБА_1 на користь ТОВ «Селфі Кредит» становить 3 472,01 грн, з яких 0,01 грн - тіл кредиту, 2 520,00 грн - нараховані відсотки, 952 грн - штрафні санкції /а.с. 26-28/.
Згідно з договором факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників до договору /а.с. 30-36/.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025 сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 становить 23 827,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 999,99 грн, заборгованість за відсотками 12 780,00 грн, штрафні санкції 7 048,00 грн /а.с. 42-43/.
Розмір спірної заборгованості за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків відповідач суду не надала.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом 14.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний № 1568519 в електронній формі, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором Т642.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт, підписаний його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер телефону, який нею особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження № 61-1602св20); від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21); від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, факт укладення договору підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем, які було досліджено судом.
Щодо нарахованих процентів судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові від 28 березня 2018 року по справі 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Обмеження щодо розміру денної процентної ставки містяться у Законі України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно пункту 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено, зокрема, частиною 5 такого змісту: максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2,5%, протягом наступних 120 днів 1,5%.
Однак, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таки чином, строк, встановлений в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.
Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Таким чином, кредитний договір № 1568519 укладений між ТОВ «Свеа Фінанс» та ОСОБА_1 14.06.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому ТОВ «Свеа Фінанс» мав привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.
Однак, судом встановлено, що згідно з п. 1.5 кредитного договору № 1568519 від 14.06.2024 тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку, вказаного в п. 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 1,455% в день та застосовується у випадку, якщо споживач як учасник Програми лояльності товариства до 14.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів. Згідно з п. 1.7 денна процентна ставка становить 1,5% в день.
Таким чином, перераховані вище пункти кредитного договору № 1568519 від 14.06.2024 щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% суперечать ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відтак такі є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.
Щодо стягнення з відповідача неустойки у виді штрафу слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з пунктом 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим № 4757-IX від 14.01.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
Таким чином, на даний час в Україні діє воєнний стан, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. (ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України).
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відтак, до положення пункту 6.4 кредитного договору № 1568519 від 14.06.2024 про стягнення штрафу за невиконання та/або неналежне виконання умов договору суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача ТОВ «Свеа Фінанс».
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання коштів позичальником, а також наявності заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Водночас, умови кредитного договору № 1568519 від 14.06.2024 про сплату відповідачем ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану нарахованого штрафу в розмірі 7 048,00 грн, як міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань на користь позикодавця, які передбачені умовами кредитного договору № 1568519 від 14.06.2024, суперечать пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, через що являються нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, відтак в частині вимог про стягнення неустойки задоволенню не підлягає.
Крім того, судом встановлено, що умови кредитного договору № 1568519 від 14.06.2024 про встановлення денної процентної ставки вище 1% суперечать ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відтак такі є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За таких обставин підлягає перерахуванню розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами з урахуванням указаних вище приписів, виходячи із максимального розміру денної процентної ставки, що становить 1%, а саме: 4 000,00 грн * 1%*360 днів = 14 400,00 грн.
Згідно з розрахунку заборгованості судом встановлено, що нарахування процентів здійснювалося 255 днів з 14.06.2024 по 24.02.2025, таким чином сума нарахованих процентів за вказаний період повинна становити 10 200,00 грн (4 000,00 грн * 1%*255 днів = 10 200,00 грн).
Водночас, відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 сплатила на користь відповідача ТОВ «Свеа Фінанс» 3 472,01 грн, з яких: 0,01 грн заборгованості за тілом кредиту, 2 520,00 грн заборгованості за нарахованими процентами, 952,00 грн штрафних санкцій. Відтак, оскільки положення кредитного договору про нарахування штрафу під час воєнного стану є нікчемними, сплачені 952,00 грн штрафних санкцій слід зарахувати до сплачених процентів.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 в розмірі 10 727,99 грн, яка складається з 3 999,99 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 6 728,00 грн процентів за користування кредитними коштами (10 200,00 грн - (2 520,00 грн + 952,00 грн) = 6 728,00 грн).
Жодних доказів на спростування розміру заборгованості, як і доказів сплати такого боргу, відповідачем до суду не надано. Таким чином, суд вважає доведеним вказаний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 в розмірі 10 727,99 грн.
Враховуючи наведене, встановивши вказані вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку про те, що позов необхідно частково задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024 у розмірі 10 727,99 грн, яка складається з 3 999,99 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 6 728,00 грн процентів за користування кредитними коштами.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» судового збору в розмірі 2 422,40 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у сумі 1 090,63 грн (10 727,99 грн * 100% / 23 827,99 грн = 45,0226393% задоволених позовних вимог; 45,0226393% * 2 422,40 грн / 100% = 1 090,63 грн судового збору).
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 10 727,99 грн (десять тисяч сімсот двадцять сім гривень 99 копійок) заборгованості за кредитним договором № 1568519 від 14.06.2024, що складається з тіла кредиту в розмірі 3 999,99 грн (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 99 копійок), процентів за користування кредитом в розмірі 6 728,00 грн (шість тисяч сімсот двадцять вісім гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати в розмірі 1 090,63 грн (одна тисяча дев'яносто гривень 63 копійки) пропорційно до задоволених вимог.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін у справі.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ідентифікаційний код 37616221; місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Юлія ВАЛОВІН