Справа № 455/338/26
Провадження № 1-кс/455/32/2026
23 лютого 2026 року м. Старий Самбір
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши подане у кримінальному провадженні №62025170030025710 від 18.11.2025 слідчим СВ ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, -
ОСОБА_6 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Самбір Львівської області, адреса проживання: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, не одружений, раніше судимий Самбірським міськрайонним судом Львівської області від 11.04.2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1, ч. 2 ст. 307 до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, який згідно ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 08.11.2024 звільнений умовно-достроково від відбування покарання та прийнятий до підрозділу Національної гвардії України за контрактом, який перебував на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також - Підозрюваний), -
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосуванням до Підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що солдат ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем, який згідно ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 08.11.2024 звільнений умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом (на підставі ст. 81-1 КК України) та будучи на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції У країни, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 07.10.2025 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався у АДРЕСА_2 , та був відсутній на службі, обов'язки військової служби не виконував до 21.10.2025, тобто до моменту його доставлення військовослужбовцями Військової служби правопорядку до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) після чого приступив до виконання службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
23.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У клопотанні стверджується про наявність таких ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Підозрюваний обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення не оспорював та повідомив, що бажає повернутись до військової служби. Просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Захисник підтримав позицію Підозрюваного.
Тримання під вартою - це один із передбачених статтею 176 КПК України запобіжних заходів, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (частина 1 статті 183, з урахуванням частини 1 статті 176 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки та інші обставини (частина 1 статті 178 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК України).
Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (частина 8 стаття 176 КПК України).
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 Кримінального кодексу України (частина 4 статті 183 КПК України).
Обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення
Обґрунтована підозра означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення, при цьому, факти, які викликають підозру не повинні бути того ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку. Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень (пункти 126-127 Рішення ЄСПЛ від 10.12.2019 року у справі «Кавала проти Туреччини»).
Обґрунтованість підозри підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, копії яких стороною обвинувачення долучено до клопотання про застосування запобіжного заходу - актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини Підозрюваним від 16.10.2025, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 1.10.2025 №1164 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини Підозрюваним, довідкою-доповіддю №03-19/10882 від 21.10.2025 про факт повернення з самовільного залишення військової частини Підозрюваного, довідкою-доповіддю №03-19/13065 від 28.11.2025 про факт самовільного залишення військової частини Підозрюваним; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 19.02.2026, протоколом допиту Підозрюваного від 23.03.2026.
Мета застосування запобіжного заходу, ризики перешкоди кримінальному провадженню
Метою застосування запобіжного заходу прокурор вказує забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам Підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється - тобто метою застосування запобіжного заходу є запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 статті 177 КПК України.
Підозрюваний 26.02.1983 народження, українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, не одружений, раніше судимий Самбірським міськрайонним судом Львівської області 11.04.2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1, ч. 2 ст. 307 та засуджений до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, в подальшому, згідно ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 08.11.2024 - звільнений умовно-достроково від відбування покарання та прийнятий до підрозділу Національної гвардії України за контрактом, перебував на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 .
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність вищевказаних, передбачених статтею 177 КПК України ризиків.
Так, Підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує Підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину є суттєвою, оскільки допускає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Також, з огляду на положення Загальної частини Кримінального кодексу України, цей злочин належить до такої категорії, що виключає можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статті 75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до статті 69 КК України.
Отже, існування ризику переховування Підозрюваного від органів досудового розслідування та суду підтверджується ймовірністю для Підозрюваного бути засудженим на тривалий строк, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Оцінюючи можливість незаконного впливу на свідків, слідчий суддя виходить із того, що відповідно до передбаченої КПК України процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а надалі, після направлення обвинувального акта до суду - такі показання підлягають безпосередній перевірці під час судового розгляду шляхом допиту свідків у судовому засіданні. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, визначеному статтею 225 КПК України, і не вправі ґрунтувати рішення на показаннях, наданих слідчому чи прокурору, або посилатися на них як на самостійне джерело доказів.
За таких умов, ризик впливу на свідків зберігається до моменту їх безпосереднього допиту судом, а встановлення обмежень щодо контактів підозрюваного з певними особами може бути необхідним для забезпечення належного отримання та збереження доказової інформації. У даному кримінальному провадженні свідками є військовослужбовці тієї ж військової частини, з якими підозрюваний проходив службу, та які володіють інформацією про фактичні обставини його служби, самовільного залишення частини та тривалість відсутності; з огляду на спільне проходження служби Підозрюваному відоме місце їх служби (перебування) та порядок з ними зв'язку.
За наведених умов, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу Підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні достатньо обґрунтований для врахування при обранні запобіжного заходу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після самовільного залишення військової частини 07.10.2025 Підозрюваний певний час до свого затримання працівниками Військової служби правопорядку та повернення його у примусовому порядку до військової частини 21.10.2025, через нетривалий час - 28.11.2025 знову самовільно залишив військову частину. Крім того, слідчим суддею враховується і попередня поведінка Підозрюваного, а саме - вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України.
Така модель попередньої поведінки свідчить про сформовану установку Підозрюваного на вчинення кримінальних правопорушень та ухилення від виконання обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, а відтак обумовлює реальний, а не лише гіпотетичний ризик того, що, перебуваючи на волі, він продовжуватиме самовільно не з'являтися до військової частини, чим фактично продовжить інкриміноване кримінальне правопорушення.
В той же час, зазначений у клопотанні ризик перешкоджання Підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, а саме - шляхом вчинення самокалічення та симулювання хвороб, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, у тому числі з метою набуття ніби-то законного права не з'являтись на виклики органу досудового розслідування, прокурора та суду - свого підтвердження в ході розгляду клопотання не знайшов, оскільки будь-які докази існування такого ризику суду представлені не були.
Застосування більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів
За змістом приписів частини 8 статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За наведених обставин застосування у даному випадку виключно найбільш суворого запобіжного заходу є імперативною вимогою КПК України, у зв'язку з чим підстави для застосування до Підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу - відсутні, так само як відсутні і правові підстави для задоволення клопотання захисника про застосування до Підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Питання про визначення розміру застави
Розглядаючи питання про доцільність визначення застави у даному кримінальному провадженні, суд враховує характер та тяжкість інкримінованого Підозрюваному діяння а також вищевикладені ризики переховування Підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків і продовження інкримінованого кримінального правопорушення.
Враховуючи характер та тяжкість інкримінованого Підозрюваному діяння, вищевикладені відомості про особу Підозрюваного та його попередню поведінку, а також доведеність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд доходить висновку, що визначення розміру застави у цьому кримінальному провадженні є недоцільним, оскільки застава не здатна забезпечити досягнення мети запобіжного заходу. У зв'язку з цим, слідчий суддя реалізує надане законом дискреційне право та не визначає розмір застави при обранні щодо Підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що клопотання про застосування запобіжного заходу подано стороною обвинувачення на передбачених кримінальним процесуальним законом підставах та для досягнення легітимної мети, яка може бути досягнута шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що у даному випадку буде розумним та співрозмірним обмеженням права підозрюваного з огляду на завдання кримінального провадження.
Керуючись статтями 2, 132, 176-178, 184, 193, 194, 196, 309, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання підозрюваного та захисника про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у домашнього арешту або визначення розміру застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - залишити без задоволення.
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 23.04.2026 року включно.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1