24 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 201/10982/25
Суддя І інстанції Батманова В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія 32/8/745 від 22.08.2025, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №32/8/745 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 17000 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована протиправністю винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Вказує на те, що жодних заяв 22.08.2025 до відповідача про згоду на притягнення його до відповідальності за його відсутності і без складання протоколу не надавав.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно з Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 08.01.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАКСИМА МЕТАЛ СЕРВІС» на виконання направлене розпорядження № 1785052 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 9:00 19.01.2025 військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв'язку із неприбуттям 19.01.2025 позивача до органу ТЦК та СП 26.02.2025 шляхом взаємодії реєстрів до органів Національної поліції сформовано звернення Е1476461 від 26.02.2025 для доставки військовозобов'язаного до ТЦК та СП для притягнення до адміністративної відповідальності.
22.08.2025 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками поліції.
22.08.2025 ОСОБА_1 особисто звернувся з заявою в порядку статті 279-9 КУпАП про визнання порушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Саме ця заява стала підставою для винесення постанови про накладення 5 адміністративного стягнення у виді мінімального розміру штрафу, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, без складання адміністративного протоколу.
22.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено постанову № 32/8/745 за справою про адміністративне правопорушення. Відповідно до вказаної постанови в період дії правового режиму воєнного стану, 22.08.2025 позивач не з'явився своєчасно до ТЦК та СП за викликом повісткою, про неможливість з'явитися не повідомив, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
При цьому, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку із неприбуттям 19.01.2025 до органу ТЦК та СП за розпорядженням № 1785052, надісланим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАКСИМА МЕТАЛ СЕРВІС».
Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 22.08.2025 року про визнання порушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка подана в порядку ст. 279-9 КУпАП та зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_5 за №9242.
В свою чергу, відповідно до ч.7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно, зважаючи на наявність заяви ОСОБА_1 від 22.08.2025 року про визнання порушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства винесено постанову №32/8/745 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП без складення протоколу та без участі ОСОБА_1 .
Поряд з цим, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що жодних заяв 22.08.2025 до відповідача про згоду на притягнення його до відповідальності за його відсутності і без складання протоколу він не надавав, спростовуються наявною в матеріалах справи заявою про визнання порушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, підписаною ОСОБА_1 та зареєстрованою ІНФОРМАЦІЯ_5 за №9242.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун