про залишення позовної заяви без руху
24 лютого 2026 року справа № 580/1699/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи № 580/1699/26 за позовом ТОВ «Укрмедтекстиль» (вул.Максима Залізняка 165 А, м.Черкаси, ЄДРПОУ 38935759) до Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича 76, м.Черкаси, 18007, ЄДРПОУ 44005652) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.
20.02.2026 представник позивача (у порядку передоручення Пигіда Єгор Сергійович) у позовній заяві просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення щодо класифікації товарів від 22.01.2026 №26 UA90200000002-КТ;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2026 №UA902020/2026/000007.
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Усупереч вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України позивач не повідомив відомості про електронний кабінет позивача, представника позивача.
Відповідно до п. 4 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України. Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не обгрунтовує зміст і характер порушеного права і не окреслює ознаки індивідуального акта щодо картки відмови.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з предметом спору. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Порядок прийняття та оприлюднення рішень щодо зобов'язуючої інформації, розгляду звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов'язуючої інформації, відшкодування коштів за проведення досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів для прийняття митним органом рішень щодо зобов'язуючої інформації, затверджений наказом Мiнiстерства фiнансiв України від 23 грудня 2022 року №455 передбачає: п.8 наявнiсть рiшення митних органiв щодо класифiкацiї товарiв не є пiдставою для вiдмови у прийняттi Рiшення з питань класифiкацiї товарiв; п.9 у разi якщо рiшення щодо класифiкацiї товарiв суперечить Рiшенню з питань класифiкацiї товарiв щодо товарiв з iдентичними характеристиками, рiшення щодо класифiкацiї товарiв пiдлягає скасуванню. У такому разi рiшення щодо класифiкацiї товарiв втрачає чиннiсть з дати набрання чинностi Рiшенням з питань класифiкацiї товарiв (https://customs.gov.ua/documents/pro-zatverdzhennia-poriadku-priiniattia-ta-opriliudnennia-rishen-shchodo-zobov-iazuiuchoyi-informatsiyi-rozgliadu-zvernennia-pidpriiemstva-pro-prodovzhennia-stroku-vikoristannia-rishennia-shchodo-zobov-iazuiuchoyi-informatsiyi-341).
Верховний Суд у справі № 400/2924/18 ЄДРСР 83413230 зазначає: картка відмови була прийнята не тільки у зв'язку з не визначенням країни походження товару, а також у зв'язку з неправильно визначеним кодом товару за вказаною митною декларацією та прийняттям відповідачем відповідного рішення про визначення коду товару. Ураховуючи те, що картка відмови є похідною від указаного рішення про визначення коду товару.
Представник позивача не обгрунтовує протиправність індивідуального акта з покдиканням на ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та не повідомляє про преюдиційні факти щодо кваліфікації товару за кодом УКТ ЗЕД 3924900090 (ЄДРСР 134236918): згідно з даними коду УКТ ЗЕД до групи 39 включаються пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них. Відповідно до Загальних положень Приміток до цієї групи включаються речовини, які називають полімерами, напівпродукти та вироби з них, за умови, що вони не виключені Приміткою 2 до цієї групи. Полімери складаються з молекул, що характеризуються повторенням одного або кількох типів мономерних ланок. Термін пластмаси, визначений у Примітці 1 до цієї групи, означає матеріали товарних позицій 3901 3914, які під дією зовнішнього впливу (зазвичай, температури і тиску, а за потреби дії розчинника чи пластифікатора), здатні під час полімеризації чи на якій-небудь подальшій стадії набувати у процесі пресування, лиття, екструзії чи іншого процесу заданої форми, яку вони здатні зберігати і після закінчення цього впливу. У всій УКТЗЕД термін пластмаси стосується також і вулканізованого волокна (фібри). Група поділяється на дві підгрупи. Підгрупа І включає полімери в первинних формах, а підгрупа ІІ відходи, обрізки та скрап, а також напівфабрикати та готові вироби. У підгрупі І, що стосується первинних форм, продукти товарних позицій 3901 3911 отримують у результаті хімічного синтезу, а продукти товарних позицій 3912 і 3913 або є природними полімерами, або утворюються з них шляхом хімічної обробки. До товарної позиції 3914 включаються іонообмінні смоли на основі полімерів товарних позицій 3901 3913. У підгрупі ІІ до товарної позиції 3915 входять відходи, обрізки і скрап пластмас. До товарних позицій 3916 3925 входять напівфабрикати або спеціальні вироби з полімерних матеріалів і пластмас. Товарна позиція 3926 є залишковою товарною позицією, до якої входять вироби, ніде не згадані чи нікуди не включені, з полімерних чи інших матеріалів товарних позицій 3901 3914. Згідно УКТ ЗЕД до товарної позиції 3924 відносяться посуд столовий та кухонний, прибори столові та кухонне приладдя, інші речі домашнього вжитку, гігієнічні або туалетні вироби з пластмас (у справі №580/ 5619/25 за позовом ТОВ «Укрмедтекстиль» до Черкаської митниці).
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Представник позивача не повідомляє з якою датою пов'язує перебіг строку звернення до суду.
Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23). З метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.2, 5, 160, 161, 169, 241-243, 256, 294 КАС України, суд
Позовну заяву ТОВ «Укрмедтекстиль» залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; обгрунтування обраного способу захисту відповідно до ст.5 КАС України щодо ознак індивідуальних актів; повідомлення з якою датою пов'язує перебіг строку звернення до суду; надання відомостей на виконання п.2 ч.5 ст.160 КАС України стосовно представника позивача і позивача.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не потребує оскарження.
Копію ухвали направити представнику позивача.
Ухвала складена, підписана 24.02.2026.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА