09 лютого 2026 року справа № 580/7959/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
14.07.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми “В3» від 24 червня 2025 року №10973/1429240509;
зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ФОП ОСОБА_1 за березень 2025 року.
Позов мотивовано тим, що спірне рішення прийняте неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України. Позивач вказує, що придбала у ТОВ «Енерго» обладнання: виробнича лінія для виробництва соків на суму 3200000 грн.
ТОВ «Енерго» на суму поставленого позивачу обладнання виробництва соків було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №55 від 18.07.2024, №22 від 07.11.2024, №43 від 14.10.2024 та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №1 від 19.11.2024 до податкової накладної №55.
Покупець повністю сплатила кошти за поставлене обладнання, що підтверджується платіжними інструкціями №1 від 18.07.2024, №2 від 11.10.2024, №1274 від 07.11.2024, №1273 від 07.11.2024.
Враховуючи вищевказані обставини, позивач вважає, що в порядку п. 200.1 ст. 200 ПК України має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 596666,66 гривень за березень 2025 року.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що платники податку мають право на бюджетне відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будiвництва) основних фондів (основних засобів, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капітальних iнвестицiй у необоротнi капітальні активи). Зарахування на баланс основних засобів може бути відображене за дебетом рахунку 10 “Основні засоби» та кредитом рахунку 15 “Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію, а право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.
Таким чином, якщо зазнані платником витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 “Капітальні інвестиції», цей платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування.
На запит ГУ ДПС у Миколаївській області 20.05.2025 №1 щодо надання пояснень стосовно наступних питань: надання показників лічильників за використану електроенергію та воду за березень
2025 року та квитанції про сплату; висновків пожежної безпеки та санітарно-епідеміологічної служби; медичних книжок працівників, які були задіяні у виробництві; договорів, щодо дератизації та дезінсекції приміщення, лінії по виробництву соків, а також підтверджуючих документів про надані послуги та факту оплати, ПП ОСОБА_1 надано відповідь від 20.05.2025 № 8 (вх.№29897/6 від 21.05.2025) та копію технічного паспорту на лінію по виробництву соків литовського виробника “PROFRUIT» та сертифікат Євро 1 №А023328.
До перевірки ПП ОСОБА_1 не надано документи, які необхідні для виробництва соків в Україні: висновок пожежної служби; договори на вивіз ТПВ, утилізацію відходів, дератизацію та дезінсекцію приміщень; сертифікат якості продукції та сертифікат рівня виробництва від технічного нагляду; санітарно-епідеміологічний висновок; заява про державну реєстрацію потужності до Держпродспоживслужби не пізніше ніж за 10 днів до початку роботи; відповідність виробництва вимогам до фруктових соків, затвердженим Міністерством аграрної політики (термінологія, якість, маркування); договір укладений з Бабанським комунальним підприємством, щодо надання послуг по водопостачанню та водовідведенню.
Також, відповідно до наданих до перевірки пояснень ПП ОСОБА_1 від 12.05.2025 № 3 (вх. №28625/6 від 13.05.2025) та договору оренди приміщення № 24/03-01 від 17.03.2024, у господарській діяльності використовується орендоване приміщення, для розміщення виробничого цеху загальною площею 120 м2 виробничих приміщень.
Проте, для організації виробництва соків потрібне приміщення площею не менше 200 м2. Така територія дозволить розмістити необхідне технологічне обладнання, і дотримати всі санітарні та пожежні норми. Приміщення повинно передбачати такі зони: основний виробничий цех; склади для зберігання сировини і готової продукції; адміністративні кімнати.
Таким чином, для законного виробництва соків потрібно оформити комплекс документів, що підтверджують право власності або користування приміщенням відповідність виробництва санітарним, пожежним нормам, якість продукції та зареєструвати потужність у державних органах.
Станом на 20.05.2025 (останній день перевірки) документи, які необхідні для законного виробництва соків в Україні ПП ОСОБА_1 при декларуванні за березень 2025 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету надано до перевірки не в повному обсязі.
Позивач подала суду відповідь на відзив, в якому вказано, що у відзиві відповідач вказує й не заперечує, що у квітні 2024 року позивач, для господарських потреб, придбала у контрагента ТОВ «Енерго» обладнання: виробнича лінія для виробництва соків на загальну суму 3 580 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 596666,66 грн.
Також відповідач не заперечує, що усі первинні документи на придбання вищевказаного обладнання (договір поставки обладнання, специфікації, платіжні інструкції, акт приймання-передачі та ін.) та його подальшого використання в господарській діяльності (договір давальницької сировини, акти прийому-передачі сировини, акти здачі- приймання виконаних робіт та готової продукції, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), отримання прибутку та інше).
Відповідач мотивує свою відмову тим, що у ФОП ОСОБА_1 не має право на бюджетне відшкодування з причин відсутності у неї документів для законного виробництва соків, а саме: власне або орендоване приміщення площею не менше 200 м.кв, дотримання усіх санітарних та пожежних норм, реєстрація потужностей у державних органах.
З даного приводу позивач зазначає, що для організації власного промислового виробництва соків, дійсно необхідно виконати відповідні певні вимоги. На даний момент, позивач працює для отримання усіх вищевказаних документів. Вже зареєстровано потужності в Держпродспоживслужби, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію потужності №1824/71-06-495 від 01.07.2025, розроблено власні технічні умови (ТУ) та технологічні інструкції (ТІ), укладено договори з акредитованою лабораторією на контроль якості та безпеки готової продукції на дезінфекцію приміщень та обладнання, договори на вивіз сміття, розробляється власна торгова марка.
Таким чином, купівля виробничої лінії для виробництва соків позивачем та вчинення нею дій для законного виробництва соків з додержанням усіх законодавчо встановлених вимог підтверджує дотримання основної ділової мети придбання обладнання - отримання прибутку.
Позивач звертає увагу, що ГУ ДПС у Миколаївській області не надав обґрунтованих пояснень, яким чином відсутність документів для законного виробництва соків впливає на отримання заявленого платником бюджетного відшкодування на рахунок, у чому саме полягає не виконання ФОП ОСОБА_1 податкового обов'язку з правильності визначення права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2025 року та права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.09.2008. З 01.07.2024 є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності, згідно КВЕД 2010: 10:32 є «Виробництво фруктових і овочевих соків».
17 квітня 2025 року позивач подала відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2025 року (вх. №9104961154).
До декларації позивач включила в р.20 суму від'ємного значення, що не перевищує обчислення відповідно до п.2001.3 статті 2001 розділу V Податкового кодексу України у розмірі 594513,00 грн, а також р.20.2 та 20.2.1 підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 594513,00 грн.
З 14.05.2025 по 20.05.2025 ГУ ДПС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку в результаті якої складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника за березень 2025» від 27.05.2025 №7856/14-29-24-05-09/2946600743 (далі - Акт).
За результатом перевірки податковим органом було встановлено порушення п. 200.1, п.п. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, на суму 594513,00 гривень.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2025 року №10973/1429240509, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за березень 2025 року в розмірі 594513,00 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Для вирішення спору суд врахував норми ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 у справі №823/128/16 дійшов висновку, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Такі висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов'язкові для врахування судом першої інстанції.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Суд встановив, що податковою перевіркою відповідності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ - 594513,00 грн, встановлено, що позивачем 17 квітня 2025 року подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2025 року (вх. №9104961154). До декларації позивач включила в р.20 суму від'ємного значення, що не перевищує обчислення відповідно до п.2001.3 статті 2001 розділу V Податкового кодексу України у розмірі 594513,00 грн, а також р.20.2 та 20.2.1 підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 594513,00 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «Енерго».
Як установлено судом, 24 березня 2024 року між ТОВ «Енерго» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки обладнання №24/03-02.
Відповідно п. 1.1. Договору ТОВ «Енерго» зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ФОП ОСОБА_1 ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору наступне обладнання: виробнича лінія для виробництва соків у розмірі 3200000,00 гривень, у тому числі ПДВ 533333,33 гривень.
Згідно Специфікації № 1 до Договору поставки обладнання № 24/03-02 загальна вартість обладнання склала 3580000,00 гривень у т.ч. ПДВ 596666,66 гривень.
Відповідно п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010) за адресою складу продавця: Україна, вул. Покровська, 2 смт. Бабанка, Уманський район, Черкаської області.
Актом приймання-передачі товару №1 від 19.11.2024 підтверджується, що продавець передав а покупець прийняв обладнання в кількості 10 шт. на загальну вартість 3580000,00 гривень у т.ч. ПДВ 596666,66 гривень.
ТОВ «Енерго» на суму поставленого позивачу обладнання виробництва соків було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №55 від 18.07.2024, №22 від 07.11.2024, №43 від 14.10.2024 та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №1 від 19.11.2024 до податкової накладної № 55.
Митною декларацією 24UA902080803881U1 та сертифікатом EUR.1 №023328 від 04.11.2024 підтверджується, що вказане обладнання ТОВ «Енерго» придбало у компанії UAB PROFRUIT MACHINERY (Литва).
В свою чергу ФОП ОСОБА_1 повністю сплатила кошти за поставлене обладнання, що підтверджується платіжними інструкціями №1 від 18.07.2024 на суму 960000,00 грн, №2 від 11.10.2024 на суму 2240000,00 грн, №1274 від 07.11.2024 на суму 200000,00 грн, №1273 від 07.11.2024 на суму 30000,00 грн.
Так, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Разом з тим, бюджетному відшкодуванню за заявою платника підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Тобто, умовою з якою стаття 200 ПК України пов'язує право платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ є саме сплата ПДВ постачальникам таких товарів/послуг в ціні товару/послуг, а не фактична поставка (отримання) таких товарів/послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №805/1566/16-а, від 19.10.2022 у справі № 420/10557/21.
Суд також звертає увагу, що вказане обладнання обліковане позивачем, як основні засоби в бухгалтерському обліку на 104 рахунку «Машини та обладнання», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 за березень 2025 та інвентаризаційним описом № 3 основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.
Обладнання введено в експлуатацію, що підтверджується відповідними актами введення в експлуатацію основних засобів від 08.01.2025.
Також, позивач використовує у своїй господарській діяльності обладнання для виробництва соків, підтвердження чого є укладений договір переробки давальницької сировини №25/01-01 від 29.01.2025 року з ФОП ОСОБА_2 , акт прийому-передачі сировини від 18.03.2025, акт прийому-передачі сировини від 19.03.2025, акти здачі- приймання виконаних робіт та готової продукції від 19.03.2025, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ПП-0000018 від 19.03.2025; акти здачі-приймання виконаних робіт та готової продукції від 20.03.2025, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ПП-0000019 від 20.03.2025.
Посилання відповідача відсутність певних дозвільних документів на виробництво харчової продукції (соків), не спростовують висновків суду щодо наявності факту придбання у ТОВ «Енерго» вищевказаного обладнання.
Більш того, п.198.3 ст. 198 ПК України передбачає, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Зважаючи, що позивачем здійснено на користь ТОВ «Енерго» оплату за вищевказане обладнання у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №1 від 18.07.2024 на суму 960000,00 грн, №2 від 11.10.2024 на суму 2240000,00 грн, №1274 від 07.11.2024 на суму 200000,00 грн, №1273 від 07.11.2024 на суму 30000,00 грн, - суд дійшов висновку про наявність підстав для віднесення вищевказаних сум ПДВ до податкового кредиту.
Отже, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ФОП ОСОБА_1 за березень 2025 року, суд зазначає таке.
Пунктом 200.4. ст.200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до п.200.7. ст.200 ПК України подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.10. ст.200 ПК України визначено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.200.11. ст.200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.
На підставі п.200.12. ст.200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:
а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;
б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;
г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;
ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".
У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.
У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відтак, у спірному випадку умовою внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування є набрання законної сили цим рішенням суду.
Оскільки вказаної події не відбулось, а відповідач не вчиняв дій щодо відмови у внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вищевказана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу згідно з вимогами ст.139 КАС України судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував таке.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував відсутність від відповідача клопотань в порядку вказаних ч.ч.6-7 ст.134 КАС України.
Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд встановив, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав суду:
копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 №71;
копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.07.2025;
попередній розрахунок судових витрат.
Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 відповідно до яких склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Оскільки позивачем у сукупності не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зокрема не надано належних доказів оплати таких витрат, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 5945,13 грн.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 24.06.2025 №10973/1429240509.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 44104027) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5945,13 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 13 коп.).
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ