Справа № 640/28908/20
іменем України
24 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту України" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту України" звернулось з позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 07.09.2020 р. № UА100000/2020/000349/2.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів , адже подані документи підтверджують числове значення заявленої митної вартості товарів.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що оскаржуване рішення винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 04.09.2020р. товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" подано до митного поста "Західний" Київської митниці в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № ІІА100040/2020/185962 на товари за 2 позиціями ( несамохідні транспортні засоби, тачки, нові, для садових та будівельних робіт; частини до несамохідних транспортних засобів. Колеса пневматичні до тачок садових та будівельних які використовуються для перевезення різних вантажів) з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Київською митницею 07.09.2020р. прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА100000/2020/000349/2. Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась: мито - на 19269,66 грн.; податок на додану вартість - на 42393,26 грн. ; всього митні платежі збільшились внаслідок коригування на суму 61662,92 грн.
Згідно з п. 33 оскаржуваного рішення митну вартість товару, що імпортується скориговано відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.
Підставами для коригування митної вартості зазначено те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально).
В оскаржуваному рішенні зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 03.09.2020 № 846, договір експедирування від 10.09.2019 № 1909, рахунок від 03.09.2020 № LS-4303684, згідно якого експедитором виступає підприємство ТОВ "Ламан Шиппінг". Проте декларантом, не надано письмового узгодження сторонами договору експедирування виду послуг та їх вартості відповідно до умов зазначеного договору експедирування. На думку відповідача, декларантом повною мірою не забезпечено надання об'єктивних, документально підтверджених даних стосовно числового значення складових митної вартості товарів.
Відповідач вважає непідтвердженими транспортні витрати позивача.
Проте, позивач вважає, що ним належним чином були підтверджені транспортні витрати при перевезення товару.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами; які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (СМR; накладна СМГС (накладна УМВС): коносамент (Віll оf Lading): накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Сагgо Маnifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Cуд встановив, що під час декларування товарів позивачем було подано коносамент Осеаn Вill оf Lading № 203765445. Зауважень щодо вказаного документу рішення про коригування не містить.
Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Пункт 6 ч. 2 ст. 53 МК України, Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність" вказують на те, що:
до транспортних документів належить, серед інших, коносамент (Вill оf Lading), до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактуру або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.
Згідно частин 1,6, 10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Суд встановив, що на підтвердження транспортних витрат позивачем було надано відповідачу: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1909 від 10.09.2019 р., укладений між позивачем та ТОВ "Ламан Шиппінг" , довідку про транспортні витрати від 03.09.2020 № 846, видану ТОВ "Ламан Шиппінг", рахунок-фактуру від 03.09.2020 р. № LS-4303684 , відповідно до яких вартість морського перевезення контейнеру за коносаментом № 203765445 становить 63375,75 грн.
Щодо посилань відповідача на необхідність надання письмового узгодження сторонами договору експедирування виду послуг та їх вартості, суд вважає, що положення законодавства не містять обов'язкових приписів щодо надання таких документів на підтвердження перевезення.
Враховуючи положення Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, суд вважає, що достатніми документами на підтвердження транспортних витрат є документи від експедитора (довідка, рахунок на оплату тощо), які й було надано позивачем.
Щодо відсутності в рахунку-фактурі від 03.09.2020 р. №LS-4303684 маршруту перевезення, на що посилається відповідач, то законодавством не встановлена вимога щодо зазначення маршруту перевезення в рахунку-фактурі експедитора.
Натомість, такий маршрут Оіпgdao (Сhіпа) - Уuzhny/Рivdennyi(Ukraiпе) зазначено в довідці про транспортні витрати від 03.09.2020 № 846, який було подано позивачем одночасно з рахунком-фактурою. І в довідці в і рахунку-фактурі зазначено номер контейнеру РОМЛ7833180/40 НС, що дозволяло ідентифікувати вантаж.
Отже, суд вважає, що позивачем на підтвердження складової митної вартості у вигляді транспортних витрат були подані документи, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599. Підстави для неприйняття вказаних документів або сумнівів в їх достовірності у відповідача були відсутні.
Суд встановив, що підставою для витребування додаткових документів в рішенні вказано не надіслання позивачем разом з митною декларацією від 04.09.2020 електронної копії контракту, з огляду на що відповідач нібито не міг перевірити умови контракту та врахування всіх платежів, що повинні бути сплачені або сплачені продавцю, у тому числі через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. В рішенні також зазначено, що при перевірці даних всесвітнього ресурсу інтелектуальної власності wіро.іпt власником торгівельної марки Раlisad є Маtrize Handels Gmbh (Німеччина). На думку відповідача виготовлення та розпорядження такими товарами може бути пов'язане з додатковим перерахуванням коштів на користь іншої особи, що вимагає врахування складової митної вартості, передбаченої частиною 10 статті 58 МК України.
Однак, твердження відповідача щодо ненадання контракту позивачем спростовується зазначенням копії контракту № СНК-МШ/180/020315 від 02.03.2015 р. в переліку документів, що додаються до митної декларації в доповненні 1 під кодом "m104*".
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Пунктом 2.2. контракту № СН1Ч-МШ/180/020315 від 02.03.2015 р. передбачено, що вартість кожної партії товару, яка підлягає сплаті за товар, що ввозиться (ціна угоди), виокремлена з загальної суми контракту, вказується в інвойсі та входить до загальної суми контракту.
Відповідно до п. 2.5 контракту в ціну товару згідно з умовами FОВ Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів (Інкотермс-2010) включені наступні витрати Продавця: оплата всіх витрат, що стосуються товару з моменту його постачання; всі витрати, пов'язані з завантаженням товару, зі сплатою митних формальностей і сплатою всіх мит, податків та інших офіційних зборів, які стягуються при ввезенні в країні продавця; вартість тари, пакування, маркування.
Згідно з п. 2.6 контракту ціна товару не може бути змінена після відправлення товару та інвойсу покупцю.
Відповідно до п. 5.2. контракту покупець здійснює оплату наступним чином: 100% оплати вартості партії товару, вказаної в інвойсі на кожну вантажну партію, протягом 60 (шістдесяти) днів з дати виходу товару з порту відвантаження, що підтверджується документами на вивантаження.
Суд встановив, що Інвойсом від 09.07.2020 № УНШ0520 було визначено вартість партії товару, щодо якої позивачем здійснювалось митне оформлення у сумі 21492,60 USD.
Сплата дивідендів або інших платежів на користь третіх осіб умовами контракту передбачено не було, а отже, суд вважає, що висновок про можливість додаткового перерахування позивачем коштів на користь третьої особи є припущенням відповідача, яке документально не підтверджується.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. ч. 2,3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч 4. ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як визначено ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або. уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд встановив, що на підтвердження такої складової митної вартості товару як ціна товару позивачем було надано митному органу : контракт від 02.03.2015 № СНN-МIU/180/020315 з додатками; комерційний інвойс від 09.07.2020 р. № YHU20520; специфікацію до контракту від 09.07.2020 р. №YHU20520 .
На підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів позивачем надано відповідачу: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1909 від 10.09.2019 р., укладений між позивачем та ТОВ "Ламан Шиппінг" , довідку про транспортні витрати від 03.09.2020 № 846 , рахунок-фактуру від 03.09.2020 р. №LS-4303684.
Вказані документи не містили розбіжностей або ознак підробки та підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, в тому числі вартість перевезення та відсутність додаткових витрат на користь третіх осіб у вигляді дивідендів тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи:
1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4)виписку з бухгалтерської документації;5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7)копію митної декларації країни відправлення;8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів в порядку, визначеному ч. 3 ст. 53 МК України.
При цьому, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують витрати на перевезення та страхування, відповідачем було надіслано позивачу запит про надання додаткових документів.
На запит митного органу про надання додаткових документів позивачем разом з супровідним листом від 07.09.2020 р. було надано повторно контракт з додатками, договір на перевезення, рахунок-фактуру та довідку про транспортні витрати, а також додатково до вже наданих документів: заявку на транспортування, експортну декларацію країни відправлення з перекладом, прайс-лист виробника, звіт про оцінку майна (експертний висновок про вартість товарів) № 132 від 04.09.2020 р.
Суд встановив, щодо вказаних додаткових документів відповідачем зазначено наступне.
Прайс-лист не містить умов достатніх будь-якому покупцю для здійснення замовлення, а саме: телефонів та Інтернет-адреси для швидкого зв'язку, об'єму мінімальної партії товару, умов оплати та можливих знижок, термінів поставки та інше, отже, прайс-лист не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до висновків Касаційного адміністративного суду Верховного суду/ викладених в постанові від 13.09.2019 по справі №820/859/17: "Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.
Суд зауважує, що прайс-лист складається безпосередньо виробником товару, вимог до змісту прайс-листа норми Митного Кодексу України не містять. В прайс-листі зазначено контактну адресу виробника. Відповідачем не зазначено, якими нормами міжнародного або національного законодавства встановлено вимоги до оформлення прайс- листа щодо зазначення телефону та веб-сайту виробника товару. Між тим, ціни в прайс-листі відповідають цінам зазначеним в інших документах - (специфікації, інвойсі), а отже, у відповідача були відсутні підстави для неприйняття вказаного прайс-листа як додаткового документа на підтвердження митної вартості.
Щодо звіту про оцінку майна, в рішенні вказано, що експертом ТОВ "СВ Продакшн" у висновку від 04.09.2020 № 132 обрано порівняльний підхід, який вимагає здійснення аналізу цінових пропозицій постачальників-та продавців на відповідному ринку. Експерт посилається на сайти більшість яких стосується продажу товарів на ринках України та росії, а не на азійському ринку. Експертом не наведені конкретні дані цінових пропозицій азійського ринку, не проаналізовано вплив на ціну товарів звичайних показників: обсяг партії, наявність попередньої оплати, якісні характеристики товару та інше.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 327 МК України у разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти. Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт. У разі необхідності за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу). У такому разі відшкодування витрат, пов'язаних з участю спеціалістів та експертів у здійсненні митного контролю, здійснюється декларантом (власником товару та/або транспортного засобу) на підставі укладеної угоди.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно- правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Позивачем було залучено суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "СВ Продакшн", який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 898/18 від 19.11.2018 р. Кваліфікація спеціаліста, яким складено звіт підтверджується кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № 70 від 21.04.2018 р.
В звіті на сторінці 3 оцінювач серед інших джерел, використаних для проведення оцінки, посилається на прайс-листи виробника та виробників аналогічної продукції, каталоги та журнали цінової політики на вказаний товар.
Суд встановив, що висновки звіту відповідають цінам, вказаним в інвойсі на товар.
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на відомості з сайту виробника та зазначає, що на сайті виробника тачка 120 л з одним колесом пропонується за ціною від 12 дол. США/од., 2-х колісна від 26 дол. СПІА/од. Між тим, вказані тачки не є предметом поставки згідно з контрактом від 02.03.2015 № СHN-МIU/180/020315, комерційним інвойсом та специфікацією від 09.07.2020 р. № YHU20520. З огляду на вказане ціни на товари зазначені відповідачем не стосуються предмету спору. Відсутність на сайті даних щодо товарів за артикулами, що вказані у прайс-листі, не свідчить про недійсність прайс-листу, оскільки такі вимоги національним або міжнародним законодавством до сайту виробника не встановлені.
Отже, за вказаних умов відповідачем безпідставно не взято до уваги звіт про оцінку майна (експертний висновок про вартість товарів) № 132 від 04.09.2020 р., наданий позивачем разом з іншими документами.
Відповідно до висновків оскаржуваного рішення копія митної декларації країни відправлення прийнята митницею до уваги, проте враховуючи-вищевикладене вона не може бути підставою для визнання митної вартості. Відповідач не надавав самостійної оцінки копії митної декларації країни відправлення, незважаючи на її відповідність відомостям в інших документах без зазначення поважних причин на її неприйняття.
В оскаржуваному позивачем рішенні зазначено про те, що не надання документів щодо конкретних сум сплачених ліцензійних платежів та відсутність договорів з третіми особами, що пов'язані з поставкою товарів та рахунків про здійснення платежів третім особам, необхідно розуміти як посилання відповідача на ненадання позивачем вказаних документів.
Однак, суд встановив, що на момент митного оформлення позивачем не сплачувались будь-які ліцензійні платежі та не укладались договори з третіми особами, за винятком договору з експедитором, документи від якого були надані відповідачу в повному обсязі.
Відповідач вказує на те, що надана позивачем заявка не має реквізитів, підписів осіб, які відповідають за погодження послуг у відповідності до експедиційного договору від 10.09.2019 № 1909. Крім того, вона датована 04.09.2020, що викликає сумніви в її справжності, оскільки замовлення перевезення відбулось раніше.
Суд встановив, що в заявці дійсно допущено помилку в даті заявки, а саме: зазначено 04.09.2020 замість 03.09.2020 р. Водночас, як зазначалось вище, заявка на перевезення не віднесено до документів, якими підтверджуються транспортні витрати відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, натомість такими документи визначено рахунок-фактуру, акт експедитора тощо. При митному декларуванні позивачем було подано довідку про транспортні витрати від 03.09.2020 № 846, та рахунок-фактуру від 03.09.2020 р. № LS- 4303684, видані експедитором ТОВ "Ламан Шиппінг", відповідно до яких вартість морського перевезення контейнеру за коносаментом № 203765445 становить 63375,75 грн. Вказаними документами підтверджується сума транспортних витрат на перевезення товару, розбіжностей вони не містять. За вказаних умов наявність описки в даті замовлення перевезення не свідчить про не підтвердження транспортних витрат, на що посилається відповідач.
Щодо ненадання бухгалтерської виписки, що розкриває числове значення сплачених (або підлягає сплаті) сум ліцензійних платежів на підставі угоди між Matrize Handels GmbH та ТОВ "Світ Інструменту Україна" від 14.11.2016 та договорів з третіми особами, що пов'язані імпортом оцінюваної партії товарів та рахунки про сплату платежів третім особам суд встановив наступне.
В оспорюваному позивачем рішенні зазначено, що при перевірці даних всесвітнього ресурсу інтелектуальної власності wipo.int власником торгівельної марки Palisad є Matrize Handels Gmbh (Німеччина). Відповідач посилався на можливість перерахування позивачем коштів на користь іншої особи - власника торгівельної марки Matrize Handels Gmbh.
На підтвердження тієї обставини, що позивач правомірно використовує торгівельну марку Matrize Handels Gmbh позивачем разом з іншими додатковими документами було надано відповідачу ліцензійний договір про надання прав на використання торговельних марок від 14.11.2016 р., укладений між Matrize Handels Gmbh (ліцензіар) та позивачем (ліцензіат) . За умовами п. 1.5 договору ліцензіар дозволяє ліцензіату самостійно наносити торговельну марку на будь-який товар, тару чи упаковку, розміщувати його у доменному імені в мережі Інтернет. Строк дії договору відповідно до п. 7.1 договору складає 5 років і набуває чинності з дати його реєстрації в Державній службі інтелектуальної власності України.
Рішенням від 24.01.2017 р. Державної служби інтелектуальної власності України було здійснено реєстрацію та внесено до реєстру ліцензійних договорів відомості про видачу позивачу ліцензії на використання міжнародних знаків для товарів, власником яких є Matrize Handels Gmbh.
Отже, договір набрав чинності з 24.01.201,7 р. та був дійсним до 23.01.2022 р.
Одноразовий ліцензійний платіж у розмірі 400 євро, передбачений п. 4.1 вказаного договору, на користь Matrize Handels Gmbh позивачем на момент митного оформлення товарів 04.09.2020 р. здійснений не був.
Водночас, вказаний договір не стосується партії товарів, що була придбана позивачем у продавця Qingdao Youhe Hand Truck Со., Ltd згідно з контрактом № СНN-MIU/180/020315 від 02.03.2015 р.
Згідно ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу опінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відповідно до п. 1.3 контракту № СНN-MIU/180/020315 від 02.03.2015 р. "Продавец гарантирует, что на момент поставки Товаров, поставляемьіх в рамках настоящего Контракта, являются собственностью Продавца, в отношении таких товаров отсутствуют права третьих лиц, они находятся под арестом и/или в отношении них отсутствуют иньїе ограничения, препятствующие правомерной их передаче в собственность покупателя".
Згідно з п. 2.5 контракту: "В цену товара согласно условиям РОВ Международних правил толкования торгових терминов (Инкотермс-21-) включенні следующие расходьі, Продавца: оплата всех относящихся к товару расходов до момента его поставки, все расходьі, связанние с погрузкой товара, с оплатой таможенних формальностей и оплатой всех поиїлин, налогов и иньїх официальньїх сборов, взимаемьіх при вивозе в стране Продавца, стоимость тари, упаковки и маркировки".
Відповідно до п. 2.6 контракту "Цена товара не может бить изменена после отправки товара й инвойса Покупателю".
Таким чином, суд вважає, що умовами контракту не було визначено обов'язок сплачувати ліцензійні платежі на користь продавця або третіх осіб, як умову продажу вказаних товарів, в тому числі за ліцензійним договором про надання прав на використання торговельних марок від 14.11.2016 р., укладеним позивачем з Matrize Handels Gmbh . Ліцензійний платіж за таким договором не є складовою митної вартості товару, придбаного за контрактом №СНN-MIU/180/020315 від 02.03.2015 р., а отже, у позивача був відсутній обов'язок включення його до митної вартості товару, а також обов'язок надавати бухгалтерську виписку, що розкриває числове значення сплачених (або підлягає сплаті) сум ліцензійних платежів на підставі угоди між Matrize Handels Gmbh .
Також, в рішенні зазначено, що згідно зовнішньоекономічного контракту не визначено конкретного строку та умов оплати товару. Разом з тим,, декларантом не надано банківських платіжних документів та/або виписку з бухгалтерської документації, що розкриває розрахунки з продавцем по контракту.
Відповідно до п. 2.4 контракту в інвойсі вказується, серед іншого, строк оплати товару по даній поставці.
В комерційному інвойсі від 09.07.2020 р. № YHU20520 в графі "Умови поставки": 100% оплати протягом 60 календарних днів після відвантаження.
Отже, конкретний строк та умови оплати були визначені контрактом.
Відвантаження товару мало місце 02.09.2020 р. згідно коносаменту № 203765445. Оскільки 60-дений строк оплати закінчується 02.11.2020 р., станом на дату митного оформлення 07.09.2020 р. строк оплати не настав, позивачем оплата здійснена на вказаний момент не була, а отже, були відсутні підстави для надання платіжних документів або виписки з бухгалтерської документації.
Як зазначено в електронному повідомленні від 07.09.2020, що є складовою графи 33 рішення про коригування, причинами через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано те, що наданими декларантом документами неможливо упевнитись в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 54 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Позивачем при поданні митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано документи, що підтверджують складові митної вартості і вказані документи недостовірних відомостей або суперечностей не містили.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, додаткові документи подаються декларантом на вимогу контролюючого органу за їх наявності, а неподання таких документів не є підставою для коригування митної вартості.
Натомість, такою підставою у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України є заявлення неповних або недостовірних відомостей про митну вартість, що має бути належним чином обґрунтовано в рішенні про коригування.
Суд вважає, що оскільки первинно позивачем були подані достовірні відомості, що не містили розбіжностей, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем було правомірно застосовано основний метод визначення митної вартості товару, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України - за ціною договору, яка підтверджувалась документами, доданими до митної декларації. Підстави для застосування інших методів у відповідача були відсутні. Обґрунтованих причин, з яких відповідачем не було визнано заявлену позивачем митну вартість, оскаржуване рішення не містить.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Наведені приписи зобов'язують митницю у своїх рішеннях зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Таким чином, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу.
Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Враховуючи викладене, рішення №UА100000/2020/000349/2 від 07.09.2020 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн, а тому, ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту України" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської митниці від 07.09.2020 р. № UА100000/2020/000349/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА» сплачений судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту України" (вул. Соборна, 114, б, корп. 3,с. Софіївська Борщагівка,Бучанський р-н, Київська обл.,08131 , код ЄДРПОУ - 37311013)
Відповідач:Київська митниця (бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124 , код ЄДРПОУ - 43997555)
Головуючий суддя О.П. Шевчук