про відмову у задоволенні клопотання
24 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/4480/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому порядку заяву представника позивача, подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо неврахування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідок про заробітну плату за період роботи з січня 2002 по грудень 2005 рік №48, 49, 50, 51 від 05.03.2017 року, виданих Муніципальним автономним дошкільним освітнім закладом дитячий садок №15; довідок №214-28/15 та №214-29/15 від 17.09.2015 року, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» за період з листопада 2005 року по вересень 2015 року та архівної довідки за період з квітня 1989 по квітень 1999 рік, виданої архівним відділом адміністрації міста Радужний; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, здійснити з дня призначення пенсії перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із врахуванням заробітної плати згідно довідок про заробітну плату за період роботи з січня 2002 по грудень 2005 рік №48, 49, 50, 51 від 05.03.2017 року, виданих Муніципальним автономним дошкільним освітнім закладом дитячий садок №15; довідок №214-28/15 та №214-29/15 від 17.09.2015 року, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Сибірський комплекс» за період з листопада 2005 року по вересень 2015 року та архівної довідки №192-П/03 від 16.03.2017 за період з квітня 1989 по квітень 1999 рік, виданої архівним відділом адміністрації міста Радужний, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволені решти вимог відмовлено.
17 лютого 2026 року позивач подав до суду заяву в порядку статті 383 КАС України, у якій просить суд: 1. Визнати протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі 260/4480/24, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії. 2. Зобов'язати здійснити судовий контроль судового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі 260/4480/24.
В обґрунтування заяви зазначено, що в грудні 2025 року позивач пред'явив виконавчий лист до Відділу УЗПВ рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ.
15.12.2025 року головним державним виконавцем винесено постанову 79777945 про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу 5БАЕГ8404357. Тією ж датою державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій. Інші заходи щодо вживання виконання рішення суду відсутні.
13.02.2026 року ОСОБА_1 отримує лист від ГУ ПФУ в Закарпатській області про відмову у виконанні рішення суду, та зазначено про звернення №0700-0303-5/6744 щодо роз'яснення виконання судового рішення до Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ.
Отже представник позивача вважає, що отже, з моменту винесення судового рішення у справі 260/5545/23 та 260/4480/24 та на лютий 2026 рік відповідач не виконує рішення суду, посилаючись на будь які постанови та звернення на розяснення. Це свідчить про повне ігнорування суду та його висновків, небажання виконувати рішення суду належним чином.
Такі дії порушують право позивача на мирно володіти своїм майном та отримувати в належному її розмір пенсії.
Визначаючись з приводу поданої заяви, суд керується такими мотивами.
Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача та застосування приписів статті 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Як вбачається з матеріалів справи позивач 08.12.2025 року пред'явила до виконання виконавчий лист №260/4480/24 від 03.12.2025 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області МРУ МЮ (м. Івано-Франківськ).
Судом встановлено, що 15 грудня 2025 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гаринець О.І. відкрито виконавче провадження №79777945 на підставі виконавчого листа №260/4480/24 від 03.12.2025.
Таким чином, із заяви позивача від 17.02.2026 року3 та поданих до неї доказів вбачається, що державний виконавець здійснює дії, необхідні для примусового виконання судового рішення №260/4480/24 в межах виконавчого провадження №79777945.
Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини третьої цієї статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що до заяви від 17.02.2026 року позивачем не подано доказів закінчення виконавчого провадження №79777945 чи використання державним виконавцем всіх можливих засобів для виконання судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Велика Палата звернула увагу на те, що надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження є важливою інформацією при розгляді заяви в порядку ст.383 КАС України, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а та від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18.
Суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
У такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З урахуванням зазначеного, а також того, що іншої інформації про хід виконавчого провадження, аніж відкриття виконавчого провадження, позивач суду не надав, то суд не має підстав для висновку про протиправність дій відповідача при виконанні рішення суду у справі №260/4480/24.
Із наведеного вбачається, що державним виконавцем не використано усі можливості для примусового виконання рішення суду у даній справі, а відтак, суд дійшов висновку про те, що звернення позивача в порядку статті 383 КАС України є передчасне, а тому відсутні підстави на даному етапі для задоволення даної заяви.
При цьому, суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявника (позивача) не є обмеженням права останнього на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов'язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.243, 248, 256, 383 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви позивача, поданої у порядку статті 383 КАС України, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Я. М. Калинич