Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2-о/641/83/2026 Справа № 641/1233/26
23 лютого 2026 року Суддя Слобідського районного суду м. Харкова Зелінська І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романової Ганни Вячеславівни, заінтересовані особи Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Курилівська сільська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
До суду надійшла вказана заява, в якій заявник просить встановити факт, що належний ОСОБА_1 на праві приватної власності житловий будинок № 46 - літера «А» з надвірними спорудами: сарай - літера «Б», погріб - літера «В», вбиральня - літера «Г», огорожа №1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 22.11.1993 року, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Курилівської сільської ради народних депутатів В.Лотник, зареєстрований Куп'янським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстраційній книзі № 37, за реєстровим № 6286, 08 лютого 1994 року.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали вважає, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Нормою п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
У судовому порядку підлягають встановленню факти: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий та судовий.
Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 213/3417/23 зазначив, що суддя, приймаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Отож судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
ОСОБА_1 у своїй заяві вказує, що з метою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про належний їй на праві власності житловий будинок № 46 - літера «А» з надвірними спорудами: сарай - літера «Б», погріб - літера «В», вбиральня - літера «Г», огорожа № 1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 звернулась до Департаменту державної Харківської міської ради. Проте, їй відмовлено у вчиненні реєстраційних дій через не отримання реєстратором інформації від органів, які у встановленому законом порядку до 01.01.2013 року проводили реєстрацію права власності на вказану квартиру, на підставі чого просить суд встановити факт того, що належний їй на праві власності житловий будинок № 46 - літера «А» з надвірними спорудами: сарай - літера «Б», погріб - літера «В», вбиральня - літера «Г», огорожа №1 за вказаною адресою, зареєстрований Куп'янським міжміським бюро технічної інвентаризації.
Як визначено статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як визначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Також Верховним Судом у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18 зазначено, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв'язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб'єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв'язку з відсутністю у нього відповідного документа.
У даному випадку правовстановлюючий документ на житловий будинок заявником не втрачено, натомість неможливо отримати інформацію про набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
Саме через відсутність цих документів заявнику відмовлено у державній реєстрації її права власності на житловий будинок. Отже державою не визнається факт набуття заявником права власності на нерухоме майно, тому вона має звернутися до суду з позовом про визнання за нею цього права.
Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.
Ураховуючи викладене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити.
Водночас суд роз'яснює заявнику, що вона вправі звернутися до суду з позовом про визнання право власності в порядку позовного провадження.
Керуючись ст. 19,186,293,315,353 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романової Ганни Вячеславівни, заінтересовані особи Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Курилівська сільська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Суддя -І. В. Зелінська