Справа № 953/12486/25
н/п 1-кс/953/1060/26
"20" лютого 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №42025220000000134 від 28.05.2025 про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який має вищу освіту, розлучений, є особою з інвалідністю 2 групи, заступник генерального директора з інновацій та клінічних досліджень Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
встановив:
Сторона обвинувачення просить продовжити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що ОСОБА_6 у період після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора, яке розпочалось 24.02.2022, став на шлях протиправної діяльності та вчинив кримінально-протиправні дії, які містять у собі ознаки кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, пов'язаний з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Саме 24.02.2022 російською федерацією (далі - рф), як державою-агресором, першою застосовано збройну силу проти України і шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській областях здійснено незаконне вторгнення на територію інших областей та вчинено збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, що мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Також окуповано частину зазначених територій, чим вчинено дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває дотепер і призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку, який діє дотепер.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про Збройні Сили України» основними складовими діяльності Збройних Сил України є підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України, що здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій; мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Згідно з п. 5 ст. 22 указаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є, серед іншого, проведення в особливий період мобілізації людських ресурсів.
Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом; беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку у людських і транспортних ресурсах.
Таким чином, забезпечення мобілізаційної готовності є невід'ємною частиною законної діяльності Збройних сил України, а бронювання працівників критично важливих підприємств, які підлягають або можуть підлягати призову за мобілізацією, без наявних на те правових підстав та в супереч установленого порядку з подальшим наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період перешкоджає законній діяльності Збройних сил України щодо підтримання належної мобілізаційної готовності.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють на підприємствах, установах і організаціях, що мають важливе значення для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Механізм бронювання визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання бронювання постановою військовозобов'язаних під час дії воєнного стану», якою передбачено, що бронюванню підлягають працівники підприємств, віднесених до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення. Згідно з критеріями, затвердженими зазначеною постановою, такими є, зокрема, є підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема: охорона здоров'я.
Такі об'єкти підлягають державному захисту, а їх безперебійне функціонування гарантується в умовах воєнного стану.
Таким чином, Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» (далі - КНП ХОР «ОКПЛ №3») належить до об'єктів критичної інфраструктури, оскільки здійснює діяльність у сфері надання медичної допомоги, що є складовою сектору охорони здоров'я згідно із законодавством України (відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» №1882-IX від 16.11.2021; постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109 «Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури», постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 №415 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, включення таких об'єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього» та інше), оскільки здійснює діяльність у сфері надання медичної допомоги, обґрунтовано віднесене до об'єктів критичної інфраструктури та має право на бронювання окремих працівників, необхідних для забезпечення безперервної роботи підприємства.
При цьому ОСОБА_6 , перебуваючи в Україні, будучи достовірно обізнаним про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв'язку зі збройною агресією рф, та настанням з моменту оголошення рішення про мобілізацію особливого періоду, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який триває і до теперішнього часу, вчинив злочинні дії за таких обставин.
Так, встановлено, що не пізніше 01.01.2025, більш точну дату та час досудовим слідством не встановлено, у громадянина України ОСОБА_6 , який перебуваючи на території м. Харкова, більш точне місце на даний час не встановлено, виник кримінальний протиправний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, а саме районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки м. Харкова, Харківської області та інших регіонів України, пов'язаної з уникненням від мобілізації осіб чоловічої статі призовного віку.
На виконання вказаного злочинного умислу ОСОБА_6 займаючи посаду в.о. генерального директора КНП ХОР «ОКПЛ №3», чітко усвідомлюючи, що КНП ХОР «ОКПЛ №3» належить до об'єктів критичної інфраструктури, оскільки здійснює діяльність у сфері надання медичної допомоги, що є складовою сектору охорони здоров'я згідно із законодавством України, а невиконання підприємством функцій створює реальні загрози життю і здоров'ю населення та стабільності функціонування міста Харкова та Харківської області, особливо в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.02.2022, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_8 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов'язку здійснювати передбачені службові обов'язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. У подальшому, на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_8 будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв'язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_8 трудові обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_6 .
У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 , військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_8 в період часу з 01.03.2025 по теперішній час у зв'язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.
Також, ОСОБА_6 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_9 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов'язку здійснювати передбачені службові обов'язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_9 , будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв'язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_9 трудові обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_6 .
У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 , військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_9 в період часу з 01.02.2025 по теперішній час у зв'язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.
Окрім цього, ОСОБА_6 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_10 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов'язку здійснювати передбачені службові обов'язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_10 , будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв'язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_10 трудові обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_6 . У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 , військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_10 в період часу з 01.02.2025 по теперішній час у зв'язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.
Також, ОСОБА_6 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_11 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов'язку здійснювати передбачені службові обов'язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_11 будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв'язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_11 трудові обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_6 .
У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_11 в період часу з 01.01.2025 по теперішній час у зв'язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.
Окрім цього, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м.Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_12 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов'язку здійснювати передбачені службові обов'язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому, діючи спільно у групі з невстановленими на цей час особами, на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_12 будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв'язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_12 трудові обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_6 .
У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_12 в період часу з 01.05.2025 по теперішній час у зв'язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.
Також, ОСОБА_6 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_13 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов'язку здійснювати передбачені службові обов'язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_13 , будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв'язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_13 трудові обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_6 .
У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_13 в період часу з 01.07.2025 по теперішній час у зв'язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.
Окрім цього, ОСОБА_6 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_14 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов'язку здійснювати передбачені службові обов'язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_14 будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв'язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_14 з 01.02.2025 теперішній час трудові обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_6 .
У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_14 в період часу з 01.02.2025 по теперішній час у зв'язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
24.12.2025 ОСОБА_6 о 10:54 год. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПКУкраїни.
24.12.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 21.02.2026 включно, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 242 240 грн.
25.12.2025 ОСОБА_6 був звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у зв'язки зі сплатою застави.
18.02.2026 колегія суддів Харківського апеляційного суду скасувало слідчого судді Київського районного суду м. Харкова в частині обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №42025220000000134 від 28.05.2025 до трьох місяців, тобто до 24.03.2026.
Сторона обвинувачення зазначає, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, зокрема, що сторона захисту вважає клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без застави необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. З вручення підозри 24.12.2025, та після внесення застави 25.12.2025, майже за два місяця у підозрюваного ОСОБА_6 була можливість втекти раніше. Така можливість дійсно була, але підозрюваний ОСОБА_15 нею не скористався, то ризики втечі на момент розгляду питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою суттєво зменшився. До того ж, ОСОБА_6 , виконуючи попередню ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, здав на зберігання закордонний паспорт, що у свою чергу може додатково свідчити про відсутність ризику втечі на який посилається слідчий. У прокурора відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з'явилися нові ризики. Підозрюваний ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи (служби). Підозрюваний ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи, пенсіонер. До фактичного затримання, підозрюваний ОСОБА_6 неодноразово проходив стаціонарне лікування, реабілітацію та отримував лікування. Безальтернативне тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою перешкоджає його лікуванню, реабілітації та може завдати довгострокової шкоди здоров?ю. ОСОБА_6 раніше не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався. Прокурором не надано до суду жодного доказу та підтвердження отримання ОСОБА_6 громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу або ж терміновою купівлею квитків до іншої країни, має намір переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Відсутність реальних ризиків з врахування релеватентних фактів, які підтверджують наявність небезпеки переховування ОСОБА_6 від правосуддя і зробили їх настільки незначними, що вони не можуть слугувати для тримання ОСОБА_6 під вартою. Стороною обвинувачення не надано до суду доказів про спробу підозрюваним ОСОБА_6 незаконно впливати на потерплого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні. У клопотанні в загальних рисах перелічені ризики, які передбачені Законом, без посилання на докази, якими б ці ризики підтверджувалися. Просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 .
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, підтримав заперечення адвоката ОСОБА_4 , вказував на недоведеність ризиків, зазначив, зокрема, що ОСОБА_6 на протязі майже двох місяців перебував на свободі, обов'язки, покладені на нього ухвалою слідчого судді, не порушував, вважає, що в задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_6 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №42025220000000134 від 28.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України.
24.12.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2025 застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 21.02.2026, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу прокурора задоволено; ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2025 щодо часткового задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави скасовано в частині обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави; в решті ухвали залишено без змін; взято ОСОБА_6 під варту в заді суду негайно.
Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 18.02.2026 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, до 3 (трьох) місяців, тобто до 24.03.2026.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що підтверджується: відповідями оперативного підрозділу СБ України в Харківській області на доручення слідчого; відповідями оперативного підрозділу 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НПУ на доручення слідчого; протоколами за результатами проведення оперативно розшукових заходів в рамках оперативно-розшукової справи, а саме: протокол №10939т/55/119/01-2025 від 04.11.2025, протоколом №10940т/55/119/01-2025, протоколом №9592т/55/119/01-2025 від 26.09.2025; протоколом №9593т/55/119/01-2025 від 26.09.2025; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій №70/5/8-8168т від 12.10.2025; відомостями з єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо заброньованих працівників КНП ХОР «ОКПЛ №3» від 25.06.2025; витягом з Пенсійного фонду України щодо отримання заробітної плати від КНП ХОР «ОКПЛ №3» з 2024 по теперішній час наступними особами: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 .
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5, ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконний вплив на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, має вищу освіту, розлучений, є особою з інвалідністю 2 групи, має захворювання, заступник генерального директора з інновацій та клінічних досліджень Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 тяжкого кримінального правопорушення в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання. З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, на 32 дні, до 23.03.2026 включно.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою.
При постановленні даної ухвали слідчий суддя, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що останньому повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 114-1 КК України в період воєнного стану.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним в порядку ст. 206 КПК України забезпечити проведення медичного огляду в Харківській міській медичній частині №27 Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях підозрюваного ОСОБА_6 .. Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Харківської міської медичної частини №27 Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях. Довідку за результатами медичного огляду направити до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 32 (тридцять два) дні - до 23 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_7 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 20 лютого 2026 року до 23 березня 2026 року включно.
В порядку ст. 206 КПК України забезпечити проведення медичного огляду в Харківській міській медичній частині №27 Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Харківської міської медичної частини №27 Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях. Довідку за результатами медичного огляду направити до суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1