вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" лютого 2026 р. Справа № 911/3421/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)
за позовом Фізичної особи-підприємця Пастушенкова Антона Олександровича, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область
до Дівичківської сільської ради, с. Дівички, Бориспільський район, Київська область
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Виконавчого комітету Дівичківської сільської ради, с. Дівички, Бориспільський район, Київська область
про стягнення 247 591, 00 грн
ФОП Пастушенков Антон Олександрович звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до Дівичківської сільської ради про стягнення 247 591, 00 грн основної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним відповідачем свого обов'язку тим щодо оплати за надані послуги відповідно до Договору № 127 на виготовлення проектної документації від 28.04.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2025 р. відкрито провадження у справі № 911/3421/25 за позовом ФОП Пастушенкова Антона Олександровича до Дівичківської сільської ради про стягнення 247 591, 00 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору. Крім того даною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Виконавчий комітет Дівичківської сільської ради.
21.11.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшла заява б/н від 21.11.2025 р., у якій відповідач визнає заборгованість перед позивачем та просить суд зменшити розмір витрат ФОП Пастушенкова Антона Олександровича на професійну правничу допомогу адвоката до розміру 3 000, 00 грн.
27.11.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява № 27112025 від 27.11.2025 р., у якій він просить суд стягнути з відповідача 247 591, 00 грн основної заборгованості за договором, 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та вирішити питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви у зв'язку із визнанням відповідачем позову.
Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Заява б/н від 21.11.2025 р. підписана від відповідача - сільським головою Дівичківської сільської ради Слюсаром О. М., який діє згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і така заява не суперечить закону та не порушує права, обов'язки та охоронювані законом інтереси інших осіб.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
28.04.2023 р. між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (надалі - Замовник) було укладено договір № 127 на виготовлення проєктної документації, згідно з умов п. 1. якого за цим Договором Виконавець зобов'язується за завданням Замовника належним чином виконати роботи з виготовлення проєктно-кошторисної документації та виконати експертизу кошторисної частини проєкту будівництва на об'єкт: «Будівництво парку «Дружба» за адресою: вул. Дружби, с. Стовп'яги, Бориспільського р-ну, Київської обл., надалі - проектна документація, а Замовник зобов'язується прийняти виготовлену проектну документації та оплатити її. Код ДК 021-2015 (CPV) 71320000-7 Послуги з інженерного проектування. (надалі «роботи») (надалі - Договір).
Згідно з п. 2.1. Договору вартість робіт визначається договірною ціною, що оформляється Сторонами протоколом погодження договірної ціни і становить (без ПДВ): вартість проєктних робіт - 247 591, 00 грн (двісті сорок сум тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 00 коп); (без ПДВ).
Відповідно до п. 2.3. Договору оплата виконаної роботи проводиться протягом 30 календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору передбачено, що термін виконання проєктної документації 60 днів з моменту підписання договору: згідно з календарним планом робіт (п. 3.1.).
3.2. Календарний план виконання робіт за погодженням Сторін може уточнюватись в ході виконання робіт після письмового повідомлення зацікавленої Сторони.
3.3. Датою завершення робіт Виконавцем вважається дата передачі Замовнику готової проектної документації згідно з актом передачі.
3.4. У разі дострокового виконання робіт Замовник достроково її приймає.
Згідно з п. 4.1. Договору Замовник зобов'язаний:
- надати Виконавцю вихідні дані, необхідні характеристики й іншу інформації щодо об'єкта визначеного в п. 1.1. Договору, у строк не пізніше 5 (п'яти) календарних днів після підписання даного Договору;
- сплатити Виконавцю встановлену ціну згідно з розділом 2 Договору;
- прийняти виконану згідно з умовами договору проєктну документацію.
Відповідно до п. п. 5.4., 5.5., 5.6. Договору передбачено, що після закінчення виконання робіт Виконавець передає Замовнику документацію, та акт здачі-приймання проєктної документації (п. 5.4.).
5.5. Замовник протягом 10-ти днів після одержання проєктної документації та акта здачі-приймання проєктної документації зобов'язаний розглянути її та передати Виконавцю підписаний акт, або мотивовану відмову від приймання робіт із посиланням на невиконані пункти Договору.
5.6. Якщо на протязі 10-ти днів після одержання проєктної документації та акта здачі-приймання проєктної документації Замовник не передав Виконавцю підписаний акт, або мотивовану відмову від приймання робіт із посиланням на невиконані пункти Договору, проектна документація вважається прийнятою Замовником без зауважень.
Положеннями п. 8.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, та діє ідо 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання взятих сторонами зобов'язань.
Одночасно із підписанням вказаного Договору, між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 "Протокол погодження договірної ціни на виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт: «Будівництво парку «Дружба» за адресою: вул. Дружби, с. Стовп'яги, Бориспільського р-ну, Київської обл.", згідно з умовами якого, після підписання акту виконаних робіт Замовник сплачує на розрахунковий рахунок Виконавця суму в розмірі 100% від вартості договірної ціни на виконання Робіт згідно Договору, що становить всього 247 591, 00 грн (двісті сорок сум тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 00 коп) (без ПДВ); Додаток № 2 "Графік виконання робіт «Виготовлення проектно-кошторисної документації на об'єкт: «Будівництво парку «Дружба» за адресою: вул. Дружби, с. Стовп'яги, Бориспільського р-ну, Київської обл." та Додаток № 3 «Кошторис № 1 на виконання проектно-кошторисних робіт «Будівництво парку «Дружба» за адресою: вул. Дружби, с. Стовп'яги, Бориспільського р-ну, Київської обл."» до Договору оренди № 127 від 28.04.2023 р.
На виконання умов договору позивачем у грудні 2023 р. було надано послуги з виготовлення проєктно-кошторисної документації та передано їх відповідачу на загальну суму 247 591, 00 грн, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання проектної документації на виконання робіт робіт та актами приймання передачі до договору № 127 на виконання проектних робіт, наявними у матеріалах справи.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 901 цього ж кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 цього ж кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов'язок щодо оплати за надані послуги на виготовлення проєктно-кошторисної документації не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 247 591, 00 грн, що підтверджується договором № 127 на виготовлення проектної документації від 28.04.2023 р., актом здачі-приймання проектної документації на виконання проектних робіт від 26.12.2023 р. та актом приймання-передачі до договору № 127 на виконання проектних робіт від 26.12.2023 р. на суму 247 591, 00 грн, іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання ним у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи у повному обсязі свого обов'язку по оплаті за надані послуги на виготовлення проєктно-кошторисної документації згідно з договором № 127 на виготовлення проектної документації від 28.04.2023 р.; факт наявності заборгованості за договором № 127 на виготовлення проектної документації від 28.04.2023 р. відповідачем не заперечується, позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості визнано повністю.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 247 591, 00 грн за договором № 127 на виготовлення проектної документації від 28.04.2023 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням вищезазначеного, а саме у зв'язку із визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачу - ОСОБА_1 з державного бюджету України 50% сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 180 від 04.11.2025 р. судового збору у розмірі 1 485, 55 грн.
Судові витрати, а саме 50% судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Крім цього, позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 9 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Частиною 3 ст. 130 цього ж кодексу передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не було подано суду відповідного клопотання із належним обґрунтуванням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000, 00 грн підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 5 від 02.09.2025 р., укладеним між ФОП Пастушенковим Антоном Олександровичем та адвокатом Ревою Олександром Івановичем, рахунком-фактурою № 2 від 29.10.2025 р. на суму 15 000, 00 грн, рахунком фактурою № 3 від 29.10.2025 р. на суму 5 000, 00 грн, актом № 2 від 29.10.2025 р. на суму 15 000, 00 грн, актом № 3 від 29.10.2025 р. на суму 5 000, 00 грн, актом прийняття-передання від 30.10.2025 р. всього на загальну суму 20 000, 00 грн, платіжною інструкцією № 178 від 30.10.2025 р. на суму 15 000, 00 грн, платіжною інструкцією № 179 від 30.10.2025 р. на суму 5 000, 00 грн , наявними у матеріалах справи.
Також, як було зазначено вище, відповідач у своїй заяві про визнання позову, просить суд зменшити розмір витрат позивача - Пастушенкова А. О. на професійну правничу допомогу адвоката до 3 000, 00 грн, оскільки вважає заявлені до стягнення позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката неспівмірними зі складністю справи та необґрунтованими.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторонни, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 р. у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 р. у справі № 922/1964/21).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 р. у справі № 910/16322/18.
Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 30.01.2023 р. у справі № 910/7032/17).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд в додатковій постанові від 18.01.2024 р. у справі № 927/885/17 (927/485/19) вважав за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Таким чином, оцінивши заявлені витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача - Пастушенкова А. О., здійснивши аналіз доказів, поданих ним в обґрунтування даних витрат, з урахуванням усіх аспектів і складності справи, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг), суд вважає за необхідне зазначити, що визнання позову відповідачем в повному обсязі не є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката без задоволення.
За таких обставин, понесені Пастушенковим Антоном Олександровичем судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000, 00 грн, у зв'язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до Дівичківської сільської ради про стягнення 247 591, 00 грн, відповідно до ст. ст. 126, 129, 130 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Окрім цього, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п.п. 1) п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 цього ж закону судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
3. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
4. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
5. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
До вказаної позовної заяви додано платіжну інструкцію № 180 від 04.11.2025 р. про сплату судового збору на суму 3 713, 86 грн.
За таких обставин, понесені Пастушенковим Антоном Олександровичем судові витрати у зв'язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до Дівичківської сільської ради про стягнення 247 591, 00 грн та внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягають поверненню позивачу у розмірі 742, 77 грн з вищевказаних підстав.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дівичківської сільської ради (08456, вул. Сонячна, 1а, с. Дівички, Бориспільський район, Київська область; ідентифікаційний код 04361491) на користь Фізичної особи-підприємця Пастушенкова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 247 591 (двісті сорок сім тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та судові витрати 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн 54 (п'ятдесят чотири) коп. судового збору.
3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Пастушенкову Антону Олександровичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн 32 (тридцять дві) коп., перерахований (сплачений) за платіжною інструкцією № 180 від 04.11.2025 р.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца