ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 лютого 2026 року Справа № 906/1068/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є.
судді Василишин А.Р.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 , Дудяк Р.А. адвокат
відповідача: Кудрицький Р.П. адвокат
третьої особи на стороні позивача 1: не з"явився
третьої особи на стороні позивача 2: не з"явився
третьої особи на стороні відповідача 1: Антоненко А.Ю. адвокат
третьої особи на стороні відповідача 2:не з"явився
третьої особи на стороні відповідача 3: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду у справі №906/1068/25 (суддя Нестерчук С.С., м.Житомир, повний текст складено 15.12.2025)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Фінанс Груп»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Акціонерного товариства "Рудь"
2) ОСОБА_3
3) ОСОБА_4
про стягнення 391 606 275,32 грн
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 у справі №906/1068/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 391 606 275,32 грн залишено без розгляду.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09 грудня 2025 року у справі №906/1068/25 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 391 606 275,32 грн і направити справу №906/1068/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду у справі №906/1068/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09 лютого 2026 року.
05 лютого 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Кудрицьким Р.П. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 у справі № 906/1068/25 залишити без змін.
Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" член колегії-суддя Мельник О.В. у період з 09.02.2026 по 13.02.2026 включно був відсутній у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Враховуючи вищевикладені обставини, судове засідання у справі №906/1068/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду призначене на 09.02.2026 о 10:00 год. не відбулося.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/114 від 09.02.2026 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії-судді Мельника О.В. у період з 09.02.2026 по 13.02.2026 включно, з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, на підставі службової записки головуючої судді Гудак А.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/1068/25.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Василишин А.Р.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.02.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду у справі №906/1068/25 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Василишин А.Р. Розгляд справи призначено на 23.02.2026.
Позивач та його представник в судовому засіданні 23.02.2026 підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2026 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Представник Акціонерного товариства "Рудь" в судовому засіданні 23.02.2026 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
В судове засідання 23.02.2026 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з'явилися, ТОВ «Навігатор Інвест», ТОВ «Балтік Фінанс Груп» своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача та Акціонерного товариства "Рудь" розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Суд першої інстанції зазначає, що протокольною ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.10.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.11.2025. У підготовчому засіданні 11.11.2025 за усною заявою позивача суд залишив без розгляду подану ним заяву про долучення доказів. Також судом було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі. Крім того, протокольною ухвалою суд повернув без розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог як таку, що подана без дотримання вимог процесуального закону. З метою забезпечення принципів змагальності та реалізації процесуальних прав учасників справи суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 09.12.2025 о 14:30, врахувавши думку сторін та зайнятість позивача. Одночасно суд першої інстанції, керуючись ч.3 ст.177 ГПК України, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою.
Також, суд першої інстанції зазначив, що 08.12.2025 представник позивача адвокат Бєлкін Л.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що у той же час він братиме участь у судовому засіданні в іншій справі №911/2410/25 у Господарському суді Київської області. Однак суд першої інстанції встановив, що підготовче засідання у справі №906/1068/25 призначене на 14:30, тоді як розгляд справи №911/2410/25 у Господарському суді Київської області призначений на 12:30 цього ж дня, тобто на інший час. Суд першої інстанції зазначив, що справа №911/2410/25 призначена до розгляду ухвалою від 27.11.2025, тоді як підготовче засідання у справі №906/1068/25 призначено раніше 11.11.2025.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.09.2025 дозволено участь представника позивача Бєлкіна Л.М. у судових засіданнях у справі №906/1068/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проте, представником позивача не наведено об'єктивних причин, які б унеможливлювали його участь у підготовчому засіданні у режимі відеоконференції. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави, наведені представником позивача для відкладення розгляду справи є неповажними, а тому підстави для відкладення підготовчого засідання відсутні.
Суд першої інстанції також зазначив, що у підготовче засідання 09.12.2025 позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подав. При цьому суд першої інстанції вказав, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується розпискою з його особистим підписом, наявною в матеріалах справи.
Разом з цим, суд першої інстанції звернув увагу, що неявка позивача у підготовче засідання без поважних причин, за умови належного повідомлення, свідчить про недотримання ним принципу добросовісності процесуальної поведінки та перешкоджає виконанню завдань підготовчого провадження. Суд першої інстанції підкреслив, що позивач як ініціатор судового процесу мав проявляти належну процесуальну активність та забезпечити участь у засіданні особисто або через представників, однак цього не зробив. Суд першої інстанції також врахував практику Європейського суду з прав людини та позицію Верховного Суду щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися процесуальними правами та не допускати затягування процесу.
Таким чином, оцінивши встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні всі передбачені ч.4 ст.202 та п.4 ч.1 ст.226 ГПК України підстави для залишення позову без розгляду, а саме: позивач був належним чином повідомлений про судове засідання, не з'явився без поважних причин, не повідомив про причини неявки та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності. Суд першої інстанції зазначив, що наведені норми мають імперативний характер та не надають суду дискреційних повноважень щодо ухвалення іншого процесуального рішення, а тому за таких обставин суд зобов'язаний залишити позов без розгляду. При цьому, суд першої інстанції наголосив, що залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду після усунення обставин, які стали підставою для такого процесуального рішення.
Враховуючи вищевикладене, Господарський суд Житомирської області постановив залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 391 606 275,32 грн.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції, на думку апелянта, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема статей 202, 226 та 236 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 ГПК України є підставою для скасування ухвали.
Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що представник позивача адвокат Бєлкін Л.М. не з'явився у підготовче засідання 09.12.2025, чим на думку суду першої інстанції перешкодив подальшому розгляду справи та виконанню завдань підготовчого провадження. Водночас позивач наголошує, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є наслідком неправильного застосування правових позицій Верховного Суду.
Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, послався на правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21, відповідно до якого норми частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України є імперативними та зобов'язують суд залишити позов без розгляду у разі, якщо позивач належним чином повідомлений, не з'явився у судове засідання, не повідомив причин неявки та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності. Однак апелянт наголошує, що суд першої інстанції неправильно використав цю правову позицію, оскільки фактичні обставини справи №905/458/21 істотно відрізняються від обставин справи №906/1068/25. Позивач підкреслює, що у справі №905/458/21 позивач не з'являвся у судові засідання неодноразово, зокрема у засідання по суті, тоді як у справі №906/1068/25 йдеться лише про неявку представника позивача у підготовче засідання, а не у розгляд справи по суті.
Апелянт також зазначає, що у постанові Верховного Суду у справі №905/458/21 зазначено, що суди встановили триразову неявку позивача, у тому числі в судове засідання по суті, без повідомлення причин та без подання заяви про розгляд справи за відсутності. У зв'язку з цим апелянт стверджує, що висновок Верховного Суду у вказаній постанові застосований судом першої інстанції неправильно та без урахування відмінності ситуації.
Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції додатково послався на постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21. Однак, на думку апелянта, і ця справа не є аналогічною, оскільки у вказаній справі підставою для залишення позову без розгляду була неявка позивача саме у судове засідання по суті, а не у підготовче засідання.
Позивач стверджує, що суд першої інстанції фактично довільно витлумачив положення статей 202 та 226 ГПК України, при цьому свідомо спотворив фактичні обставини справ №905/458/21 і №910/17906/21, що, на думку апелянта, може свідчити про поверхневий підхід суду першої інстанції до справи або про його небажання розглядати справу по суті, або ж про упереджене ставлення до позивача. В обґрунтування вказаних доводів апелянт також зазначає, що у цій же справі судом першої інстанції 11.11.2025 повернуто без розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а відповідна ухвала стала предметом апеляційного розгляду, так як Північно-західним апеляційним господарським судом 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на вказане процесуальне судове рішення. Також апелянт окремо наголошує, що Господарський суд Житомирської області не мав права залишати позов без розгляду 09.12.2025 на стадії підготовчого провадження. Позивач зазначає, що на цій стадії суд ще не дослідив усіх обставин справи в їх сукупності, не міг достеменно встановити можливі ознаки безпідставності позову, а отже залишення позову без розгляду фактично обмежує доступ до правосуддя та порушує принципи рівності та змагальності сторін. Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.11.2021 у справі №910/4650/21, від 14.06.2022 у справі №910/10680/21 та від 20.02.2025 у справі №910/2262/24, відповідно до яких залишення позову без розгляду з мотивів зловживання процесуальними правами на стадії підготовчого провадження може бути неправомірним та розцінюватися як порушення права на судовий захист.
Крім того, апелянт посилається на практику Верховного Суду у цивільних справах, зокрема на постанову Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі №598/2250/19, в якій зроблено висновок, що залишення позову без розгляду можливе лише у разі повторної неявки позивача саме у судове засідання, а не в підготовче засідання. Апелянт також зазначає, що аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №756/15271/17 та від 11.03.2020 у справі №761/8849/19.
Додатково апелянт вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції на те, що хоча формально ініціатором залишення позову без розгляду була сторона відповідача, проте саме відповідач, на думку позивача, створив обставини, які ускладнили розгляд справи. Апелянт зазначає, що 03.12.2025 сторона відповідача подала до суду документ під назвою «Аналіз відповідності методологічних засад та змісту оціночних процедур…», підготовлений КФ ТОВ «Експерт-Аналітик», з пропуском процесуального строку. У зв'язку з цим відповідач подав клопотання про визнання поважними причин несвоєчасного подання такого доказу та про його долучення до матеріалів справи. Позивач вказує, що станом на 09.12.2025 суд першої інстанції це клопотання не вирішив. При цьому в клопотанні про відкладення розгляду справи адвокат Бєлкін Л.М. наголошував, що у разі долучення такого документа позивач повинен отримати час для підготовки заперечень проти нього. Таким чином, на думку апелянта, розгляд справи все одно потребував би відкладення, а подане клопотання про відкладення не могло вплинути на перебіг підготовчого провадження настільки, щоб виправдати залишення позову без розгляду.
Крім того, позивач звертає увагу, що ще на початку вересня 2025 року ним подавалася заява про зменшення позовних вимог, однак станом на дату постановлення ухвали від 09.12.2025 питання щодо цієї заяви фактично залишалося невирішеним. Апелянт зазначає, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 було встановлено, що протокольної ухвали про повернення заяви про зменшення позовних вимог у засіданні 11.11.2025 фактично не постановлялось, а в резолютивній частині ухвали про повідомлення від 11.11.2025 відповідний висновок був відсутній. На думку апелянта, це підтверджує, що залишення позову без розгляду відбулося без належного процесуального вирішення питання про зменшення позовних вимог, що порушує права позивача, у тому числі щодо можливості повернення частини судового збору.
Також позивач в апеляційній скарзі зазначає, що твердження суду першої інстанції про можливість повторного звернення з позовом після усунення обставин, які стали підставою для залишення позову без розгляду, є формальним і фактично не відповідає реальним умовам, оскільки повторне звернення потребуватиме повторної сплати значного судового збору. З цієї причини апелянт вважає залишення позову без розгляду непропорційним обмеженням права на доступ до суду.
Апелянт також посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.04.2025 у справі №902/383/24(902/871/23), відповідно до якого залишення позову без розгляду за пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України можливе лише за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті саме з вини позивача. Позивач наголошує, що його неявка у підготовче засідання при поданні всіх необхідних документів не перешкоджала розгляду спору, натомість саме відповідач подавав документи поза межами процесуальних строків.
В свою чергу, представник ОСОБА_2 адвокат Кудрицький Р.П. у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга позивача ґрунтується на довільному тлумаченні норм Господарського процесуального кодексу України, вибірковому цитуванні судової практики та фактично спрямована на уникнення процесуальних наслідків невиконання самим позивачем процесуальних обов'язків. Вказує, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та постановленою з дотриманням норм процесуального права, а також відповідає вимогам статті 236 ГПК України щодо судового рішення.
Окремо представник відповідача наголошує на імперативному характері підстав для залишення позову без розгляду. Посилається на частину четверту статті 202 та пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України, відповідно до яких у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про такі причини, за відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності, суд зобов'язаний залишити позов без розгляду. На думку представника відповідача, наведені норми мають імперативний характер і не залишають суду можливості ухвалити інше рішення. Таку правову позицію представник відповідачки підтверджує посиланнями на практику Верховного Суду, зокрема постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21 та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21.
Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність усіх необхідних юридичних фактів, які є підставою для застосування зазначених норм процесуального права, а саме: позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання; позивач та його представники не з'явилися у підготовче засідання 09.12.2025; позивач не повідомив суд про поважні причини неявки, а подане клопотання про відкладення розгляду справи було обґрунтовано визнано судом першої інстанції неповажним; позивач не подавав заяви про розгляд справи за його відсутності. У зв'язку з цим представник відповідача підкреслює, що суд першої інстанції не мав дискреції щодо ухвалення іншого процесуального рішення.
Також у відзиві звернуто увагу на те, що позивач мав двох представників - адвокатів, уповноважених на представництво його інтересів у справі, що на переконання представника відповідача, додатково підтверджує свідоме ігнорування позивачем та його представниками обов'язку брати участь у підготовчому судовому засіданні. При цьому представник відповідача зазначає, що дата та час підготовчого засідання були попередньо узгоджені судом з урахуванням позиції та зайнятості позивача, що прямо зазначено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань, наявних у матеріалах справи. Отже, позивач завчасно знав про призначене засідання та мав реальну можливість організувати свою участь або участь своїх представників.
Представник відповідача вказує, що суд першої інстанції вмотивовано визнав клопотання адвоката Бєлкіна Л.М. про відкладення розгляду справи необґрунтованим, оскільки судове засідання в іншій справі, на яке посилався представник позивача, було призначене на інший час того ж дня. Крім того, зазначає, що представнику позивача було надано право участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також не доведено існування об'єктивних та непереборних обставин, які б унеможливлювали участь адвоката у підготовчому засіданні чи участь іншого представника позивача.
Окремо у відзиві представник відповідача заперечує проти доводів апелянта щодо нібито відмінності фактичних обставин у справах, які розглядалися Верховним Судом та на які послався суд першої інстанції. Наголошує, що ні стаття 202, ні стаття 226 ГПК України не розмежовують правові наслідки неявки позивача залежно від стадії процесу, оскільки ключовим є сам факт неявки за умови належного повідомлення та відсутності заяви про розгляд справи без участі позивача. У зв'язку з цим відповідачка вважає, що доводи апелянта не спростовують правові висновки Верховного Суду про обов'язок позивача добросовісно реалізовувати процесуальні права, що випливає зі статей 13 та 43 ГПК України.
Також представник відповідача заперечив твердження апелянта про те, що саме відповідач нібито стала ініціатором неможливості розгляду справи через подання 03.12.2025 певного процесуального документа («Аналізу відповідності методологічних засад та змісту оціночних процедур…»). На думку представника відповідача, такі твердження є маніпулятивними та неприйнятними, оскільки відповідно до статей 13, 42, 46, 74 ГПК України кожна сторона має право подавати докази, заяви та клопотання на захист своєї позиції. Реалізація відповідачкою процесуальних прав не може бути підставою для звільнення позивача від виконання його процесуальних обов'язків, зокрема щодо участі у судових засіданнях або належного повідомлення суду про причини неявки. Представник відповідача підкреслює, що закон не ставить обов'язок позивача з'являтися у судове засідання в залежність від того, чи подала інша сторона певні документи або докази.
Представник відповідача також заперечує доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про долучення доказів. Зазначає, що за наявності імперативних підстав для залишення позову без розгляду суд не зобов'язаний розглядати будь-які інші процесуальні клопотання, оскільки відсутні правові підстави для подальшого руху справи. Аналогічним чином представник відповідача оцінює доводи щодо залишення позову без розгляду без вирішення питання про зменшення позовних вимог, вказуючи, що інші процесуальні рішення суду не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з ухвалою про залишення позову без розгляду.
Крім того, представник відповідача зазначає, що твердження апелянта про те, що розгляд справи все одно був би відкладений, є лише припущенням, яке не ґрунтується на встановлених судом обставинах. Наголошує, що Господарський процесуальний кодекс України не допускає ухвалення процесуальних рішень на підставі гіпотетичних сценаріїв, а суд першої інстанції оцінює фактичну процесуальну поведінку сторін, тоді як суб'єктивні очікування позивача не мають юридичного значення. Суд першої інстанції, зазначаючи про можливість повторного звернення позивача після усунення підстав, що зумовили залишення позову без розгляду, фактично процитував положення частини четвертої статті 226 ГПК України. Обов'язок повторної сплати судового збору прямо передбачений Законом України «Про судовий збір», а тому не може свідчити про незаконність або необґрунтованість судового рішення. На думку представника відповідача, апелянт фактично висловлює незадоволення приписами процесуального закону, а не доводить незаконність ухвали суду. Вважає, що негативні наслідки у вигляді додаткових витрат є наслідком неналежної процесуальної поведінки самого позивача.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Рудь" в судовому засіданні 23.02.2026 підтримав заперечення відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу та висловлені у вказаному судвому засіданні.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтік Фінанс Груп», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Згідно ч.3 ст.263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду у справі №906/1068/25.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Частиною четвертою статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За вимогами пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України позовна заява залишається без розгляду, якщо, позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Правова позиція щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, від 18.11.2022 у справі №905/458/21.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21 зазначено, що правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Крім того, об'єднана палата звернула увагу на те, що об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і відповідно визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі №911/3092/23 підкреслив, що: судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; тлумачення частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за яким її приписи застосовуються буквально, не зважаючи на процесуальну єдність стадії розгляду справи по суті та її безперервність, що виражається у послідовному здійсненні процесуальних дій судом, може привести до нерозумного результату, за яким навіть у разі відсутності позивача на оголошенні рішення суду це формально може бути сприйнято як підстава залишення позову без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про можливість застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України як підстави для залишення позову без розгляду, суд повинен виходити з комплексного, а не формального підходу до оцінки поведінки позивача.
Зазначені норми, безумовно, визначають процесуальні передумови для застосування такого заходу у разі встановлення в їх сукупності трьох ключових обставин: належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності. Водночас їхнє буквальне тлумачення, і відповідно застосування, не розкриває повного змісту правового регулювання і не може застосовуватися ізольовано від загальних засад господарського процесу, які визначають спрямованість судового процесу на досягнення реального, а не формального правосуддя.
У цьому контексті залишення позову без розгляду має розглядатися саме як виняткова процесуальна дія, що не спрямована на покарання сторони за формальну неявку, а покликана забезпечити ефективність та дисципліну судового процесу, запобігаючи зловживанню процесуальними правами. Тому суд, ухвалюючи рішення про застосування вказаних норм, повинен не лише констатувати саме факт неявки позивача, а й оцінити його процесуальну активність у цілому, зокрема, чи добросовісно він реалізовував свої права, чи виконував обов'язки, і чи свідчить його поведінка про реальну зацікавленість у вирішенні спору або, навпаки, про свідому пасивність.
Інакше кажучи, господарський суд може залишити позов без розгляду лише тоді, коли в їх сукупності встановлено всі передбачені законом умови, а з матеріалів справи не вбачається ознак процесуальної зацікавленості позивача та/або виявлено недобросовісне користування ним процесуальними правами. Формальне ж дотримання лише трьох вищенаведених умов без оцінки загальної динаміки процесуальної поведінки сторони не може вважатися достатньою підставою для ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.
Отже, оцінка добросовісності поведінки сторони становить обов'язковий елемент судового аналізу при вирішенні питання про залишення позову без розгляду. Її відсутність зводить застосування відповідних норм до прояву процесуального формалізму, що нівелює завдання господарського судочинства забезпечити справедливий, ефективний і змістовний захист порушених прав.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Фінанс Груп»; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Акціонерного товариства "Рудь"; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 про стягнення 391 606 275,32 грн, що складається з права вимоги позивача щодо доплати за пакет акцій ОСОБА_1 , ТОВ "Балтік Фінанс Груп", ТОВ "Навігатор-Інвест", виходячи з їх справедливої ринкової вартості на дату примусового списання акцій з рахунків акціонерів при проведенні процедури сквіз-аут в сумі 171 495 978,06 грн, а також 3% річних - 38 726 288,34 грн та інфляційних втрат - 181 384 008,92 грн, нарахованих на суму донарахованої вартості за період з дати примусового списання акцій по 31.07.2025 (з урахуванням позовної заяви в новій редакції) (а.с. 1-157, 163-217 т.1).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025 у справі №906/1068/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Підготовче засідання призначено на 23 вересня 2025 року (а.с.218 т.1).
17 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем подано до суду першої інстанції клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 220-222 т.1).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.09.2025 у справі №906/1068/25 задоволено заяву представника позивача. Постановлено проводити розгляд справи в підготовчому засіданні, яке призначено на 23.09.2025 о 14:30, та всіх наступних засіданнях за участю представника позивача адвоката Бєлкіна Л.М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.227 т.1).
17 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_2 адвокатом Кудрицьким Р.П. подана до суду першої інстанції заява про закриття провадження у справі (а.с. 30-62 т.2).
22 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем подано до суду першої інстанції заперечення проти закриття провадження у справі (а.с.84-86 т.2).
23 вересня 2025 року згідно протоколу судового засідання в режимі конференції №5163608 від 23.09.2025 в судовому засіданні суду першої інстанції приймали участь представник позивача Бєлкін Л.М. та представники відповідача Блажкевич О.М., Кудрицький Р.П . Розгляд справи відкладено на 15.10.2025 (а.с.92-93 т.2).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.09.2025 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест»; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтік Фінанс Груп». Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на стороні відповідача: 1) Акціонерне товариство Рудь; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 . Повідомлено третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, про відкладення підготовчого засідання на 15 жовтня 2025 року (а.с.95-96 т.2).
14 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.191-192 т.2)
15 жовтня 2025 року згідно протоколу судового засідання в режимі конференції №5288055 від 15.10.2025 в судовому засіданні суду першої інстанції приймали участь ОСОБА_1 , представник відповідача Кудрицький Р.П., представник третьої особи на стороні відповідача Антоненко А.Ю . Протокольною ухвалою суду першої інстанції оголошено перерву в судовому засіданні для постановлення ухвали до 28.10.2025 об 11:00 (а.с.244-247 т.2).
28 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла заява про поновлення строку на подання доказів та долучення нових доказів на підтвердження діючих (дійсних) умов договору №25-105 від 07.08.2025 та договору №25-106 від 07.08.2025 (а.с.7-25 т.3).
28 жовтня 2025 року згідно протоколу судового засідання в режимі конференції №5351235 від 28.10.2025 в судовому засіданні суду першої інстанції приймали участь ОСОБА_1 , представники відповідача Кудрицький Р.П. , Блажкевич О.М., представник третьої особи на стороні відповідача Антоненко А.Ю . Протокольною ухвалою суду першої інстанції оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2025 о 15:00 (а.с.27-28 т.3).
11 листопада 2025 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла заява про зменшення позовних вимог. Просив суд першої інстанції подані раніше додаткові угоди №1 до договору №25-105 від 07.08.2025 року та договору №25-106 від 07.08.2025 року не брати до уваги через вичерпаність їх дії. Поновити строк для подання доказів, визнавши його пропуск поважним через укладення додаткових угод після подання позовної заяви. Долучити нові докази - додаткові угоди № 2 від 10.11.2025 року до договору № 25-105 від 07.08.2025 року та договору № 25-106 від 07.08.2025 року на підтвердження діючих (дійсних) умов договору № 25-105 від 07.08.2025 року та договору № 25-106 від 07.08.2025 року, які підтверджують частину заявлених позовних вимог в розмірі 41 455 159,52 грн (29 635 514,51 + 11 819 645,01). Вважати позовні вимоги наступними: стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 102 936 713,33 грн (сто два мільйони дев'ятсот тридцять шість тисяч сімсот тринадцять грн 33 коп.). Всі судові витрати покласти на ОСОБА_2 (а.с.57-66 т.3).
11 листопада 2025 року згідно протоколу судового засідання в режимі конференції №5433546 від 11.11.2025 в судовому засіданні суду першої інстанції приймали участь ОСОБА_1 , представники відповідача Кудрицький Р.П., Блажкевич О.М., представник третьої особи на стороні відповідача Антоненко А.Ю . Судом першої інстанції залишив без розгляду подану позивачем 28.10.2025 заяву про долучення доказів. Протокольною ухвалою суду першої інстанції оголошено перерву в судовому засіданні до 09.12.2025 о 14:30 (а.с.86-87 т.3)
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 у мотивувальній частині заяву позивача про зменшення позовних вимог керуючись ч.4 ст.170 ГПК України, повернуто без розгляду. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Фінанс Груп" про перерву у підготовчому засіданні до 09.12.2025 о 14:30 (а.с. 89 т.3).
03 грудня 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Кудрицьким Р.П. до суду першої інстанції подане клопотання про долучення доказів. Просив визнати поважною причиною неподання з разом з відзивом на позовну заяву «Аналіз відповідності методологічних засад та змісту оціночних процедур, які наведені у документі «висновок експерта №е-7», за результатами економічного дослідження від 12 серпня 2025 року» від 11.11.2025 року, наданий КФ ТОВ «Експерт-Аналітик»; прийняти та залучити до матеріалів справи №906/1068/25 «Аналіз відповідності методологічних засад та змісту оціночних процедур, які наведені у документі «висновок експерта №е-7», за результатами економічного дослідження від 12 серпня 2025 року» від 11.11.2025 року, наданий КФ ТОВ «Експерт-Аналітик» в якості доказів необґрунтованості висновку експерта №7 від 12.08.2025 року, який був поданий позивачем (а.с.93-102 т.3).
08 грудня 2025 року через підсистему "Електронний суд" представник позивача - адвокат Бєлкін Л.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №15797/25 від 09.12.2025), яке обґрунтовано тим, що представник позивача у той же час буде брати участь у судовому засіданні у справі № 911/2410/25, що перебуває на розгляді в Господарському суді Київської області. Поряд з цим, представник позивача зазначив, що у разі задоволення клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Кудрицьким Р.П. про долучення доказів, позивач повинен мати можливість і час подати заперечення проти висновків доданого доказу (а.с.113-114 т.3).
У підготовче засідання 09.12.2025 позивач не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду першої інстанції не подав.
Суд першої інстанції, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку, що наведені причини неявки представника позивача є неповажними, а підстави для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 ГПК України відсутні.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 у справі №906/1068/25 керуючись приписами ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 391 606 275,32 грн залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що протокольною ухвалою від 11.11.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.12.2025 о 14:30 з урахуванням думки сторін щодо дати призначення засідання та зайнятості позивача.
Отже, суд першої інстанції вважав, що заздалегідь вжив заходів для забезпечення реалізації позивачем свого права на участь у судовому засіданні та недопущення обмеження такого права. Попри це, позивач у підготовче засідання 09.12.2025 не з'явився, поважних причин неявки суду не навів, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав та, маючи у справі двох представників, не забезпечив участь жодного з них у підготовчому засіданні.
Суд першої інстанції зазначає, що позивач не був позбавлений можливості скористатися правами, наданими Господарським процесуальним кодексом України, для участі у підготовчому засіданні 09.12.2025 особисто або через своїх представників (адвокатів). Водночас позивач такими процесуальними правами не скористався, чим не дотримався завдання господарського судочинства щодо своєчасного вирішення судом спорів. У свою чергу частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Підготовче провадження є самостійною та обов'язковою стадією судового процесу, головним завданням якої є створення умов для правильного, своєчасного та справедливого вирішення спору. Як ініціатор судового провадження, позивач повинен проявляти належну процесуальну активність та добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами, не допускаючи їх зловживання. Неявка позивача у підготовче засідання без поважних причин за наявності належного повідомлення свідчить про недотримання ним принципу добросовісності процесуальної поведінки, закріпленого у частині першій статті 43 ГПК України, а також перешкоджає подальшому розгляду справи та виконанню завдань підготовчого провадження.
Також, суд першої інстанції зазначив, що обов'язок повідомляти про поважні причини неявки та належним чином організовувати свою участь у процесі покладається на учасника справи, у тому числі забезпечення представництва своїх інтересів при розгляді справи. Крім того, неявка позивача (його представника) у підготовче засідання без поважних причин та без повідомлення причин неявки може свідчити про втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Таким чином, враховуючи належне повідомлення позивача про час і місце судового засідання, його неявку без повідомлення поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність усіх передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України умов для залишення позовної заяви без розгляду.
Проте, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 у справі №910/17906/21 сформулював висновок, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності (такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №904/11028/15 (904/6582/21).
Колегія суддів наголошує, що залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.09.2019 р. у справі №910/498/18, від 18.03.2021 р. у справі №911/802/20, від 23.06.2021 р. у справі №917/531/19, від 17.05.2023 р. у справі №910/23821/15).
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вищенаведені обставини перебігу розгляду справи №906/1068/25 в суді першої інстанції свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 діяв добросовісно, послідовно реалізовував належні йому процесуальні права та вживав заходів для належного захисту свого порушеного права у межах господарського судочинства.
Так, позивач звернувся до суду із позовом 18.08.2025, тобто реалізував своє право на судовий захист у визначений законом спосіб, належним чином сформулювавши позовні вимоги та їх правову і фактичну підставу. При цьому позов прийнято судом першої інстанції до розгляду, відкрито провадження, що підтверджує відповідність поданої позовної заяви вимогам процесуального закону та відсутність ознак зловживання процесуальними правами на стадії звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично забезпечував явку у судові засідання та не ухилявся від участі у справі. Зокрема, 23.09.2025 у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції брав участь представник позивача Бєлкін Л.М., а 15.10.2025, 11.11.2025 позивач з'явився особисто. Це прямо підтверджує, що позивач не демонстрував пасивної поведінки та не ігнорував судові виклики, а навпаки - підтримував заявлені вимоги та взаємодіяв із судом.
Водночас позивач належним чином реагував на процесуальні дії відповідача. Після подання відповідачем заяви про закриття провадження (17.09.2025) представником позивача 22.09.2025 були подані заперечення, що свідчить про активну правову позицію позивача та про добросовісне використання процесуальних способів для захисту своїх інтересів.
Так само позивач здійснював процесуальні дії, спрямовані на уточнення та підтвердження заявлених вимог. Подання 28.10.2025 заяви про поновлення строку на подання доказів та долучення нових доказів є свідченням прагнення позивача надати суду повний обсяг доказової бази, необхідної для об'єктивного розгляду спору. При цьому позивач не приховував обставин щодо укладення додаткових угод та відкрито інформував суд про необхідність долучення нових документів, що відповідає принципам добросовісності та процесуальної відкритості.
Колегія суддів відзначає, що особливо показовою є поведінка позивача 11.11.2025, коли ним подано заяву про зменшення позовних вимог. Зменшення позову є проявом диспозитивності сторони та, як правило, свідчить не про зловживання, а навпаки - про прагнення уточнити межі спору та привести вимоги у відповідність до фактичних обставин і наявних доказів. Заява позивача містила детальне обґрунтування щодо дії попередніх додаткових угод, прохання не враховувати документи, які втратили актуальність, а також прохання долучити нові угоди, що підтверджують частину заявлених вимог. Такі дії свідчать про послідовність позивача та його бажання забезпечити коректність предмета спору, що прямо відповідає вимогам добросовісної процесуальної поведінки.
Повернення судом першої інстанції заяви про зменшення позовних вимог без розгляду не може свідчити про недобросовісність позивача, оскільки сам факт подання такої заяви був спрямований на уточнення позовної вимог, а питання щодо законності її повернення стало предметом апеляційного перегляду. Відтак, дії позивача не містять ознак зловживання, а навпаки підтверджують належне користання процесуальними правами.
Щодо неявки позивача у підготовче засідання 09.12.2025, колегія суддів зазначає, що така неявка не може бути оцінена як систематична або така, що має на меті затягування розгляду справи. До цього моменту позивач або його представник брали участь у судових засіданнях, забезпечували подання заяв, клопотань, заперечень та доказів, а отже відсутні підстави вважати, що позивач ухилявся від участі у справі.
Більше того, 08.12.2025 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтувавши його участю в іншому судовому засіданні у справі №911/2410/25 у Господарському суді Київської області. Таке клопотання саме по собі підтверджує, що представник позивача не мав наміру ігнорувати судовий розгляд, а завчасно повідомив суд про об'єктивні обставини, які перешкоджають явці представника. Вказані дії узгоджуються із загальними засадами процесуальної добросовісності, оскільки сторона не приховувала причин неможливості участі, а повідомила суд завчасно через підсистему «Електронний суд».
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що також представник позивача у поданому клопотанні про відкладення у справі обґрунтовано вказував на необхідність часу для подання заперечень у разі задоволення клопотання відповідача про долучення нового доказу. Така позиція відповідає принципу змагальності та рівності сторін, оскільки позивач просив надати йому можливість ознайомитися з новими матеріалами та висловити щодо них свою правову позицію, що є не лише правом сторони, але й необхідною умовою для справедливого вирішення спору.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що висновок суду першої інстанції про неповажність причин неявки представника позивача 09.12.2025 не спростовують добросовісність поведінки позивача та не свідчать про зловживання ним процесуальними правами. Сам факт подання такого клопотання свідчить, що позивач та його представник не ігнорували судовий розгляд, а завчасно повідомили суд про обставини, які перешкоджають участі в засіданні, та реалізували передбачене процесуальним законом право звернутися із відповідною заявою.
Крім того, клопотання представника позивача містило посилання на необхідність забезпечення змагальності та рівності сторін, оскільки позивач просив надати час для подання заперечень у разі долучення судом нового доказу, поданого відповідачем. Така позиція є логічною та обґрунтованою, оскільки реалізація права на подання заперечень є елементом права на справедливий судовий розгляд і не може розцінюватися як недобросовісна поведінка.
Висновок суду першої інстанції про те, що зазначені причини неявки є неповажними, є лише оцінкою суду щодо застосування пункту 2 частини другої статті 202 ГПК України в конкретній процесуальній ситуації. Однак така оцінка не означає автоматично, що сторона діяла недобросовісно, оскільки добросовісність поведінки визначається не лише результатом розгляду клопотання, а загальною спрямованістю дій сторони, їх послідовністю та відсутністю наміру перешкодити розгляду справи.
При цьому сама по собі одноразова неявка позивача у підготовче засідання не може розцінюватися як прояв зловживання процесуальними правами, особливо з урахуванням того, що до цього позивач та його представник брали активну участь у судових засіданнях, подавали заяви, заперечення, докази, що підтверджує їх прагнення до розгляду справи по суті.
Отже, навіть за умови, що суд першої інстанції визнав наведені причини неявки представника позивача неповажними, це не свідчить про недобросовісність позивача, оскільки його дії були спрямовані на належне здійснення процесуальних прав, забезпечення участі представника у судовому розгляді та реалізацію принципів змагальності, рівності сторін і справедливого судового розгляду.
Крім того, колегія суддів відзначає, що судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 липня 2022 року у справі №260/4504/20, від 18 серпня 2022 року у справі №420/9173/21 та від 03.02.2026 у справі №380/24311/23.
Таким чином, колегія суддів здійснивши аналіз процесуальних дій позивача у справі №906/1068/25 в їх сукупності дійшла висновку, що позивач поводився добросовісно, діяв відкрито та послідовно, активно брав участь у розгляді справи, подавав процесуальні документи у відповідь на дії інших учасників справи, уточнював позовні вимоги, надавав докази та завчасно повідомляв суд про обставини, які перешкоджають явці його представника, що в свою чергу свідчить, що вищевказані відповідні процесуальні дії позивача свідчать про добросовісне користування позивачем наданими процесуальними правами та реальну зацікавленість у результаті розгляду справи. За встановлених обставин, поведінка позивача не може бути розцінена як свідчення втрати інтересу до судового процесу.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо неможливості розгляду даної справи за відсутності позивача або його представника.
Колегія суддів зауважує, що неявка позивача та його представника, належним чином повідомлених про розгляд справи, не перешкоджала її розгляду на підставі наявних у ній доказів.
Так, зі змісту ухвал Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025, 28.10.2025, 11.11.2025 у справі №906/1068/25 вбачається, що явка позивача або його представника обов'язковою не визнавалась. Зокрема, в ухвалах суду першої інстанції від 28.10.2025, 11.11.2025 у справі №906/1068/25 судом першої інстанції у їх резолютивних частинах зазначалось, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, незважаючи на належність та своєчасність повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце підготовчого засідання 09.12.2025, навіть враховуючи неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача, судове рішення суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є передчасним, оскільки із встановлених обставин вбачається наявність у позивача наміру брати участь у розгляді справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, на те, що Господарський суд Житомирської області в мотивувальній частині ухвали про повідомлення від 11.11.2025 у справі №906/1068/25 заяву позивача про зменшення позовних вимог керуючись ч.4 ст.170 ГПК України, повернуто без розгляду (а.с.89 т.3).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою в частині повернення позивачу без розгляду заяви про зменшення позовних вимог ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 по справі № 906/1068/25 повністю та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно ч.1 п.6 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Листом №906/1068/25/6120/25 від 21.11.2025 витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/1068/25.
Абзацом першим п.17.10 Перехідних положень ГПК України встановлено, у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Тобто в даному випадку, суд першої інстанції зобов'язаний був надіслати до суду апеляційної інстанції всі матеріали справи №906/1068/25.
Однак, 02 грудня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025. Водночас, у супровідному листі Господарського суду Житомирської області №906/1068/25/5728/25 від 26.11.2025 повідомлено, що ухвалою судді Господарського суду Житомирської області Нестерчук С.С. від 03.09.2025 вирішено, зокрема здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи №906/1068/25 в змішаній (паперовій та електронній) формі. Учасники справи подавали процесуальні документи в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Матеріали справи в електронній формі внесені до АССД та зберігаються в централізованому файловому сховищі.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції офіційно поінформував суд апеляційної інстанції про паперову та електронну форму справи № 906/1068/25, зазначивши, що вони обмежуються виключно матеріалами, сформованими в межах оскарження ухвали Господарський суд Житомирської області від 11.11.2025, а також матеріалами справи в електронній формі, внесеними до автоматизованої системи документообігу суду (АССД), що зберігаються у централізованому файловому сховищі.
Судова колегія звертає увагу, що зазначене свідчить про відсутність інших, окремо сформованих паперових томів чи додаткових матеріалів, які не були відображені в електронній системі документообігу.
Однак, після звернення 23.12.2025 ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду у справі № 906/1068/25, листом №906/1068/25/6813/25 від 29.12.2025 витребувано матеріали справи №906/1068/25 у Господарського суду Житомирської області. Матеріали справи №906/1068/25 від суду першої інстанції 27 січня 2026 року надійшли до суду апеляційної інстанції у 3-х томах, що підтверджується суповідним листом Господарського суду Житомирської області №906/1068/25/19/26 від 05.01.2026 (а.с.181 т.3).
Таким чином, сам по собі факт надходження трьох томів матеріалів справи №906/1068/25 об'єктивно спростовує попереднє повідомлення суду першої інстанції про відсутність окремо сформованих паперових матеріалів та про нібито виключно електронний формат існування справи. Наявність трьох томів свідчить про формування справи №906/1068/25 у паперовій формі, яке не може ототожнюватися лише з матеріалами оскарження ухвали або з електронними файлами у централізованому сховищі.
Вказане дає підстави суду апеляційної інстанції констатувати, що при витребуванні матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.11.2025 по справі № 906/1068/25 інформація про їх фактичний обсяг не відповідала реальному стану формування вказаної справи.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно приписів п.17.12 Перехідних положень ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.
Проте, суд першої інстанції всупереч приписів п.17.12 Перехідних положень ГПК України не зупинив провадження у справі №906/1068/25 та продовжив розгляд даної справи провівши судове засідання 09.12.2025 результатом якого постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду, яка є предметом апеляційного розгляду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області про повідомлення від 11.11.2025 в частині повернення позивачу без розгляду заяви про зменшення позовних вимог у справі №906/1068/25. Постановлено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області про повідомлення від 11.11.2025 в частині повернення позивачу без розгляду заяви про зменшення позовних вимог у справі №906/1068/25 здійснювати без повідомлення учасників справи.
Таким чином, з огляду на те, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області про повідомлення від 11.11.2025 в частині повернення позивачу без розгляду заяви про зменшення позовних вимог у справі №906/1068/25, наявні підстави для висновку, що суд першої інстанції передчасно залишив позов без розгляду, враховуючи наступне.
Так, матеріали справи свідчать, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка є процесуальним правом сторони, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України. Реалізація такого права має наслідком зміну предмета спору у частині обсягу заявлених вимог, що безпосередньо впливає на подальший рух справи, визначення меж судового розгляду та можливість належного вирішення спору по суті.
Колегія суддів відзначає, що оскільки ухвала суду першої інстанції в частині повернення заяви про зменшення позовних вимог оскаржена та суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження, за таких умов залишення позову без розгляду, не дочекавшись результатів розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в частині повернення заяви про зменшення позовних вимог в суді апеляційної інстанції, є передчасним. Адже у разі скасування ухвали суду першої інстанції в частині повернення заяви про зменшення позовних вимог, така заява підлягатиме прийняттю судом, а подальший розгляд справи мав би здійснюватися вже з урахуванням зміненого обсягу позовних вимог.
В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Господарського суду Житомирської області про повідомлення від 11.11.2025 в частині повернення позивачу без розгляду заяви про зменшення позовних вимог у справі №906/1068/25 скасовано. В іншій частині ухвалу Господарського суду Житомирської області про повідомлення від 11.11.2025 у справі №906/1068/25 залишено без змін. Справу №906/1068/25 направлено до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду зі стадії розгляду заяви ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог.
Таким чином, ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду без належного врахування того, що ухвала Господарського суду Житомирської області про повідомлення від 11.11.2025 в частині повернення позивачу без розгляду заяви про зменшення позовних вимог у справі №906/1068/25 оскаржується та перебуває на стадії апеляційного перегляду, суд першої інстанції фактично допустив передчасне залишення позову у справі №906/1068/25 без розгляду. Такий підхід не відповідає завданню господарського судочинства, принципам змагальності, диспозитивності та забезпечення права на справедливий суд, оскільки позивач був позбавлений можливості належним чином підтримати або уточнити свої вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, залишення позову без розгляду в даному випадку є передчасним, оскільки питання щодо законності повернення заяви про зменшення позовних вимог станом на 09.12.2025 ще не було остаточно розглянуто судом апеляційної інстанції, а відтак суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для прийняття процесуального судового рішення про залишення позову без розгляду.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.97 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ від 04.12.95 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Колегія суддів зазначає про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.98 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позовної заяви з формальних підстав без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
При цьому, хоча позивач, відповідно до приписів чинного законодавства, не позбавлений права звернутися до суду з цим позовом повторно, вказане призведе до понесення ним додаткових витрат, що за обставин, які викладені вище, не може бути визнано справедливим.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 18.12.2019 у справі №9901/949/18, законодавче формулювання "… якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, залишивши позов без розгляду, формально підійшов до застосування процесуальних норм, не надавши належної оцінки тим обставинам, які мають визначальне значення для прийняття такого судового рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо можливості залишення позову без розгляду суд повинен оцінювати не лише сам факт неявки представника позивача у підготовче чи судове засідання, але й визначати, чи була така неявка перешкодою для подальшого розгляду справи, а також враховувати загальну процесуальну активність сторони під час усього судового розгляду.
Таким чином, враховуючи в сукупності те, що суд першої інстанції не зупинив провадження у справі за наявності апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Житомирської області про повідомлення від 11.11.2025 в частині повернення позивачу без розгляду заяви про зменшення позовних вимог у справі №906/1068/25, а також не дослідив і не мотивував реальну неможливість подальшого розгляду спору через неявку позивача, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про залишення позову без розгляду постановлена передчасно, без належного процесуального обґрунтування та з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції на підставі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги при перевірці в апеляційному порядку знайшли своє підтвердження, внаслідок чого апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду у справі №906/1068/25 скасуванню. Справу слід направити для продовження розгляду до Господарського суду Житомирської області.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду у справі №906/1068/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.12.2025 про залишення позову без розгляду у справі №906/1068/25 скасувати.
3. Справу №906/1068/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Житомирської області .
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "24" лютого 2026 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Василишин А.Р.