вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" лютого 2026 р. Справа№ 910/5995/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 про відмову поновити процесуальний строк для подання доказу
у справі № 910/5995/24 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1. ОСОБА_2
2. ОСОБА_3
3. ОСОБА_1
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
6. ОСОБА_6
7. ОСОБА_7
8. ОСОБА_8
9. ОСОБА_9
10. ОСОБА_10
11. ОСОБА_11
12. ОСОБА_12
13. ОСОБА_13
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "НАДРА"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний банк України
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСЖИТЛОБУД"
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДХ Інвест Нерухомість"
про солідарне стягнення коштів,
Рух справи
16.05.2024 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про солідарне стягнення 1 757 389 357,57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5995/24.
23.07.2024 відповідач-3 - ОСОБА_1 подала клопотання про продовження строку для відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 клопотання відповідача-3 ОСОБА_1 про продовження строку для подання відзиву - задоволено частково. Продовжено відповідачу-3 процесуальний строк для надання відзиву до 19.08.2024.
21.08.2024 відповідач-3 подала відзив на позов. Також, в цьому відзив вона зазначила, що потребує додаткового часу для збору доказів, зокрема замовлення економічної експертизи, а тому надасть їх пізніше у зв'язку з неможливістю їх подання з причин, що не залежать від неї.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5995/24 до судового розгляду по суті.
04.04.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 (відповідача-3) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказу - висновку експерта №20-03/25 від 20.03.2025. Також у зазначеному клопотанні відповідач-3 просила поновити їй строк на подання цього доказу.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду, що оскаржується
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-3 - ОСОБА_1 від 03.04.2025 (поданого 04.04.2025) про поновлення строку для подання доказу - висновку експертів №20-03/25 від 20.03.2025. Залишено без розгляду доказ (висновок експертів), доданий до клопотання від 03.04.2025 (поданого 04.04.2025).
Ухвала суду, з посиланням на ст.ст. 80, 113, 114, 118, 119 ГПК України, мотивована тим, що:
- у відзиві відповідачки-3 зазначено, що остання потребує додаткового часу для збору доказів, включаючи замовлення економічної експертизи для оцінки збитків та доцільності проведення кредитних операцій, однак, жодних звернень до експертної установи чи договору із експертною установою, до відзиву не додано;
- відповідачці-3 було продовжено строк на подання відзиву на позов їй та її представнику, тому, на думку суду, вони мали достатньо часу для реалізації процесуальних прав, зокрема, мали можливість визначити обсяг доказів, які є необхідні для обґрунтування позиції відповідачки-3, та могли звернутися із відповідними запитами до експертних установ, надавши суду відповідні докази. Однак, відповідних дій не здійснили та поважних причин не вчинення цих дій суду не надали.
- дата звернення до експертної установи - "14.02.2024" є очевидною опискою, оскільки судового провадження у справі №910/5995/24, на яку міститься посилання у висновку, станом на 14.02.2024 не існувало. Позов подано у травні 2024 року. Тобто, є підстави вважати, що відповідачка-3 ініціювала проведення експертизи у цій справі лише у лютому 2025 року та жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин, які унеможливили вчинити такі дії у межах встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, відповідачка-3 не надала. Договір з експертною установою відповідачкою також не наданий, ні до клопотання від 03.04.2025, ні у процесі розгляду справи, ні у судовому засіданні 15.10.2025;
- у судовому засіданні 15.10.2025 представниця відповідачки-3 зазначила, що раніше договір з експертною установою до суду нею не подавався. Крім того, посилання представниці відповідачки-3 на те, що доказ поданий до розгляду справи по суті, суд визнав помилковими, оскільки суд закрив підготовче провадження у підготовчому засіданні 27.02.2025 та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.03.2025 та у судовому засіданні 20.03.2025 розпочав розгляд справи по суті. Тобто, клопотання від 03.04.2025 про долучення доказу (висновку експертів) подане представницею відповідачки-3 після того як суд розпочав розгляд справи по суті;
- саме лише зазначення у відзиві на позов про намір замовити економічну експертизу, без надання запитів до експертної установи, та зволікання у вчиненні цих дій протягом тривалого часу, не може бути підставою для визнання судом поважними причини пропуску строку на подання доказу у справі.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання доказу та відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 03.04.2025 (поданого 04.04.2025) про поновлення строку для подання доказу - Висновку експертів №20-03/25 від 20.03.2025. Оскільки, поважності причин неподання доказу (висновку експерта), доданого до клопотання від 03.04.2025 Кононовою Т.Д. не наведено, суд залишив без розгляду такий доказ.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цією ухвалою, відповідач-3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та задовольнити її клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання до суду доказу та долучити до матеріалів справи відповідний доказ - Висновок експерта №25-03/25 від 25.03.2025.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції порушує фундаментальні принципи змагальності та рівності сторін, створює процесуальну нерівність та обмежує право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд.
Зокрема, апелянт зазначив, що:
- 21.08.2024 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про зупинення провадження та відкладення підготовчого засідання. Окремо постановленої ухвали щодо розгляду клопотання про надання додаткового строку матеріали справи не містять. А тому, на думку скаржника, Господарський суд міста Києва залишив без уваги клопотання ОСОБА_1 про надання додаткового строку для збору доказів, яке було заявлене ще у відзиві від 19.08.2024, та не дослідив об'єктивні причини неможливості своєчасного подання експертного висновку в сукупності;
- очевидною є неможливість здійснення вищенаведених дій у такі короткі строки. Це не залежало від волі ОСОБА_1 , а саме: проаналізувати позовну заяву за обсягом 90 сторінок - без додатків - та окремо ще 256 додатків до неї; підготувати правову позицію для захисту власних інтересів та спростування позиції Фонду, з урахуванням чого сформувати необхідний перелік доказів та головне - зібрати всі ці докази та подати їх разом з відзивом; ініціювати експертне дослідження та отримати висновок за його результатом, що є необхідним для встановлення наявності збитків у справах подібної категорії;
- суд першої інстанції, проігнорувавши положення ч. 8 ст. 80 ГПК України, відмовив у прийнятті доказу ОСОБА_1 попри очевидно об'єктивну неможливість його подання у встановлений законом строк;
- з огляду на зупинення провадження у справі № 910/5995/24 та відповідне зупинення перебігу процесуальних строків, звернення із клопотанням відбулося через місяць після подання відзиву - у межах активного періоду розгляду справи;
- суд порушив ст. 119 ГПК України, не визнавши поважними об'єктивні причини пропуску строку;
- суд в ухвалі від 15.10.2025 обмежився формальним підходом до застосування процесуальних норм про поновлення строків, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 на: (1) справедливий судовий захист; (2) прийняття законного та обґрунтованого рішення із встановленням всіх обставин справи.
Доводи та заперечення позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у задоволення апеляційної скарги відмовити.
Відзив мотивований тим, що:
- клопотання представника відповідача-3 ОСОБА_1 - адвокат Сільченко Т.А. про продовження строку для надання відзиву на позов наголошувала на недопущенні порушення принципу рівності сторін та змагальності. Крім того, адвокат Сільченко Т.А. наголошувала на тому, що строк 15 (п'ятнадцять) днів для надання відзиву ставить відповідача3 у вкрай невигідне становище та зауважує на необхідності дотримання розумного строку. Як висновок, адвокат Сільченко Т.А. просила продовжити встановлений судом строк для надання відзиву на один місяць, до 25 серпня 2024 року;
- за наслідками судового засідання, яке відбулось 27.02.2025, судом було оголошено про закриття підготовчого провадження та перехід до стадії розгляду по суті справи №910/5995/24. При цьому, адвокатом Сільченко Т.А. не було висловлено заперечень з приводу закриття підготовчого провадження, зокрема, з підстав наміру подати нові докази;
- після закриття підготовчого провадження, в період з 03 по 06 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від адвоката Сільченко Т.А. було подано майже два десятки різних за змістом клопотань та заяв, а також, заперечення на відповідь Фонду гарантування;
- адвокат Сільченко Т.А. мала достатньо часу для подання доказів для обґрунтування своїх заперечень, однак, наданими процесуальними правами не скористалася. Зокрема, строк на подання відзиву було продовжено за клопотанням відповідачки-3 до 19.08.2024 та відповідно адвокат Сільченко Т.А. мала достатньо часу для звернення до експертних установ для замовлення експертного дослідження;
- адвокат Сільченко Т.А. повинна була вжити заходів для отримання необхідних доказів (висновків експертів) у строк до 19 серпня 2024 року та надати відповідні підтвердження суду з метою дотримання приписів статті 80 ГПК України. У разі виникнення обставин, які перешкоджають отриманню такого доказу, адвокат Сільченко Т.А. мала б про повідомити про це суд протягом стадії підготовчого провадження до постановлення ухвали про його закриття в судовому засіданні 27 лютого 2025 року;
- починаючи з 27.02.2025 року провадження у справі №910/5995/24 поновлено та триває розгляд справи по суті. З 27.02.2025 по 14.05.2025 Господарським судом міста Києва не приймалось рішення про зупинення провадження у справі. Таким чином, як зазначає позивач, на час звернення апелянта з клопотанням від 03.04.2025 провадження у справі №910/5995/24 не було зупинено;
- хибним є також висновок апелянта про те, що звернення з клопотанням від 03.04.2025 відбулось через місяць після подання відзиву. Акцентуємо увагу суду, що відзив адвоката Сільченко Т.А. підписано 16.08.2024 року. Отже, інтервал між поданими процесуальними документами складає майже 8 (вісім) місяців;
- таким чином, Господарський суд міста Києва належним чином розглянув клопотання адвоката Сільченко Т.А. від 03.04.2025 про поновлення строку для подання доказу та, з огляду на відсутність об'єктивних підстав для його поновлення, обґрунтовано відмовив в задоволенні такого клопотання.
Заперечення відповідачки-3 щодо відзиву позивача
Щодо тверджень позивача, що відповідач-3 не заперечував щодо закриття підготовчого провадження апелянт зазначає, що вони не відповідають дійсності, оскільки відповідач-3 неодноразово повідомляв суд про намір долучити докази. Зокрема, у судових засіданнях 27.02.2025 та 20.03.2025 представник наголошувала на намірі подання доказів після їх створення.
Позивач зазначає, що відповідачці-3 продовжено строк на подання відзиву до 19.08.2024, що надавало достатньо часу для звернення до експертної установи. Проте, ці доводи ігнорують об'єктивну складність справи та реальні строки проведення експертизи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу Протокол передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 27.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Частиною 2 статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що оскаржується ухвала суду першої інстанції про відмову поновити пропущений процесуальний строк (п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України), вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, підлягає перегляду в суді апеляційної інстанції окремо від рішення, розгляд якої здійснюється без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Отже, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кононової Тетяни Данилівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі №910/5995/24. Постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження №910/5995/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Закінчено проведення підготовчих дій. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 13.12.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 13.12.2025 (включно).
22.12.2025 надійшли матеріали оскарження №910/5995/24.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті постанови
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з виснуванням суду першої інстанції про відмову в поновленні строку та залишення без розгляду поданого заявником доказу виходячи з наступного.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ГПК України).
В частині 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 43 ГПК України).
За змістом норми статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов'язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строків на подання доказів. Для цього особа, зацікавлена у їх поданні, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/186/21).
Порядок подання доказів встановлений статтею 80 ГПК України, відповідно до частини третьої, четвертої якої відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частин п'ятої, десятої статті 80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом за умови звернення учасника справи із заявою про його поновлення, в якій він має навести причини пропуску, а суд - оцінити наведені причини та визначити їх поважність. На суд покладається обов'язок визначити, наскільки сумлінно та швидко діяв заявник.
При цьому законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню. Обов'язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку покладено на заявника.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. В кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Водночас поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №921/379/23, від 17.01.2025 у справі №9/41, від 19.11.2024 у справі №758/1436/21 та від 16.06.2021 у справі №910/15988/16).
Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).
Норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки інакше нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків (постанови Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/2825/23, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 01.09.2022 у справі № 904/8456/21).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, останній день якого для представника відповідача-3, з урахування наявної інформації про доставлення процесуального документа до електронного кабінету, припадав на 25.07.2024.
23.07.2024 через систему "Електронний суд" від адвокатки Сільченко Т.А. надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов, яке ухвалою суду від 02.08.2024 задоволено; строк подання відзиву продовжено до 19.08.2024.
21.08.2024 в підсистемі "Електронний суд" сформовано (19.08.2024 засобами поштового зв'язку надіслано) відзив на позовну заяву відповідача-3, в якому сторона, серед іншого, повідомила про необхідність додаткового часу для збирання доказів. А саме: «З метою встановлення факту завдання збитків та визначення дійсного розміру завданих збитків, Відповідач-3 має намір ініціювати проведення економічної експертизи». Тобто сторона висловила намір звернутися до експертної установи для отримання заключення експерта, при цьому, як слушно зауважує суд першої інстанції, будь-яких доказів в підтвердження цих обставин не представлено; звернень до експертної установи чи договору із експертною установою - не надано.
Отже доказово, в порядку статті 73, 74 та частини 5 статті 80 ГПК України, не підтверджено, що сторона відповідача-3 здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (висновку експерта).
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні від 03.04.2025 (поданого 04.04.2025) аргументам сторони про поважність причин пропуску процесуального строку судом першої інстанції вірно було констатовано, що висновок експерта (на залученні якого наполягає сторона відповідача-3) складено 25.03.2025 на підставі звернення АО "ВБ ПАРТНЕРС" згідно із договору від 14.02.2025, тобто майже через шість місяців після подання адвокаткою Сільченко Т.А. відзиву на позов в інтересах відповідачки ОСОБА_1 .
При цьому апеляційна інстанція зауважує, що стороною відповідача-3 не було наведено жодних обґрунтувань тривалої бездіяльності в частині звернення до експертної установи протягом майже шести місяців після подання відзиву, а також не доведено, що укладення договору з експертною установою у більш ранній період було об'єктивно неможливим.
Сам по собі факт повідомлення у відзиві на позовну заяву про потребу в додатковому часі для збирання доказів не нівелює обов'язку сторони доводити перед судом наявність обставин, які були для заявника об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій - отримання висновку експерта.
З долученого до клопотання Листа № 25-03/25/1 від 25.03.2025 вбачається, що після укладення договору у лютому 2025 року експерт виконав свої зобов'язання протягом майже одного місяця. Наведене, на переконання колегії суддів, додатково підтверджує реальну можливість подання експертного висновку в межах підготовчого провадження за умови своєчасно звернення сторони відповідача-3 до експертної установи, одразу після подання відзиву на позов у серпні 2024 року.
Тривале невчинення апелянтом жодних дій, спрямованих на отримання висновку експерта, та формальне посилання у відзиві на неможливість подання доказів у встановлений строк, може свідчити про використання процесуальних прав не задля мети захисту.
В контексті аргументів апеляційної скарги колегія суддів наголошує на тому, що зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю звернення з судовим доручення про вручення судового виклику закордоном не звільняє представника сторони від обов'язку вчинити дії, спрямовані на формування доказової бази та реалізації обраної стратегії захисту.
Ураховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що стороною відповідача-3 в суді першої інстанції належними засобами доказування не підтверджено наявність обставин з якими процесуальний закон пов'язує можливість поновлення процесуального строку на подання нових доказів. Доводами апеляційної скарги вірних висновків суду про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання та залишення доказів без розгляду не спростовано. Суд першої інстанції здійснив вірне застосування норм процесуального закону в контексті змісту встановлених фактичних обставин.
Одночасно суд також враховує, що господарський процес є стадійним, а кожна його стадія має самостійне процесуальне призначення та чітко визначені межі вчинення процесуальних дій, зокрема щодо подання доказів.
Однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України). Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 185 ГПК України).
На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 03.04.2019 №913/317/18.
У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що процесуальні строки встановлюються з метою забезпечення правової визначеності, процесуальної дисципліни та ефективності судового розгляду, а їх недотримання не може бути виправдане подальшим поданням доказів на наступній стадії судового процесу без належного обґрунтування причин пропуску. Подання доказів після завершення відповідної стадії процесу фактично призводить до порушення принципу стадійності судового розгляду, створює ризик затягування процесу та суперечить засадам процесуальної економії та змагальності сторін.
З урахуванням викладених обставин у сукупності, суд не встановив порушень судом першої інстанції норм процесуального права. Навпаки, прийняття доказів, що були додатково подані відповідачем-3, після закінчення підготовчого провадження, могло створити ризик порушення засад змагальності й рівності сторін в господарському процесі.
Скаржником не спростовано законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на подання доказів.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, оскаржена ухвала від 15.10.2025 у цій справі відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 227, 229, 234, 236 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника).
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 про відмову поновити процесуальний строк для подання доказу у справі №910/5995/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков