вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2026 р. Справа № 910/15876/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Поліщук О.В., Марченко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 (повний текст рішення підписано 20.05.2025) (суддя Удалова О.Г.)
у справі № 910/15876/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Котеджне Містечко Сонячна Долина"
до Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича
про стягнення 326 027,00 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У грудні 2024 року Обслуговуючий кооператив "Котеджне Містечко Сонячна Долина" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича (відповідач) про стягнення 326 027,00 грн, сплачених в якості передоплати за договором № 02-СЕ-23 від 04.01.2023 (далі також - Договір).
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань за Договором у частині надання послуг у погоджений строк, за які, за твердженням позивача, ним сплачено грошові кошти як попередню оплату.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/15876/24 позов задоволено повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича на користь Обслуговуючого кооперативу "Котеджне Містечко Сонячна Долина" 326 027,00 грн боргу та 3 912,32 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено надання послуг на суму, що складає ціну позову, а також не підтверджено належними засобами доказування надання послуг позивачеві на таку суму або повернення коштів у заявленому до стягнення розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/15876/24, Фізична особа-підприємець Поліщук Олександр Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі.
Скаржник вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповідомлення відповідача про розгляд справи, що призвело до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та неможливості подати відповідні докази.
За доводами скаржника, між сторонами було укладено шість окремих договорів, які ним виконувались; за договором № 02-СЕ-23 від 04.01.2023, який є предметом даного судового розгляду, послуги надані в повному обсязі, про що були складені відповідні акти надання послуг та 02.11.2024 направлені на адресу позивача; позивач жодної відмови від підписання актів на адресу відповідача не направляв, відтак відповідно до п. 3.20 Договору акти вважаються підписаними, а послуги - наданими; підтвердженням надання послуг також є призначення платежу, які відображені в платіжних інструкціях, наданих позивачем до позовної заяви, з яких вбачається констатування факту надання послуг; за договором № 02-СЕ-23 від 04.01.2023 наявна заборгованість саме у позивача перед відповідачем, відтак предмет спору відсутній; судом першої інстанції були задоволені позовні вимоги на підставі неналежних доказів, зокрема наданої позивачем платіжної інструкції № 545 від 15.02.2024 про сплату 40 000,00 грн на виконання іншого договору № 03-У-23 від 04.01.2023, що не є підставою даного позову; при винесенні рішення суд врахував односторонній акт звірки, який не підписаний відповідачем та не був йому направлений для підписання.
Також скаржником до апеляційної скарги додано копії актів надання послуг № 7 від 29.02.2024, № 10 від 31.03.2024, № 13 від 15.04.2024; докази їх надсилання на адресу позивача, а саме копії опису вкладення, накладної про відправку від 02.11.2024, фіскального чеку; заяву свідка Поліщука О.В.
В обґрунтування причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції скаржник вказує, що він був позбавлений такої можливості, оскільки не був повідомлений судом першої інстанції про існування та розгляд вказаної справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/15876/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/15876/24; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/15876/24 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.11.2025 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 26.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/15876/24; розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.11.2025 о 10:40.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 16.12.2025 о 09:45.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 20.01.2026 о 10:50.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 20.01.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.01.2026 о 12:30.
Позиції учасників справи. Клопотання учасників справи
25.09.2025 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просить суд долучити до матеріалів справи робочу документацію, яка використовувалася під час виконання робіт за спірним договором, а саме: наряди слюсаря-сантехніка за лютий-квітень 2024 року на виконання умов договору № 02-СЕ-23 від 04.01.2023; наряди електрика за лютий-квітень 2024 року на виконання умов договору № 02-СЕ-23 від 04.01.2023; відомості про нарахування заробітної плати працівникам відповідача.
Вказане клопотання мотивовано тим, що пошук документів потребував додаткового часу, оскільки з дати виконання робіт минув значний проміжок часу і на момент подання апеляційної скарги, відповідач не мав можливості надати робочу документацію в межах строків, передбачених законом для апеляційного оскарження рішення. Скаржник зауважив, що був позбавлений можливості подати такі докази до суду першої інстанції, оскільки не був повідомлений про розгляд справи в Господарському суді міста Києва.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про його задоволення з огляду на таке.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно із ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що відповідачу ухвала суду від 27.12.2024 про відкриття провадження у справі була направлена за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим поштовим відправленням № 0610219445515, яке повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив відсутність у матеріалах даної справи доказів направлення відповідачу ухвали суду від 27.12.2024 про відкриття провадження у цій справі рекомендованим поштовим відправленням № 0610219445515.
У зв'язку з тим, що матеріалами справи (розгляд якої здійснювався без проведення судового засідання) не підтверджується надсилання відповідачу ухвали про відкриття провадження у даній справі, доводи відповідача щодо неповідомлення його про судовий розгляд є обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, причини неподання доказів до суду першої інстанції, наведені відповідачем у клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи, визнаються судом апеляційної інстанції поважними, а долучені до клопотання докази приймаються до розгляду.
Із цих же мотивів судом апеляційної інстанції прийнято докази, додані відповідачем до апеляційної скарги.
Крім того, після закінчення строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень (до 26.09.2025), до Північного апеляційного господарського суду подано:
- 06.11.2025 - клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи;
- 11.11.2025 - клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи оригіналів заяв свідків, засвідчених нотаріально;
- 19.11.2025 - відзив позивача на апеляційну скаргу;
- 23.11.2025 - письмові пояснення відповідача;
- 24.11.2025 - клопотання відповідача про розгляд доказів, наданих відповідачем у судовому засіданні;
- 02.12.2025 - додаткові пояснення позивача у даній справі;
- 12.12.2025 - додаткові пояснення відповідача у даній справі.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 26.09.2025), учасники справи не звертались до Північного апеляційного господарського суду із заявами про продовження строку для подання документів (відзиву, пояснень, клопотань) у даній справі.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З урахуванням викладеного, документи (відзив, пояснення, клопотання), які подані після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі, залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Явка учасників справи
У судове засідання 21.01.2026 з'явились відповідач (особисто) та його представник.
Представник позивача в судове засідання 21.01.2026 не з'явився.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника позивача.
У судовому засіданні відповідач (скаржник) та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали і просили суд її задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 04.01.2023 між Обслуговуючим кооперативом "Котеджне Містечко Сонячна Долина" (замовником) та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком Олександром Вікторовичем (виконавцем) був укладений договір № 02-СЕ-23 про технічне обслуговування внутрішнього обладнання водопроводу, обладнання автоматичного поливу, газового обладнання та внутрішнього обладнання електропостачання (Договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надання послуг щодо технічного обслуговування внутрішнього обладнання водопроводу, обладнання автоматичного поливу, газового обладнання та внутрішнього обладнання енергопостачання замовника та членів кооперативу, а також здійснювати ліквідацію аварійних пошкоджень на території замовника та на території членів кооперативу за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Лісова (територія під умовною назвою - Котеджне містечко Сонячна долина).
Додатковою угодою № 3 від 22.12.2023 до Договору сторони внесли зміни до п. 7.1 Договору, визначивши строк дії Договору з 04.01.2023 до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного погашення. Крім того, сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до п. 5.1 Договору та викласти його в редакції, відповідно до якої вартість щомісячних послуг становить 118 870,00 грн без ПДВ.
Позивач додав до позовної заяви складений ним в односторонньому порядку акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-22.05.2024, відповідно до якого послуги на суму оплати в розмірі 326 027,00 грн, перерахованої позивачем згідно з платіжними інструкціями № 545 від 15.02.2024 на суму 40 000,00 грн, № 549 від 19.02.2024 на суму 20 600,00 грн, № 566 від 29.02.2024 на суму 70 127,00 грн, № 589 від 14.03.2024 на суму 64 500,00 грн, № 610 від 01.04.2024 на суму 62 900,00 грн, № 649 від 15.04.2024 на суму 67 900,00 грн, не було надано.
Позивач 03.12.2024 направив відповідачу претензію щодо повернення оплати за ненадані та не підтверджені актами послуги.
За твердженням позивача, відповіді отримано не було, грошові кошти відповідачем не повернуто, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України, який був чинний до 28.08.2025).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, оскільки відповідно до статей 11, 509 ЦК України саме договір є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таким чином, під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів щодо надання послуг/виконання робіт, до предмета доказування, серед іншого, входить не лише встановлення обставин щодо обсягу, якості та вартості послуг (робіт), що є предметом відповідного договору, строків їх надання (виконання) та порядку прийняття, а й аналіз у сукупності інших обставин та доказів, які можуть свідчити про реальне надання/ненадання послуг (виконання/невиконання робіт).
Визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг (виконаних робіт) робіт у випадку непідписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт). Адже непідписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов'язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг (виконаних робіт) не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги (виконані роботи).
Подібну за змістом правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 910/5352/21.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 12.01.2021 у справі № 910/3726/20.
Як вбачається з доданих скаржником до апеляційної скарги доказів, які прийнято судом апеляційної інстанції (про що зазначено вище), 02.11.2024 на адресу позивача були направлені, серед іншого, акти надання послуг на загальну суму 326 027,00 грн, а саме: № 7 від 29.02.2024 на суму 130 727,00 грн за послуги, надані в лютому 2024 року згідно з договором № 02-СЕ-23 від 04.01.2023; № 10 від 31.03.2024 на суму 127 400,00 грн за послуги, надані в березні 2024 року згідно з договором № 02-СЕ-23 від 04.01.2023; № 13 від 15.04.2024 на суму 67 900,00 грн за послуги, надані в квітні 2024 року згідно з договором № 02-СЕ-23 від 04.01.2023.
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з п. 3.20 Договору замовник зобов'язаний після надання виконавцем акта прийому-передачі наданих послуг (робіт), протягом трьох робочих днів прийняти надані послуги та підписати акт прийому-передачі наданих послуг (робіт), або в той же строк надати виконавцю письмову вмотивовану відмову. У разі ненадання в зазначений строк замовником виконавцю підписаного акта прийому-передачі наданих послуг (робіт) або письмової вмотивованої відмови послуга (робота) вважається виконаною в повному об'ємі та прийнятою замовником, а акти вважаються підписаними.
Однак матеріали справи не містять доказів надання замовником письмової вмотивованої відмови від підписання наданих виконавцем актів прийому-передачі наданих послуг (робіт), як це передбачено п. 3.20 Договору.
Отже, відповідно до п. 3.20 Договору надіслані виконавцем акти № 7 від 29.02.2024 на суму 130 727,00 грн, № 10 від 31.03.2024 на суму 127 400,00 грн та № 13 від 15.04.2024 на суму 67 900,00 грн вважаються підписаними, а послуги (роботи) вважаються виконаними в повному об'ємі та прийнятими замовником.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Так, п. 5.1 Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 22.12.2023 сторони погодили, що вартість щомісячних послуг становить 118 870,00 грн без ПДВ.
Вартість матеріалів та комплектуючих, які використовує виконавець для внутрішнього обладнання водопроводу, автоматичного поливу, газового обладнання та внутрішнього обладнання енергопостачання замовник сплачує на підставі рахунків виконавця шляхом 100 % передплати (п. 5.2 Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунок за надані послуги проводиться щомісячно до 10 (десятого) числа, що настає за розрахунковим, згідно актів прийому-передачі наданих послуг або шляхом передплати згідно Договору (п. 5.4 Договору).
Тобто умовами Договору сторони погодили обов'язкове здійснення замовником передоплати лише у випадку необхідності сплати замовником вартості матеріалів та комплектуючих, які використовує виконавець для внутрішнього обладнання водопроводу, автоматичного поливу, газового обладнання та внутрішнього обладнання енергопостачання.
Звертаючись до суду з даним позовом, Обслуговуючий кооператив "Котеджне Містечко Сонячна Долина" вказував, що в період із лютого 2024 року по квітень 2024 року здійснив передплату за договором № 02-СЕ-23 від 04.01.2023 у загальному розмірі 326 027,00 грн.
Дослідивши надані позивачем платіжні інструкції, колегія суддів встановила таке.
З платіжної інструкції № 545 від 15.02.2024 на суму 40 000,00 грн вбачається, що вказану суму сплачено з призначенням платежу "часткова оплата за надані послуги у лютому 2024 згідно договору №03-У-23 від 04.01.2023 без ПДВ";
з платіжної інструкції № 549 від 19.02.2024 на суму 20 600,00 грн вбачається, що вказану суму сплачено з призначенням платежу "часткова оплата за надані послуги у лютому 2024 згідно договору №02-СЕ-23 від 04.01.2023 без ПДВ";
з платіжної інструкції № 566 від 29.02.2024 на суму 70 127,00 грн вбачається, що вказану суму сплачено з призначенням платежу "Повна оплата за надані послуги у лютому 2024 згідно договору №02-СЕ-23 від 04.01.2023 без ПДВ";
з платіжної інструкції № 589 від 14.03.2024 на суму 64 500,00 грн вбачається, що вказану суму сплачено з призначенням платежу "Часткова оплата за надані послуги у березні 2024 згідно договору №02-СЕ-23 від 04.01.2023 без ПДВ";
з платіжної інструкції № 610 від 01.04.2024 на суму 62 900,00 грн вбачається, що вказану суму сплачено з призначенням платежу "Оплата за надані послуги у березні 2024 згідно договору №02-СЕ-23 від 04.01.2023 без ПДВ"
з платіжної інструкції № 649 від 15.04.2024 на суму 67 900,00 грн вбачається, що вказану суму сплачено з призначенням платежу "Оплата за надані послуги у квітні 2024 згідно договору №02-СЕ-23 від 04.01.2023 без ПДВ".
Відтак, враховуючи умови п. 5.4 Договору та призначення платежу, зазначене позивачем у платіжних інструкціях № 549 від 19.02.2024 на суму 20 600,00 грн, № 566 від 29.02.2024 на суму 70 127,00 грн, № 589 від 14.03.2024 на суму 64 500,00 грн, № 610 від 01.04.2024 на суму 62 900,00 грн, № 649 від 15.04.2024 на суму 67 900,00 грн, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи позивача, що ним сплачено грошові кошти як попередню оплату.
Колегія суддів зауважує, що позивач своїми конклюдентними діями із здійснення оплати з призначенням платежу "за надані послуги" фактично визнав надання йому відповідачем послуг та погоджувався з їх розміром.
Відтак недолучення до позовної заяви актів прийому-передачі наданих послуг, відповідно до яких позивачем здійснювались оплати, не свідчить про неприйняття такого виконання.
За висновками апеляційного господарського суду, позивачем за договором № 02-СЕ-23 від 04.01.2023 оплачено надані відповідачем послуги на суму в загальному розмірі 286 027,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що врахування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення складеного позивачем в односторонньому порядку акта звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого послуги відповідачем не було надано на загальну суму 326 027,00 грн, який до того ж не був направлений на адресу відповідача до подання позовної заяви, є помилковим.
Крім того, долучена позивачем до позовної заяви платіжна інструкція № 545 від 15.02.2024 на суму 40 000,00 грн свідчить про здійснення позивачем оплати за іншим договором - № 03-У-23 від 04.01.2023, який не є підставою позову.
Суд зауважує, що наявність між сторонами інших договірних відносин підтверджується змістом претензії № 1 щодо повернення безпідставно утриманих коштів, надісланої 03.12.2024 Обслуговуючим кооперативом "Котеджне Містечко Сонячна Долина" на адресу відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень передбачає неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи з конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.
Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Відтак поведінка позивача, який спочатку здійснює оплату наданих відповідачем послуг, вказуючи в призначенні платежу "за надані послуги", а надалі звертається до суду з позовом, вказуючи про ненадання таких послуг, свідчить про порушення принципу добросовісності.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку, враховуючи встановлені вище обставини та висновки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Котеджне Містечко Сонячна Долина" належить відмовити.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/15876/24 з ухваленням нового рішення про відмову в позові повністю.
Судові витрати
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/15876/24 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення.
4. У позові Обслуговуючого кооперативу "Котеджне Містечко Сонячна Долина" відмовити повністю.
5. Судові витрати, понесені Обслуговуючим кооперативом "Котеджне Містечко Сонячна Долина" у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, покласти на позивача.
6. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Котеджне містечко Сонячна Долина" (08728, Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Лісова, буд. 674, код ЄДРПОУ 44419353) на користь Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 868 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
9. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко