вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"03" лютого 2026 р. Справа№910/8198/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 03.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 (повний текст рішення складено 20.12.2024)
у справі №910/8198/24 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Калинівської міської ради
до Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради Вінницької області
та Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»
про визнання недійсним договору та стягнення коштів
Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури (далі за текстом - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (далі за текстом - позивач 1) та Калинівської міської ради (далі за текстом - позивач 2) до Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради Вінницької області (далі за текстом - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (далі за текстом - відповідач 2) про визнання недійсним Договору від 10.04.2023 №41АВ200-1173-23/114, укладеного між відповідачами (далі за текстом - Договір); стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 грошових коштів у розмірі 54 638,17 грн, а з відповідача 1 одержані ним за рішенням суду грошові кошти у сумі 54 638,17 грн в дохід держави та з відповідача 2 на користь Вінницької обласної прокуратури 6 056,00 грн судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на укладення відповідачами Договору без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, оскільки відповідач 2 на стадії проведення процедури закупівлі UA-2023-03-24-006386-a зазначив недостовірну інформацію, а тому спірний Договір має бути визнано судом недійсним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), із застосуванням наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 та частини 3 статті 228 ЦК України. Підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом стало порушення інтересів держави щодо порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави.
Господарський суд міста Києва рішенням від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав недійсним договір від 10.04.2023 №41AB200-1173-23/114, укладений між Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут». Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на користь Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» 54 638,17 грн, а з Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» одержані ним за рішенням суду 54 638,17 грн в дохід держави (отримувач: ГУК у Він.обл/м. Вінниця/24060300, код ЄДРПОУ: 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA428999980313010115000002856). Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на користь Вінницької обласної прокуратури 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнув з Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» на користь Вінницької обласної прокуратури 3 028 ,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави у суді; укладення відповідачами Договору без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з порушенням правових та економічних засад держави, та приписів санкційного регулювання, та застосування наслідків недійсності правочину.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №910/8198/24. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Першому заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Калинівської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби.
Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, що у рішенні Ради національної безпеки і оброни України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021, відсутня санкція у вигляді заборони на участь ОСОБА_1 у публічних закупівлях; вказаним рішенням не застосовано санкції щодо відповідача 2; учасник процедури - відповідач 2 не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України «Про санкції». Відповідач 2 зазначає, що Договір виконано, про що свідчить звіт про виконання Договору.
Також відповідач 2 вважає, що прокурором неправильно визначено позивачів, оскільки позивачем 1 не здійснювались заходи фінансового контролю і він не має підстав для здійснення моніторингу процедури закупівлі, а позивач 2 не є головним розпорядником бюджетних коштів відповідача 1 і у нього відсутні повноваження щодо здійснення контролю за витрачанням коштів розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, і позивач 2 також не здійснює моніторингу процедури закупівлі.
Відповідач 2 зазначає, що спірний Договір укладено з дотриманням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а тому відсутні підстави для застосування двосторонньої реституції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.01.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8198/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 до надходження матеріалів даної справи.
Матеріали справи №910/8198/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 20.01.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 залишив без руху.
Після усунення відповідачем 2 недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.02.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 25.03.2025 на 12 год. 15 хв.
Північний офіс Держаудитслужби у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що не здійснювалися заходи державного фінансового контролю щодо закупівлі UA-2023-03-24-006396-а, а тому він не може надати пояснення по суті спору.
18.02.2025 відповідачем 2 подані письмові пояснення по справі, в яких він посилається на постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі №920/766/24 та від 06.02.2025 № 927/604/24 з подібних правовідносин.
18.02.2025 позивачем 1 подано заяву про проведення засідання за відсутності його представника.
27.02.2025 від прокурора на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, за яким прокурор просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що основною метою позову прокурора є захист інтересів держави шляхом припинення (визнання недійсним) правочину, укладеного бюджетною установою з контрагентом, кінцевим бенефіціаром та вигодонабувачем якого є підсанкційна особа, та виконання якого ставить під загрозу суспільні, економічна та соціальні основи держави і суспільства. Доводи відповідача 2 стосовно відсутності підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Калиніської міської ради є помилковими та необґрунтованими, оскільки відповідач 1 підзвітний позивачу 2.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.03.2025 зупинив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №922/3456/23. Зобов'язав учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №922/3456/23 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду прийнято постанову у справі №922/3456/23, якою касаційні скарги Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради та Приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» задовольнив. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №922/3456/23 скасував та ухвалив нове рішення. Відмовив у задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.01.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» про поновлення провадження у справі №910/8198/24 задовольнив. Поновив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24. Розгляд апеляційної скарги призначив на 20.01.2026 о 14 год. 00 хв.
08.01.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» надійшли письмові пояснення в яких відповідач 2 зазначає, що оскільки Законом України «Про публічні закупівлі» та Тендерною документацією замовника не встановлений обов'язок учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на КБВ учасника процедури закупівлі, то посилання суду першої інстанції на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» зазначило у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, є необґрунтованим та незаконним. Апелянта також зазначив, що дійсно положеннями Закону України «Про публічні закупівлі», тобто п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону, відповідно до якого замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» наголосило, що товариство не є юридичною особою, на яку накладалася санкція у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Будь-які документи, які б підтверджували накладення вищезазначеної санкції безпосередньо на відповідача 2, відсутні, відповідно, немає підстави для відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону.
12.01.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник Коробейник Аліна Василівна, яка представляє інтереси апелянта у даній справі у період з 14.01.2026 по 31.01.2026 включно перебуває у щорічній відпустці.
Прокуратура, представники позивачів та відповідачів своїх представників у судове засідання, призначене на 20.01.2026 не направили.
Колегія суддів, порадившись на місці, з метою необхідності забезпечення прав учасників судового процесу на участь їх представників у засіданні господарського суду, дотримання принципів рівності та змагальності учасників спору, дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 03.02.2026 на 11 год. 30 хв. та продовження строку її розгляду.
Позивач 1 просив здійснити розгляд справи без його участі.
Згідно частини 3 статті 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Прокурор у судовому засіданні 03.02.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача 2, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 залишити без змін.
03.02.2026 представник відповідача 2 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.
Позивач 2 та відповідач 1 своїх представників у судове засідання, призначене на 03.02.2026 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення прокурора та відповідача 2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради Вінницької області (далі - споживач) 24.03.2023 в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» розпочато процедуру відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі природного газу (ідентифікатор закупівлі UA-2023-03-24-006386-а), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-24-006386-a. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 128 800 гривень з ПДВ.
Переможцем закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (далі - постачальник, ТОВ «Твій Газзбут») з ціновою пропозицією 88 182 гривень.
10.04.2024 між Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня" Калинівської міської ради Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» укладено договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41AB200-1173-23/114 (далі - договір), відповідно до п 2.1. якого, постачальник зобов'язується передати споживачу у 2023 році природній газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, в строки та у порядку, що визначені договором.
Згідно з п. 2.2. договору, річний плановий обсяг постачання газу складає 4 600 м3.
Ціна газу одного кубічного метру (куб.м) природного газу з урахування податку на додану вартість становить 19,17 грн. за 1 куб.м. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає - 15,97 грн. Податок на додану вартість становить - 3,20 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить - 19,17 грн. Ціна цього договору становить 73 485,00 грн (сімдесят три тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень, 00 копійок), крім того ПДВ - 14 697,00 грн (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень, 00 копійок), разом з ПДВ - 88 182,00 грн (вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят дві гривні, 00 копійок) (п. 4.1. договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).
За умовами п. 11.2. договору, припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та договором.
Пунктом 11.3. договору встановлено, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за їх наявності).
Відповідно до пунктів 1-3 додаткової угоди №ДУ-1/41АB200-1173-23/114 від 23.10.2023 до договору №41АB200-1173-23/114 від 10.04.2023, сторонами вирішено достроково припинити дію даного договору за взаємною згодою сторін з 01.10.2023 (але до остаточного взаєморозрахунку між сторонами, який має бути здійснено згідно п. 5.1. даного договору).
Згідно пункту 4 вищевказаної додаткової угоди, вирішено також зменшити на 33 543, 83 грн суму (ціну) договору.
Відповідно до нової редакції пункту 4.1. договору, ціна цього договору становить 54 638,17 грн з ПДВ.
Зі звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023-03-24-006386-a вбачається, що сума оплати за даним договором склала 54 638, 17 грн.
Відповідно до річного плану закупівель на 2023 рік, джерелом фінансування даної закупівлі є місцевий бюджет.
Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури у позовній заяві вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» під час участі у відкритих торгах UA-2023-03-24-006386-а у складі своєї тендерної пропозиції надало замовнику недостовірну інформацію з приводу того, що кінцевий бенефіціарний власник учасника закупівлі не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції», а також щодо відсутності будь-яких обставин, які перешкоджають укладенню договору про закупівлю.
На думку прокурора, з огляду на те, що учасник процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» підпадав під підстави, встановлені п.11 ч.1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» та замовник повинен був прийняти рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний був відхилити тендерну пропозицію вказаного учасника.
Таким чином, за посиланням прокурора, договір від 10.04.2023 №41AB200-1173-23/114 підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади держави, а також приписи санкційного регулювання, а наведене свідчить про безумовне порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
У позовній заяві також вказується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні процедури закупівлі, надало недостовірні дані щодо відсутності підстав для відхилення тендерної пропозиції, внаслідок чого отримало кошти місцевого бюджету в сумі 54 638,17 грн. Враховуючи наявність умислу лише у Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», як сторони оспорюваного договору, одержані ним 54 638,17 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані останньою за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абзаців 1, 2, 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 77, 78, 81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, сформувала висновки, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, де вказано, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 5 та 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частинами 1 та 4 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені власні (самоврядні) та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Відповідно до ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Калинівська міська рада є засновником, органом управління та розпорядником бюджетних коштів вищого рівня щодо Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради Вінницької області.
Відповідно до положень ст.ст. 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, дотриманням законодавства про закупівлі.
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
На підставі п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Згідно з пп.20 п.6 означеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Отже, Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже є суб'єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.
Позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №926/1392/20, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор визначив орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах Калинівської міської ради.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що прокурор звертався до позивачів листами 15/2-304вих-24 від 27.05.2024 та № 15/2-305вих-24 від 27.05.2024, якими прокуратура повідомляла Калинівської міської ради та Північний офісу Держаудитслужби про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування задля їх поновлення, за результатом розгляду яких отримано відповіді про неможливість звернення до суду за відсутності повноважень та відсутності коштів на сплату судового збору.
Наведе підтверджує дотримання прокурором порядку звернення до суду в інтересах позивача, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей (ч.6).
Статтею 228 ЦК України унормовано, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2).
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад встановлює Закон України «Про публічні закупівлі».
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.17 Закону «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 ч.2 ст.40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».
За умовами п.44 Особливостей замовник зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі в разі, коли наявні підстави, визначені ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» (крім п.13 ч.1 ст.17 Закону).
З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (ч.1 ст.1 Закону України «Про санкції»).
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення РНБО, відповідні принципи та норми міжнародного права (ст.2 Закону України «Про санкції»).
Підставами для застосування санкцій є, зокрема, дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод (п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про санкції»).
Статтею 4 Закону України «Про санкції» встановлено, що видами санкцій згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Отже, перелік видів санкцій, визначений у ст.4 Закону України «Про санкції», не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом».
Втім, розкриття поняття «інших санкцій» Закон «Про санкції» не містить.
Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 ч.1 ст.4 цього Закону "Про санкції", приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання (частини 1, 3 ст.5 Закону «Про санкції»).
Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23, Верховного Суду від 13.11.2024 у cправі №922/1589/22).
Листом від 29.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» зазначило, що товариство не є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація/Республіка Білорусь, громадянин Російської Федерації/Республіки Білорусь (крім того, що проживає на території України на законних підставах), (документ під назвою «Інформація щодо громадян російської федерації та Білорусії» завантажений в систему Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-24-006386-а в розділі «Документи" Реєстру пропозицій учасника ТОВ "Твій Газзбут").
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» листом від 03.04.2023 №200-Сл-73695-0423 (документ завантажений в систему Prozorro під назвою «Довідка щодо відсутності підстав ст. 17» в розділі «Документи» Реєстру пропозицій учасника ТОВ «Твій Газзбут») повідомлено замовника про те, що ТОВ «Твій Газзбут» підтверджує відсутність підстав для відмови замовником учаснику в участі у процедурі закупівлі, зокрема, підтверджує, що учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Твій Газзбут», якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі є ОСОБА_1 .
Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) " стосовно осіб, згідно додатків.
У позиції 538 додатку №1 відповідного рішення РНБО значиться прізвище кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", щодо якого терміном на три роки прийнято рішення про блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зважав на ту обставину, що винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) ТОВ «Твій Газзбут» є громадянин України ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради НБО України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи.
Суд апеляційної інстанції встановив, що у рішенні РНБО від 18.06.2021, введеному в дію Указом Президента України №266/2021 від 24.06.2021 не вказано, які саме інші санкції застосовані до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут» ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції переглядаючи оскаржуване рішення у даній справі враховано позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі з подібних правовідносин, що викладена у постанові від 02.07.2025, де колегія суддів за розглядом справи №922/3069/24 погодилась з наступними висновками щодо застосування до ОСОБА_1 , як кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут» - інших санкцій.
Допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель «іншим санкціям, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом «Про санкції», у суду відсутні підстави вважати, що це і є «інша санкція», про що стверджує прокурор.
Позаяк, враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб'єктів, які приймають рішення про застосування санкцій, у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись «іншою санкцією» у розумінні п.25 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції".
Санкція у вигляді заборони на здійснення у ОСОБА_1 публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно із Законом «Про санкції», рішенням РНБО від 18.06.2021 до ОСОБА_1 не була застосована.
Крім того, у додатку 2 до рішення РНБО від 18.06.2021, в якому наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» не зазначене.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
З огляду на це, враховуючи те, що згідно з додатком 2 до рішення РНБО від 18.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, Верховний Суд під час розгляду подібної справи №922/9275/23 (постанова від 12.12.2024) зазначив, що застосування персонально санкції до фізичної особи - ОСОБА_1 не означає те, що такі санкції є такими, що застосовані до Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1 та 3 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
За змістом статті 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном та не відповідає за зобов'язаннями своїх учасників.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно визнав недійсним договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 10.04.2023 №41AB200-1173-23/114, укладений між Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», а також безпідставно задовольнив позовну вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» грошових коштів у розмірі 54 638, 17 грн та неправильно застосував наслідки недійсності правочину.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладаються на прокуратуру.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8198/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, м. Київ, вул. Острозьких, 32/2, код ЄДРПОУ 43965848) 7 267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/8198/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова