Справа № 154/4569/25 Провадження №33/802/148/26 Головуючий у 1 інстанції:Вітер І. Р.
Доповідач: Гапончук В. В.
23 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
захисника Бранчук Ю.В. - Полячука С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 14 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Володимирського міського суду Волинської області від 14.01.2026 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 02.11.2025 о 14 год. 08 хв. по вул. Ковельській в селі Верба Володимирського району Волинської області, керувала транспортним засобом "Volkswagen Touran" н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Водій на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у встановленому законом порядку категорично відмовилася проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів її винуватості та суперечать фактичним обставинам справи. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями, так як у ньому неправильно зазначено місце його вчинення, а на інших матеріалах відсутні її підписи. Крім того відеозаписи з місця події не є безперервними та не відображають усіх обставин справи.
Насамперед зазначає, що не керувала транспортним засобом у стані сп'яніння, а відмовилась від проходження огляду так як не розуміла, що відбувається, її поведінка була зумовлена природнім хвилюванням. Окрім того місцевим судом не було допитано свідків та працівників поліції, які могли б підтвердити наявність саме у неї запаху алкоголю з порожнини рота, а не в іншої особи.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, не з'явилась, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, захисник не заперечував щодо продовження судового розгляду за відсутності його довірительки, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Полячука С.І., який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів, просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КпАП України, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень згаданих статей КпАП України.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КпАП України адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція №1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Її вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №501221 від 02.11.2025 (а.с. 4);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 6);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.11.2025 (а.с. 7);
- довідкою з бази даних ІКС «ІПНП» (а.с. 8);
- зобов'язанням до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 9);
- відеозаписом з боді-камер працівників поліції (а.с. 11).
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КпАП України, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Доводи апеляційної скарги про розбіжності у місці вчинення адміністративного правопорушення та місці складення відповідного протоколу, апеляційний суд до уваги не бере, адже такий протокол був складений на місці зупинки транспортного засобу при водієві, що підтверджено відеозаписом, а такі розбіжності можуть бути зумовлені налаштуваннями службових планшетів працівників поліції.
При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 , будучи ознайомленою з його змістом, не заявляла. Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржувала у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні.
Доводи апелянта щодо неналежності та недопустимості відеозапису як доказу, оскільки він не є безперервним, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відеозапис містить фіксацію подій в хронологічній послідовності, відповідає діям суб'єктів у відповідності до часу та місця події, відтак не викликає у суду апеляційної інстанції обґрунтованого сумніву щодо належності, достатності, допустимості та достовірності такого доказу.
Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.
Згаданим відеозаписом повністю підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оголошення працівником поліції виявлених ознак сп'яніння, що є підставою для проходження огляду та її відмова від його проходження, ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення.
Зміст відеозапису підтверджує те, що ОСОБА_1 на неодноразові вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі свідомо ігнорувала, постійно комусь телефонувала. Доводи апелянта про те, що вона перебувала у стані хвилювання, суд до уваги не бере, адже це жодним чином не спростовує факту її відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Узагальнюючі доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності апеляційний суд вважає не слушними, а лише припущеннями, які трактуються суб'єктивно з метою ухилення від відповідальності ОСОБА_1 .
Таким чином доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не знайшли свого підтвердження. Судом було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 14 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду Гапончук В.В.