Справа №760/32553/25 2-з/760/101/26
23 лютого 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Усатової І.А.
при секретарі Омельяненко С.В.
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором надання послуг,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором надання послуг.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.12.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову та просить:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу ОСОБА_2 у межах суми позовних вимог 741 266 грн, які знаходяться або можуть знаходитися на його банківських рахунках у банківських та інших фінансових установах України, зокрема накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_2 №НОМЕР_1 , відкритому в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими Позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 постанови від 22.12.2006 №9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Заявник зазначає, що відповідач є фізичною особою, яка має право вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами та іншим майном, зокрема знімати кошти з банківських рахунків, переводити їх на інші рахунки або передавати третім особам. Така можливість, у разі задоволення позову, може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Суд вважає, що стороною позивача не обґрунтована необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Виходячи з поданих матеріалів, суд не вбачає достатнього обґрунтування для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не зазначено обґрунтованих підстав припускати, що не забезпечення позову у запропонований спосіб може вплинути на ефективність захисту прав у випадку задоволення позову.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором надання послуг.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.А. Усатова