Справа № 536/2347/24
Провадження №1-кп/536/45/26
18 лютого 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника адвоката: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми ВКЗ обвинувальний акт від 05 вересня 2024 року у кримінальному провадженні № 62024000000000524 від 20 червня 2024 року виділеному із матеріалів кримінального провадження № 62022000000000679 від 02.09.2022 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст.28 ч.2 ст. 317 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст.28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст.28 ч.3 ст. 313, ч.4 ст.28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст.28 ч.2 ст.310 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст.28 ч.3 ст. 313, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст.28 ч.2 ст. 310 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст.28 ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст.28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст.28 ч.2 ст. 310, ч.1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст.28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст.28 ч.2 ст. 310 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст.28 ч.3 ст. 313, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст.28 ч.2 ст. 310 КК України
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 посилаючись, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за найтяжчі з яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна, ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу тримання під вартою не зменшилися, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки існують ризики, що він перебуваючи на волі може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, так як жодних стабільних альтернативних джерел отримання доходів законним шляхом обвинувачений не має. Вважає, що у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дасть йому можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках.
Просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів.
Захисник адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись, що ризики, на які вказує прокурор, на сьогоднішній день не існують, підстави для продовження такого запобіжного заходу відсутні. Просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника, просив зменшити йому розмір застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Положеннями статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» вказується, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Вирішуючи питання про наявність зазначених вище ризиків та про те, який саме запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 суд згідно з вимогами ст. 178 КПК України враховує, що оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , конкретні їх обставини, за найтяжчі з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого з урахуванням обсягу обвинувачення, покарання, яке загрожує у разі визнання винним, у обвинуваченого наявні підстави застосування усіх можливих способів та механізмів переховування та уникнення покарання у вигляді позбавлення волі, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого у місці його фактичного проживання, а саме те, що він не мав постійного місця проживання та легального джерела доходу, може вчиняти інші кримінальні правопорушення та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також його вік та стан здоров'я.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти встановленим ризикам, тому клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу тримання під вартою підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру застави, суд приходить до таких висновків.
Згідно зі ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд констатує, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді встановленого розміру застави є достатньо дієвим і в цілому забезпечує виконання обов'язків, покладених на нього законом.
Той факт, що під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 демонструє бездоганну процесуальну поведінку, свідчить лише про те, що застосований до нього запобіжний захід та визначена сума застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечують його перебігом розгляду справи зменшується актуальність ризиків, які стали підставою застосування запобіжного заходу, а тому негативна процесуальна поведінка обвинуваченої меншою мірою здатна перешкодити встановленим судом ризикам, отже знижується і суворість запобіжного заходу.
Проте із спливом певного проміжку часу із врахуванням поведінки обвинуваченого та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, позиції всіх учасників процесу, суд вважає, що застава, визначена слідчим суддею може бути зменшена.
Припинення існування та зменшення актуальності ризиків є підставою для зменшення розміру застави.
На переконання суду, заставу слід зменшити з 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот тисяч чотириста) гривень до 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень. Застава у такому розмірі з урахуванням стадії судового розгляду буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. 314,315, 177, 369 КПК України, суд
Задовольнити частково клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу тримання під вартою.
Продовжити ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою строком на шістдесят днів починаючи з 18.02.2026 до 18.04.2026 включно і утримувати його у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Визначити ОСОБА_12 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, зобов'язавши прибувати за кожною вимогою до суду та не відлучатися із місця проживання: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування з свідками та іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзду з України, носити електронний засіб контролю.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_4 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області:
Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області
ЄДРПОУ: 26304855
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ
р/р UA398201720355289002000015950
Обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язаний внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, обвинувачений та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та на неї може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення всіма учасниками судового провадження, обвинуваченим ОСОБА_4 в той же строк з дня отримання її копії.
В разі оголошення резолютивної частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складення і оголошення повного судового рішення.
СуддяОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 20 лютого 2026 року.