Справа № 203/9239/25
Провадження № 2/0203/917/2026
26 січня 2026 року у місті Дніпрі суддя Центрального районного суду міста Дніпра Ханієва Ф.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі,
15.12.2025 року через систему «Електронний суд» до Центрального районного суду міста Дніпра від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Смірнова Андрія Андрійович надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, в якій просить суд:
- звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5 925 000,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяною внаслідок пожежі;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 500 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 оплачений судовий збір та судові витрати (витрати на правничу допомогу) у сумі 200 000 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 року цивільну справу №203/9239/25, провадження №2/0203/3656/2025, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду - 02.01.2026 року.
02.01.2026 року на виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання осіб, відповідь на який, станом на 23.01.2026 року до суду не надходила.
Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, судом з метою визначення підсудності було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №2269176 від 24.01.2026 року, з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що у ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначені вимоги до позовної заяви.
Суд, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, з таких підстав.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас у прохальній частині позову представник позивача просить суд звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви, зазначаючи, що позивачу завдано значний розмір збитків, у зв'язку з чим він просить клопотання задовольнити.
Вивчивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми ЦПК України, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання сторони позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, зважаючи на таке.
Питання щодо сплати судового збору за подання позовної заяви урегульовано главою 1 ЦПК України та Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон України).
Відповідно до положень ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною другою статті 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» та частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є:а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко видно, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20).
Разом із тим, Верховний Суд зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 року у справі №585/2357/19 дійшов висновку, що при вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Суд звертає увагу представника позивача на те, що сплата судового збору є обов'язком позивача, зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим, невмотивоване звільнення від сплати судового збору спричинить дискримінацію по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду.
Представником позивача не подано доказів про розмір доходу позивача за повний попередній календарний рік, та інших доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Отже, на підставі наданих документів, не доведено наявності умов для звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом сплати позивачкою судового збору в розмірі 12 112,00 гривень або надання підтверджуючих обставин на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд, вирішуючи питання щодо залишення позовної зави без руху, також керується практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У свою чергу, суд звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, викладених у ст. 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням їй строку для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 185, 260 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Смірнова Андрія Андрійович про звільнення позивача від сплати судового збору у справі №203/9239/25 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:
- оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 12 112,00 гривень, який підлягає перерахуванню на наступний рахунок: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Центр.р/ 22030101 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155 , банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998 , рахунок отримувача UA418999980313171206000004631, код класифікації доходів бюджету 22030101 ; призначення платежу - судовий збір, за позовом ________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Центральний районний суд міста Дніпра.
Копію ухвали направити позивачу, представнику позивача.
Суд роз'яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ф.М. Ханієва