23 лютого 2026 року
м. Київ
справа №640/6873/22
провадження №К/990/53773/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати з врахуванням всіх сум, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за весь час затримки, стягнення моральної шкоди,
22 грудня 2025 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі та уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга, із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі.
На виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду було направлено клопотання про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.
Разом з цим, автор касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 120/7567/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 500/1224/23, від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18.
Однак, автор касаційної скарги не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.
Верховний Суд зауважує, що у разі, коли автор касаційної скарги уважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, необхідним є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами (пункт, частину, статтю); 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Зазначене свідчить, що автор касаційної скарги формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, автору касаційної скарги варто уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Положеннями частини другої статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку про можливість для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків, для надання можливості автору касаційної скарги звернутися до суду касаційної інстанції із наданням оригіналу платіжного документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі та уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга, із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав з урахуванням висновків, наведених в ухвалі Верховного Суду від 26 січня 2026 року.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 3, 121, 169, 332 КАС України,
Продовжити Головному управлінню Національної поліції у м. Києві строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі № 640/6873/22, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська