СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/902/26
пр. № 2/759/6129/26
23 лютого 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1329664225509 від 23.10.2023 року у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1329664225509. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.
Як зазначив позивач, відповідач уклав Кредитний договір № 1329664225509 від 23.10.2023 року із ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 2 500 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого 22.07.2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №22072024. Відповідно до даного Договору факторингу 22.07.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1329664225509 від 23.10.2023року.
Позивач вказав, що згідно з Договором факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 10 000 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 2 500,00 грн., а заборгованість за відсотками становить 7 500,00 грн.
На підставі викладеного позивач просить стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором №1329664225509 від 23.10.2023 року у розмірі 10 000,00 грн. та вирішити питання судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н. О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на останню відому адресу його місця проживання, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 19 січня 2026 року відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була направлена на його останнє відоме місце проживання, зазначене у наявному в матеріалах справи кредитному договорі - АДРЕСА_1 .
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, поштовий конверт не був вручений.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Крім того, про розгляд даної справи ОСОБА_1 повідомлявся шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у поданому позові просив про розгляд справи без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки. Жодних клопотань та / або заяв під час розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 23.10.2023 року ОСОБА_1 заповнив Анкету-заяву на отримання кредиту, в якій визначив бажану суму кредиту - 2 500,00 грн., строк кредиту - 120 днів, та реквізити банківської карти для зарахування кредитних коштів - НОМЕР_1 .
Вказана Анкета-заява підписана ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису «F3S8Q3».
23.10.2023 року ОСОБА_1 також ознайомився із умовами кредитування кредитодавця Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» та за допомогою електронного підпису «W7H1Z3» підписав Паспорт Договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» до Договору №1329664225509 від 23.10.2023 року.
23.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.1 Договору).
Порядок надання кредиту передбачений Розділом 2 Договору.
Умовами п.п. 1.2, 1.3, 1.5 Договору встановлено, що сума кредитного ліміту складає: 2 500 грн. 00 коп. Строк кредитування: 120 днів з 23.10.2023 по 20.02.2024 року. Позичальник зобов'язаний повернути Кредит Кредитодавцю 20.02.2024 року або достроково. Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у Графіку платежів (додаток 1), 11.11.2023 року, протягом дії кредитної лінії. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі цілі.
Кредит надається шляхом перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів Кредиту в сумі 2 500 грн. 00 коп. грн. на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яка зазначається у форматі НОМЕР_4:, емітовану банком України (далі - платіжна картка), що відбувається до 3 банківських днів з моменту укладення Електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від Кредитодавця обставин (у тому числі але не виключно, обставини форс-мажору), Кредитодавець відповідальності не несе (п. 2.23 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору: Тип процентної ставки - фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 2,25% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 2,5% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення Кредиту. Позичальник проінформований, розуміє та погоджується що застосування Базової ставки не є зміною процентної ставки у бік погіршення для Споживача, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах Базової процентної ставки, а застосування Дисконтної процентної ставки є проявом лояльності Кредитодавця до Споживача та правом Кредитодавця, передбаченим умовами відповідної акційної пропозиції, яку Кредитодавець має право застосовувати для стандартних умов.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору становить: 146 642,74%. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладання Договору становить 9 875,00 гривень (п.п. 1.6, 1.7 Договору).
Пунктом 1.10 Договору сторони погодили застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості Кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних Заявником/Позичальником умовах Кредитування, викладених вище, і на припущенні, що Договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, Договором.
Відповідно до п. 4.3.1 Договору покладено обов'язок на позичальника повернути Кредитодавцю суму Кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.
Сторони підтверджують, що Електронний Договір та всі Додатки до нього мають таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. За необхідності отримання копії договору в паперовому вигляді, Клієнт має право звернутися до Кредитодавця в передбаченому чинним законодавством порядку з відповідним запитом (п. 2.24, 2.25 Договору).
Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року є Графік платежів, а Додатком №2 - Згода на взаємодію з третіми особами на врегулювання проблемної заборгованості.
Договір про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року та Додатки №1 та №2 до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «F3S8Q3».
Із довідки про ідентифікацію клієнта, складеної директором ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» вбачається, що 23.10.2023 року ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ». Акцепт оферти Позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) здійснено для укладення договору №1329664225509 за допомогою унікального ідентифікатора (код підпису) «F3S8Q3», який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 23.10.2023 року о 21:00:39.
Електронний платіжний засіб ОСОБА_1 зазначений у п. 2.23 Договору та у реквізитивній частині договору: НОМЕР_1 .
Факт зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 24.12.2025 року за вих. №29880131458249024122025, з якого вбачається, що 23.10.2023 року на картку № НОМЕР_1 здійснено зарахування коштів у розмірі 2 500,00 грн., номер транзакції: 1314582490.
Таким чином, судом встановлено, що вимоги кредитного договору ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» виконало, зарахувавши на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн., що відповідає умовам Договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року.
За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Так, статтею 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, відповідачем підписано Договір про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року за допомогою одноразового ідентифікатора «F3S8Q3», який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 23.10.2023 року о 21:00:39.
Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості по кредитному договору №1329664225509 від 23.10.2023 року, з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.07.2024 року склала 10 000,00 грн., з яких: 2 500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, а 7 500,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Із вказаного розрахунку вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» у межах строку кредитування (до 20.02.2024 року) та за узгодженою сторонами відсотковою ставкою, що передбачені п.п. 1.3, 1.4 Договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року.
У відповідності до п.п. 4.2.6 Договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року, Кредитодавець має право відступати право вимоги за кредитом фінансовій компанії або іншій компанії відповідно до Законодавства.
Кредитодавець повинен повідомити Позичальника в разі відступлення права вимоги за кредитним договором, протягом 10 робочих днів з дня такого відступлення будь-яким із зазначених нижче способів: шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті; шляхом надсилання електронного листа Клієнту на електронну адресу, зазначену Клієнтом при реєстрації в Особистому кабінеті; шляхом направлення смс-повідомлення на номер який було зазначено при реєстрації; шляхом направлення поштового відправлення за місцем реєстрації/перебування, а також в інший спосіб, передбачений або не заборонений ст.. 25 ЗУ «Про споживче кредитування» (п. 4.1.6 Договору).
22 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 22072024, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимог, а Фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору).
Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених Розділом 3 Договору (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 3.1.1 Договору, фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в Реєстрі прав вимог.
До матеріалів справи долучена платіжна інструкція №9083 від 30 липня 2024 року з якої вбачається, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило на користь ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» перерахування коштів у розмірі 122 450,42 грн. із призначенням платежу: «Оплата згідно з Договору факторингу № 22072024 від 22.07.2024 року без ПДВ».
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» свої фінансові зобов'язання перед ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» виконало у відповідності до умов Договору факторингу № 22072024 від 22 липня 2024 року.
22 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» підписали Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу №22072024 від 22.07.2024 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №22072024 від 22.07.2024 року, Клієнт відступає Фактору право вимог, зокрема до боржника, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , номер кредитного договору: 1329664225509 від 23.10.2023 року, загальна сума заборгованості 10 000,00 грн., з яких: сума заборгованості за тілом - 2 500,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 7 500,00 грн.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Зобов'язання відповідач не виконав ані перед первинними кредиторами, ані перед позивачем.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.
Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов'язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.
Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, то суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» № 1329664225509 від 23.10.2023 року необхідно задовольнити та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 10 000,00 грн.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
Позивач надає суду платіжну інструкцію в національній валюті № 17121279 від 17 грудня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило платіж у розмірі 2 422 гривень 40 копійок із призначенням платежу: «101 42649746;Судовий збір, за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», Святошинський районний суд міста Києва, КД 1329664225509, без ПДВ».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
У поданому позові позивачем заявлена вимога про стягнення із відповідача 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи наявні: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №841, щодо видане на ім'я адвоката Лівак Іванна Миколаївна; Договір №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Лівак Іванною Миколаївною щодо надання правничої допомоги; додаткова угода №1329664225509 від 17 листопада 2025 року до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року, якою, зокрема, розширено розділ «1. Предмет договору» та доповнено новим пунктом: «1.2. Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 »; Акт від 17 листопада 2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), яким сторони підтвердили, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн.; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 6 000,00 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Так, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом. Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходили заперечення щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746; місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) суму заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» №1329664225509 від 23.10.2023 року у загальному розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746; місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 лютого 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко