19 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/18554/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року (суддя Кучма К.С., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 30.10.2025 року) у адміністративній справі №160/18554/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд -
У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.11.2022 року по 07.05.2023 року (включно); стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.11.2022 року по 07.05.2023 року (включно) в сумі 134289,33 грн
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ; стягнено з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 132 01,85 грн., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежі.
З рішенням суду першої інстанції не погодилася Військова частина НОМЕР_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що судом не враховано, що ОСОБА_1 звернувся до суду з пропущенням строку звернення, передбаченого ст.122 КАС України. Апелянт зазначив, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 було проведено 07.11.2022 року (день виключення із списків особового складу військової частини, проте ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом лише 26.06.2025 року, тобто через три роки після отримання належних йому при звільненні коштів. ОСОБА_1 вважав, що, оскільки, остаточний розрахунок при звільненні з ним був здійснений 13.06.2025 року, то відповідно до статей 116, 117 КЗпП України він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Апелянт вважав, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством, а саме6 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . Станом на дату розгляду вказаної справи ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 07.11.2022 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року в адміністративній справі №160/17054/23 - скасовано; прийнято нове судове рішення; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 07.11.2022 року відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4016,14 грн. за період з 01.03.2018 року по 07.11.2022 року включно, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з врахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 року по 07.11.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет на 2020 рік», «Про Державний бюджет України 2021 рік»; «Про Державний бюджет України 2022 рік», на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року та Закону України «Про Державний бюджет України 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і. начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 розрахунку та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, отриманої під час проходження військової служби за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки ОСОБА_1 , включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за відповідний місяць, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється сума грошової допомоги на оздоровлення; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованих сум грошової допомоги на оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки, з урахуванням попередньо виплачених сум. На виконання постанови суду, 11.04.2025 року війковою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у розмірі 79393,95 грн. 14.05.2025 року військовою частиною на картковий рахунок ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у розмірі 196777,76 грн. 13.06.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у розмірі 97332,64 грн. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.1-2, ч.1 ст.9 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, статтями 116, 117 КЗпП України та прийшов до висновку про те, що, оскільки, повний розрахунок з ОСОБА_1 проведений 13.06.2025 року, тому кінцевою датою для нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні буде 12.06.2025 року - день, що передує дню проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку, коли йому була виплачена індексація грошового забезпечення. ОСОБА_1 виключений зі списків 07.11.2022 року, а виплата індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення в сумі 373504,35 грн. військово частиною НОМЕР_1 здійснена лише 13.06.2025 року, відповідно, час затримки розрахунку при звільненні буде період з 08.11.2022 року (наступний день після виключення позивача зі списків особового складу) по 12.06.2025 року включно (день, що передує дню проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку, коли йому було виплачено грошове забезпечення). Період затримки розрахунку при звільненні складає з 08.11.2022 року по 12.06.2025 року. До 18.07.2022 року включно період затримки розрахунку при звільненні законодавчо не був обмежений жодним чином, натомість з 19.07.2022 року встановлено обмеження такого періоду шістьма місяцями. Період з 08.11.2022 року по 12.06.2025 року, обмежений шістьма місяцями та його тривалість складає 181 день. Суд вважав, що, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи, зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. Згідно із розрахунком середньоденного заробітку (грошового забезпечення) від 29.10.2025 року №655 ОСОБА_1 його середньоденне грошове забезпечення в розрахунку на 1 робочий день становить 741,93 грн.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється наступним чином: 741,93 грн. х 181 = 134289,33 грн.; затримана виплата склала 373504,35 грн. Згідно із розрахунком грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 від 29.10.2025 року №654 при звільненні належало до виплати 5611,34 грн.; не виплачено при цьому суму в розмірі 368654,35 грн.; належало при звільненні 5611,34 грн. + 373 504,35 грн.= 379115,69 грн.; протиправно не виплачено 98,52% від сум, що мали бути виплачені. ОСОБА_1 до виплати за перший період належить 134289,33 грн. х 98,52% = 132301,85 грн.; стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає 132301,85 грн.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та з 07.11.2022 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 року визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування з січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 07.11.2022 року відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4016,14 грн. за період з 01.03.2018 року по 07.11.2022 року включно, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з врахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 року по 07.11.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет на 2020 рік», «;Про Державний бюджет України 2021 рік», «Про Державний бюджет України 2022 рік» на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року та Закону України «Про Державний бюджет України 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і. начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 розрахунку та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, отриманої під час проходження військової служби за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки ОСОБА_1 , включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за відповідний місяць, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється сума грошової допомоги на оздоровлення; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованих сум грошової допомоги на оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Встановлено, що на виконання постанови суду, 11.04.2025 року відповідачем на картковий рахунок ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у розмірі 79393,95 грн. 14.05.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у розмірі 196777,76 грн. 13.06.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у розмірі 97332,64 грн.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів
Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до статей 116, 117 КЗпП України (в редакції станом на дату звільнення з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті
Відповідно до довідки від 05.06.2023 року №602, ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення у вересні 2022 року, у жовтні 2022 року, всього 45258 грн. (61 день); середньоденний розмір грошового забезпечення складає 45258:61 = 741,93 грн.
Згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 року у справі №160/17054/23 сума грошового забезпечення 17.06.2024 року перестала бути спірною. Отже, строк, з якого слід розраховувати компенсацію є 18.06.2024 року по 12.06.2025 року, однак не більше шести місяців згідно ч.1 ст.117 КЗпП України.
Встановлено, що повний розрахунок військової частини НОМЕР_1 з ОСОБА_1 здійснений 13.06.2025 року. ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду 26.06.2025 року, а тому е пропустив строк звернення до суду, встановлений ст.122 КАС України.
Встановлено, що сума виплати індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення складає 373504,35 грн. згідно рішення суду.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 132301,85 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року у адміністративній справі №160/18554/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова