КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
23 лютого 2026 року Справа № 320/29602/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 23.05.2025 № 393 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , головного оперуповноваженого 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувально-аналітичне) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, зі служби в поліції.
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного оперуповноваженого 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувально-аналітичне) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позиції сторін
Позивач вказує, що його не було належним чином повідомлено щодо причин притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також не ознайомлено з матеріалами відповідного службового розслідування.
Зауважив, що завжди сумлінно та належним чином виконував покладені на нього посадові обов'язки.
Наполягає на необгрунтованій застосованій підставі для його звільнення зі служби в поліції статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025000000000083 від 27.01.2025. Наклавши дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, відповідач за межами своїх повноважень, без достатнього обґрунтування та вмотивованого вироку суду, порушив один з основоположних правових принципів, закріплених в статті 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Вказує, що відповідачем не було належним чином встановлено в діях позивача складу дисциплінарного проступку, а також не враховано його сумлінне ставлення як поліцейського до служби, його великий досвід, у зв'язку із чим рішення відповідача в частині накладення на останнього найсуворішого стягнення зі звільненням зі служби в поліції є повністю необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідач вказує про те, що ОСОБА_1 вчинено дії, що виразились у особистій недисциплінованості, порушенні службової дисципліни, невиконанні та незнанні норм діючого законодавства, в умисному невиконанні основних обов'язків і повноважень поліцейських, неінформуванні про надзвичайну подію безпосереднього керівника, вчинення дій, які призвели до повідомлення про підозру про вчинення кримінальних правопорушень та стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.
Зазначає про дотримання процедури призначення і проведення службового розслідування та законності наказів Департаменту від 16.05.2025 № 376 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення» та від 23.05.2025 № 393 о/с «По особовому складу».
Вважає застосованим обґрунтовано та підставно вид дисциплінарного стягнення, підтвердження матеріалами службового розслідування вчинення позивачем дисциплінарного проступку та відсутності підстав для скасування спірного наказу.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 09 липня 2025 року о 09:30 год.
01.07.2025 відповідачем подано до суду відзив з додатковими доказами.
09.07.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Наступне судове засідання призначено на 08.09.2025 о 09:30год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
08.09.2025, в судовому засіданні, за участю представника відповідача Маліновської С.В., суд порадившись на місці, у зв'язку із неявкою позивача та/або його представника, відкласти судове засідання на іншу дату та час, про що сторін у справі повідомити належним чином.
Наступне судове засідання призначено на 06.10.2025 об 11:30год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
08.09.2025 до відділу діловодства суду через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчих ді у справі без участі позивача та його представника, призначити справу до розгляду по суті.
06.10.2025, за наслідками проведення підготовчих дій, за участі представників відповідача Маліновської С.В., Степанчук О.А., враховуючи заяву представника позивача, за відсутності заперечень учасників по справі, суд своєю ухвалою від 06.10.2025 закрив підготовче провадження, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 12 листопада 2025 року о 11:30 год.
12.11.2025, у зв'язку із поданим клопотанням відповідача про відкладення слухання справи, судом на місці ухвалено задовольнити клопотання та відкласти судове засідання на іншу дату і час, про що сторін повідомити додатково.
Наступне судове засідання призначено на 12.12.2025 об 11:00год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
12.12.2025, в судовому засіданні, за участі представників відповідача Маліновської С.В., Степанчук О.А., враховуючи подане представником позивача клопотання про відкладення слухання, суд порадившись на місці ухвалив, задовольнити клопотання та відкласти судове засідання на іншу дату і час, про що сторін повідомити додатково.
Наступне судове засідання призначено на 13.01.2026 о 09:30год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
13.01.2026 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Наступне судове засідання призначено на 04.02.2026 о 09:30год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
04.02.2026, в судовому засіданні, за участю представника позивача Герасимової Т.І., представника відповідача Маліновської С.В., встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень учасників процесу, судом на місці ухвалено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_1 з 26.01.2022 проходив службу в Департаменті на посаді головного оперуповноваженого 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувально-аналітичне) Департаменту, підполковник поліції.
До керівництва ДСР надійшов рапорт полковника поліції Круглія Д.М., начальника 3-го управління (розвідувально-аналітичне) ДСР від 15.04.2025 № 14435-2025, про затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) головного оперуповноваженого 4-го відділу (кримінальної розвідки) цього управління підполковника поліції ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частини 2 статті 27, частини 3 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
В рапорті полковника поліції ОСОБА_2 зазначено, що 15.04.2025 співробітниками Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області спільно з працівниками Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ГСУ ДБР), в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42025000000000083 відкритого 27.01.2025 за фактом організації працівником правоохоронного органу незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичного засобу в особливих великих розмірах тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307 КК України після проведення другого етапу оперативної закупівлі небезпечного наркотичного засобу - метадону в кількості 0,5 кг затримано в порядку статті 208 КПК України головного оперуповноваженого 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувально-аналітичне) Департаменту підполковника поліції ОСОБА_1 .
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16.04.2025 №93-П призначено службове розслідування щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку підполковником поліції ОСОБА_1 , працівником апарату ДСР.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16.04.2025 №288 о/с ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №757/17799/25-к до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку проведення досудового розслідування, до 15.06.2025, без визначення розміру застави.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 30.04.2025 №117-П було продовжено строк проведення службового розслідування.
В ході службового розслідування, яке проводилось у письмовій формі, ОСОБА_1 надані до ДСР письмові пояснення (від 28.04.2025), в яких зокрема зазначив, що з пред'явленою йому підозрою у вчинені кримінального правопорушення не згоден, свою вину не визнає.
Згідно розписки вбачається вручення ОСОБА_1 наказів від 16.04.2025 №93-П та від 16.04.2025 №288 о/с - 28.04.2025.
За результатами проведення службового розслідування керівництвом Департаменту 14.05.2025 затверджено висновок службового розслідування щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку підполковником поліції ОСОБА_1 , працівником апарату Департаменту.
Службовим розслідуванням встановлено, що в ГСУ ДБР здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000083 від 27.01.2025 відносно ОСОБА_1 , якому 15.04.2024 в рамках зазначеного кримінального провадження, повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 307 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 307, 3 368 ?.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці 2024 року - початку 2025 року головним оперуповноваженим Департаменту ОСОБА_1 організовано схему із придбання та подальшого оптового збуту на території Київської, Дніпропетровської та Запорізькій областей наркотичних засобів в особливо великих розмірах, що вчиняється групою осіб - міжрегіональним наркоугрупуванням.
Вищевказаними особами, під керівництвом ОСОБА_1 та під його захистом організовано розгалужену мережу із виготовлення з метою збуту та збуту оптових партій наркотичних засобів - метадон, канабіс, психотропних речовин -матамфетамін, амфетамін тощо, прекурсорів - псевдоефедрин, ефедрин тощо в особливо великих розмірах.
Зокрема, ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного плану залучено до протиправної діяльності ОСОБА_3 , якому необхідно закуповувати оптові партії особливо небезпечних наркотичних засобів - метадон, кокаїн, гашиш тощо у вищевказаних довірених ОСОБА_1 осіб, які займаються їх виготовленням та у подальшому здійснювати перепродаж із націнкою. В свою чергу, ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України.
15.04.2025 ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 307 КК України. Того ж дня йому вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 307 КК України.
ГСУ ДБР, на виконання запиту Департаменту, направлено матеріали кримінального провадження № 42025000000000083 від 27.01.2025 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 307 КК України, для використання в ході проведення службового розслідування та надано дозвіл на використання та розголошення наданих цим листом матеріалів досудового розслідування № 42025000000000083 від 27.01.2025, а також відомостей зазначених у цьому листі для цілей службового розслідування.
Також від ГСУ ДБР до Департаменту надійшли копії документів, використані в ході службового розслідування:
- лист Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (далі - УСБУ в Дніпропетровській області) від 27.01.2025 «Повідомлення в порядку статті 214 КПК України про вчинення кримінального правопорушення»;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та її обшуку;
- лист адвоката Долобашка О. С. про надання правничої допомоги;
- ухвала Печерського районного суду м. Києві від 17.04.2025 у справі № 757/17799/25-к;
- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 ;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та її обшуку від 15.04.2025, старшого слідчого ГСУ ДБР Лакомським І.Я. о 17.35 слідує, що 15.04.2025 о 17.15 знаходячись у приміщенні ресторану «ZMIST» на вул. Антоновича, 97 в місті Києві, у присутності слідчого ГСУ ДБР, прокурора Офісу Генерального прокурора, співробітника СБУ, адвоката, затримано у кримінальному провадженні №42025000000000083 від 27.01.2025 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27, частини 3 статті 307 КК України ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу допиту підозрюваного від 28.04.2025, підозрюваний ОСОБА_1 в присутності адвоката пояснив, що відмовляється відповідати на будь-які запитання.
В рамках службового розслідування було відібрано пояснення у заступника начальника 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувально-аналітичне) Департаменту Бідюка А.В., начальника 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувально-аналітичне) Департаменту ОСОБА_4 , начальника 3-го управління (розвідувально-аналітичне) Департаменту ОСОБА_2 , в яких останні вказали, що з місця події ОСОБА_1 не телефонував, та про факт затримання не доповідав. Про факт затримання 15.04.2025 працівниками ДБР підполковника поліції ОСОБА_1 головного оперуповноваженого відділу кримінальної розвідки стало відомо від керівника Департаменту, яким було поставлено завдання про негайне з'ясування всіх обставин по суті.
Опитані працівники 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувальне-аналітичне) ДСР, а саме: підполковник поліції ОСОБА_5 , підполковник поліції ОСОБА_6 , майор поліції ОСОБА_7 та капітан поліції ОСОБА_8 , в своїх поясненнях вказали, що 15.04.2025 від керівництва відділу їм стало відомо, що працівника відділу ОСОБА_1 було затримано в порядку статті 208 КПК України працівниками ГСУ ДБР в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42025000000000083 від 27.01.2025, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України. З даного приводу опитані працівники пояснити нічого не змогли, так як до затримання ОСОБА_1 за підозрою у розповсюдженні наркотичних засобів, їм не були відомі його наміри, останній ніколи не ділився з ними своїми намірами. Водночас зазначили, що керівництвом відділу на постійній основі проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання дисципліни та законності під час несення служби та у побуті, недопущення надзвичайних подій серед особового складу, а також інструктажі серед підлеглих працівників відділу. Крім цього, постійно доводяться вимоги керівництва Національної поліції та керівництва Департаменту щодо дотримання службової дисципліни, недопущення скоєння кримінальних правопорушень, корупційних дій та категоричне засудження такого явища.
Аналізуючи отримані в ході службового розслідування матеріали, пояснення підполковника поліції ОСОБА_1 від 28.04.2025, його протокол допиту в якості підозрюваного, за яким він відмовився давати свідчення, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що поліцейський ОСОБА_1 своєю відмовою від надання свідчень умисно перешкоджає проведенню службового розслідування, а також продемонстрував цілковите незнання нормативно-правових актів, які регламентують дотримання дисципліни та законності. Підполковник поліції ОСОБА_1 непоінформував керівництво відділу та управління про встановлення осіб, які виготовляли з метою збуту наркотичні засоби на території України в особливо великих розмірах, а навпаки під його керівництвом та під його захистом організовано розгалужену мережу із виготовлення з метою збуту та збуту оптових партій наркотичних засобів - метадон, канабіс, психотропних речовин - матамфетамін, амфетамін тощо, прекурсорів - псевдоефедрин, ефедрин тощо в особливо великих розмірах.
ОСОБА_1 у разі виявлення ознак кримінального правопорушення в діях осіб (дані про яких на етапі досудового розслідування розголошенню не підлягають) щодо виготовлення з метою збуту наркотичних засобів на території України в особливо великих розмірах, не мав повноважень вирішувати у спосіб, що описаний в листі ГСУ ДБР від 02.05.2025 № 14110-25/10-2-02-02-6060/25, а зобов'язаний був повідомити про це відповідно до пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення ЄО своєму керівникові та за скороченим номером екстреного виклику поліції "102".
Згідно із посадовими інструкціями ОСОБА_1 , затверджених наказом ДСР від 31.01.2022 № 40дск, останній має право брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень у межах своїх повноважень. Тому, неповідомлення про відомі йому обставини ? ( ), ? 02.05.2025 14110-25/10-2-02-02-6060/25 , .. 6 7 ? , , .
Комісія визнала, що підполковник поліції ОСОБА_1 , своїми діями, пов'язаними з чисельними порушеннями службової дисципліни, дискредитував звання поліцейського. Також, окрім грубих порушень службової дисципліни, дії підполковника поліції ОСОБА_1 призвели до негативних наслідків, що підривають авторитет Національної поліції України в суспільстві.
У висновку зафіксовано про порушення ОСОБА_1 вимоги частини другої статті 19 Конституції України, пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункти 1, 2 частини першої статті 18, пункти 1, 2, 3, частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), абзаци 1, 2, 3, 7 пункту 1 розділу ІІ, пункти 1, 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пункти 6, 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку і органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, пункт 2 статті 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», Присягу поліцейського та посадові інструкції.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16.05.2025 № 376 о/с «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників апарату ДСР» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 23.05.2025 № 393 о/с по особовому складу підполковника поліції ОСОБА_1 , головного оперуповноваженого 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувально-аналітичне) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з 26 травня 2025 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підстава, зокрема: наказ Департаменту від 16.05.2025 № 376 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення».
Не погоджуючись із вказаним наказом від 23.05.2025 № 393 о/с, позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відповідно, предметом спору у справі є наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 23.05.2025 № 393 о/с в частині звільнення зі служби в поліції, який підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно частини першої статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.
Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово- дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
Відповідно, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Згідно пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, серед іншого:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі.
Правила етичної поведінки поліцейських поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідно, чинне законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, та у свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, що узгоджується із правовою позицією аналогічного змісту викладеної в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 10.06.2021 у справі №420/241/20, від 27.04.2021 у справі № 160/6819/19, від 05.03.2020 у справі № 160/4878/19 та інших.
Також слід зазначити, що відповідно до постанов Верховного Суду від 29.09.2015 (справа № 21-1288а15) від 20.10.2015 (справа № 21-2103а15) від 22.09.2022 (справі № 420/4977/20) визначено, що в контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників Національної поліції та власне Національна поліція, пов'язані, насамперед із низкою моральних вимог, як пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Проходження служби в поліції, зважаючи на специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частини першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
У висновку, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, в тому числі звільнення посади.
За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (пункт 1).
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (пункт 2).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (пункт 3).
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (пункт 4).
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (пункт 6).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (пункт 10).
За статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (пункт 1).
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою (пункт 2).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити (пункт 4 розділу V): наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Письмова скарга на дії осіб, які проводять службове розслідування, подається поліцейським, стосовно якого його призначено, уповноваженому керівнику. У разі визнання такої скарги обґрунтованою уповноважений керівник у межах строку, встановленого законодавством України, може прийняти рішення про виключення особи, дії якої було оскаржено, зі складу дисциплінарної комісії, а також про призначення відносно неї (у разі виявлення ознак дисциплінарного проступку) службового розслідування (пункт 6 розділу V).
Згідно пункту 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі (пункт 14 розділу V Порядку 893).
Згідно пунктів 1 та 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно пункту 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Згідно пункту 1 розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Виходячи із аналізу чинного законодавства, суд зазначає, що службове розслідування згідно положень Порядку №893 призначається наказом керівника за наявності зокрема встановлення причин та обставин вчиненого дисциплінарного проступку службовою особою, за відповідно поданою заявою. Службове розслідування може проводитись у письмовому провадженні, поліцейський відносно якого проводиться службове розслідування має бути належним чином повідомлений про його призначення та проведення в запрошенні для надання пояснень, оскільки законодавство відповідно також закріплює право поліцейського бути присутнім в ході службового розслідування, надавати пояснення чи відмовитись від їх надання, надавати письмові документи, докази, користуватись правовою допомогою. Всі події, які відбуваються в ході службового розслідування та всі матеріали і докази, які досліджувались мають бути відображені у висновку службового розслідування, на підставі яких, дисциплінарна комісія робить свої висновки та викладає свою позицію.
Законодавство також передбачає, що поліцейський може подавати скарги на дії дисциплінарної комісії вчинені в ході проведення службового розслідування, які підлягають розгляду та вирішенню уповноваженим на розгляд скарги керівником.
Суд вважає необхідним також зазначити, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення та наказ про реалізацію останнього, мають відповідати вимогам до них згідно чинного законодавства.
Суд зауважує, що пропозиція дисциплінарної комісії може братись до уваги суб'єктом уповноваженого на вирішення питання про застосування виду стягнення щодо поліцейського, а може й не враховуватись, оскільки суб'єкт застосування може встановити факт відсутності доказів вчиненого поліцейським дисциплінарного проступку, відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення, чи прийняти рішення про накладення іншого виду стягнення, ніж той, що вказаний комісією.
Суд зауважує, що дисциплінарна комісія у своїх висновках має зазначити, а суб'єкт застосування врахувати характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, відповідно, комісія вносить свою пропозицію щодо застосування відповідного виду дисциплінарного стягнення, а суб'єкт застосування визначити вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видати письмовий наказ про його застосування.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 07.11.2019 по справі №826/1670/18, сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.
Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.
З наведеного вбачається, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно пунктом 3 статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Право на оскарження поліцейським наказу про застосування дисциплінарного стягнення визначено законодавством (стаття 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункт 4 розділу VII Порядку №893).
Відповідно, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону).
Суд зазначає, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним саме дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, сумлінно виконувати покладені службові обв'язки, не вчиняти дії які порушують права та інтереси інших осіб, вчиняти усі необхідні дії для фіксування/реєстрації встановленого вчиненого кримінального чи адміністративного проступку. Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції. Також, слід зазначити, що у відповідності до складеної присяги та відповідно до діючого законодавства дії поліцейського мають сприяти підтримці авторитету та довіри до органів поліції. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.
Суд враховує, що позивач вказує про неналежне проведення службового розслідування, не ознайомлення його про підстави розслідування та із матеріалами службового розслідування.
В свою чергу, згідно наданих суду матеріалів, судом не встановлено подання позивачем скарг чи заяв щодо порядку підстави та проведення службового розслідування, порушення його прав на ознайомлення із підставами проведення розслідування, матеріалами службового розслідування, висновком службового розслідування, використання права на послуги адвоката.
Суд враховує, що позивач не оскаржує визначення складу дисциплінарної комісії, відібрання від нього пояснень.
В ході розгляду справи, судом не встановлено протиправності призначення службового розслідування та продовження строку проведення розслідування наказами від 16.04.2025 №93-П та від 30.04.2025 №117-П.
Згідно розписки, ОСОБА_1 отримано зазначені накази - 28.04.2025.
По суті встановленого порушення службової дисципліни позивач суду не зазначив, обставини зафіксовані службовим розслідуванням за кримінальним провадженням №42025000000000083 від 27.01.2025 не пояснював та не спростовував.
За наявними у справі поясненнями, відібраними для службового розслідування від 28.04.2025, ОСОБА_1 вказав про не згоду із пред'явленою йому підозрою, свою вину не визнає та пояснити більше нічого не може.
Як встановлено, надавати пояснення у кримінальному провадженні №42025000000000083 від 27.01.2025, ОСОБА_1 відмовився.
Суд приходить до висновку, що комісією об'єктивно та всебічно проведено службове розслідування, судом не встановлено порушення службовим розслідуванням прав та інтересів позивача, обмеження останнього в наданні пояснень, доказів щодо відсутності вини у вчиненому проступку, користування правничою допомогою, ознайомлення із матеріалами та оскарження дій членів комісії.
Суд також враховує, що відповідно до загальних положень посадової інструкції ОСОБА_1 , яка затверджена наказом ДСР від 31.01.2022 № 40дск, у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Законом України «Про Національну поліцію» та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
ОСОБА_1 повинен знати свої завдання та обов'язки, права поліцейського, форми і методи оперативно-розшукової діяльності, правила ділового етикету та професійної етики, заходи особистої безпеки, підстави та порядок застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і заходів фізичного впливу.
Відповідно до пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019№ 100, який зареєстровано в Мін'юсті 05.03.2019 за № 223/33194 (далі - Порядок ведення ЄО), поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки.
Відповідно, ОСОБА_1 у разі виявлення ознак кримінального правопорушення в діях відповідних осіб щодо виготовлення з метою збуту наркотичних засобів на території України в особливо великих розмірах, не мав повноважень вирішувати на власний розсуд дії покликані на отримання вигоди, прибутку, а зобов'язаний був повідомити про це відповідно до пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення ЄО своєму керівникові та за скороченим номером екстреного виклику поліції "102".
Суд зазначає, що незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, підполковник поліції ОСОБА_1 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності, у зв'язку із чим підозрюється в умисному вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 307 КК України, тобто в організації незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичного засобу в особливо великих розмірах, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
Суд також враховує і зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» на підполковника поліції ОСОБА_1 поширюється положення вказаного закону, тобто він є працівником правоохоронного органу, а тому він також є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим статтею 3 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VІІ «Про запобігання корупції».
Слід також врахувати і зазначити, що за статтею 23 Закону № 580-VIII одним із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісті, та інших осіб у випадках, визначених законом.
Як встановлено судом, причинами і умовами порушення службової дисципліни стали недотримання позивачем як поліцейським вимоги частини другої статті 19 Конституції України, пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункти 1, 2, 3, частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону № 580-VIII, абзаців 1, 2, 3, 7 пункту 1 розділу ІІ, пункти 1, 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пунктів 6, 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку і органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, пункту 2 статті 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», Присяги поліцейського та посадову інструкцію.
Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, позивач належними доводами та доказами не спростовував вчинення ним дисциплінарного проступку, не навів переконливих доводів на спростування обставин подій та вчинених ним дій щодо організації та збуту наркотичних речовин відповідною групою осіб, не повідомлення про обставини вчинення кримінального правопорушення керівництва.
Відтак, суд вважає, що підполковник поліції ОСОБА_1 , своїми діями, пов'язаними з чисельними порушеннями службової дисципліни, дискредитував звання поліцейського, позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, проігнорував вимоги означеного вище законодавства, а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.
Вид застосованого дисциплінарного стягнення суд вважає пропорційним до вчиненого позивачем проступку, враховуючи обставини вчиненого поступку, його характер, наслідки та вину позивача.
Суд вважає необхідним зауважити на правові висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 26.01.2026 у справі №260/271/24, в яких наголошено, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22, від 30 вересня 2024 року у справі № 600/5128/23-а.
Також, суд зазначає, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у разі встановлення службовим розслідуванням дій, що підривають довіру та підривають авторитет Національної поліції України і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби. Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях
Означена позиція суду узгоджується із правовими висновками в постанові Верховного Суду від 07.02.2020 по справі № 260/1118/18, у постанові від 14.04.2021 по справі №320/3085/20.
Згідно правових висновків сформованих у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 160/7157/19 вбачається, що слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. При цьому, слід зазначити, що в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з займаною ним посадою та яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд зауважує, що позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Відповідно судом, враховуючи вимоги частини другої статті 2 КАС України не встановлено протиправності спірного наказу від 23.05.2025 № 393 о/с про звільнення зі служби в поліції, та підстав для його скасування.
Протилежного позивачем та його представником суду не наведено та не доведено належними і достатніми доказами.
Суд зазначає, що позивач у справі не оскаржує наказ Департаменту від 16.05.2025 № 376 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення».
Враховуючи висновки суду, інші заявлені вимоги як похідні судом не вирішуються.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.