23 лютого 2026 року місто Київ № 320/37693/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання заяви ОСОБА_1 від 08.04.2025 вх. №B-2496 та ненадання письмової довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як такі, що порушують вимоги пункту 2 частини першої статті 23 Закону України №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ненадання відповіді на заяву від 09.06.2025, яка вручена одержувачу поштою із штрих-кодовим ідентифікатором Укрпошти №0411100168057 як такі, що порушують вимоги статті 20 Закону України №393/96-ВР "Про звернення громадян";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 письмову довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на неодноразові звернення позивача, відповідачем в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII позивачу не надано письмову довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Також, в порушення вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР позивачу не надано відповідь на його заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 прийнято до провадження справу №320/37693/25, постановлено здійснити розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів (за потреби):
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою від 14.03.2024 №13/61.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 08.04.2025, в якій повідомив, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (довічно) та на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просив надати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За посиланням позивача, 14.04.2025 на месенджер позивача отримано від відповідача повідомлення про надання відстрочки, але письмової довідки про відстрочку позивач так і не отримав.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 09.06.2025, в якій просив надіслати письмову довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Вказану заяву отримано відповідачем 09.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач вказує, що відповіді на заяву так і не отримав.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно із частинами 2, 3, 5 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники-особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники-особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці-особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані-особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти-особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Військовозобов'язаним оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України у тому числі за призовом.
Згідно із частинами 6, 14 статті 2 Закону № 2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Закону № 2232-XII правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частинами 1, 4 статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями в тому числі і шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу.
Порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями встановлюється цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 та частини 5 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені та визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 7 статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Кабінет Міністрів України постановою від 16 травня 2024 року № 560 затвердив "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок № 560).
Цей Порядок визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (пункт 1 Порядку № 560).
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов'язок і військову службу" та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у визначеному складі.
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Абзацом 2 пункту 58-1 Порядку № 560 встановлено, що військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки без повторного надання військовозобов'язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов'язаним документів для оформлення відстрочки) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до їх функціональних обов'язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації); надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування; отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки.
Довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається військовозобов'язаним на строк дії відповідних законних підстав на період проведення мобілізації.
У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє такому військовозобов'язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.
Аналіз змісту наведених правових норм та оцінка встановлених у справі обставин дає суду підстави дійти таких висновків.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період передбачена Законом № 3543-XII за наявності підстав відповідно до статті 23 вказаного Закону.
Процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначена Порядком № 560.
Позивач, вважаючи, що він має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звертався до відповідача із заявами від 08.04.2025 та від 09.06.2025, в яких повідомив, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (довічно) та на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просив надати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Заяву від 09.06.2025 отримано відповідачем 09.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, відповідачем жодного рішення за результатами розгляду поданої заяви прийнято не було.
Вказаний факт, відповідачем не заперечується.
Відповідач вказану заяву позивача разом із доданими документами у визначені пунктом 60 Порядку № 560 строки по суті не розглянув, що підтверджується відсутністю рішення за результатами розгляду заяви, яке оформляється протоколом.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні рішення за заявою ОСОБА_1 , яке він мав ухвалити відповідно до вимог Порядку №560.
Відповідно до пункту 1 "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Функції Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань викладені у пункті 9 Положення № 154.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до обов'язків якого належить вирішення питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, всупереч вимогам частини 5 статті 22, статті 23 Закону № 3543-XII та розділу "Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення" Порядку № 560 не розглянув заяви позивача від 08.04.2025 та 09.06.2025 про відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації.
Суд зазначає, що відповідач не вправі утриматися від прийняття рішення за результатами розгляду заяв позивача від 08.04.2025 та 09.06.2025 та зобов'язаний прийняти таке рішення.
Оскільки Комісія для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів, але не здійснила таких дій та не прийняла рішення за результатами розгляду заяви, суд розцінює бездіяльність відповідача щодо не розгляду такої заяви та доданих до неї документів як таку, що суперечить вимогам Закону № 3543-XII та Порядку № 560, тобто протиправною.
Відповідач не надав суду доказів розгляду заяви позивача по суті.
Повідомлення, відправлене на месенджер позивача, не може вважатися рішенням по суті розгляду заяви, оскільки Порядком № 560 (в редакції станом на час подання заяв позивачем) передбачена певна процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяв позивача від 08.04.2025 та від 09.06.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та оформлення довідки про відстрочку.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку та строків, визначених Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР ( далі Закон № 393/96-ВР) стосовно розгляду його заяв про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону №393/96-ВР цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно зі статтею 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
У статті 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Вимоги щодо звернення визначені у статті 5 цього Закону.
Порядок розгляду звернень громадян врегульовано розділом ІІ Закону №393/96-ВР.
За правилами частини другої статті 8 Закону №393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Отже, за змістом наведених норм вбачається, що Закон №393/96-ВР забезпечує громадянам України право на участь в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Водночас реалізація права участі громадян в управлінні органів державної влади відбувається шляхом звернення до цих органів із заявою (клопотанням), скаргою чи пропозицією (зауваженням), які мають відповідати вимогам, встановленим статтею 5 Закону №393/96-ВР.
Тобто, положення Закону №393/96-ВР встановлюють загальні правила розгляду звернень громадян з тих чи інших питань, розгляд яких не передбачений спеціальним законодавством.
Водночас, як встановлено судом, позивач у заявах від 08.04.2025 та від 09.06.2025 порушив перед відповідачем питання щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII.
Так, відповідно до преамбули Закону №3543-XII цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийнято постанову № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, пунктом 56 якого передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що саме Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняті відповідно до нього нормативно-правові акти є спеціальними нормативними документами, які регламентують порядок розгляду питань пов'язаних із наданням відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації.
Натомість розгляд порушеного позивачем у заявах питання відбувся у порядку, встановленому Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, а тому суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини не розповсюджуються процедура розгляду заяв позивача за Законом №393/96-ВР.
Стосовно позовних вимог, в яких позивач просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 письмову довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України №393/96-ВР "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надається військовозобов'язаним утвореними при районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) комісіями у встановленому складі.
Процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначена Порядком № 560.
Таким чином, названа позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяви позивача від 08.04.2025 та від 09.06.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, оформлення довідки про відстрочку та прийняти рішення за результатами розгляду заяв.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не розгляді заяв ОСОБА_1 від 08.04.2025 та від 09.06.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та оформлення довідки про відстрочку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяви ОСОБА_1 від 08.04.2025 та від 09.06.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, оформлення довідки про відстрочку та прийняти рішення за результатами розгляду заяв.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (серія та номер паспорта НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоус А.Ю.