Рішення від 23.02.2026 по справі 320/6075/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Справа № 320/6075/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання протиправним і скасування пункту постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - позивач, ТОВ «Інфокс», товариство) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати пункт 2 постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» (філія «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»)» від 24.12.2024р. №2306.

Позиції сторін

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що підприємством було подано заяву до НКРКП про встановлення тарифів на 2025 рік і додано до неї звітні та розрахункові дані про обсяги діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення за IV квартал 2023 року (Ф №6-НКРЕКП), звітні та розрахункові дані про розрахунки за послуги з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (Ф №5-НКРЕКП), річний план ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на 12 місяців 2025 року. Товариство вказало свої витрати та збитки. Будь-які зауваження щодо наданих документів чи розрахунків, у тому числі щодо обсягів реалізації чи проведених розрахунків для встановлення тарифів для населення, від НКРЕКП до товариства не надходили, а відтак Регулятор погодився з наданими даними, однак згідно з оскаржуваним пунктом 2 Постанови №2306 їх не врахував, не зважаючи на те, що таке неврахування приводить до нанесення ліцензіату збитків.

Позивач вважає, що упровадження і застосування тарифів для «населення» визначених в пункту 2 Постанови № 2306 на централізоване водопостачання призведе до недоотриманого фінансування витрат у розмірі 412 433,8 тис. грн. (1 550 061,9 - 1 137 628,1), а також, недоотриманого фінансування на централізоване водовідведення 198 250,7 тис. грн. (944 481,0 - 746 230,3). Всього недоотриманого доходу (збитків) - 610 684,5 тис. грн.

Зазначає, що фактично підприємство повинно працювати в умовах відсутності можливості покривати свої господарські витрати, як то: сплата електричної енергії, закупівля реагентів, виплата заробітної плати, сплата податків тощо. Оспорюваний пункт 2 Постанови №2306 не забезпечує виконання економічно - обґрунтованих планових витрат визначених цією ж постановою у пунктом 1.

Вказує також, що Постанова №2306 не передбачає будь-яких компенсаційних положень чи інших можливостей відшкодування таких збитків, які в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України є доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування тарифів для «населення» згідно з оскаржуваним пунктом 2 Постанови №2306 призведе до неможливості виконання встановленої структури витрат, та відповідно, до порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що відповідно зумовлює погіршення фінансового становища товариства, виникнення заборгованості перед постачальником електричної енергії, неможливості здійснення поточних і капітальних ремонтів, забезпечення на справедливому рівні заробітної плати працівникам, придбання та удосконалення технічних засобів господарської діяльності та взагалі можливість надання комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення мешканцям м. Одеси та регіону.

Фактично тарифи згідно з пунктом 1 постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2306 є обґрунтовані, однак пункт 2 цієї постанови унеможливлює можливість їх застосування відносно такої категорії як «населення», питома вага якої в структурі реалізації відносно всіх споживачів складає 53,2% на централізоване водопостачання та 69,3% на централізоване водовідведення. Залишення такої більшої частини споживачів на рівні тарифів, які були встановлені попередньо прийнятими постановами НКРЕКП від 22.12.2021 №2841 та від 28.05.2024р. №1011, які були розраховані, виходячи з вартості їх складових на рівні цін 2021 року прямо порушує інтереси ТОВ «ІНФОКС» і призводить до недоотримання доходу (збитків), ще й за відсутності будь-яких компенсаційних положень чи інших можливостей їх відшкодування.

Між тим, встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається, а наявність у постанові НКРЕКП від 24.12.2024 №2306 пункт 2 прямо свідчить про порушення такого зобов'язання НКРЕКП.

Відповідно, вказує, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для населення залишились на рівні тарифів, які були встановлені попередньо прийнятими постановами НКРЕКП від 22.12.2021 №2841 та від 28.05.2024 №1011 і які були розраховані, виходячи з вартості їх складових, на рівні цін 2021 року, без урахування, що за період з 2021 по 2025 значно підвищились витрати товариства, зокрема з вартість електричної енергії, реагентів та палива, які становлять більшу частину витрат, розмір мінімальної заробітної плати, зросли ставки податків, розмір орендної плати за користування цілісним майновим комплексом КП «Одесводоканал», тощо.

Зауважує, що товариство є критично важливим суб'єктом господарювання для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також товариство визначено об'єктом критичної інфраструктури, заброньована законодавчо визначена кількість працівників.

Покликаючись на ст. ст. 1, 2, 3, 4, 17 Закону НКРЕКП №1540-VIII, ст. ст. 4, 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» №2479-VI, зазначає, що норми права регламентують, що умови завдань, принципів, обов'язків Регулятора мають забезпечувати економічну обґрунтованість діяльності, прибутковість та самоокупність ліцензіатів, заборону встановлення необґрунтованих тарифів задля ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Та, з аналізу законодавства, оскаржуваний пункт 2 Постанови №2306 суперечить згаданим нормам, є протиправним та порушує основні гарантії здійснення ліцензованої діяльності позивача.

Постанова КМУ від 29.04.2022 №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», врахована НКРЕКП в постанові №2036 має лише рекомендацію щодо не підвищення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для населення, не містить у собі заборони на таке, як і не містить у собі будь-яких положень, що така рекомендація звільняє НКРЕКП від виконання прямого обов'язку зі встановлення тарифів на комунальні послуги, які повинні бути виключно обґрунтовані, які не можуть бути нижчими за розмір витрат на їх виробництво тим більше такими, що завдають прямих збитків Ліцензіатам.

Додає, що Постанова НКРЕКП №2306 набрала чинності з 01 січня 2025 року, і саме з цієї дати були порушені права і інтереси ТОВ «ІНФОКС» в частині гарантування і обов'язку НКРЕКП із встановлення обґрунтованих тарифів, що не можуть бути нижчими за розмір витрат на їх виробництво і, як наслідок, завдання позивачу збитків, які за січень-лютий 2025 року вже складають 92 998,097 тис. грн., що спростовує збитковість ліцензованої діяльності товариства як така, що може мати місце у майбутньому.

Відповідач вказав, що Постанова №2306 від 24.12.2024 прийнята відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Порядку формування № 302, Процедури №364 та постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», якою установлено позивачу тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення зі структурою, наведеною у додатках до цієї постанови.

Відмітив, що при розгляді заяви та розрахункових матеріалів Ліцензіата щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2025 рік проводилась уточнююча робота, зокрема щодо надання позивачем додаткових підтверджуючих документів, необхідних для перевірки відповідності розрахунку тарифів вимогам Порядку № 302. Така робота проводилась шляхом листування з Ліцензіатом. Сам позивач зазначає, що «тарифи розраховані відповідно до Порядку № 302», тобто є економічно обґрунтованими та прийнятими згідно з нормами чинного законодавства.

Зауважує, що саме пунктом 1 Постанови № 2306, НКРЕКП за економічним обґрунтуванням позивача, встановлено тарифи на послуги ТОВ «ІНФОКС» щодо централізованого водопостачання та водовідведення, що спростовує твердження позивача про невиконання Регулятором своїх зобов'язань, відповідно позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Встановлення Ліцензіатам НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення та їх зміна належить до виключних повноважень Регулятора, що не заперечується позивачем.

НКРЕКП також зазначає, що відповідно до пункту 1.15 глави 1 Порядку № 302, пунктів 10 та 12 Методики перевірки дотримання ліцензіатами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення структур, що є додатком 30 до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428, у випадку недофінансування економічно обґрунтованих витрат ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення у плановому році за рахунок тарифів, НКРЕКП за результатами здійснення заходів контролю враховує (компенсує) ці суми недофінансування при встановленні тарифів на наступний планований період, що вважає спростовує доводи позивача щодо призведення спірним пунктом постанови №2306 збитків товариству. В свою чергу, діяльність позивача в сфері водопостачання та водовідведення є основним, але не є єдиним видом діяльності підприємства. Підприємство отримує дохід від інших видів діяльності, на відміну від комунальних та державних підприємств.

Відповідач вказує на безпідставність тверджень щодо залишення спірною постановою тарифів на рівні встановлених тарифів на 2021 рік, зазначає, що ані Постанова НКРЕКП № 2841, ані Постанова № 1011 (пункт 2 якої був тотожний за змістом з пунктом 2 Постанови №2306) не були оскаржені позивачем в судовому порядку, що фактично вказує на визнання Ліцензіатом встановлених тарифів НКРЕКП, та такими, що є економічно обґрунтованими.

Щодо виділення категорії «населення» у Постанові №2306, НКРЕКП вказує, що останнє було зумовлено намаганням Уряду конкретизувати кінцевого споживача комунальних послуг, захистити найбільш вразливого споживача (населення), що є вкрай необхідним для підтримки всіх громадян України.

Вважає, що тарифи для населення визначені в пункті 2 Постанови № 2306 встановлені з врахуванням положень постанови КМУ № 502, що відповідає вимогам діючого законодавства. Додає, що постанова КМУ від 29.04.2022 № 502 не була предметом оскарження у даній справі, не була оскаржена в судовому порядку та була чинна на момент прийняття Постанови № 2306. НКРЕКП не є органом який надає оцінку законності рішень Кабінету Міністрів України, або до повноважень якого віднесено вирішення того, яке з постанов Кабінету Міністрів України підлягає виконанню, а яке ні. Згідно з Конституцією України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими, в тому числі і для НКРЕКП.

Пункт 2 Постанови № 2306 про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення ТОВ «ІНФОКС, прийнято відповідачем в умовах воєнного стану, вказує на дотримання з боку Регулятора балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання та держави, НКРЕКП діяла в межах компетенції та дискреційних повноважень.

Процесуальні дії у справі

14.02.2025, ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 10 березня 2025 року о 13:15 год.

10.03.2025, в судовому засіданні за участі представників позивача Артошина О.С., Константінова В.В., Горьової Н.М., представника відповідача Денисової К.В., суд, порадившись на місці, ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача та продовжити строк на подання відзиву до 18.03.2025. Про дату, час та місце наступного судового засідання сторін повідомити додатково.

Наступне судове засідання призначено на 31 березня 2025 року о 13:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

19.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позов із додатковими доказами.

28.03.2025 (ЕС 27.03.2025) від позивача надійшла відповідь на відзив із додатковими доказами.

31.03.2025, в судовому засіданні за участю представників позивача Горьової Н.М., Артошина О.С., суд, порадившись на місці, ухвалив, задовольнити клопотання представника відповідача та відкласти розгляд справи, про дату, час та місце наступного засідання сторін повідомити додатково.

Наступне судове засідання призначено на 10 квітня 2025 року о 09:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

08.04.2025 (ЕС) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив із додатковими доказами.

10.04.2025, за наслідками проведених підготовчих дій у справі, враховуючи подані заяви сторін з проханням закрити підготовче провадження в порядку письмового провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті, суд своєю ухвалою від 10.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 травня 2025 року о 13:00 год.

13.05.2025, в судовому засіданні за участю представників позивача Горьової Н.М., Константінова В.В., Артошина О.С., представника відповідача Денисової К.В., встановивши позиції сторін, їх доводи та подані ним докази, за відсутності заперечень останніх, суд на місці ухвалив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Встановлені судом обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» здійснює ліцензовану діяльність по наданню комунальних послуг централізованого водопостачання та водовідведення юридичним та фізичним особам на території м. Одеси.

Між ТОВ «ІНФОКС» та Одеською міською радою, 17 грудня 2023 року було укладено та підписано договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства ОДЕСВОДОКАНАЛ, відповідно до якого, товариство прийняло в платне користування цілісний майновий комплекс комунальне підприємство «ОДЕСВОДОКАНАЛ».

Рішенням загальних зборів Учасників товариства від 22.12.2003 створено відокремлений структурний підрозділ, без статусу юридичної особи, - філію «ІНФОКСВОДОКАНАЛ».

ТОВ «ІНФОКС» подано до НКРЕКП заяву вх №Т-128/24 від 31.07.2024 про встановлення тарифів, додавши до неї звіти та розрахункові дані про обсяги діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення за IV квартал 2023 року (Ф №6-НКРЕКП), звіти та розрахункові дані про розрахунки за послуги з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (Ф №5-НКРЕКП), річний план ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на 12 місяців 2025 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 року № 302, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2016 року за № 593/28723, Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженої постановою НКРЕКП від 24.03.2016 року №364, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2016 року за №643/28773, постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», прийнято постанову від 24.12.2024 № 2306 (далі - Постанова № 2306) відповідно до якої:

1. Установити ТОВ «ІНФОКС» (філія «ІНФОКСВОДОКАНАЛ») тарифи зі структурою, наведеною у додатках до цієї постанови:

споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення:

на централізоване водопостачання та водовідведення - 10,93 грн за 1 куб.м. (без податку на додану вартість);

на централізоване водовідведення - 7,74 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);

споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення:

на централізоване водопостачання - 25,80 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);

на централізоване водовідведення - 20,40 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

2. Установити, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, а саме:

на централізоване водопостачання - 14,93 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);

на централізоване водовідведення - 14,37 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 5 Постанови №2306, вона набирає чинності з 01 січня 2025 року, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП.

Не погоджуючись з правомірністю пункту 2 постанови №2306 від 24.12.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.

Стаття 12 Господарського кодексу України (далі - ГК України) серед засобів державного регулювання господарської діяльності передбачає регулювання цін і тарифів. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року № 1682-III (далі - Закон №1682-ІІІ) встановлено, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону з особливостями, встановленими законом.

Відповідно до положень статті 8 Закону №1682-ІІІ предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, зокрема, є ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Позивач належить до суб'єктів природних монополій, отже, дія цього Закону поширюється і на спірні правовідносини.

У статті 9 Закону №1682-ІІІ визначено принципи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, серед яких є принцип самоокупності суб'єктів природних монополій. Водночас, цим Законом не врегульовано відносин щодо встановлення державних регульованих цін.

Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI (далі - Закон № 5007-VI) поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Згідно статті 5 Закону № 5007-VI до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері ціноутворення віднесено забезпечення проведення державної цінової політики; здійснення державного регулювання цін, визначення повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; визначення переліку товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.

За статтею 8 Закону № 5007-VI державна цінова політика у сфері діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках реалізується відповідно до законодавства про природні монополії та інших законів України.

Частини 2-4 статті 12 Закону № 5007-VI визначають, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон про НКРЕКП № 1540-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 Закону про НКРЕКП № 1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у сфері енергетики; у сфері комунальних послуг та діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про енергетичну ефективність", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.

Згідно зі статтею 3 Закону про НКРЕКП № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є:

1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;

3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;

4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;

5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;

6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;

7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;

8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;

10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до статті 4 Закону про НКРЕКП № 1540-VIII основними принципами діяльності Регулятора є: 1) законність; 2) самостійність і незалежність у межах, визначених законом; 3) компетентність; 4) ефективність; 5) справедливість; 6) прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; 7) адресність регулювання; 8) неупередженість та об'єктивність під час прийняття рішень; 9) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; 10) недопущення дискримінації; 11) відповідальність за прийняті рішення.

Відповідно положень частини 2 статті 5 Закону про НКРЕКП № 1540-VIII, під час виконання своїх функцій та повноважень Регулятор діє самостійно у межах, визначених законом. Письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб'єктів господарювання, політичних партій, громадських об'єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, які обмежують повноваження членів Регулятора та посадових осіб Регулятора, є незаконним впливом.

Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, суб'єктам господарювання, політичним партіям, громадським об'єднанням, професійним спілкам та їх органам забороняється чинити незаконний вплив на процеси державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктами 1, 11, 13, 14 частини першої статті 17 Закону про НКРЕКП № 1540-VIII, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема:

приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції;

контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов;

встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу;

забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора.

Згідно статті 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 № 2479-VI (далі - Закон № 2479-VI) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зокрема встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води.

Частиною першою статті 6 Закону № 2479-VI передбачено, що НКРЕКП:

бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

здійснює, зокрема: ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням;

встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до статті 10 Закону № 2479-VI тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затверджений постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 302, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.04.2016 за № 593/28723 (далі - Порядок № 302), визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб'єктів природних монополій, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, ліцензування якої здійснюється НКРЕКП.

Цей Порядок застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб'єктів природних монополій, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на цих суб'єктів під час розрахунку таких тарифів.

Згідно пункту 1.4 Порядку № 302 формування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.

За пунктом 1.5 Порядку № 302 Ліцензіат здійснює розподіл витрат між видами діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до установлених цим Порядком вимог.

Згідно пункту 1.7 Порядку №302 зміна тарифів може проводитись за обставин, що впливають або можуть вплинути на результати діяльності ліцензіата в період регулювання, а саме у випадках:

зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих складових структури тарифів з причин, які не залежать від ліцензіата, а саме збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, податків, зборів, платежів, підвищення або зниження цін (тарифів) на реагенти, паливно-енергетичні ресурси, придбання води в інших суб'єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб'єктами господарювання, курсу валют за наявності зобов'язань по запозиченнях (кредитах, позиках) міжнародних фінансових організацій;

зміни обсягів послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, урахованих при встановленні діючих тарифів;

зміни в установленому порядку інвестиційної програми (інвестиційного проекту) ліцензіата;

невиконання ліцензіатом інвестиційної програми (інвестиційного проекту), яка була врахована в чинних тарифах, що є підставою для вилучення зі структури тарифів невикористаних коштів, які були передбачені на реалізацію інвестиційної програми (інвестиційного проекту), або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми (інвестиційного проекту) на планований період;

недотримання ліцензіатом структури витрат згідно зі статтями, затвердженими в тарифах на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, а також використання коштів, отриманих за рахунок діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, не за цільовим призначенням;

наявності в діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення перехресного субсидіювання між нею та іншими видами господарської діяльності ліцензіата.

За пунктом 1.9 Порядку №302 для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення ліцензіат подає до НКРЕКП у термін до 01 червня кожного року у друкованому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів та розрахунки тарифів за встановленими формами з підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися для розрахунків.

За результатами здійснення заходів контролю НКРЕКП може прийняти рішення щодо включення до структури тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення компенсації витрат або зменшення складових тарифів у разі використання коштів не за цільовим призначенням, економії або перевитрат коштів за статтями витрат, що призводить до невідповідності фактичних складових затвердженій структурі тарифів (пункт 1.12 Порядку №302).

Згідно пункту 1.14 Порядку №302 при виявленні недостовірності даних базового та звітного періоду, які надавались ліцензіатом для встановлення тарифів, у планованому періоді відповідна складова структури тарифів зменшується на обсяг витрат недостовірного значення.

Вимоги до формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення визначені в розділі 2 Порядку №302.

Згідно з пунктом 1.15 глави 1 Порядку № 302 при формуванні тарифів планованого періоду враховується компенсація або зменшення складових, у тому числі, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційного проекту) та були враховані в тарифах, які діяли до планованого періоду, з урахуванням фактичного строку їх дії.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 302 формування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення здійснюється відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, економічно обгрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, з урахуванням фактичних даних та основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків, зборів, платежів, цін (тарифів) на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Згідно пункту 2.2 Порядку №302 протягом періоду розгляду заяви про встановлення тарифів, відповідних розрахунків та підтверджуючих документів і встановлення тарифів з урахуванням усіх економічно обґрунтованих витрат у разі змін у законодавстві або договірних умовах плановані витрати ліцензованої діяльності на оплату праці, сплату внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, паливно-енергетичні ресурси, реагенти, придбання води в інших суб'єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб'єктами господарювання, зі сплати податків, зборів, платежів, внесків на регулювання, курсу валют за зверненням ліцензіата з відповідними розрахунковими матеріалами можуть бути актуалізовані. Така актуалізація має відбутись не пізніше ніж за 5 робочих днів до проведення відкритих обговорень (слухань) проекту рішення НКРЕКП про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

Під час актуалізації застосовуються наявні на дату такої актуалізації норми законодавства, що стосуються планованого періоду, а також актуальні значення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мінімальної заробітної плати, індексу цін виробників промислової продукції (грудень до грудня попереднього року), індексу споживчих цін (у середньому до попереднього року), цін на активну електричну енергію, ставок податків, зборів, платежів, вартості основних ресурсів за договорами, фактичної чисельності працівників ліцензіата.

Актуалізація витрат на електричну енергію, придбання води в інших суб'єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб'єктами господарювання може здійснюватися за ініціативою НКРЕКП.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №302 річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення складаються окремо за видами такої діяльності (централізоване водопостачання, централізоване водовідведення) на підставі фактичних та прогнозованих обсягів централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з урахуванням укладених зі споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема:

зміни обсягів централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення в результаті економічного розвитку населеного пункту;

здійснення заходів щодо зменшення обсягу витрат на технологічні потреби у питній воді та її втрат у процесі виробництва і транспортування, оснащення приладами обліку використання водних ресурсів, виробництва та реалізації питної води, підвищення вимог щодо якості послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення;

удосконалення технологічних процесів підйому та/або подачі води, транспортування та очищення води і стічних вод у результаті автоматизації та механізації виробництва, заміни мереж і обладнання, застосування енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації виробництва та поліпшення умов праці у зв'язку з удосконаленням операційно-виробничого планування, систем управління, поліпшенням матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності та з урахуванням вимог щодо економії паливно-енергетичних ресурсів.

Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення погоджуються в установленому законодавством порядку.

Загальний обсяг втрат та витрат питної води, що враховується при складанні річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, не має перевищувати рівнів, установлених законодавством.

При складанні річного плану ліцензованої діяльності, величина втрат та витрат питної води враховуються на рівні фактичних показників попередніх періодів, але не вище нормативних значень. При зміні технологічного процесу в річному плані можуть бути враховані показники базового періоду або плановані величини, які не перевищують наявні нормативні значення.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку №302 розрахунки тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення проводяться шляхом ділення суми річних планованих витрат повної собівартості, річного планованого прибутку, суми коригування витрат (компенсації або зменшення витрат) та суми зменшення складових тарифу, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційного проекту), на планований річний обсяг централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, визначений річними планами ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення згідно з пунктом 2.3 цієї глави.

Калькулювання планованих витрат, що включаються до повної собівартості централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, планованого прибутку, коригування витрат (компенсації або зменшення витрат) та зменшення складових тарифу, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційного проекту), здійснюється у розрахунку на 12 місяців (пункт 2.5 Порядку №302).

Відповідно до пункту 2.6 Порядку №302 планування витрат, що включаються до повної собівартості централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, здійснюється з урахуванням планованих витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов'язаних з діяльністю з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення. Плановані витрати групуються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

До планованих витрат операційної діяльності включаються:

планована виробнича собівартість централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення;

плановані адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, пов'язані з централізованим водопостачанням та/або централізованим водовідведенням.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку №302 планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних, у тому числі паливно-енергетичних, ресурсів, норм з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва з урахуванням фактичних показників попередніх періодів та прогнозу індексу цін виробників промислової продукції на базовий та планований періоди відповідно до пункту 2.1 цієї глави.

Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих витрат за попередні періоди, прогнозів індексу цін виробників промислової продукції та кошторисів.

До повної планованої собівартості централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення включаються витрати на ремонт основних засобів (окрім витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигід від їх використання відносно первісно очікуваних та, відповідно, збільшують їх первісну вартість) з урахуванням витрат базового та звітного періоду, планів попереджувальних ремонтів, проектно-кошторисної документації або кошторисів (пункт 2.8 Порядку №302).

Витрати на матеріальні ресурси можуть бути актуалізовані при коригуванні тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення протягом періоду розгляду заяви про встановлення тарифів, відповідних розрахунків та підтверджуючих документів і встановленні з урахуванням вимог пункту 2.2 цієї глави (пункт 2.11 Порядку №302).

Також, суд зазначає, що в силу норм пункту 3.1 Порядку 302 прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення) відповідно до Закону України «Про оплату праці»:

основна заробітна плата виробничого персоналу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців;

додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок до тарифних ставок і окладів (доплата за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, та компенсаційних виплат (виплати за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, інші виплати, встановлені законодавством);

інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, з урахуванням положень генеральної та галузевої угод, колективного договору.

За наявності показників прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, встановлених у Державному бюджеті на планований рік, при формуванні та встановленні тарифів використовуються зазначені показники.

У разі відсутності встановлених на планований період показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати використовуються аналогічні показники, чинні на кінець базового періоду, до яких застосовується прогноз індексу споживчих цін (у середньому до попереднього року) на планований період. За наявності прогнозу індексу споживчих цін (у середньому до попереднього року) за декількома сценаріями застосовується його найменший розмір. У разі відсутності прогнозу індексу споживчих цін (у середньому до попереднього року) на планований період або якщо його значення менше або дорівнює 100 %, для визначення прогнозних значень прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати може використовуватися прогноз індексу споживчих цін (у середньому до попереднього року) за базовий період.

Якщо рівень середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника регіону (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) або одного штатного працівника, зайнятого у промисловості регіону, на території якого здійснюється діяльність ліцензіата, перевищує розмір, розрахований в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, з урахуванням положень генеральної та галузевої угод, колективного договору, допускається планування витрат на оплату праці для включення до тарифів із забезпеченням рівня середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника регіону (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) або одного штатного працівника, зайнятого у промисловості регіону, на території якого здійснюється діяльність ліцензіата, з урахуванням розміру фіксованої індексації витрат на оплату праці на планований період.

Для ліцензіатів, які провадять ліцензовану діяльність одночасно на декількох територіях, витрати на оплату праці визначаються для кожної території окремо.

При розрахунку планових витрат на оплату праці враховується фактична чисельність працівників ліцензіата на кінець звітного періоду з урахування кількості сумісників або актуалізовані дані відповідно до вимог пункту 2.2 глави 2 цього Порядку. При наявності обґрунтування до розрахунку може бути прийнята планована величина. Кількість працівників ліцензіата не повинна перевищувати затверджені законодавством нормативи чисельності працівників.

Згідно пункту 3.2 Порядку №302 до складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов'язані з обслуговуванням та управлінням суб'єктом господарювання:

витрати на оплату праці апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, розраховані відповідно до вимог щодо формування витрат на оплату праці, визначених пунктом 3.1 цієї глави;

внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

інші витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (витрати на службові відрядження, підготовку і перепідготовку кадрів, використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбання канцелярських товарів, періодичних професійних видань, охорону праці);

амортизація необоротних активів загальногосподарського призначення відповідно до Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (ремонт, оренда, страхування майна, охорона, придбання газу, теплової та електричної енергії);

витрати на оплату професійних послуг;

витрати на оплату Інтернету та послуг зв'язку;

витрати на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків;

витрати, пов'язані зі сплатою податків, зборів, платежів (крім податків, зборів, платежів, що включаються до виробничої собівартості);

витрати на розв'язання спорів у судах;

витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для потреб апарату управління підприємством та іншого персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури;

витрати з проведення аудиту фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати загального призначення розподіляються на ліцензовані види діяльності відповідно до вимог пункту 2.12 глави 2 цього Порядку. Адміністративні витрати в частині ліцензованих видів діяльності розподіляються між видами ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення пропорційно виробничій собівартості.

Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді, розрахованих для матеріальних витрат та послуг із застосуванням індексу цін виробників промислової продукції відповідно до вимог пункту 2.1 глави 2 цього Порядку.

За пунктом 3.3 Порядку №302 до складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов'язані зі збутом централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення споживачам, а саме:

витрати на оплату праці персоналу, розраховані відповідно до вимог щодо формування витрат на оплату праці, визначених у пункті 3.1 цієї глави;

внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування персоналу;

оплата службових відряджень, витрати на підготовку та перепідготовку персоналу;

амортизація необоротних активів відповідно до Податкового кодексу України;

витрати на утримання необоротних активів (зокрема оренда, страхування, ремонт, охорона, придбання газу, теплової та електричної енергії);

витрати на послуги банків з обробки та структурування інформації у платіжних документах;

витрати на оплату інформаційних послуг;

витрати на канцелярські товари і виготовлення розрахункових документів про оплату централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення;

інші витрати, пов'язані зі збутом централізованого водопостачання та/або водовідведення споживачам.

Витрати загального призначення розподіляються на ліцензовані види діяльності відповідно до вимог пункту 2.12 глави 2 цього Порядку. Витрати на збут у частині ліцензованих видів діяльності розподіляються між видами ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення пропорційно виробничій собівартості.

Обсяг витрат на збут централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді, розрахованих для матеріальних витрат та послуг із застосуванням індексу цін виробників промислової продукції відповідно до вимог пункту 2.1 глави 2 цього Порядку.

Пунктами 10 та 12 Методики перевірки дотримання ліцензіатами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення структур відповідних тарифів та виконання інвестиційних програм (далі - Методика), що є додатком 30 до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок № 428), передбачено, що підсумкова сума надлишково отриманого або недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності у звітному році визначається як різниця між сумою, розрахованою відповідно до пункту 8 цієї Методики, та розміром об'єктивних чинників недофінансування ліцензованої діяльності, зазначених у пункті 9 цієї Методики.

Від'ємна сума, визначена згідно з пунктом 10 цієї Методики, підлягає компенсації при встановленні тарифів на наступний планований рік.

Процедура встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджену постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.04.2016 за № 643/28773 (далі - Процедура № 364) розроблена відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Процедура застосовується НКРЕКП при встановленні тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення і поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали у встановленому законодавством порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП (далі - ліцензіати).

Згідно пункту 2.1 Процедури №364 комплект документів, що подається до НКРЕКП для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, формується ліцензіатом з дотриманням послідовності, визначеної вимогами до формування змісту матеріалів та комплекту документів, що подаються для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення (додаток 1).

Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Процедури №364 заява про встановлення тарифів та зазначені в розділі ІІ цієї Процедури документи подаються до НКРЕКП.

У разі якщо заява та додані до неї документи не відповідають вимогам розділу ІІ цієї Процедури, заява залишається без розгляду, про що НКРЕКП письмово повідомляє ліцензіата протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви.

У разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, встановленим у розділі ІІ цієї Процедури, НКРЕКП розглядає їх з метою подальшого прийняття рішення про встановлення тарифів.

За пунктом 3.5 Процедури №364 НКРЕКП може звернутися до ліцензіата з метою отримання у визначений НКРЕКП строк додаткових письмових обґрунтувань та пояснень щодо наданих матеріалів, які необхідні для підтвердження розрахунків тарифів та вирішення спірних питань, що виникли при розгляді заяви про встановлення тарифів.

Розгляд заяви призупиняється на строк проведення експертизи розрахунків і обґрунтувань ліцензіата, передбаченої пунктом 3.4 цього розділу, а також на строк, передбачений абзацом першим цього пункту, про що НКРЕКП письмово повідомляє ліцензіата.

Якщо ліцензіат не надав додаткових пояснень та обґрунтувань на звернення НКРЕКП у визначений строк, розгляд заяви призупиняється до дня надходження зазначених пояснень та обґрунтувань.

Статтею 14 Закону про НКРЕКП № 1540-VIII визначено порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень, відповідно до якої засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу.

Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджуєтеся Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.

Засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому більшості із загального складу Регулятора. У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи.

Перелік питань, що вносяться на розгляд Регулятора, оприлюднюється не пізніше як за три робочі дні до дня проведення засідання на офіційному веб-сайті Регулятора.

Разом з переліком питань, що вносяться на розгляд Регулятора, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора проекти рішень Регулятора та обґрунтування до них, одержані зауваження та пропозиції, а також вмотивована позиція Регулятора щодо одержаних зауважень.

Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно.

Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Регулятор забезпечує онлайн-трансляцію засідань, що проводяться у формі відкритих слухань, на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно пункту 12.1 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 №2133, передбачено, що проекти рішень НКРЕКП з питань встановлення цін (тарифів), крім проектів рішень про встановлення "зеленого" тарифу, схвалення/затвердження інвестиційних програм/інвестиційних складових/планів розвитку/змін до них, підлягають відкритому обговоренню відповідно до Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2017 року № 866.

Проект рішення НКРЕКП з питань встановлення цін (тарифів), схвалення/затвердження інвестиційних програм/інвестиційних складових/планів розвитку підлягає схваленню на засіданні НКРЕКП, яке проводиться у формі відкритого слухання. На засідання НКРЕКП вказаний проект рішення виноситься розробником.

Зазначене вище узгоджується із пунктом 1.6 Процедури №364, згідно якого рішення щодо встановлення тарифів приймаються НКРЕКП на засіданнях у формі відкритих слухань шляхом всебічного та повного з'ясування позицій усіх учасників засідань, які проводяться після розгляду наданих заявником документів, аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідними підрозділами НКРЕКП та підготовки їх пропозицій, і оформлюються постановами НКРЕКП.

Також, згідно з пунктами 5.1-5.3 Процедури №364 постанова НКРЕКП щодо встановлених тарифів доводиться до відома споживачів згідно з вимогами законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення».

Постанови НКРЕКП про встановлення тарифів набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самою постановою, але не раніше дня оприлюднення постанови.

Постанови НКРЕКП про встановлення тарифів оприлюднюються не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.

Заявник забезпечує інформування споживачів про зміну тарифів з посиланням на відповідну постанову НКРЕКП у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію.

Відкриті обговорення (слухання) щодо необхідності встановлення тарифів та відповідних проектів постанов НКРЕКП проводяться відповідно до статті 16 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та розділу 2 Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 червня 2017 року № 866.

З вищенаведеного випливає, що законодавцем встановлена процедура встановлення розміру тарифів на надання комунальних послуг та їх структури шляхом подання Ліцензіатом відповідних заяв із документами, за наслідком чого у Регулятора виникає обов'язок проведення аналізу економічної обґрунтованості сформованих Ліцензіатом статей витрат у структурі тарифів (в тому числі з метою недопущення необґрунтованого зростання тарифів до споживачів) шляхом прийняття відповідних постанов, які можуть бути оскаржені Ліцензіатами з дотриманням законодавчо встановленого строку.

У зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2023 №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану» постановлено про те, що протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, рекомендувати органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року (пункт 1).

За даною постановою тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, рекомендовано суб'єктам господарювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, ліцензування діяльності яких здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (пункт 2):

призупинити виконання погоджених в установленому порядку інвестиційних програм, а кошти, передбачені для зарахування на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, спрямовувати на оплату енергоносіїв та погашення інших зобов'язань для забезпечення стабільної діяльності таких суб'єктів господарювання;

відтермінувати розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм.

Постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року, крім пункту 1, який застосовується з 1 червня 2022 року (пункт 3).

Як встановлено судом ТОВ «ІІФОКС» було подано до НКРЕКП заяву від 31.07.2024 вх №Т-128/24 про встановлення тарифів на 2025 рік, із долученням відповідних документів згідно Порядку №302.

Враховуючи Процедуру №364, Закон про НКРЕКП № 1540-VIII, товариством на запит НКРЕКП від 28.08.2024 №9695/19.1.1/7-24 надано запитувані документи.

04.10.2024 №11288/19.1.1/7-24 НКРЕКП запитано у товариства додаткові матеріали відповідно до п. 3.5 розділу ІІ Процедури №364.

Товариство листом від 18.10.2024 №6620-05/8877 зазначило НКРЕКП про складне фінансове становище підприємства, вартість електричної енергії продовжує перевищувати вартість, передбачену у тарифах, узв'язку із чим наявні збитки у підприємства з водопостачання та водовідведення за червень-серпень 2024 року склали 50,8 млн.грн., а з початку року 127,8 млн.грн. Просило повторно ініціювати НКРЕКП зміни в тарифах із коригуванням їх на діючі тарифи на електричну енергію, а у разi незмiни тарифiв для населення - перекласти запланований недоотриманий дохід вiд реалiзації послуг населенню на iнших споживачiв.

Товариство листом від 23.10.2024 №6707-05/9432 надано на запит НКРЕКП документи.

НКРЕКП листом від 05.12.2024 №13889/19.1./7-24 повідомлено товариство про те, що 04.12.2024 вiдбулося засiдання НКРЕКП у формі відкритого слухання, на якому було схвалено проєкт постанови НКРЕКП Про встановлення тарифiв на централізоване водопостачання та централiзоване водовiдведення ТОВ «IНФОКС» (Філія «IНФОКСВОДОКАНАЛ»), запропоновано подати зауваження та пропозиції до 16.12.2024 включно.

ТОВ «ІНФОКС» листом від 12.12.2024 №7580-05 подало до НКРЕКП зауваження та пропозиції до проєкту постанови, із додатковими матеріалами розрахунками, зокрема вказало про те, що мiж ТОВ «ІНФОКС» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ АКВА CEPBIC» 01 травня 2024 року укладено договори оренди будiвлi пiдстанцiї ПС l10/35/6 кВ «Біляївка» з енергетичним обладнанням та виробничого будинку ЗРП-6КВ п/с «Лиманчик» з енергетичним обладнанням. Також з 01 липня 2024 року укладено договiр на оренду будiвлi пiдстанцiї ПС 1100/35/6 кВ «Мирне» з енергетичним обладнанням. Загальна рiчна сума орендної плати за цими договорами складає 2 328,19 тис.грн. на централiзоване водопостачання та 527,15 тис.грн. на централiзоване водовiдведення. Оренда пiдстанцiй дозволяє розраховуватись за спожиту електричнy енергiю по 1 класу напруги. Рiчний обсяг споживання електричної енергiї по пiдстанцiям «Біляївка», «Мирне», «Лиманчик» на здiйснення дiяльностi з централiзованого водопостачання та водовiдведенння складає 70 452 тис.кВт.год. В результатi застосування тарифiв на електричну енергiю по 1 класу напруги планова економiя витрат фiлiї «Інфоксводоканал» на 2025 piк складає 98 688,2 тис.грн. на централiзоване водопостачання та 22 155,1 тис.грн. на централiзоване водовiдведення. Просило включити витрати на оренду пiдстанцiй до складу тарифiв на централiзоване водопостачання та централiзоване водовідведення на 2025 piк.

Зазначив також про те, що у cтруктурі тарифiв на 2025 piк витрати на оплату працi передбаченi з урахуванням середньої заробiтної плати на одного працiвника пiдприємства у розмiрi 20 619 грн. Такий piвень заробiтної плати значно менший розрахункiв пiдприсмства та унеможливлює виконання пiдприємством Закону України «Про оплату праці» в частинi дотримання мiнiмальних стандартiв оплати працi, Галузевої Угоди та Колективного договору.

Також зазначено про бронювання працівників призовного віку, про важливість підприємства в період воєнного стану, наявність у Філії статусу критично важливого, вказує про необхідність середньої заробітної плати по підприємству не менше 20 000 грн. та нарахування заробітної плати військовозобов'язаним працівникам, які підлягають бронюванню, не нижче 20 000 грн.

Зазначено про постанову КМУ вiд 28.06.2024 №780 схвалено ocновні прогнознi макропоказники економiчного i соцiального розвитку України та 2025-2027 роки, якими передбачена номiнальна середньомiсячна заробiтна плата працівників на 2025 piк у розмiрi 24 389 грн.

Для виконання вимог постанови КМУ від 22.11.2024 №1332 та для стримання вiдтоку квалiфiкованих працiвникiв просило актуалiзувати витрати на оплату працi з урахуванням середньої заробiтної плати на одного працівника пiдприємства у розмiрi 24 389 грн.

Товариством зауважено на зміст пункту 2 постанови НКРЕКП №2306, про розрахування тарифів на рівні цін на електричну енергію та матеріальні ресурси станом на 2021 року, та які були встановлені постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2841. Вказано про зміну вартості ресурсів та електричної енергії у 2022-2024 роках, які становлять більшу частину витрат підприємства.

Оскільки питома вага населення в структурі реалізації складає 53% на централiзоване водопостачання та 69% на централізоване водовідведення, через незмiннiстъ тарифiв для населення проектом постанови вже передбачений недоотриманий дохід у розмiрi 614 546,4 тис.грн. Це робить неможливим виконання встановленої структури тарифiв, призведе до збільшення заборгованості за електричну енергiю, що ставить пiд загрозу припинення постачання електричної енергiї на об'єкти фiлiї, унеможливлює виконання iнвестицiйної програми та проведення попереджувальних peмонтів на достатньому piвні, в результатi чого надiйнiсть постачання послуг з централiзованого водопостачанння та водовiдведення буде знаходитись пiд загрозою. Таким чином, прийняття проекту постанови НКРЕКП в такiй редакцiї призведе до порушення Лiцензiйних умов провадження господарської дiяльностi з централiзованого водопостачання та централiзованого водовiдведення, встановлених НКРЕКП. Запропоновано скасувати п.2 проекту постанови НКРЕКП, а у разi незмiни тарифiв для населення - перекласти запланований недоотриманий дохід вiд реалiзації послуг населенню на iнших споживачiв або визначити iншi джерела покриття недоотриманого доходу.

НКРЕКП, розглянувши зауваження та пропозиції товариства, листом від 02.01.2025 №18/19.1.1/7-25 повідомлено про встановлення Постановою №2306 від 24.12.2024 тарифів зі структурою, наведеною в додатку. Та, вказуючи на положення статті 49 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», зазначено про обов'язок органів місцевого самоврядування надавати у 2025 році відповідним суб'єктам господарювання з місцевих бюджетів фінансову підтримку для здійснення їх операційної діяльності.

Відповідно, судом встановлено, що при розгляді заяви товариства та поданих ним розрахункових матеріалів щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2025 рік, між Регулятором та товариством проводилась уточнююча робота, у вигляді листування, зокрема щодо надання позивачем додаткових підтверджуючих документів, необхідних для перевірки відповідності розрахунку тарифів вимогам Порядку № 302.

Відсутність зауважень НКРЕКП щодо поданих Ліцензіатом документів із визначеними тарифами на 2025 рік, на думку суду ще не свідчить про згоду Регулятора із вказаними Ліцензіатом тарифами, наведені розрахунки із підтверджуючими документами підлягають врахуванню НКРЕКП та Регулятор при прийняті постанови, відповідно встановленню тарифів має дотримуватись вимог та принципів визначених Законом про НКРЕКП, а також нормативно-правових актів чинних на час визначення таких тарифів.

Суд зазначає, що при встановленні товариству оспорюваних тарифів у пункті 2 Регулятором було враховано вказану постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану» та установлено, зокрема тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для «населення» на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, а саме: на централізоване водопостачання - 14,93 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); на централізоване водовідведення - 14,37 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Слід зазначити, що згідно з положеннями ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр міністр України.

Згідно приписів статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 не була предметом оскарження в суді, є чинною та підлягає відповідному застосуванню.

Протилежного судом не встановлено.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що НКРЕКП не має повноважень надавати оцінку законності рішень Кабінету Міністрів України, або до повноважень якого віднесено вирішення того, які з постанов Кабінету Міністрів України підлягають виконанню, а які ні, через рекомендаційний характер.

Приймаючи постанову в оскаржуваній частині, Регулятор, виходив з необхідності досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, в умовах правового режиму воєнного стану.

Таким чином, НКРЕКП, при прийнятті постанови № 2306 в оскаржуваному пункті 2, діяла в межах повноважень, визначених законодавством і керувалася принципами доступності тарифів.

Суд також зазначає, що пункт 2 постанови НКРЕКП № 2306 від 24.12.2024 про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення позивачу прийнято в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що в оскаржуваній частині встановлення тарифів за категоріями споживачів «населення», не суперечить Порядку №302 та Процедурі №364 щодо формування тарифів, адже застосований Порядок №302 наводить визначення категорій: споживачі, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та споживачі, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

В свою чергу суд зазначає, що Порядок №302 не містить заборони встановлювати тарифи для «населення», який виокремлено з категорії споживачів, які не є суб'єктами господарювання.

Підлягають врахуванню роз'яснення НКРЕКП від 29.03.2013 яке знаходиться за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0064866-13#Text: «До категорії споживачів "населення" відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності».

Як вбачається з обставин справи, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», пунктом 1 Постанови КМУ № 502 рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022.

Суд враховує доводи НКРЕКП про те, що виділення категорії «населення» у зазначеній постанові було зумовлено намаганням Уряду конкретизувати кінцевого споживача комунальних послуг, захистити найбільш вразливого споживача (населення), що є вкрай необхідним для підтримки всіх громадян України, та зазначає, що застосування терміну/категорії «населення» жодним чином не нівелює обов'язок Регулятора враховувати постанову КМУ №502.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний пункт постанови відповідає законодавчим принципам державного регулювання, встановлення тарифів належить до компетенції НКРЕКП і здійснюється на основі аналізу економічних та інших факторів у кожному конкретному випадку.

Суд враховує, що товариство є об'єктом критичної інфраструктури, критично важливим суб'єктом господарювання для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а саме під час оголошеного в країні воєнного стану.

В свою чергу суд вважає необхідним зазначити, що згідно статті 49 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.10.2024 №4059-IX у 2025 році, як виняток, з положень пункту 1 частини другої статті 29 та пункту 1 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України, податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України, та податку від оподаткування доходів у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя), зараховується до загального фонду державного бюджету у розмірі 21 відсоток, до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад - у розмірі 64 відсотки.

З метою сталого проходження опалювального періоду 2024/2025 років та забезпечення своєчасних розрахунків за комунальні послуги та енергоносії у 2025 році додаткові надходження до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, визначені частиною першою цієї статті, у розмірі 4 відсотки спрямовуються на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, які використовуються в процесі виробництва теплоенергії або іншого виду енергії, на підтримку підприємств з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Суд враховує, що позивач звертався до НКРЕКП листами від 18.10.2024 №6620-05/8877, від 12.12.2024 №7580-05, у яких наводив докази погіршення фінансового становища у зв'язку з застосуванням тарифів для «населення» на рівні лютого 2022 року і ставив питання щодо скасування пункту 2 проекту постанови (на етапі її обговорення) чи ініціювання змін до тарифів шляхом їх корегування з урахуванням цін на електроенергію, або перекладання запланованого недотриманого доходу від реалізації послуг «населенню» на інших споживачів.

Листом від 03.01.2025 №18/19.1.1/7-25 НКРЕКП повідомило, про можливість отримання від органів місцевого самоврядування з місцевих бюджетів фінансової підтримки для здійснення суб'єктами господарювання своєї господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

Позивач листами від 14.01.2025 №157-05 та від 22.02.2025 №292-05 звертався до Одеської міської ради щодо суми виділених коштів в місцевому бюджеті на 2025 рік для фінансування господарської діяльності Ліцензіата згідно з статті 49 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.10.2024 № 4059-IX, у відповідь на які отримано листи Одеської міської ради від 29.01.2025 № 06-15/62/230 та від 03.02.2025 № 01-58/104, у яких міською радою поінформовано, що отримані додаткові надходження у розмірі 4% складають 410 812 500 грн. і будуть спрямовані на фінансування КП «Теплопостачання міста Одеси».

Враховуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.10.2024 №4059-IX слідує, що органи місцевого самоврядування мають надавати суб'єктам господарювання у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з місцевих бюджетів фінансову підтримку для здійснення їх операційної діяльності, та суд враховує, що виділення бюджетом 4 відсотків на спрямування на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, які використовуються в процесі виробництва теплоенергії або іншого виду енергії, на підтримку підприємств з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого постачання холодної води та водовідведення може не покривати заявлені витрати усіх суб'єктів господарювання, які є Ліцензіатами у сфері надання спірних послуг.

За наявними у справі Статутом від 30.11.2023, виписки з ЄДР від 14.12.2023 діяльність ТОВ «ІНФОКС» в сфері водопостачання та водовідведення є основним, але не є єдиним видом діяльності підприємства, останнє отримує дохід від інших видів діяльності, серед іншого, такі як оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, передача електроенергії, каналізація, відведення та очищення стічних вод, відповідно має змогу розраховувати та перекривати витрати і своїй діяльності.

Як згадано судом вище, згідно з пунктом 1.15 глави 1 Порядку № 302 при формуванні тарифів планованого періоду враховується компенсація або зменшення складових, у тому числі, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційного проекту) та були враховані в тарифах, які діяли до планованого періоду, з урахуванням фактичного строку їх дії.

Враховуючи пункти 10 та 12 Методики, яка є додатком 30 до Порядку № 428, недоотриманий дохід від здійснення ліцензованої діяльності, включаючи об'єктивні чинники недофінансування від ліцензованої діяльності, така від'ємна сума підлягає компенсації при встановленні тарифів на наступний планований рік. Відповідно, у випадку недофінансування економічно обґрунтованих витрат ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення у плановому році за рахунок тарифів, НКРЕКП за результатами здійснення заходів контролю враховує (компенсує) ці суми недофінансування при встановленні тарифів на наступний планований період.

Суд зазначає, що незгода позивача із бюджетним плануванням на 2025 рік, з повноваженнями, компетенцією та покладеними державою обов'язками органів місцевого самоврядування, зокрема спрямовані 4 % додаткових надходжень на покриття витрат ліцензіата, не є належним доводом та обґрунтуванням протиправності спірного пункту 2 постанови №2306 в силу норм діючого законодавства, чинної статті 49 Закону №4059-IX, чинної постанови КМУ №502 та дискреційних повноважень НКРЕКП, зокрема останні не заперечуються позивачем.

Щодо доводів позивача про те, що тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення для населення за Постановою НКРЕКП №2306 залишилися на рівні тарифів, які були встановлені попередньо прийнятими постановами НКРЕКП від 22.12.2021 №2841 та від 28.05.2024 № 1011 і які були розраховані, виходячи з вартості їх складових на рівні цін 2021 року, суд вказує, що постанова НКРЕКП № 2841, Постанова № 1011, пункти 2 яких ідентичні за змістом зі спірним пунктом 2 Постанови №2306, не були оскаржені товариством в судовому порядку, що свідчить про визнання Ліцензіатом встановлених в пункті 2 Постановою тарифів НКРЕКП №2306.

Суд зауважує, що постановою КМУ №502 рекомендовано не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, що не свідчить про обмеження в застосуванні таких тарифів для споживачів (населення) які були застосовані на рівні 2021 року, відповідно під час особливого періоду в країні.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого спірного пункту 2 постанови №2306 від 24.12.2024.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані відповідачем.

Відповідно судом встановлено правомірність прийнятого відповідачем спірного пункту 2 постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» (філія «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»)» від 24.12.2024 №2306, останній відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, НКРЕКП діяла у відповідності до чинного законодавства, в межах своєї компетенції та дискреційних повноважень, підстави для його скасування судом не встановлено.

Згідно з частинами 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи наслідки вирішення спору судом, підстави для розподілу у справі судових витрат, відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.