ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" лютого 2026 р. справа № 300/477/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 76 648, 95 гривень, -
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення майнової шкоди в розмірі 76 648, 95 гривень.
Підставами звернення позивача із вказаним позовом є несплата відповідачем стягнення майнової шкоди в розмірі 76 648, 95 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що старшим солдатом ОСОБА_1 , внаслідок вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди, спричинено заподіяння збитків державі на суму 84 469,62 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.01.2024 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 скористався правом на подання відзиву, із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у ньому підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свою чергу, подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти мотивів та доводів відповідача, викладених у ньому.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 в період з 25.02.2022 по 16.08.2023 проходив військову службу у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.
На підставі Наказу від 12.01.2023 за №12 ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено службове розслідування за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди водієм відділу забезпечення старшим солдатом ОСОБА_1 , визначення ступеня пошкодження автомобіля MERCEDES SPRINTER 313 військовий номер № НОМЕР_1 , підтвердження або спростування провини водія у пошкодженні даного автомобіля та травмуванні військовослужбовців які знаходились у транспортному засобі, за наслідками якого складено Акт службового розслідування №9/85.
Відповідно до висновків Акту службового розслідування №9/85, рішення про притягнення водія відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності прийняти за результатами встановлення ступеня вини військовослужбовця в рамках кримінального провадження після закінчення досудового розслідування.
Згідно Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.02.2023 за №80 "Про результати проведення службового розслідування по факту скоєння ДТП, травмування особового складу та пошкодження автомобіля MERCEDES SPRINTAR 313 військовий номер НОМЕР_1 ", факт дорожньо-транспортної пригоди 12.01.2023 на автомобілі MERCEDES SPRINTAR 313 військовий номер НОМЕР_1 , під керуванням старшого солдата ОСОБА_1 , визнано підтвердженим, встановлено пошкодження автомобіля MERCEDES SPRINTAR 313 військовий номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , 2001 року випуску, та приведення його до непридатного для подальшої експлуатації за цільовим призначенням стану.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 11.07.2023 у справі №344/6890/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП - закрито на підставі статті 38, пункту 7 статті 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Також Івано-Франківським міським судом у постанові від 11.07.2023 у справі №344/6890/23 встановлено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 351294 від 11.04.2023 року слідує, що 12 січня 2023 року о 10 год. 00 хв. в с. Лісна Слобідка, Коломийського району Івано-Франківської області, по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки "Mercedes-Benz Sprinter" д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував стану дорожнього покриття в результаті чого допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини дороги праворуч та з'їхав з моста у кювет, чим порушив вимоги п.п.2.3 б)., д)., 10.1., 12.1., ПДР України. При ДТП транспортний засіб отримав механічні ушкодження з матеріальними збитками, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 14.03.2023 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито 14.03.2023 року.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).
Позивач 22.09.2023 надіслав ОСОБА_1 лист-претензію №5/763 про добровільне погашення боргу, в якому просив добровільно погасити борг та надав банківські реквізити для добровільного погашення боргу.
Станом на дату ухвалення цього судового рішення, матеріали адміністративної справи позбавлені доказів погашення ОСОБА_1 , боргу в сумі 76 648, 95 гривень.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких аргументів, мотивів та норм права.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Військова служба за правовим регулюванням частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та деяких інших осіб" від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ) визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
За змістом частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року за №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, встановлено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
У статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, зокрема, що солдат зобов'язаний: бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів.
Згідно із частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 1 Закону 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно із частинами 1-4 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, вина особи в завданні шкоди.
Відтак, враховуючи наведене суд зауважує, що лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.
гідно з ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.
Так, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Аналізуючи наведене, суд звертає увагу, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку винної протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням чи невиконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №333/7160/17 виклав правову позицію, відповідно до якої вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 зазначено, що вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону №160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Івано-Франківським міським судом у постанові від 11.07.2023 у справі №344/6890/23 встановлено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 351294 від 11.04.2023 року слідує, що 12 січня 2023 року о 10 год. 00 хв. в с. Лісна Слобідка, Коломийського району Івано-Франківської області, по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки "Mercedes-Benz Sprinter" д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував стану дорожнього покриття в результаті чого допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини дороги праворуч та з'їхав з моста у кювет, чим порушив вимоги п.п.2.3 б)., д)., 10.1., 12.1., ПДР України. При ДТП транспортний засіб отримав механічні ушкодження з матеріальними збитками, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 14.03.2023 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито 14.03.2023 року.
На підставі Наказу від 12.01.2023 за №12 ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено службове розслідування за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди водієм відділу забезпечення старшим солдатом ОСОБА_1 , визначення ступеня пошкодження автомобіля MERCEDES SPRINTER 313 військовий номер № НОМЕР_1 , підтвердження або спростування провини водія у пошкодженні даного автомобіля та травмуванні військовослужбовців які знаходились у транспортному засобі, за наслідками якого складено Акт службового розслідування №9/85.
Відповідно до висновків Акту службового розслідування №9/85, рішення про притягнення водія відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності прийняти за результатами встановлення ступеня вини військовослужбовця в рамках кримінального провадження після закінчення досудового розслідування.
Згідно Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.02.2023 за №80 "Про результати проведення службового розслідування по факту скоєння ДТП, травмування особового складу та пошкодження автомобіля MERCEDES SPRINTAR 313 військовий номер НОМЕР_1 ", факт дорожньо-транспортної пригоди 12.01.2023 на автомобілі MERCEDES SPRINTAR 313 військовий номер НОМЕР_1 , під керуванням старшого солдата ОСОБА_1 , визнано підтвердженим, встановлено пошкодження автомобіля MERCEDES SPRINTAR 313 військовий номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , 2001 року випуску, та приведення його до непридатного для подальшої експлуатації за цільовим призначенням стану.
Матеріалами службового розслідування за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди водієм відділу забезпечення старшим солдатом ОСОБА_1 , визначення ступеня пошкодження автомобіля MERCEDES SPRINTER 313 військовий номер № НОМЕР_1 , встановлено в діях ОСОБА_1 порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в результаті чого державі було завдано збитків на загальну суму 84 469,62 гривень.
ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду належні докази на підтвердження того, що під час службових розслідувань встановлено належними засобами доказування склад правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 та наявність взаємозв'язку між його діями останнього та заподіяною шкодою державі.
Отже, позивачем доведена правомірність обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди у розмірі 76 648,95 гривень, натомість відповідачем не надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.
Судом не встановлено підстав, відповідно до яких, в даному випадку, матеріальна відповідальність військовослужбовця за шкоду, заподіяну державі не настає.
На підставі матеріалів справи встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_6 невідшкодований розмір матеріальної шкоди складає 76 648,95 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачами власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають до задоволення.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову майнового характеру в розмірі 3 028,00 гривень згідно платіжної інструкції №175 від 21.12.2023, квитанції №2449-9869-7657-8130 від 18.01.2024.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними витрат, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) невідшкодовану суму матеріальної шкоди завданої ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 76 648,95 гривень (сімдесят шість гривень шістсот сорок вісім гривень дев'яносто п'ять копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_2 .
Суддя Остап'юк С.В.