про відмову у відкритті провадження у справі
23 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/5536/26
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо умисного штучного зменшення розміру доплати грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 240/6464/24;
- стягнути з відповідача 137990,48 грн доплати грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при нарахуванні присудженого за рішенням суду у справі № 240/6464/24 грошового забезпечення відповідач безпідставно від нарахованої суми доплати перерахованого грошового забезпечення відняв 7461,03 грн за липень 2021 року, 5750,79 грн за жовтень 2021 року, 130767,68 грн за грудень 2021 року, 1162,65 грн за травень 2023 року, чим умисно штучно зменшив загальну суму доплати грошового забезпечення на 145142,15 грн. За розрахунком позивача сума доплати грошового забезпечення складає 184039,37 грн, а з урахуванням виплаченої суми 46048,89 грн, залишок доплати складає 137990,48 грн із розрахунку: 184039,37 грн - 46048,89 грн = 137990,48 грн, проте відповідач відмовляється виконати рішення суду належним чином із виплатою відповідної розрахунку позивача суми грошового забезпечення.
Вважаючи виплату нарахованої на виконання судового рішення суми грошового забезпечення заниженою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також, положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року у справі №1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа № 140/279/21.
Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 240/6464/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України від 02 грудня 2021 року № 928-ХІІ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року включно належних з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України від 02 грудня 2021 року № 928-ХІІ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Повертаючись до матеріалів цієї справи, за підрахованим позивачем підсумком сума нарахування недоплаченого грошового забезпечення за вказаним судовим рішенням має складати 137990,48 грн, щодо якої звернено позовні вимоги за змістом заявленого позову у цій справі шляхом стягнення спірної суми з військової частини.
Тож зміст заявленого позову скеровано на виконання судового рішення у справі № 240/6464/24 в частині нарахування та виплати грошового забезпечення у належному, як вважає позивач, розмірі з підстав, як стверджує позивач, зменшення загальної суми доплати грошового забезпечення, присудженого за судовим рішенням у справі № 240/6464/24 при його виконанні.
Своєю чергою, питання судового контролю в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 382 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 КАС України).
Отже, статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 383 КАС України.
Так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина перша статті 383 КАС України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження».
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що положення статей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі
Такий же підхід є застосовним і у разі неналежного виконання судового рішення.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом також у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 560/8301/22.
Отже, у разі невиконання або неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення, як і неналежне його виконання, не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Звертаючись до суду із вимогою про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 137990,48 грн доплати грошового забезпечення, яке, на переконання позивача мало бути нараховане за належного виконання судового рішення у справі № 240/6464/24, позивач не врахував того, що відповідачем вже проведено нарахування відповідних виплат за рішенням суду у справі № 240/6464/24, яке набрало законної сили, та цим же судовим рішенням на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України покладений і обов'язок щодо виплати ОСОБА_1 цих сум, й такі виплати, - на виконання рішення суду у справі № 240/6464/24, - проведено відповідачем. Тобто, в межах правовідносин у справі № 240/6464/24 між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України новий спір не виник, що дає підстави для висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді нових позовних вимог позивача стосовно стягнення фактично ненарахованих відповідачем на виконання судового рішення у іншій справі сум грошового забезпечення, предмет судового розгляду нового позову складає виконання (належне/неналежне) іншого судового рішення у іншій справі в частині розрахунку грошового забезпечення, однак в силу процесуальних положень КАС України суд не може втручатись у виконання рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення у межах іншого судового провадження, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Як і не вправі суд заново вирішувати вимоги позивача щодо нарахування грошового забезпечення (ненарахованого на виконання рішення суду у справі № 240/6464/24 та заявленого до стягнення за новим позовом), які вже отримали юридичну оцінку та вирішення судом.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
Отже, заявлений у цій справі позов фактично зумовлює перевірку належності виконання рішення суду в іншій справі, зокрема, правильності та повноти розрахунку нарахованих сум грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 240/6464/24, що набрало законної сили. Між тим, як вже зазначалось судом, спірні правовідносини у справі № 240/6464/24 щодо нарахування сум грошового забезпечення, з приводу розрахунку якого заявлено позивачем новий позов, вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Й суд, у межах ініційованого окремого (нового) судового провадження, не вправі втручатись й вирішувати питання виконання такого судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи суд звертає увагу позивача, що спірні позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому (аналогічний підхід неодноразово застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 170/167/17, від 31 січня 2022 року у справі № 400/822/20, від 30 червня 2022 року у справі № 818/1346/16, від 18 січня 2024 року у справі № 160/2888/23 та інших).
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду у строк та в порядку, встановлені статтями 293-297 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько