Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 лютого 2026 року Справа№200/8865/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо незарахування при перерахунку пенсії страхового стажу за період з 01.07.2020 по 16.10.2025;
- визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення перерахунку пенсії за період з 2020 по 2025 роки шляхом збільшення показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії;
- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати заборгованості по пенсійним виплатам за період з 31.07.2020 по 30.09.2025 з врахуванням збільшення показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763, 17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії;
- визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 31.07.2020 по 30.09.2025, окремо для кожного місяця зі здійсненням розрахунку компенсації шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати;
- зобов'язання здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням страхового стажу, набутого за період з 01.07.2020 по 16.10.2025;
- зобов'язання провести, починаючи з 31.07.2020 перерахунок пенсії за період 2020-2025 роки у шляхом послідовного збільшення показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763, 17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та на коефіцієнт 1,115, починаючи з 01.03.2025 та зобов'язання провести виплату недоотриманих сум пенсії з дати призначення пенсії, а саме з 31.07.2020;
- зобов'язати виплатити заборгованість за період з 31.07.2020 по 30.09.2025 з врахуванням збільшення показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763, 17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та на коефіцієнт 1,115, починаючи з 01.03.2025 у розмірі 618064,00 грн;
- зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за кожен місяць періоду з 31.07.2020 по 30.09.2025, окремо для кожного місяця зі здійсненням розрахунку компенсації шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати в розмірі 183756, 27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 18.08.2025 перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (за Списком № 2).
Пенсія призначена на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 200/2603/25.
Вказує, що відповідачем не зараховано до страхового стажу період її роботи з 07.07.2020 по 16.10.2025.
Також зазначає, що відповідачем невірно здійснено індексацію її пенсії.
Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не погодившись з доводами позивача, викладеними у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 31.07.2020 як отримувач пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
При призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 в розмірі 7763,17 грн згідно ст.40 Закону №1058.
Відповідно даних електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 01.03.2021 перерахунок пенсії не проводився, оскільки показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, заявниці при призначенні пенсії за віком 7763,17 грн перевищує суму збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії в 2021 році - 5426,60 грн. З 01.03.2022 здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання перерахунку розмір пенсії не підвищився оскільки показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні заявниці при призначенні пенсії за віком 7763,17 грн перевищує суму збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в України, який враховується для обчислення пенсії в 2022 році - 6186,32 грн, тому до пенсії встановлено доплату «Надбавка на індексацію з 01.03.2022» в сумі 135,00 грн. З 01.03.2023 здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання перерахунку розмір пенсії не підвищився оскільки показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні заявниці при призначенні пенсії за віком 7763,17 грн перевищує суму збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії в 2023 році - 7405,03 грн, тому до пенсії встановлено доплату «Надбавка на індексації з 01.03.2023» в сумі 100,00 грн. З 01.03.2024 здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання перерахунку застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії в 2023 році 7405,03 грн збільшений на коефіцієнт 1,0796 та склав 7994,47 грн (додаються розпорядження), і так як розмір підвищення в результаті перерахунку не досяг 100,00 грн. встановлено доплату «Надбавка на індексацію з 01.03.2024» в сумі 100,00 грн. З 01.03.2025 здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання перерахунку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії в 2024 році 79947,47 збільшено на коефіцієнт 1,115 та склав 8913,83 грн. Таким чином відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, та 1,115, так як це суперечить чинному законодавству. Крім того вимога провести індексацію пенсії з 31.07.2020 безпідставна, так як Порядок №124 передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом поетапного підвищення показника середньої заробітної плати, який застосовувався при обчисленні пенсій зокрема з 01.05.2020 на коефіцієнт збільшення 1,11, тобто 4404,35 грн * 1,11 = 4888,83 грн, а позивачці з 31.07.2020 застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 в розмірі 7763,17 грн.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Як вбачається з позовної заяви та підтверджено матеріалами справи, рішення про відмову у перерахунку пенсії суб'єктом владних повноважень прийнято не було.
Позивач не звертався з особистою заявою про перерахунок пенсії.
Відповідно, рішення про відмову в перерахунку не приймалось.
У задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №200/8218/20-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
Предметом спору означеної справи були дії пенсійного органу за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 липня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №200/8218/20-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №200/8218/20-а - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 14 липня 2023 року у справі №200/8218/20-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 серпня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №200/6131/23, яке набрало законної сили 14 березня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов'язання вчинити дії щодо призначення пенсії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) від 18.08.2023 року № 056230001663, яким відмовлено ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 19 серпня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду в даному судовому рішенні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 200/2603/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України роботи в Донецькій області призначити з 31 липня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»), з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року.
Як встановлено судом з наданого позивачем розрахунку стажу форми РС-право, стаж після 30.06.2020 останній не зараховувався.
Відповідно до наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи, пенсія позивачу призначена, виходячи із розміру середнього заробітку за три попередні роки (2017-2019) у розмірі 7763,17 грн, у 2024 та 2025 роках середній показник заробітку становив 3764,40 грн, який послідовно було підвищено на коефіцієнти 1.17, 1.11, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796 та додатково 1,115 у 2025 році.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з приписами статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов'язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017).
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону № 1282 є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону № 1282).
У зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України № 2040-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі Закон № 2040), яким частину п'яту статті 2 Закону № 1282 викладено в новій редакції.
Так, частиною п'ятою статті 2 Закону № 1282 в редакції Закону № 2040 визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Преамбулою указаного Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20 лютого 2019 року видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: (ЗСЦ+ЗСЗ )х 50% К = ---------------------------- + 1%, 100% де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%, де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення; Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 01 березня.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Кабінет Міністрів України постановою від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі - Постанова № 127) з 01 березня 2021 року установив, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 (пункт 1).
Пунктом 2 Постанови № 127 установлено, що якщо пенсії, призначені відповідно до Закону за зверненнями, які надійшли по 31 грудня 2020 року включно, не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови, а також не підвищувалися із січня по липень 2021 року включно у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої та частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», з 01 липня 2021 року до таких пенсій установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства.
Кабінет Міністрів України постановою від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) з 01 березня 2022 року установив, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 (пункт 1).
Пунктом 4 Постанови № 118 установлено з 01 березня 2022 року до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2022 року згідно з Порядком № 124, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень, яка виплачується додатково до встановленої пунктом 2 Постанови № 127 щомісячної доплати до пенсії, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710) на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282. Своєю чергою, пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2710 установлено, що у 2023 році, зокрема частина друга статті 42 Закону № 1058 застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2710 Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року видав постанову № 168 (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Пунктом 6 Постанови № 168 установлено з 01 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2023 року згідно з Порядком № 124 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 Постанови № 127 та пунктом 4 Постанови № 118, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185) з 01 березня 2024 року установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 (пункт 1).
Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 185 установлено з 01 березня 2024 року до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2024 року згідно з Порядком № 124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 Постанови № 127, пунктом 4 Постанови № 118 та пунктом 6 Постанови № 168, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 1 Постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі Постанова № 209) вставноелно, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Отже, індексація пенсій надалі відповідно до Постанов № 127, № 118, № 168, № 185 № 209 проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.
Звідси, положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону № 1058);
- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку № 124).
Відповідно до статті 7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. Водночас цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Тож принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Тобто законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому разі відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України чи закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
Водночас дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
У разі суперечності норм підзаконного акту нормам закону належить застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Отож, під час проведення перерахунку пенсій, призначених у 2020-2025 роках згідно із Законом № 1058, у зв'язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127, від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168, від 23 лютого 2024 року № 185 та від 25 лютого 2025 р. № 209.
Порядок № 124 належить застосовувати виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058.
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування під час проведення індексації пенсій починаючи з 2021 року відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним.
Ураховуючи зазначене, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, яку суд ураховує на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд констатував, що «ГУ ПФУ, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн у 2021 році, 135,00 грн у 2022 році, 100,00 грн у 2023 році та 100,00 грн у 2024 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не відповідно до вимог чинного законодавства».
Суд зазначає щодо відсутності у відповідача дискреційних повноважень в даному випадку, оскільки описаний вище спосіб розрахунку пенсії позивача є єдиним законим в даному випадку.
Так, пенсія позивачу призначена у 2020 році.
Із врахуванням пункту 4-5 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, що передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.
Позивач у позовних вимогах просила суд здійснити перерахунок пенсії із врахуванням застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 рік у розмірі 1,11, що встановлений постановою КМУ від 01.04.2020 № 251 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2020 році», проте враховуючи п. 4-5 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, підстави для застосування зазначеного коефіцієнту відсутні.
Таким чином, розмір пенсії позивача мав бути розрахований та виплачений відповідачем з урахуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн на раніше встановлені до її пенсії коефіцієнти збільшення 1,11; 1,14; 1,197, 1,0796 та 1,115 з 01 березня 2021-2025 років відповідно.
Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 31.07.2020 по 09.09.2025, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом з наданого позивачем розрахунку страхового стажу форми РС право, страховий стаж врахований по 30.06.2020.
Разом з тим, відповідно до наданих позивачем індивідуальний відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), останній нараховувалась заробітна плата, з якої були сплачені страхові внески за періоди липень 2020 року - червень 2023 року (повні місяці) 3 дні в липні 2023 року, 26 днів в березні 2024 року, 29 днів у квітні 2024 року, 30 днів у травні 2024 року, 26 днів у червні 2024 року, 31 день у липні 2024 року, 26 днів у серпні 2024 року, 28 днів у вересні 2024 року, 30 днів у жовтні 2024 року, 26 днів у листопаді 2024 року, 26 днів у грудні 2024 року, 26 днів у січні 2025 року, 25 днів у лютому 2025 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що позивачу призначена пенсія на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 200/2603/25.
Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.08.2025 № 056230001663 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.07.2020.
Суд вказує, що розмір пенсії та коефіцієнт стажу позивача відповідно до вказаного рішення протягом 2020-2025 років залишався незмінним.
Відповідно до статті першої Закону № 1058 коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 1058 Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс= (См х Вс)/(100% х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Отже, кількість місяців страхового стажу прямо впливає на розмір пенсії особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.05.2018 № 10-1 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 10-1).
Так, відповідно до п. 3 Порядку № 10-1 перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Відповідно до п. 4 Порядку № 10-1 перерахунок проводиться тим особам, які станом на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбачене пунктом 3 цього Порядку, на найбільш вигідних умовах.
Отже, призначаючи пенсію позивачу на виконання рішення суду відповідач мав ретроспективно визначити право позивача на перерахунок пенсії як працюючому пенсіонеру відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без її додаткового звернення та на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, чого останнім зроблено не було.
Отже, покликання відповідача на ненадання позивачем відповідної заяви судом до уваги не приймаються, оскільки спірні правовідносини врегульовано не Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, а Порядком № 10-1.
Суд зазначає, що не вправі втручатись в дискреційні повноваження відповідача та самостійно здійснювати розрахунок стажу позивача, необхідного для перерахунку позивачу пенсії як працюючому пенсіонеру.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вказаних норм права, відповідач з моменту призначення позивачу пенсії мав здійснювати відповідні розрахунки стажу позивача станом на 01 березня 2021-2025 років, здійснювати розрахунок додатково набутого позивачем стажу та прийняти відповідне рішення щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії у відповідності до положень ч. 4 ст. 42 Закону № 1058.
Отже, в даному випадку в зв'язку з неприняттям суб'єктом владних повноважень відповідного рішення, в цій частині позовних вимог суд зобов'язує відповідача провести розрахунок стажу позивача станом на 01 березня 2021-2025 років, здійснити розрахунок додатково набутого позивачем стажу з дати призначення пенсії та провести перерахунок пенсії без додаткового звернення особи відповідно до положень ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, з урахуванням правової оцінки, наданої судом цьому рішенні.
Щодо вимоги зобов'язати виплатити заборгованість за період з 31.07.2020 по 30.09.2025 з врахуванням збільшення показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763, 17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та на коефіцієнт 1,115, починаючи з 01.03.2025 у розмірі 618064,00 грн, суд зазначає наступне.
Судовому захисту підлягають лише порушені права позивача.
Доказів того, що відповідачем не буде проведений перерахунок пенсії позивача або її виплата з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні або ухиляння відповідача від його виконання матеріали справи не містять.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за кожен місяць періоду з 31.07.2020 по 30.09.2025, окремо для кожного місяця зі здійсненням розрахунку компенсації шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати в розмірі 183756,27 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі -Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Ст. 4 Закону № 2050 установлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає, що передбачено ст. 5 Закону № 2050.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2050 компенсація виплачується за рахунок, зокрема, коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно зі ст. 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
З метою реалізації Закону № 2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Відповідно до п. 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
П. 2 Порядку № 159 установлено, що компенсація громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
За правилами, наведеними в п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Відповідно до п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 6 Порядку № 159 своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.
Відповідно до п. 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно з п. 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Верховний Суд в постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 200/63/23 зазначив, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Отже, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Покликання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд до уваги не приймає, оскільки рішення про призначення пенсії було прийнято відповідачем 18.08.2025, а з позовом до суду позивач звернувся 08.11.2025 року (позовна заява направлена поштою).
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивачу без урахування збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн на раніше встановлені коефіцієнти збільшення 1,11; 1,14; 1,197, 1,0796 та 1,115.
- зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн на раніше встановлені до її пенсії коефіцієнти збільшення 1,11 - з 01.03.2021; 1,14 - з 01.03.2022; 1,197 - з 01.03.2023; 1,0796 - з 01.03.2024, 1,115 - з 01.03.2025;
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії позивача з урахуванням набутого після призначення пенсії додаткового страхового стажу;
- зобов'язання відповідача провести розрахунок стажу позивача станом на 01 березня 2021-2025 років, здійснити розрахунок додатково набутого позивачем стажу з дати призначення пенсії та провести перерахунок пенсії без додаткового звернення особи відповідно до положень ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, з урахуванням правової оцінки, наданої судом цьому рішенні.
Вказаний спосіб є належним та достатнім для відновлення порушених прав позивача.
Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу
судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 4844,80 грн (чотири позовні вимоги).
Вимогу щодо індексації розміру показника середньої заробітної плати (доходу) в
Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки задоволено частково, а саме відмовлено у застосуванні коефіцієнту у розмірі 1,11, що встановлений постановою КМУ від 01.04.2020 № 251 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2020 році».
Таким чином, в цій частині задоволено позовні вимоги у розмірі 5/6 від заявлених позивачем.
Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 3028 грн.
Отже, в цій частині стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1009,33 грн (3028 грн х 0,4 / 6 х 5).
Позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням страхового стажу, набутого за період з 01.07.2020 по 16.10.2025 задоволено у повному обсязі зі зміною обраного позивачем способу захисту її порушеного права.
Таким чином, в цій частині з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн (3028 грн х 0,4).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, у зв'язку із чим судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується.
Отже, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2220,53 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії без урахування збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн на раніше встановлені до її пенсії коефіцієнти збільшення 1,11; 1,14; 1,197, 1,0796 та 1,115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., Краматорський р-н., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) провести ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 - з 01.03.2021; 1,14 - з 01.03.2022; 1,197 - з 01.03.2023; 1,0796 - з 01.03.2024, 1,115 - з 01.03.2025.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру пенсії позивача з урахуванням набутого після призначення пенсії додаткового страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., Краматорський р-н., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) провести ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) розрахунок стажу позивача станом на 01 березня 2021-2025 років, здійснити розрахунок додатково набутого позивачем стажу з дати призначення пенсії та провести перерахунок пенсії без додаткового звернення особи відповідно до положень ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, з урахуванням правової оцінки, наданої судом цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., Краматорський р-н., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір в розмірі 2220 (три тисячі двісті двадцять) грн 53 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 23 лютого 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська