23 лютого 2026 рокуСправа №160/14545/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови у прийнятті рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 20 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною відмови у прийнятті військовою частиною НОМЕР_1 рішення про звільнення з військової служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 з підстав, передбачених підпунктом «Г» пункту 2 частини 4 та за абзацом 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення з військової служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 за сімейними обставинами на підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 та за абзацом 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та за наслідками повторного розгляду рапорту з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду звільнити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач подав відповідачу рапорт до Військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити його з військової служби відповідно до підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ). Підставою для звільнення з військової служби є сімейні обставини, пов'язані з тим, що позивач має дружину з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи з психічними заховорюваннями. Позивач вважає, що ним надані усі документи, які підтверджують наявність у нього підстав для звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ. Проте, відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача на звільнення з військової служби та відповіді не надав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
10 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначено наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024. Так, рапорти можуть подаватися лише діючими військовослужбовцями до безпосереднього командира (начальника). Натомість, позивач з 10.01.2025 є таким, що самовільно залишив військову частину, відтак, перестав бути військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а тому його рапорти не підлягають розгляду. Відповідач також звернув увагу, що рапорт було подано поштою на адресу Міністерства оборони, що підтверджується документами про поштову відправку вказаного рапорту. З відповідним рапортом позивач до свого безпосереднього командира не звертався, також доказів подання рапорту в електронній формі (через застосунок «Армія+», тощо), не надав. З огляду на втрату позивачем пільг та соціальних гарантій, які надаються за наявності у військовослужбовця статусу учасника бойових дій, позивач мав сплатити судовий збір за подачу позову до суду. В іншому випадку - позов підлягає залишенню без розгляду. Відповідач наголошує, що зі змісту поданих до рапорту документів не вбачається, що дружина позивача потребує постійного догляду як особа з інвалідністю 3 групи, хвороба якої викликана саме наявністю психічного розладу. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2022 №12 старшого солдата запасу ОСОБА_1 призначено кулеметником 1 відділення охорони 4 взводу охорони 5 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , ВОС-101627Т, шпк. «солдат».
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 №10 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого тесляра будівельного відділення 4 будівельного взводу 1 роти спеціальних будівельних робіт 3 батальйону обладнання території вважати таким, що самовільно залишив місце несення служби з 10 січня 2025 року (підстава - рапорт капітана ОСОБА_3 від 10.10.2025).
Також, матеріали справи містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Як вбачається з поштової накладної Укрпошти №5250101478615, 29 січня 2025 року ОСОБА_4 направлено на адресу Міністерства оборони України рапорт ОСОБА_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ) у зв'язку з наявністю дружини ОСОБА_5 , з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, яка має психічне захворювання.
Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_6 підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4
До рапорту від 29.01.2025 надано пакет документів: копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , копію військового квитка ОСОБА_1 , копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (нотаріально засвідчену), копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_5 , копію виписки з медичної карти №14701/2024р, копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12-ААД №094318 від 17.12.2024, копію акта проведення перевірки факту проживання від 03.01.2025, копія висновку ЛЛК щодо потреби у постійному сторонньому догляді за ОСОБА_5 , копія витягу з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання позивача та його дружини.
Відповідно до трекінгу відправлення №5250101478615, вищевказаний рапорт був отриманий Міністерством оборони України 03.02.2025.
Оскільки станом на квітень 2025 року рапорт позивача від 29.01.2025 не був розглянутий, позивач через свого представника звернувся до Міністерства оборони України з адвокатським запитом.
Проте, станом на день подачі позову, ані результатів розгляду рапорту позивача від 29.01.2025, ані відповіді на адвокатський запит не надходило.
Не погоджуючись з допущеною відповідачем бездіяльністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» ( надалі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до частини третьої якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з наявністю у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення.
Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них .
Стосовно порядку звільнення, п.233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Разом з тим, відповідно до п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України (п. 144-2 Положення №1153/2008).
Повертаючись до обставин справи.
Позивач оскаржує бездіяльність в частині нерозгляду рапорту від 29.01.2025 про звільнення його з військової служби, з приводу чого суд вказує таке.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначено наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 (надалі - Порядок №531).
Так, з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника) (ч. ч розділу І Порядку №531).
Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації (ч. 1 розділу ІІ Порядку №531).
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції (ч. 2 розділу ІІІ Порядку №531).
З аналізу Порядку №531 вбачається, що право на звернення з рапортом з питань, пов'язаних з проходженням військової служби та звільнення з неї, а також отримання відповіді за такими запитами пов'язано з наявністю у особи статусу діючого військовослужбовця.
Натомість, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, такий військовослужбовець втрачає право на звернення до безпосереднього командира (начальника) або до наступного прямого командира (начальника) із відповідним рапортом.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 №10 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого тесляра будівельного відділення 4 будівельного взводу 1 роти спеціальних будівельних робіт 3 батальйону обладнання території вважати таким, що самовільно залишив місце несення служби з 10 січня 2025 року (підстава - рапорт капітана ОСОБА_3 від 10.10.2025).
Також, матеріали справи містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
З огляду на викладене, суд погоджується з викладеними відповідачем у відзиві доводами про те, що рапорт позивача не підлягав розгляду, оскільки позивач втратив статус діючого військовослужбовця.
Також, суд звертає увагу на те, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Зазначені обставини, на переконання суду, виключають наявність підстав для вирішення того питання, яке ініційовано позивачем у надісланому поштою рапорті, а саме - щодо звільнення позивача з військової служби.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд також бере до уваги обставини того, що позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача в частині нерозгляду рапорту на звільнення, направив його разом з документами до Міністерства оборони України, а не безпосередньо до керівництва військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями поштової накладної Укрпошти №5250101478615.
Окрім того, зазначення в поштовій накладній №5250101478615 в якості відправника поштового відправлення - ОСОБА_4 ставить під сумнів дійсне волевиявлення позивача у вирішенні питання, ініційованого у рапорті.
Отже, не знайшли підтвердження в ході розгляду справи обставини допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині нерозгляду рапорта позивача, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність вчинених дій.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови у прийнятті рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон