20 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/597/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі - ТзОВ «777 Трейдінг Груп», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA205050036867U2. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв'язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).
Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Ухвалою суду від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- рік випуску транспортного засобу відповідно до інвойсу від 17.09.2025 №4/09/2025 та копії митної декларації країни відправлення від 18.09.2025 №25PL301010002JL2B5- 2011, тоді як у висновку експерта від 19.09.2025 №2726 вказано, що рік виготовлення- 2010, та декларантом заявлено в графі 31 ЕМД №25UA205050036867U2 та електронному інвойсі, що календарний рік виготовлення - 2010.
Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 МК України. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 22.09.2025 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.
Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов, ціни та оплати за придбаний товар.
Крім того представник відповідача зазначив, що по поданій декларантом МД від 22.09.2025 №25UA205050036867U2 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.
Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.
Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 22.09.2025 б/н.
Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- бувшого у використанні пасажирського автобуса марки MERCEDES-BENZ, моделі- VARIO, країна походження- EU, календарний рік виготовлення- 2010, модельний рік виготовлення- 2010, технічні характеристики- 4250 см3, 95 квт, загальна кількість місць, включаючи місце водія: 39, колісна формула: 4х2, який ввозився з Бельгії на умовах поставки DAP Рівне Україна, митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 20008 євро за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови, умови поставки не здійснювалося. Оцінюваний товар ввезено в тій же кількості, що і товар за ЕМД №25UA204140007398U2.
Таким чином, декларантом вказаний товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація типу ІМ40ДЕ №25UA205050037043U2 від 23.09.2025.
З огляду на наведене вище, вважає, що рішення про коригування митної вартості 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
Крім того, 30.01.2026 позивач подав клопотання у якому просив розглядати судову справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У відповіді на відзив представник позивача заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві, з підстав зазначених в адміністративному позові. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
07.02.2025 між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» та SETTE Group Sp.z.о.о (Республіка Польша) укладено зовнішньоекономічний контракт №07.02pl відповідно до якого, SETTE Group Sp.z.o.0 (Республіка Польша) (надалі - продавець) зобов'язується поставляти товар - транспортні засоби нові та бувші у використанні, а покупець прийняти та оплатити їх на умовах, визначених у специфікаціях та інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Товар, що поставляється, має бути поставлений в повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту.
Валютою платежу за цим контрактом є Євро.
17.09.2025 між продавцем та покупцем укладено специфікацію №17 до контракту №07.02pl від 07.02.2025. За умовами специфікації, у відповідності до умов контракту сторони дійшли згоди про наступне - продавець зобов'язується поставити товар - автобус MERCEDES-BENZ vin НОМЕР_1 .
Валютою платежу за цим контрактом є Євро. Ціна транспортного засобу становить 3 700,00 Євро.
Умови поставки FCA PL Krakow відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.
Форма оплати - після оплата відстрочка платежу- 19.12.2025.
Відповідно до фактури 4/09/2025 від 17.09.2025 SETTE Group Sp.z.o.о. поставлено автобус бувший у використанні MERCEDES-BENZ vin НОМЕР_1 .
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 22.09.2025 декларантом ТзОВ «777 Трейдінг Груп» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №25UA205050036867U2 з описом товару «Автобус міжміський, що був у використанні марка згідно з довідником-MERCEDES-BENZ модель згідно з довідником - VARIO 813D-(кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 -включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 39 місць призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування-тип двигуна - дизель-робочий об'єм циліндрів двигуна4250см.куб.-номер двигуна - невизначений-потужність - 95kw колісна формула - 4х2-календарний рік виготовлення - 2010-модельний рік виготовлення - 2010-дата першої реєстрації - 02.03.2011Країна виробництва- (DE) Торгівельна марка "MERCEDES-BENZ"».
У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме на основі ціни товару з урахуванням коригування відповідно до п.10 ст.58 МК України на суму понесених витрат на транспортування товару.
Страхування товару за кошти ТзОВ «777 Трейдінг Груп» не проводилось, затрат на навантаження та розвантаження не було.
Для підтвердження митної вартості надано: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 4/09/2025 від 17.09.2025, декларація походження товару №4/09/2025 від 17.09.2025, статус особи, яка подає митну декларацію №2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.09.2025, калькуляція транспортних витрат від 22.09.2025, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2726 від 19.09.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №07.02pl від 07.02.2025, специфікація №17 від 17.09.2025, договір про надання послуг митного брокера №9 від 21.04.2025, довідка №190925036 від 19.09.2025, фото від 22.09.2025, копія митної декларації країни відправлення №25PL301010002JL2D5 від 18.09.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
ТзОВ «777 Трейдінг Груп» заявою від 13.10.2025 в порядку ст.55 МК України, направила митному органу додаткові документи та пояснення.
Отримання митним органом документів підтверджено листом Волинської митниці від 7.3-2/15-02/14/12402 від 24.10.2025.
Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000845.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «рік випуску транспортного засобу відповідно до інвойсу від 17.09.2025 №4/09/2025 та копії митної декларації країни відправлення від 18.09.2025 №25PL301010002JL2B5 - 2011, тоді як у висновку експерта від 19.09.2025 №2726 вказано, що рік виготовлення- 2010, та декларантом заявлено в графі 31 ЕМД №25UA205050036867U2 та електронному інвойсі, що календарний рік виготовлення - 2010.
Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 МК України. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 22.09.2025 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.»
Згідно п.1 частини четвертої статті 54 Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, декларанту було запропоновано згідно статті 53 та статті 54 Кодексу в 10-ти денний термін надати документи.
Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 22.09.2025 №б/н.
Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
У зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».
Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. (ЕМД від 16.07.2025 №25UA204140007398U2).
За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- бувшого у використанні пасажирського автобуса марки MERCEDES-BENZ, моделі- VARIO, країна походження- EU, календарний рік виготовлення- 2010, модельний рік виготовлення- 2010, технічні характеристики- 4250 см3, 95 квт, загальна кількість місць, включаючи місце водія: 39, колісна формула: 4х2, який ввозився з Бельгії на умовах поставки DAP Рівне Україна, митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.01.2026 12 методом, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 20008 євро за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови, умови поставки не здійснювалося.
Оцінюваний товар ввезено в тій же кількості, що і товар за ЕМД №25UA204140007398U2.
Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.
Таким чином, декларантом вказаний товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація типу ІМ40ДЕ № 25UA205050037043U2 від 23.09.2025.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №25UA205050026425U5 декларант позивача подав наступні документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 4/09/2025 від 17.09.2025, декларація походження товару №4/09/2025 від 17.09.2025, статус особи, яка подає митну декларацію №2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.09.2025, калькуляція транспортних витрат від 22.09.2025, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2726 від 19.09.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №07.02pl від 07.02.2025, специфікація №17 від 17.09.2025, договір про надання послуг митного брокера №9 від 21.04.2025, довідка №190925036 від 19.09.2025, фото від 22.09.2025, копія митної декларації країни відправлення №25PL301010002JL2D5 від 18.09.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом від 07.02.2025 №07.02pl, укладеним між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» (покупець) та SETTE Group Sp.z.o.o (продавець) визначено предмет ціна контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару. При цьому специфікацією від 17.09.2025 №17 також визначено суму товару, форму оплати.
Згідно із пунктом 2 вказаного контракту ціна контракту встановлюється в Євро. Валютою платежу за цим контрактом є Євро. Загальна суму контракту становить 500000 Євро. Ціна транпортного засобу становить 3 700,00 Евро (п.1 специфікації від 17.09.2025 №17).
Відповідно до інвойсу (фактури) від 17.09.2025 №4/09/2025 продавець поставив позивачу товар - Автобус MERCEDES-BENZ 813, 2011 рік, VIN: НОМЕР_1 , контракт 07.02 pl від 07.02.2025, специфікація №17 від 17.09.2025, країна походження: ЄС.
Ціна товару в інвойсі (фактурі) від 17.09.2025 №4/09/2025 (3 700,00 Евро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205050036867U2 від 22.09.2025 (графа 22).
Позивачем на рахунок нерезидента SETTE Group Sp.z.o.o перераховано суму 3 700,00 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.12.2025 №92.
За змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №0702pl від 07.02.2025, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться відповідно до вказаного контракту, тобто оплата здійснювалась за транспортний засіб VIN: НОМЕР_1 , що відповідає специфікації №17 від 17.09.2025.
Стосовно розбіжності відповідала, яка зазначена у графі 33 оскаржуваного рішення: «рік випуску транспортного засобу відповідно до інвойсу від 17.09.2025 №4/09/2025 та копії митної декларації країни відправлення від 18.09.2025 №25PL301010002JL2B5 - 2011, тоді як у висновку експерта від 19.09.2025 №2726 вказано, що рік виготовлення - 2010, та декларантом заявлено в графі 31 ЕМД №25UA205050036867U2 та електронному інойсі, що календарний рік виготовлення - 2010, суд зазначає наступне.
В графі 31 ЕМД №25UA205050036867U2 від 22.09.2025 зазначений рік випуску транспортного засобу визначений експертом як дата фактичного виготовлення транспортного засобу згідно довідників, про що зроблено примітку в висновку експерта 2726 від 19.09.2025.
В інвойсі №4/09/2025 від 17.09.2025 та копії митної декларації країни відправлення №25PL301010002JL2B5 від 18.09.2025 заявлено рік першої реєстрації відповідно до інформації зазначеної в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу 503574057 від 16.09.2025.
Митним органом визнано 2010 рік виготовлення транспортного засобу.
Товар випущено у вільний обіг за вмд 25UA205050037043U2 від 23.09.2025.
Щодо твердження митного органу про те, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 22.09.2025 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.
На вимогу митного органу надано копію договору про надання послуг від 17.09.2025 №17/09 та акт прийому-передачі №17/09 від 22.09.2025 від виконавця договору.
Розподіл витрат проведено відповідно до інформації наданої виконавцем договору на транспортування.
Вартість транспортування до кордону включена у ціну товару та сплачено всі податки.
МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому вважаємо, що надана калькуляція транспортних витрат та копія договору про надання послуг №17/09 від 17.09.2025 та акт прийому- передачі №17/09 від 22.09.2025 від виконавця договору є достатніми документами, що підтверджують витрати на транспортування.
Надані документи відповідають рекомендаційним вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
В той же час Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.» (п. 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень МК України в редакції від 13.03.2012, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2)
Суд зазначає, що наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» надає право митному органу в разі невизнання затрат на транспортування визначити їх самостійно, дослівно «на підставі тарифів, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару». (абзац 7 до гр.20).
Всупереч наведеному вище митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів від 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2. не наведено жодних тарифів, які застосовувались перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару, не здійснено порівняння вартості транспортування ТзОВ «777 Трейдінг Груп» та тарифів наявних у митного органу.
Наведене підтверджується судовою практикою, зокрема в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/346/24 від 09.10.2024.
В той же час сума понесених витрат на транспортування та умови поставки EXW PL Krakow митним органом під сумнів не ставилась.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000845 від 22.09.2025.
Скасування картки відмови не дає можливості поновлення або продовження здійснення митного оформлення за митною декларацією щодо якої надана така відмова, оскільки згідно з частиною 2 статті 263 Митного кодексу України у разі відмови у митному оформленні товарів, подається нова декларація. 23.09.2025 декларантом подано митну декларацію №25UA205050037043U2 за якою імпортований автобус випущено у вільний обіг у зв'язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
На підставі зазначеного рішення ТзОВ «777 Трейдінг Груп» внесено грошову гарантію в сумі 249 886,51 грн, в тому числі, мито 78 089,53грн, ПДВ - 171 763,98 грн, (гр. В 25UA205050037043U2 від 23.09.2025).
Враховуючи вище наведені обставини суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування вантажу не здійснювалося, що підтверджується калькуляцією транспортних витрат від 07.07.2025. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Щодо необхідності надання банківських платіжних документів, транспортних документів, то їх витребування є безпідставним, оскільки такі документи надавалися митному органу як під час митного оформлення товару, так і в порядку частини восьмої статті 55 МК України.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Поряд з цим, надаючи оцінку кожному аргументу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29). Наведена позиція Європейського суду з прав людини також застосовується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі №802/2236/17-а.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 748,30 грн, сплачений платіжною інструкцією від 05.01.2026 №1.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.09.2025 №UA205050/2025/000231/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, 124, код ЄДРПОУ 44356571) судовий збір у розмірі 3 748,30 грн (три тисячі сімсот сорок вісім гривень 30 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук