Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №523/224/26
Провадження №1-кп/523/1149/26
23 лютого 2026 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченої та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , під час розгляду у відкритому, дистанційному судовому засіданні, в приміщенні суду, в режимі відеоконференції кримінального провадження із звинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.194 КК України,
ОСОБА_8 обвинувачують у вчиненні перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, а також в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, яке заподіло майнову шкоду в особливо великих розмірах.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року до обвинуваченої застосовано безальтернативний запобіжний захід у вигляд тримання під вартою, стирок дії якого спливає 07 березня 2026 року.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої, обґрунтоване її причетністю до вмінених злочинів, їх тяжкістю та суспільною небезпечністю, а також подальшим існування ризиків можливого переховування обвинуваченої від суду, продовження злочинної діяльності, а також незаконного впливу на свідків в цьому ж провадженні.
З'ясувавши заперечення сторони захисту суд дійшов наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до несудимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому суд зазначає, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку його застосування. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, санкції яких передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Обґрунтованість причетності ОСОБА_8 до вмінених їй діянь була перевірена слідчим суддею при первинному застосуванні тримання під вартою та продовженні строку дії цього ж запобіжного заходу, а також не заперечується стороною захисту.
Незважаючи на перше притягнення до кримінальної відповідальності, оцінюючи доводи прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв'язку із тим, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку обвинуваченої та виконання останньою процесуальних обов'язків в межах даного кримінального провадження, суд з цим погоджується, виходячи з наступного.
ОСОБА_8 усвідомлює тяжкість вчиненого діяння, суворість можливого покарання за його вчинення. В справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, у справі «W проти Швейцарії» ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється близько 20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення обвинуваченою території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Вищезазначене, на думу суду, обґрунтовує продовження існування ризику переховування підозрюваної від суду.
Окрім того, оскільки невстановлена особа, з числа співробітників спеціальних служб російської федерації, до теперішнього часу не затримана, з нею може бути знову встановлено обвинуваченою контакти через мережу Інтернет, то продовжує існувати ризик можливого продовження обвинуваченою аналогічної злочинної діяльності.
Не виключається, що застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу надасть їй можливість здійснювати неправомірний вплив на потерпілих та свідків для надання останніми показань, які б також допомогли їй уникнути відповідальності за вчинене.
Необхідно також виходити і із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від останніх осіб у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тобто ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином продовжує існувати ризик можливого незаконного впливу обвинуваченої на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні.
Обвинувачена має ряд захворювань, деякі з яких були в стадії загострення. Проте, в умовах слідчого ізолятору ув'язненим особам забезпечується необхідна медична допомога відповідно до законодавства про охорону здоров'я, зокрема, положеннями наказу МЮ України №460/5 від 18 березня 2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» встановлено, що керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
За встановлених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_8 в умовах перебування під вартою в слідчому ізоляторі не позбавлена права на отримання кваліфікованої медичної допомоги, зазначена захисником обставина про незадовільний стан її здоров'я не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.
Як повідомлено сторонами кримінального провадження в судовому засіданні неповнолітня дитина обвинуваченої в даний час перебуває під опікою відповідного державного органу.
Суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції», оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , було спрямовані на шкоду суверенітету, територіальної цілісності, недоторканості та обороноздатності України, в умовах воєнного стану, в період часу, коли продовжує тривати агресивна війна з боку російської федерації проти України.
При цьому судом враховано і положення ч.6 ст.176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.114-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 частини 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, даних про особу обвинуваченої та обставини вмінених їй злочинів, суд вважає за необхідне не визначити розмір застави, як альтернативи триманню під вартою (абз.8 ч.4 ст.183 КПК України).
Керуючись ст.ст.176-178,183,193,199,369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - строком до 23 квітня 2026 року, без визначення розміру застави.
Апеляційна скарга на ухвалу суду (в частині обраного запобіжного заходу) може бути подана впродовж п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.
Суддя Пересипського
районного суду м. Одеси ОСОБА_1