Справа № 605/523/25
Іменем України
23 лютого 2026 року
Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №605/523/25 про обвинувачення
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Підгайці Тернопільської області, зареєстрованого та жителя в АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
Верховною радою України 24 лютого 2022 року прийнято Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема востаннє строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 жовтня 2025 року №4643-IX відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
20 листопада 2025 року близько 13 години 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_3 , знаходився у сквері, що по вул. Гетьмана Мазепи в м. Підгайці Тернопільського району Тернопільської області, де на дерев?яній лавці, виявив залишений без нагляду гаманець, чорного кольору, який належить потерпілому ОСОБА_6 та не становить для нього матеріальної цінності в якому знаходилися грошові кошти останнього в сумі 4200,00 (чотири тисячі двісті) гривень, купюрами номіналом по 500 (п?ятсот) та 200 (двісті) гривень. Надалі за вказаних вище обставин у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 20 листопада 2025 року близько 13 години 30 хвилин, перебуваючи у сквері, що по вул. Гетьмана Мазепи в м. Підгайці Тернопільського району Тернопільської області, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що гаманець знаходився на дерев?яній лавці без нагляду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії носять таємний характер, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, таємно викрав гаманець, чорного кольору, що належить ОСОБА_6 та не становить для нього матеріальної цінності у якому знаходилися грошові кошти останнього в сумі 4200,00 (чотири тисячі двісті) гривень, купюрами номіналом по 500 (п?ятсот) та 200 (двісті) гривень.
Гаманець чорного кольору із грошовими коштами ОСОБА_3 заховав у кишеню штанів, в які був одягнений та покинув місце вчинення злочину, тим самим отримавши реальну можливість розпоряджатись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 4200,00 (чотири тисячі двісті) гривень.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування 27 листопада 2025 року між прокурором та підозрюваним, в присутності його захисника, за письмової згоди потерпілого, було укладено угоду про визнання винуватості, яку разом із обвинувальним актом направлено до суду.
Відповідно до вищезазначеної угоди про визнання винуватості, ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, зобов'язалася беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі в судовому провадженні. Згідно з угодою про визнання винуватості, сторони погодилися на призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, із звільненням останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.
Згідно п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4 п.1, абзацу 2 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
ОСОБА_3 обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України є тяжким злочином.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди, в порядку передбаченому статтями 468-475 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Він цілком розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом і те, що для нього наслідком укладення і затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження його права на оскарження вироку, згідно з положеннями статтей 394 та 424 КПК України та його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим і четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Просить затвердити угоду про визнання винуватості укладену між ним і прокурором.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні пояснив, що угода про визнання винуватості добровільно укладена між ним та підозрюваним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Він розуміє, що для нього наслідком укладення і затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження прав на оскарження вироку, згідно з положеннями статтей 394 та 424 КПК України.
Із змісту угоди вбачається, що вона відповідає вимогам ст.472 КПК України. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При укладенні угоди прокурором враховано обставини, передбачені ст.470 КПК України.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, що ОСОБА_3 раніше не судимий, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдану шкоду, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується позитивно, а також, що у його діях відсутні обставини, які обтяжують покарання.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що угоду про визнання винуватості укладену між сторонами, необхідно затвердити і призначити обвинуваченому покарання, передбачене ч.4 ст.185 КК України, узгоджене ними.
Речові докази, а саме: грошові кошти в сумі 200 гивень (купюра номіналом 200 гривень) серії ЕД №8482792, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - повернути останньому.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314, 370, 373, 374, 392-395, п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4, 5 ст.469, 472-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 листопада 2025 року укладену між прокурором в кримінальному провадженні - прокурором Підгаєцького відділу Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 та підозрюваним - ОСОБА_3 , у присутності його захисника ОСОБА_5 , за письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази, а саме: грошові кошти в сумі 200 гивень (купюра номіналом 200 гривень) серії ЕД №8482792, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - повернути останньому.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої ст.389-1 КК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України, шляхом подачі апеляції до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору і обвинуваченому.
Головуючий: ОСОБА_1