Справа № 605/553/25
Провадження №2-о/605/4/2026
Іменем України
18 лютого 2026 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої - судді Кравчук В. М.,
за участі секретаря судового засідання Лежигубської О.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
представниці заявника - адвокатки Луцишин Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
Суть справи
17.12.2025 до Підгаєцького районного суду Тернопільської області, через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах представницею, адвокаткою Луцишин Ганною Михайлівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №000553 від 28.06.2024; ордер на надання правничої допомоги серії ВО №1110529 від 14.07.2025), в якій він просить встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що він є сином ОСОБА_2 , однак не може в позасудовому порядку підтвердити цей факт, оскільки при реєстрації актового запису про його народження запис про батька вчинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові записано за вказівкою матері, тому що на час народження заявника його батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Заявник зазначає, що ОСОБА_2 за життя визнавав своє батьківство відносно нього і його брата (заінтересована особа). Він проживав спільно з його матір'ю, вели спільний побут, господарство та спільно виховували дітей. Зазначене можуть підтвердити свідки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Крім того, ОСОБА_2 склав на користь заявника заповіти, згідно з якими заповів йому державний акт на право власності на земельну ділянку та частку житлового будинку, в якому проживав.
Заявник стверджує, що після смерті батька подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини з померлим, нотаріус в усному порядку роз'яснила заявнику про необхідність подачі документів про оцінку спадкового майна та сплати податку при прийнятті спадщини.
Враховуючи зазначене, заявник змушений звертатися до суду з проханням встановити юридичний факт батьківства з метою прийняття спадщини за нульовою ставкою оподаткування, як родича першого ступеня споріднення.
Процесуальні дії у справі, позиції заінтересованих осіб
Ухвалою від 22 грудня 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання заявника про виклик свідків. Судове засідання у справі призначене на 20 січня 2026 року.
20.01.2026 в судове засідання з'явилися заявник ОСОБА_1 , представниця заявника ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Заінтересована особа ОСОБА_1 - не з'явився.
Заслухавши вступне слово заявника та допитавши свідків, протокольною ухвалою суд оголосив перерву в судовому засіданні до 18.02.2026 для повторного виклику в судове засідання заінтересованої особи - ОСОБА_1 .
27.01.2026 від заінтересованої особи ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява від 20.01.2026, засвідчена старостою Мужилівського старостинського округу, в якій він повідомив, що не може з'явитися в судове засідання у зв'язку із сімейними обставинами. Заперечень щодо заяви, поданої його братом про встановлення факту батьківства, а саме що ОСОБА_6 є сином ОСОБА_2 , не має. Йому відомо про наявність заповіту на користь ОСОБА_7 . На спадкове майно після смерті їхнього батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не претендує. Також повідомляє суд, що за життя ОСОБА_2 визнавав своє батьківство відносно нього та його брата ОСОБА_7 , тривалий час проживав спільно з ними та їхньою матір'ю ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1
18.02.2026 в судове засідання з'явилася представниця заявника, адвокатка Луцишин Г.М., інші учасники справи не з'явилася. З'ясувавши думку представниці заявника про можливість продовження судового засідання у відсутності осіб, які не з'явилися, суд продовжив судове засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У судовому засіданні 20.01.2026 заявник ОСОБА_1 просив задовольнити свою заяву. Пояснив, що ОСОБА_2 є його татом. Ніколи раніше питання щодо батьківства не виникало, і постало лише тепер - у зв'язку з спадкуванням. Відколи він себе пам'ятає, завжди батько проживав з ними (з його мамою і старшим братом) і після смерті матері в 2005 році (він ще був неповнолітнім) продовжив їх виховувати, жити з ними і піклуватися як батько. Заповіти батько склав, бо така була їх домовленість з матір'ю заявника: мати заповіла свій пай і свою 1/4 будинку їх старшому синові (брату заявника, заінтересованій особі у цій справі - ОСОБА_1 ), а батько заповів свій пай і свою 1/4 будинку йому (заявнику). Приблизно 9 років тому батько поїхав на Сумщину до родичів, там в нього стався інсульт, він потребував постійного догляду, бо вже став лежачим. Там, у м. Шостка Сумської області він і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Загайці Бережанського району Тернопільської області, його батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23 серпня 1991 року Підгаєцькою міською радою Бережанського району Тернопільської області, актовий запис № 48 (арк.спр.6)
У своїй заяві та під час судового розгляду заявник вказує, що його батьки проживали однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, як чоловік і дружина, вели спільне господарство, спільно виховували та утримували синів, дбали про них, що знайшло своє підтвердження у письмових матеріалах, досліджених у судовому засіданні.
Так, в архівних витягах з погосподарських книг АДРЕСА_1 за 1991-1995 роки (арк.спр.12), 2001-2005 роки, (арк.спр.10), ОСОБА_2 по відношенню до голови сім'ї ОСОБА_10 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), записаний співжителем, а ОСОБА_1 та ОСОБА_1 - синами.
Згідно з довідкою архівного сектору Підгаєцької міської ради (вих.№15-14/720 від 18.11.2025), погосподарські книги с.Старе Місто вул. Почмайстрівська за 1996-2000 роки на зберігання не надходили (арк.спр.13).
В архівному витязі з погосподарської книги АДРЕСА_1 за 2006-2010 роки (арк.спр.11), голова господарства не зазначається, але ОСОБА_2 і далі зазначений як співжитель, а ОСОБА_1 та ОСОБА_1 як сини.
ІНФОРМАЦІЯ_5 (ще до смерті співжительки, матері заявника) ОСОБА_2 склав на користь заявника заповіт, зареєстрований в реєстрі за №7 та посвідчений секретарем Староміської сільської ради, згідно з яким заповів йому державний акт серії ЯБ№038542, зареєстрований Підгаєцькою районною державною адміністрацією 05.11.2004, на право власності на земельну ділянку, площею 2,96 га, яка розташована на території Староміської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк.спр.7, 8 зв., 9).
20 лютого 2006 року (вже після смерті співжительки, матері заявника) ОСОБА_2 склав на користь заявника ще один заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 2 та посвідчений секретарем Староміської сільської ради, згідно з яким заповів йому 1/4 частину житлового будинку, що належала заповідачу на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності від 18.06.2002, яке видане на підставі рішення виконкому Староміської сільської ради, на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 (арк.спр. 35, 7зв., 8).
Згідно із свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим повторно 04 липня 2025 року Бережанським відділом ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 85 років в місті Шостка, Шосткінського району Сумської області (арк.спр.6зв.).
Після смерті ОСОБА_2 05.08.2025 було заведено спадкову справу 74424006 (номер у нотаріуса 239/2025), що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №82091588 (арк.спр.14зв.) та довідкою (вих.№192/02-14 від 29.09.2025), виданою приватним нотаріусом Краснощок Ю.О. Шосткінського районного нотаріального округу Сумської області, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є спадкоємцем за заповітом на майно померлого ОСОБА_2 , 1939 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.спр.14).
Як стверджує заявник, на його звернення до Шосткінського районного нотаріального округу Сумської області про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , нотаріусом в усному порядку повідомлено, що у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини з померлим, він не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, як родич першого ступеня споріднення, а тому йому необхідно подати документи про оцінку спадкового майна та сплатити податок при прийнятті спадщини.
У судовому засіданні були допитані свідки:
- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 21.02.2002 Підгаєцьким РВ УМВС України в Тернопільській області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є сусідкою і хресною матір'ю заявника), яка показала, що матір заявника жила з чоловіком без розпису, разом працювали в колгоспі, наживали майно. Після смерті матері, батько далі виховував синів, батьківство визнавав;
- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 15.12.1999 Підгаєцьким РВ УМВС України в Тернопільській області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є сусідкою, працювала з батьками заявника в колгоспі), яка повідомила, що ОСОБА_10 , матір заявника, зійшлася з ОСОБА_2 і жили вони разом без шлюбу, вели спільне господарство, а потім народилися в них хлопці - першим ОСОБА_11 , потім ОСОБА_12 . Жили разом сім'єю до смерті ОСОБА_13 , а після її смерті ОСОБА_2 далі жив з синами, виховував, ставив на ноги. Ніколи він своє батьківство не заперечував і під сумнів не ставив.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Заслухавши пояснення заявника, представниці заявника, показання свідків, з'ясувавши обставини справи, позицію заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом розгляду є встановлення факту родинних відносин заявника з померлим.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 та п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами в порядку окремого провадження.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути, зокрема, спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом, для яких, у зв'язку із встановленням факту родинних відносин, мають настати певні юридичні наслідки.
Згідно з роз'ясненням п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.
Заява про встановлення факту мотивована тим, що заявник позбавлений можливості оформити свої спадкові праваза нульовою ставкою для родича 1-го ступеня споріднення після смерті батька, тому встановлення даного факту має для нього юридичне значення.
Родинні відносини (споріднення) - кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог чинного ЦК України поняттями "родичі", "родинні стосунки" охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня споріднення осіб.
Заява про встановлення батьківства може бути подана особами зазначеними у ч. 3 ст. 128 СК України, тобто заявник, як дитина, яка досягла повноліття має право на подачу цієї заяви.
Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що оскільки підстави визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі КпШС), суди повинні виходити з дати народження дитини.
Як роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства материнства та стягнення аліментів» та відповідно до ст.53 КпШС, при розгляді справ про встановлення батьківства, щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ним дитини.
З огляду на те, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд враховує, що запис про його народження здійснювався відповідно до ч.2 ст.55 КпШС, яка встановлювала, що «при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою».
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляд справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: «у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлено за рішенням суду в окремому порядку».
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно із ст.53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до ч.1 ст.130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 цього Кодексу.
Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування ст.130 СК України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).
Отже, встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових його прав, зокрема спадкових.
Відповідно до ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Тлумачення норм ст. 130 СК України дозволяє виснувати, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; тож підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України).
Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто за загальним правилом, встановлення факту батьківства на підставі ст. 128 СК України можливе за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19), зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю заявника до народження дитини, в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. та докази, що з достовірністю підтверджують факт батьківства.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15 (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).
Судом під час розгляду справи були досліджені і оцінені надані заявником докази.
Той факт, що померлий ОСОБА_2 був батьком заявника ОСОБА_1 підтверджується: свідоцтвом про народження заявника, де запис про батька здійснено у відповідності до ч.2 ст.55 чинної на той час редакції КпШС, записами в погосподарських книгах АДРЕСА_1 за 1991-1995, 2001-2005, 2006-2010 роки; письмовими поясненнями заінтересованої особи, рідного брата заявника, ОСОБА_1 , який повідомив, що за життя ОСОБА_2 визнавав своє батьківство, проживав спільно з ними та їхньою матір'ю, а також показаннями свідків, які були допитані в судовому засіданні та підтвердили цей факт.
При встановленні факту батьківства в цьому випадку суд бере до уваги тривале спільне проживання матері заявника та особи, яку ОСОБА_1 вважає своїм батьком, те, що вони вели спільне господарство, спільно виховували та утримували своїх дітей (заявника і його брата, який залучений як заінтересована особа у цій справі), наявність заповітів, що з достовірністю підтверджують факт родинних зв'язків і останньої волі спадкодавця.
Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку, судом не встановлено. Отже є всі підстави вважати ОСОБА_1 сином ОСОБА_2 .
Крім заявника ніхто на визначене у досліджених заповітах спадкове майно більше не претендує. З матеріалів справи судом не встановлено існування на даний час будь-якого спору про право на спадщину.
З огляду на вказане, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявником надано достатньо доказів для встановлення факту родинних відносин. Підстав сумніватися щодо родинних зв'язків між заявником і спадкодавцем, в істинності фактів, повідомлених заявником і свідками та підтверджених документами немає. Враховуючи те, що встановлення цього факту для заявника має юридичне значення, зокрема для оформлення спадкових прав, адже ступінь спорідненості визначає право на звільнення від сплати податку, а також те, що цей факт ніким не оспорюється і не спростовується, суд вважає, що заявлена вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд
ЗаявуОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити юридичний факт батьківства, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Представник заявника: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_9 , тел. НОМЕР_7 .
Заінтересована особа: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_8 .
Повний текст рішення суду складено і підписано 23 лютого 2026 року.
Суддя: Валентина КРАВЧУК