Справа № 464/6666/25
пр.№ 2/464/813/26
10.02.2026 Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Чорна С.З.
при секретарі судових засідань Сенюга М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський бронетанковий завод" про стягнення коштів,-
за участю:
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Карабань В.І.,
представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський бронетанковий завод" 3 % річних у розмірі 17 318.83 грн, втрати від інфляції у розмірі 50 424.98 грн та судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі №914/85/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖМЕТБРУХТ» 245 100 грн основного боргу і 3 675 грн. судового збору. 10.03.2025 між ТОВ «ЗАПОРІЖМЕТБРУХТ» та ОСОБА_1 укладено договір №10-03/2025 відступлення права вимоги грошових коштів, стягнутих за рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 року №914/85/22 та наказом Господарського суду Львівської області від 29.09.2023 року №914/85/22. Відповідно до п. 2.3 Договору розмір заборгованості, яку ТОВ «Запоріжметбрухт» передало ОСОБА_3 становить 248 775,00 грн. Згідно з п. 3.1.4 Договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору, після чого ОСОБА_1 стає новим кредитором по відношенню до боржника ТОВ «Львівський бронетанковий завод» стосовно його заборгованості та фінансових санкцій. Разом з правами вимоги до ОСОБА_1 переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Обов'язок з оплати ТОВ «Львівський бронетанковий завод» 245 100 грн основного боргу і 3 675,00 грн судового збору виник 25 травня 2023 року. Отже, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу є наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 3 % річних у розмірі 17 318,83 грн. втрати від інфляції у розмірі 50 424,98 грн .
Ухвалою від 09.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
28.10.2025 представник відповідача Мисюк К.І. подала до суду відзив на позовну заяву у якому просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Львівський бронетанковий завод» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити повністю, оскільки Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі № 914/85/22 було стягнуто з ТОВ «Львівський бронетанковий завод» на користь ТОВ «Запоріжметбрухт» (первісний кредитор) основний борг у розмірі 245 000 грн. В пункті 2.2. вказаного рішення судом підтверджено факт подачі ТОВ «ЛБТЗ» до суду платіжної інструкції від 25.04.2023 на суму 245 100 грн і виписку по рахунку з відміткою про повернення йому коштів, сплачених ТОВ «Запоріжметбрухт». Незважаючи на подання апеляційної скарги, Відповідач, керуючись принципом добросовісності та маючи намір виконати рішення суду, вжив заходів для повного погашення основного боргу. Зокрема, у п. 7 та п. 8 (та інших) Апеляційної скарги, яка є в матеріалах справи №914/85/22, прямо зазначено, що ТОВ «Львівський бронетанковий завод» добровільно перерахувало повну суму безпідставно одержаних коштів первісному Позивачу (ТОВ «Запоріжметбрухт»). Внаслідок блокування рахунків ТОВ «Запоріжметалобрухт» кошти були повернені на розрахунковий рахунок Відповідача. Таким чином, Відповідач вжив належних заходів для виконання грошового зобов'язання, і затримка у фактичному зарахуванні коштів відбулася виключно з вини первісного кредитора (ТОВ «Запоріжметалобрухт»), оскільки він не забезпечив належну можливість Боржнику (ТОВ «ЛБТЗ») виконати зобов'язання, що є простроченням кредитора. Відповідно до зазначеного, грошові кошти не надійшли на рахунок первісного кредитора саме з його вини, оскільки його рахунки у банківській установі були заблоковані, що, як видно з матеріалів справи, стало навіть причиною для заміни стягувача шляхом укладення договору відступлення права вимоги. У таких обставинах, виходячи з наведеного, можна стверджувати, що новий стягувач не може набути більшого обсягу прав, ніж мав первісний стягувач, якщо у первісного стягувача відсутнє право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 26.05.2023 по 10.03.2025 через його власну провину, то й новий стягувач не має права вимагати ці кошти за цей самий період. Тому Відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 ЦК України). Відсутня вина Відповідача у невиконанні зобов'язання у строк, а отже, немає підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦКУкраїни, у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за період з 26.05.2023 по 10.03.2025. Позивач, застосовуючи положення ст. 625 ЦК України, безпідставно включає до суми боргу, на яку нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, суму судового збору. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 стягнуто 245 000 грн - основного боргу та 3 675 грн - в рахунок відшкодування судового збору.
31.10.2025 від представника позивача Алілуєв Д.Ю. через електронний суд подано заяву про зміну предмету позову, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 30 922,89 грн.;стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» на користь ОСОБА_1 втрати від інфляції у розмірі 157 027,63 грн.
31.10.2025 представник позивача Алілуєва Д.Ю. через електронний суд подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.10.2023 року відкрито виконавче провадження №7312611 з примусового виконання наказу №914/85/22 від 29.09.2023 року про стягнення грошових коштів з ТОВ «Львівський бронетанковий завод» на користь ТОВ «Запоріжметбрухт». Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2025 року у справі №914/85/22 замінено стягувача у вказаному виконавчому провадженні №73102611 з ТОВ «Запоріжметбрухт» на його правонаступника ОСОБА_4 . Саме через систему органів державної виконавчої служби держава здійснює примусове виконання судових рішень, не виконаних в добровільному порядку зобов'язаними особами. Відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не знімає з боржника обов'язку виконати таке рішення. У Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Внесені до ЗУ «Про виконавче провадження» положення щодо наслідків дії воєнного стану в Україні стосуються зупинення вчинення саме виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу. Ця норма закону зупиняє виконавчі дії з примусового виконання судового рішення, але не зупиняє виконання (дії) судового рішення. Відтак, твердження Відповідача про неможливість виконання ним судового рішення через зупинення виконавчого провадження, є безпідставною.
13.11.2025 на адресу суду через електронний суд надійшли додаткові пояснення від представника відповідача Карабань В.І., згідно яких останній зазначив, що позивач, збільшуючи розмір позову до 187 950,52 грн, фактично намагається стягнути з Відповідача компенсацію за час, протягом якого Відповідач: а) був готовий виконати зобов'язання; б) юридично не міг виконати зобов'язання. Розмір вимог, заявлений Позивачем, є непропорційним дійсному періоду можливого прострочення Відповідача (якщо такий буде встановлений судом) та не відповідає принципам розумності та справедливості, оскільки переважна більшість спірного періоду прострочення спричинена обставинами, які виключають вину боржника. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України) є мірою цивільно-правової відповідальності, яка застосовується до боржника лише за наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання (ст. 614 ЦК України). Дії Відповідача, які призвели до затримки виконання, були правомірно вмотивовані об'єктивними обставинами, що виключають вину Відповідача. Таким чином, увесь період, за який Позивач збільшив свої вимоги, покривається обставинами, що виключають вину Відповідача, а саме призупинення виконання зобов'язання через обґрунтований ризик злочинних дій контрагента; неможливість отримання коштів первісним кредитором через заблокований рахунок кредитора; законне зупинення виконавчого провадження на час воєнного стану. Позивач, здійснюючи новий розрахунок і збільшуючи розмір позовних вимог до 187 950,52 грн, ігнорує всі обставини, що виключають вину Відповідача. Оскільки інфляційні втрати та 3% річних є мірою відповідальності, а відповідальність без вини не настає, збільшення суми позову є безпідставним і не підлягає задоволенню. Збільшення розміру позовних вимог Позивачем на підставі нового розрахунку не змінює правової суті спору та не спростовує ключових заперечень Відповідача щодо відсутності прострочення та його вини.
02.12.2025 на адресу суду через електронний суд надійшли додаткові пояснення від представника позивача Алілуєва Д.Ю. згідно яких зазначив, що відповідно до ч.4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У своїй Постанові від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц (Провадження № 14-591цс18) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року та зазначила, що «зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.Отже, наведені Відповідачем обґрунтування заперечень проти позовних вимог Позивача повністю спростовуються наведеною правовою позицією Верховного Суду.
02.12.2025 на адресу суду через електронний суд надійшли додаткові пояснення від представника відповідча Мисюри К.І., в яких остання зазначила, що висновки Верховного Суду, на які посилається Позивач, стосуються загальних умов застосування статті 625 ЦК України, але не спростовують і не нівелюють тих виняткових фактичних обставин, які повністю виключають вину (прострочення) Відповідача у цій конкретній справі. Позиція Відповідача залишається незмінною: підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні у повному обсязі, оскільки відсутня вина боржника (ТОВ «ЛБТЗ») у простроченні виконання зобов'язання. Наведені Позивачем висновки Верховного Суду про необхідність стягнення 3% річних та інфляції до моменту фактичного виконання є актуальними лише за умови наявності вини боржника. Наявні три різних, але взаємопов'язаних факторів, які повністю виключають його вину у спірний період (добросовісне призупинення через ризик шахрайства, прострочення первісного кредитора, законне зупинення виконавчого провадження), застосування до Відповідача відповідальності за ст. 625 ЦК України є неправомірним. На підставі викладеного, ТОВ «Львівський бронетанковий завод» вважає, що Заява представника Позивача про врахування правових висновків Верховного Суду не змінює позиції Відповідача і не створює нових підстав для задоволення позову.
03.12.2025 на адресу суду через електронний суд надійшло клопотання від представника відповідача Мисюри К.І. в якому просить суд при вирішенні справи врахувати правові висновки Верховного Суду викладені у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 06.04.2016 у справі №6-2387цс15. Зокрема, у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 06.04.16 № 6-2387цс15 Верховний Суд прийшов до висновку, що якщо боржник доведе, що не виконав грошове зобов'язання через прострочення кредитора, то звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало і в такому випадку вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 цього Кодексу). Так, за змістом ч. 4 ст. 613 ЦК боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто в разі, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства або випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання (ч. 1 цієї статті). На підставі викладеного, ТОВ «Львівський бронетанковий завод» вважає, що наведені обгрунтування позовних вимог Позивача спростовуються вказаною вище правовою позицією Верховного Суду.
10.12.2025 на адресу суду через електронний суд надійшли заперечення на клопотання відповідача від 02.12.2025 та 03.12.2025 від представника позивача Алілуєва Д.Ю. згідно яких зазначив, що повернення на адресу Відповідача грошового переказу на поточний рахунок ТОВ «Запоріжметбрухт» (первісного кредитора) через його блокування не може свідчити про прострочення кредитора. Як вбачається з матеріалів справи грошові кошти Відповідач отримав від ТОВ «Запоріжметбрухт» згідно платіжного доручення №2635 від 16.08.2021 року. А повернення цих коштів на адресу ТОВ «Запоріжметбрухт» відбувалось Відповідачем лише 25.04.2023 року, тобто з проміжком часу більш, ніж півтора року. При цьому повернення коштів відбувалося Відповідачем на банківський рахунок ТОВ «Запоріжметбрухт», з якого їх було отримано.Перед здійсненням вказаного переказу Відповідач не пересвідчився в можливості ТОВ «Запоріжметбрухт» отримати переказ саме на цей рахунок. На адресу ТОВ «Запоріжметбрухт» не надходило жодних листів щодо уточнення банківських реквізитів, за якими Відповідач може здійснити свій платіж (повернути кошти). З огляду на відсутність між Відповідачем та ТОВ «Запоріжметбрухт» договірних відносин, ТОВ «Запоріжметбрухт» не був зобов'язаний повідомляти Відповідача про закриття вказаного рахунку. До того ж в господарському суді Львівської області при розгляді справи про стягнення з Відповідача спірної суми, його представник категоричного заперечував обов'язок з повернення отриманих коштів. Про здійснення Відповідачем вказаного переказу ТОВ «Запоріжметбрухт» стало відомо лише в судовому засіданні та запропоновано представнику Відповідача здійснити повернення грошових коштів готівкою через касу підприємства або інший зручний для сторін спосіб. Проте, Відповідач категорично відмовився повертати кошти на корить ТОВ «Запоріжметбрухт» та добровільно виконувати рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2023 року у справі №914/85/22 про що, в тому числі свідчить оскарження Відповідачем прийнятого судом рішення в апеляційному порядку та його заява про зупинення виконавчих дій від 25.10.2023 року №2828. Зупинення виконавчого провадження №73102611 згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, не впливає на застосування частини другої статті 625 ЦК України та на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних. До того ж, в період часу з моменту відкриття виконавчого провадження (20 жовтня 2023 року) по дату зупинення виконавчого провадження (31 липня 2024 року) Відповідачем не здійснено жодних дій з добровільного виконання судового рішення та перерахування 245 100,00 грн. на користь стягувача. Враховуючи викладене, наведені Відповідачем обґрунтування заперечень проти позовних вимог Позивача, викладені у клопотаннях від 02.12.2025 та від 03.12.2025 року, не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються наведеною правовою позицією Верховного Суду та дійсними обставинами справи.
10.12.2025 на адресу суду через електронний суд надійшло клопотання від представника відповідача Карабань В.І. в яких зазначив, 16.08.2021 від ТОВ «Запоріжметбрухт» на ДП «ЛБТЗ» надійшло платіжне доручення ПуАТ «КБ «Акордбанк» № 2635 на 245 100 грн. оплати за брухт чорних металів (30 тон). 25.08.2021 були затримані та заарештовані правоохоронними органами при виїзді з території ДП «ЛБТЗ» транспортні засоби від ТОВ «Запоріжметбрухт», завантажені металобрухтом, вага якого за супровідними документами, наявними у експедитора ТОВ «Запоріжметбрухт» (всього 15 тон металобрухту і стружки металевої за договорами поставки № 580 від 26.07.2021 та № 660 від 25.08.2021), не відповідала фактичній вазі вантажу (всього 42,390 тонн), що в подальшому було підтверджено матеріалами кримінального провадження. 26.08.2021 за цим фактом відкрите кримінальне провадження № 12021141410000069 за ч.1 ст.191 ККУ. 12.11.2021 Винесена Постанова слідчого про визнання посадової особи ДП «ЛБТЗ» представником потерпілого у цьому кримінальному провадженні. 07.02.2022 Господарським судом Львівської області відкрите провадження за позовом ТОВ «Запоріжметбрухт» до ДП «ЛБТЗ» про стягнення 245 100 грн. за прострочення зобов'язань щодо поставки продукції (справа № 914/85/22). ДП «ЛБТЗ» не визнало зазначену Позивачем правову підставу для стягнення, оскільки зобов'язань поставки продукції (Договору поставки № 641 від 11.08.2021, на який посилався позивач) не існувало. Окрім того, ДП «ЛБТЗ» було визнане потерпілим у кримінальному провадженні за аналогічними договорами з ТОВ «Запоріжметбрухт». 17.02.2023 призначене підготовче засідання у справі № 914/85/22. 26.04.2023 за вхідним № 724 на ТОВ «ЛБТЗ» (правонаступник ДП «ЛБТЗ») надійшла постанова слідчого від 13.02.2023 про закриття кримінального провадження у справі, пов'язаній із взаємними господарськими стосунками ТОВ «ЛБТЗ» з ТОВ «Запоріжметбрухт». 25.04.2023 Платіжною інструкцією № 2713 на 245 100 ТОВ «ЛБТЗ» перерахувало 245 100 грн. на рахунок ПуАТ «КБ «Акордбанк» (повернення коштів, сплачених згідно рахунку № 160 від 11.08.2021). Час перерахунку: 15:37. Однак того ж дня 25.04.2023 в 18:07 вказані кошти були повернуті відправником ТОВ «Запоріжметбрухт» на рахунок ТОВ «ЛБТЗ». 25.05.2023 ухвалене Рішення Господарським судом Львівської області у справі №914/85/22, яким позовні вимоги задоволено повністю, однак вже за зміненою судом іншою правовою підставою (ст.83 ЦКУ щодо обов'язку відповідача повернути безпідставно набуте майно). 29.08.2023 Рішення набрало законної сили. 29.09.2023 за заявою представника ТОВ «Запоріжметбрухт» суд видав наказ про примусове стягнення. 20.10.2023 відкрите виконавче провадження. 31.07.2024 зупинене виконавче провадження. Весь цей час добровільна оплата ТОВ «ЛБТЗ» 245 100 грн. на рахунок ТОВ «Запоріжметбрухт» була об'єктивно унеможливлена внаслідок помилково визначеної Позивачем правової підстави позовних вимог до Господарського суду, триваючого факту заблокованого рахунку Стягувача і відсутності з боку Стягувача дій до розблокування рахунку чи укладення договору про відступлення права вимоги, хоча ще під час розгляду справи в господарському суді 1 інстанції Позивач запевняв суд, що ТОВ «Запоріжметбрухт» вживає для цього всіх можливих заходів. 10.03.2025 укладений Договір про відступлення права вимоги. Відтак цей Договір нарешті розблоковує питання актуального банківського рахунку Стягувача. Однак він не розблоковує проблему добровільного виконання судового рішення Боржником. Оскільки Рішення господарського суду за заявою Стягувача з 20.10.2023 і по даний час виконується в порядку примусового стягнення Державною виконавчою службою. Вказана обставина є ініціативою Стягувача і не допускає втручання ТОВ «ЛБТЗ» в діяльність державного виконавця. Товариство, яке вже добровільно перераховувало кошти Стягувачу в порядку повернення безпідставно набутого майна, ще до ухвалення Рішення господарського суду Львівської області у зв'язку із закриттям кримінального провадження, у якому Товариство було визнано потерпілою особою, безумовно виконає й рішення державного виконавця невідкладно при його надходженні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить такі задоволити. Зазначив, що відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів. З уточненням розрахункового рахунку до позивача не звертався. Наведені відповідачем обгрунтування заперечень проти позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються правовою позицією Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просить у таких відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень. ТОВ «Львівський бронетанковий завод» добровільно перерахувало повну суму безпідставно одержаних коштів ТОВ «Запоріжметбрухт», однак через заблоковані в нього рахунки кошти були повернуті відповідачу. Крім того, на даний час зупинене примусове виконання судового рішення на час дії воєнного стану.
Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 07985602, 79031, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 73) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт» (ідентифікаційний код юридичної особи 42693800, 69006, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України/бульвар Парковий, будинок 1/2, офіс 36) 245 000 грн боргу, 3 675,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
10.03.2025 року між ТОВ «ЗАПОРІЖМЕТБРУХТ» та ОСОБА_5 укладено договір №10-03/2025 відступлення права вимоги.
Згідно акту приймання-передачі прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №10-03/2025 від 10.03.2025 загальна сума заборгованості прав вимоги боржника за наказом Господарського суду Львівської області від 29.09.2023 у справі №914/85/22 складає 248775 грн.
Згідно постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінського Я.С. від 20.10.2023 відкрито виконавче провадження за №73102611 з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі №9147/85/22.
Згідно долученого до матеріалів справи представником відповідача наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 08.06.2023 включено Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський бронетанковий завод" до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
Згідно постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінського Я.С. від 31.07.2024 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі №9147/85/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2025 у справі №914/85/22 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 73102611 з ТОВ «Запоріжметбрухт» на його правонаступника ОСОБА_4 .
Частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи квитанції ПуАТ «КБ» «Акордбанк» кошти сплачені згідно рахунку №160 від 11.08.2021 у сумі 245 100 грн. ТОВ «Запоріжметбрухт» повернуто відповідачу.
Суд не бери до уваги покликання представника відповідача щодо відсутності вини з таких причин, які виключають прострочення боржника за зобовязанням і відповідно відповідальність за ст. 625 ЦК України, а саме: керівництво ДП «ЛБТЗ» прийняло рішення про призупинення виконання договору через виявлення правоохоронними органами ознак шахрайства та незаконного вивезення металобрухту за налогічними договорами з ТОВ «Запоріжметбрухт»; добровільне перерахування відповідачем всієї суми боргу, яке не було отримано первісним кредитором через його вину; судове рішення перебуває у виконавчому провадженні, яке законно зупинене на час дії воєнного стану, оскільки спростовується правовою позицією Верховного суду та дійсними обставинами справи.
Зокрема, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц зазначено, що «стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)».
В постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 199/6480/16-ц зазначено, що: «За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно наданого стороною позивача розрахунку заборгованість відповідача 3 % річних за період 17.08.2021 по 30.10.2025 становить в розмірі 30922,89 грн., втрати від інфляції за період з вересня 2021 року по вересень 2025 року становить в розмірі 157027,63 грн.
Таким чином позивач має право на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три процента річних на суму боргу, які є особливою мірою відповідальності відповідача, як боржника, за прострочення виконання грошових зобов'язань, з метою захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків.
Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступного.
Як вбачається з справи позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1503,61 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.
На пiдставi викладеного, ст.ст. 11,509, 525, 526, 625, ЦК України, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 23, 76-81, 141, 142, 259, 265 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський бронетанковий завод" про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський бронетанковий завод" на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 30922,89 грн., втрати від інфляції в розмірі 157027,63 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський бронетанковий завод" на користь ОСОБА_1 1503,61 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський бронетанковий завод", ЄДРПОУ07985602, м.Львів, вул.Стрийська,73.
Повний текст рішення складено 23.02.2026.
Суддя