Справа № 354/202/26
Провадження № 1-кс/354/73/26
23 лютого 2026 року м. Яремче
Слідча суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
представника скаржника - адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче скаргу адвоката ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 , на постанову старшого слідчого слідчого відділення поліції № 1 (м. Яремче) Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024091110000181 від 31.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2. ст. 365-2 КК України,
11.02.2026 до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області надійшла скарга представника скаржника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , в якій він просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 17.07.2025, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091110000181 від 31.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2. ст. 365-2 КК України скасувати.
Скарга обґрунтована тим, що 30.12.2024 ОСОБА_4 звернулась до ВП №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення державним реєстратором ОСОБА_6 , Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, за підставі якої здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024091110000181 від 31.12.2024.
На звернення представника заявниці адвоката ОСОБА_3 . 03.02.2026 старшим слідчим ОСОБА_5 було надано постанову про закриття даного кримінального провадження від 17.07.2025 та супровідний лист до постанови.
З такою постановою скаржниця категорично не згідна, вважає її передчасною, такою що порушує вимоги КПК України та її права.
Вважає, що реєстратор фактично не врахував, а слідчий не надав належної оцінки тому, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.08.2015 у справі К/800/25969/15 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі № 876/3337/15 не є рішенням щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, чим порушив вимоги частини 1 статті 4 і частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проігнорував наявні в Державному реєстрі речових прав обтяження на майно, що є підставою для відмови у вчиненні реєстраційної дії, чим порушив вимоги пункту 1 частини 4 статті 24 зазначеного вище закону.
Зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
На переконання скаржника, судові рішення, на підставі яких прийнято, оскаржувані рішення державного реєстратора прийняті в 2015 році стосувалися виключно невиконання обов'язку державного реєстратора з врахуванням наявності обтяження за іпотекою при реєстрації права власності за ОСОБА_7 на нежитлові будівлі готельно-ресторанного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
Також вважає, що висновок центральної колегії Міністерства юстиції України, затверджений наказом міністра ОСОБА_8 № 741/7 від 14.04.2025 є протиправним, оскільки виданий з порушенням порядку, встановленого Порядком № 990 та відповідно до ст. 84 КПК України не є доказом у кримінальному провадженні, що підтверджується постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07.11.2024 у справі №344/8350/22.
Звертає увагу суду, що така перевірка проводилась центральною колегією Міністерства юстиції Україниза скаргою ОСОБА_4 , в матеріалах кримінального провадження наявні тільки листи слідчого ОСОБА_9 про проведення камеральної перевірки відносно дій ОСОБА_6 від 31.01.2025 та відповіді Міністерства від 07.02.2025 про те, що правову оцінку діям ОСОБА_6 буде надано в порядку ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тому незрозумілим є яким чином слідчий отримав вищевказаний висновок центральної колегії Міністерства юстиції України, затверджений наказом міністра ОСОБА_8 № 741/7 від 14.04.2025.
Крім того, вважає, що ТОВ «ЛУК 2013» пропустило строк пред'явлення до виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі №876/3337/15, звернувшись до реєстратора через 9 років та 6 місяців з відповідною заявою.
Відтак у постанові про закриття кримінального провадження не обґрунтовано всіх підстав для закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365-2 ч. 2 КК України, при винесення такої постанови досудовим розслідуванням не досліджено та з цього приводу не допитано ні державного реєстратора, ні представника ТОВ «ЛУК 2013», не наведено всіх фактичних обставин справи та відповідних їм доказів, які дозволяють зробити однозначний висновок, який не залишає місця сумнівам про наявність достатніх підстав, для закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365-2 ч. 2 КК України.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав з наведених у ній мотивів, просив її задовольнити.
Слідчий у судовому засіданні 16.02.2026 заперечив проти задоволення скарги, вважає, що висновок центральної колегії Міністерства юстиції України, затверджений наказом міністра ОСОБА_8 № 741/7 від 14.04.2025 є достовірним доказом відсутності вини у вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ст. 365-2 ч. 2 КК України, а не надати йому оцінку чи піддавати сумніву було б нерозумно та недоцільно.
Слідча суддя, дослідивши скаргу, додані до неї документи, матеріали кримінального провадження, дійшла наступних висновків.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення поліції № 1 (м. Яремче) Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024091110000181 від 31.12.2024, за ознаками ч. 1 ст. 365-2 КК України.
Постановою старшого слідчого ОСОБА_5 від 17.07.2025 кримінальне провадження № 12024091110000181 від 31.12.2024 було закрито у зв'язку з відсутністю в діях державного реєстратора ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
Мотивуючи свою постанову слідчий зазначив, що у своєму висновку Центральна колегія Міністерства юстиції України розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації вказала, що оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суд України від 06.08.2015, визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області ОСОБА_11 №17073873 від 10.11.2014, відповідно до якого у ОСОБА_7 виникло право власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , то ці рішення суду є належними документами державної реєстрації скасування переходу права власності на вказані нежитлові будівлі.
Також, слідчим було проведено допит свідків - ОСОБА_4 та державного реєстратора ОСОБА_6 . Внаслідок таких дій слідчий дійшов висновку, що вищенаведені факти виключають у діях державного реєстратора Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.365-2 КК України.
Згідно положень п.4 ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному у провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження. У відповідності до ч.2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 2, ст. 284 КПК України).
Постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Враховуючи викладене, слідча суддя дійшла висновку про недотримання слідчим вимог ст.110 КПК України при ухваленні постанови від 17.07.2025, що є порушенням змісту та форми загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України.
Крім того, згідно ч.2 ст. 8 та ч.5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальному процесуальному законодавстві України
застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Такі приписи процесуального закону узгоджуються із Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Практика Європейського Суду з Прав Людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Крім того, статтею 284 КПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття кримінального провадження, згідно якої кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
На думку слідчого судді, під час судового розгляду слідчим не доведено, що під час досудового розслідування були проведені всі необхідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії з метою виявлення обставин кримінального правопорушення, збору відповідних доказів для підтвердження або спростування наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365-2 КК України.
Вказані обставини свідчать про те, що в процесі проведення досудового розслідування слідчим не були належним чином досліджені всі обставини кримінального провадження та не зібрані докази відповідно до ст. 93 КПК України, на підставі яких, слідчий мав би встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Отже, на думку слідчого судді, в ході досудового розслідування слідчим допущена істотна неповнота, усунення якої потребує застосовування всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування і виконання слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів, та слідчим без дослідження всіх обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, передчасно було прийнято рішення про закриття кримінального провадження з підстав відсутності складу кримінального правопорушення.
Таким чином, слідча суддя дійшла висновку, що прийнята постанова є передчасною і такою, що винесена без дотримання вимог ст. 9, 91-94, 110, 284 КПК України, а досудове розслідування, що проведене слідчим не було ретельним, безстороннім і сумлінним.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльність, і слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних дізнанням доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України). Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження, органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені представнико скаржниці обставини, виконати необхідні дії і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження у даному кримінальному провадженні, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом доводів викладених скаржником.
Враховуючи викладене, вимога скаржника щодо скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись п. 18 ч.1 ст. 3, ст. 2, 7, 284, 303, 306, 307, 369-372 КПК України, слідча суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 17.07.2025, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091110000181 від 31.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2. ст. 365-2 КК України, задовольнити.
Постанову старшого слідчого СВ ВП №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_5 від 17.07.2025 про закриття кримінального провадження № 12024091110000181 від 31.12.2024, за ознаками ч. 2 ст. 365-2 КК України, скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя: ОСОБА_12