Справа № 344/2418/26
Провадження № 1-кс/344/1302/26
17 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу (захисника підозрюваного) адвоката ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 21.11.2025 року ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025181010002244 від 14.11.2025 року (№62025140150000865 від 18.11.2025 року) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 21.11.2025 року за ч.5 ст. 426-1 КК України у кримінальному провадженні №12025181010002244 від 14.11.2025 року (№62025140150000865 від 18.11.2025 року).
В якості підстав для скасування оскаржуваного повідомлення про підозру у поданій до суду скарзі зазначено наступні:
повноваження слідчого та прокурора на день складення та повідомлення ОСОБА_4 підозри за ч.5 ст. 426-1 КК України у кримінальному провадженні №62025140150000865 від 18.11.2025 року не підтверджені, що свідчить про те, що підозра повідомлена особами, процесуальні права яких у кримінальному провадженні не підтверджені;
порушено процесуальні норми при складенні та врученні підозри, що обґрунтовується відсутністю належних повноважень у осіб, якими підозра підписана (слідчого та прокурора);
повідомлення про підозру відбулося з покликанням на обставини, докази про які були відсутні (медичні документи на потерпілого), тобто для повідомлення про підозру не було достатніх доказів. Підозра повідомлена особі, яка не була затримана на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення; ухвала слідчого судді чи постанова прокурора з дозволом на затримання відсутні. Відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч.5 ст. 426-1 КК України до ЄРДР не внесені;
необґрунтованість підозри (аналіз змісту повідомлення про підозру не містить переконливого викладу обставин та обґрунтувань, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину);
факт винесення слідчим постанови про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч.5 ст. 426-1 КК України на ч.3 ст. 127 КК України та повідомлення ОСОБА_4 про зміну раніше повідомленої підозри, свідчить про відмову від попередньої підозри. Тобто, на думку захисника, уже станом на 10.12.2025 року, тобто ще в межах дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч.5 ст. 426-1 КК України спростована самим органом досудового розслідування та прокурором, які, за твердженням захисника, відмовилися від такої підозри.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 доводи скарги підтримав, просив задовольнити скаргу, покликаючись на обставини, викладені у ній.
Прокурор в судовому засіданні заперечив відносно поданої скарги, посилаючись на відсутність підстав для її задоволення.
Заслухавши пояснення сторони захисту та прокурора, дослідивши матеріали справи, та надані матеріали кримінального провадження, слідчим суддею встановлено наступне.
Згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12025181010002244 від 14.11.2025 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
21 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, та затримано в порядку ст. 615 КПК України.
22 листопада 2025 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
10 грудня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну повідомленої раніше підозри на ч. 3 ст. 127 КК України, а саме у катуванні, тобто умисному спрямованому на заподіянні особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою примусити вчинити її дії, що суперечать її волі за попередньою змовою групою осіб, представником держави.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, таке згідно з ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
14 січня 2026 року постановою керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 21 лютого 2026 року.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від Івано-Франківської області від 15 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.02.2026 року, продовжено дію запобіжного заходу - тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 20 лютого 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 21.11.2025 року захисник ОСОБА_4 вважає необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим звернувся до слідчого судді зі скаргою про його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Так, главою 22 КПК України регламентовано порядок повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42цього Кодексу.
Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Слідчий суддя зауважує, що особливості, умови, порядок повідомлення особі про підозру, а також його зміст визначено Главою 22 (ст. ст. 276-279) КПК України, тому дотримання слідчим, прокурором цих норм є предметом перевірки слідчим суддею за результатами оскарження повідомлення про підозру.
Статтями 277 та 278 КПК України визначено вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру та порядку вручення письмового повідомлення про підозру.
Так, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (стаття 278 КПК України).
Так, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення з повідомленням про це такій особі та із роз'ясненням її прав та обов'язків.
Під повідомленням про підозру можна розуміти процесуальне рішення слідчого, прокурора, яке приймається в обов'язковому порядку, при цьому не тільки у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а й у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів (згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України), в письмовій формі й тягне за собою набуття особою, щодо якої воно прийняте, процесуального статусу підозрюваного.
Повідомлення про підозру є процесуальною дією органу досудового розслідування, яка полягає, зокрема, у отриманні органом досудового розслідування за його доводами достатнього обсягу доказового матеріалу для повідомлення особі про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Крім того, орган досудового розслідування, окрім належного складення повідомлення про підозру, зобов'язаний дотриматися вимог процесуального закону щодо належного вручення особі повідомлення про підозру.
Враховуючи вимоги чинного процесуального закону щодо повноважень слідчого та прокурора на досудовому розслідуванні, а також зважаючи на закріплені КПК України повноваження слідчого судді на етапі досудового розслідування в рамках кримінального провадження, можна дійти висновку, що підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання особи такою, що не набула статусу підозрюваного, є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, відсутність обов'язкових елементів повідомлення про підозру.
Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 21 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Факту невідповідності повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 21.11.2025 року вимогам статей 277 та 278 КПК України слідчому судді стороною захисту не доведено.
Щодо доводів сторони захисту про порушення порядку вручення повідомлення про підозру у зв'язку з відсутністю у слідчого та прокурора належних повноважень, слідчий суддя зауважує, що вказане питання було предметом аналізу колегії суддів Івано-Франківського апеляційного суду у справі №344/610/26 (постанова від 02.02.2026 року) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133745993), якою зазначено:
«Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження процесуальних документів, які б підтверджують повноваження слідчого ОСОБА_7 , а також інших слідчих на здійснення процесуальних та слідчих дій, колегія суддів вважає не є слушними, оскільки до матеріалів провадження долучено достатньо документів, що підтверджують повноваження слідчих та прокурора».
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що відповідно до вимог процесуального закону обґрунтованість підозри в контексті оцінки доказів, які зібрано органом досудового розслідування на даному етапі не може бути предметом дослідження слідчого судді в рамках розгляду даної скарги, оскільки повноваження щодо оцінки повноти і всебічності пред'явленої підозри є прерогативою суду при судовому розгляді кримінального провадження або органу досудового розслідування при вирішенні питання про закінчення кримінального провадження.
Фактично викладені в скарзі та оголошені в судовому засіданні доводи захисника щодо недостатності доказів причетності ОСОБА_4 до інкримінованих йому дій, є його власною оцінкою даних доказів як окремо, так і в їх сукупності, однак повноваженням щодо оцінки доказів наділено суд. В ході кримінального провадження сторона захисту не позбавлена права спростовувати належність та достатність доказів стороною обвинувачення, однак її суб'єктивна оцінка таких доказів на даному етапі досудового розслідування не є підставою для скасування оголошеного повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 21.11.2025 року.
Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину та встановлювати конкретну кваліфікацію дій (бездіяльності) підозрюваного, за вчинення яких він має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для вручення їй повідомлення про підозру.
На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку - може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність чи відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.
З огляду на зміст повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 21.11.2025 року та наявні в матеріалах даного кримінального провадження документи, слідчий суддя вважає, що у органу досудового розслідування були достатні підстави для вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру у відповідності до вимог закону.
Обґрунтованість даної підозри також була предметом аналізу слідчого судді у справі №344/20950/25 при вирішенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ухвала від 25.11.2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131958537), яка набрала законної сили.
Слідчий суддя повторно наголошує, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На відповідній стадії досудового розслідування в ході оскарження повідомлення про підозру та встановлення відповідності вимогам закону щодо змісту, порядку вручення такого повідомлення, вирішення слідчим суддею питання про наявність/відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_4 всіх елементів складу кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, є передчасним. При цьому, правова кваліфікація інкримінованих діянь на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності, не є остаточною, та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження.
Також є необґрунтованими посилання захисника на те, що дані щодо підозри ОСОБА_4 від 21.11.2025 року не було внесено до ЄРДР, оскільки така обставина перевірялася слідчим суддею при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
Щодо доводів захисника підозрюваного про те, що, перекваліфікувавши кримінальне правопорушення на ч. 3 ст. 127 КК України, прокурор, на його думку, самостійно відмовився від раніше повідомленої підозри від 21.11.2025 року, слідчий суддя вважає таку позицію помилковою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування здійснено правову оцінку фактичних обставин діяння з урахуванням його об'єктивних та суб'єктивних ознак, а також характеру і способу вчинення, що дало підстави для зміни правової кваліфікації. Сам по собі факт відмінності правових наслідків відповідних кримінально-правових норм не свідчить про незаконність чи необґрунтованість перекваліфікації, оскільки визначальним є відповідність фактичних дій особи ознакам складу кримінального правопорушення, а не формальна тотожність диспозицій статей.
При цьому положення кримінального процесуального закону не забороняють зміну правової кваліфікації повідомленої підозри у разі встановлення обставин, які об'єктивно вказують на інший склад кримінального правопорушення. Таке процесуальне рішення приймається в межах повноважень сторони обвинувачення та не порушує прав підозрюваного, оскільки останній належним чином був повідомлений про зміну кваліфікації та мав можливість реалізувати право на захист.
Слідчий суддя зауважує, що станом на сьогоднішній день повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 426-1 КК України від 21.11.2025 року не є скасованим чи таким, від якого прокурор відмовився, як про це помилково стверджує захисник.
Така підозра від 21.11.2025 року є раніше повідомленою ОСОБА_4 та зміненою на нову підозру ОСОБА_4 за ч.3 ст. 127 КК України від 10.12.2025 року.
Слідчий, скориставшись своїм процесуальним дискреційним правом, змінив правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у зв'язку з чим було змінено раніше повідомлену ОСОБА_4 підозру.
При цьому, підстави вважати, що внаслідок зміни раніше повідомленої підозри попередня підозра скасована - відсутні, оскільки таку попередню підозру від 21.11.2025 року змінено в межах повноважень органу досудового розслідування.
Наразі дії підозрюваного ОСОБА_4 сторона обвинувачення кваліфікує за ч. 3 ст. 127 КК України, і на цьому етапі його підозра є зміненою.
В судовому засіданні захисник підозрюваного також повідомив, що станом на час розгляду даної скарги ОСОБА_4 вже повідомлено третю підозру, однак належних доказів на підтвердження таких доводів слідчому судді не надав.
При цьому, сторона захисту не позбавлена права в порядку та строки, які визначені кримінальним процесуальним законом, на оскарження зміненої ОСОБА_4 підозри у даному кримінальному провадженні.
З огляду на викладене слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 21.11.2025 року ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025181010002244 від 14.11.2025 року (№62025140150000865 від 18.11.2025 року) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України {Положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020} Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
На підставі ст. ст. 25, 111, 135, 276, 277, 278 КПК України, керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України слідчий суддя,-
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 21.11.2025 року ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025181010002244 від 14.11.2025 року (№62025140150000865 від 18.11.2025 року) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.02.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1