Справа № 308/16611/25
1-кп/308/1260/25
20 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030001303 від 18.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває вказане кримінальне провадження.
18.02.2026 року у судовому засіданні прокурором подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обраний раніше слідчим суддею запобіжний захід закінчується. При цьому, на думку прокурора, існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого та експерта у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
19.02.2026 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому остання просила змінити запобіжний захід на домашній арешт з носінням засобу контролю - електронним браслетом. В обґрунтування зазначила, що подане прокурором до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою мотивоване тяжкістю обвинувачення та ризиками, які вже були враховані при обранні запобіжного заходу в виді тримання під вартою без визначення розміру застави і які, на думку прокурора, не зменшились, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим. На думку сторони захисту такий висновок є помилковим, оскільки не узгоджується із вимогами кримінального процесуального законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Також адвокат ОСОБА_5 вважає, що в клопотанні прокурора не вмотивовано, на підставі яких саме наявних у провадженні фактичних даних можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого. Прокурор поклав в основу клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою положення, викладені в КПК України, зокрема, про можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, без вагомості доказів таким ризикам, та не врахував характеризуючі дані про особу обвинуваченого, а саме: відсутність судимості, наявність постійного місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , а також народження дитини. Не взяв до уваги стан здоров'я обвинуваченого, який згідно листа Закарпатської медичної установи №9 від 29.10.2024, перебуває на диспансерному обліку у лікаря терапевта та невролога з діагнозом: Гіпертонічна хвороба 111 ст.2 кардіоваскулярний ризик високий. Серцева недостатність 1 ст. Ішемічна хвороба серця, тощо.
Разом з тим, із клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів вбачається, що необхідність продовження обвинуваченому такого запобіжного заходу, прокурор обґрунтовує тими ж самими доводами щодо обґрунтованої підозри та наявністю ризиків, які раніше вже були враховані судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу та його неодноразовому продовженні з 18.06.2025. Коржов вже понад 9 місяців утримується під вартою.
При вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона захисту просить врахувати дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_4 був військовослужбовцем, є учасником бойових дій, захищав Батьківщину від агресії рф, де отримав контузії, внаслідок яких має діагноз посттравмативний розлад психіки (ПТРП), має на утриманні дружину, малолітню дитину, яка надзвичайно потребує допомоги ОСОБА_4 , раніше не судимий.
У зв'язку з викладеним, враховуючи норми національного та міжнародного права, беручи до уваги тривалий час перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, враховуючи, що хоч останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, вважає що наявні ризики відносно ОСОБА_4 значно знизилися, зокрема письмові докази досліджені, потерпілий впродовж 5 судових засідань не з'являється на розгляд справи, відповідно останній втратив інтерес до справи, що можна розцінювати як відсутність претензій до ОСОБА_4 . Крім того, в обвинуваченого 14.11.2025 народився син ОСОБА_6 , і він бажання перебувати поруч з сином.
Згідно листа медичної установи ДУ «Закарпатська УВП № 9» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом лікаря психіатра Закарпатської міської медичної частини №9 з діагнозом: Адаптаційний розлад. РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивності, нейророзвитковий стан, що характеризується проблемами з концентрацією, гіперактивністю та імпульсивністю. Це не вияв ліні чи поганого виховання, а особливість роботи мозку, що проявляється з дитинства і може зберігатися в дорослому віці).
Що стосується характеризуючих даних щодо обвинуваченого, то адвокат зазначила, що за час роботи в ТОВ «АБтО Білий Тигр» проявив себе, як кращий працівник. Згідно з характеристикою сусідів, характеризується як позитивний, спокійний, завжди готовий допомогти. Згідно характеристики ОСББ «Грушевського 31» за місцем проживання характеризується позитивно, в побут завжди ввічливий, тактовний, працелюбний.
Тобто, будь-яких даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого прокурором не надано.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання. Вважає, що наведені у клопотанні ризики належним чином обґрунтовані.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила задоволити клопотання про зміну запобіжного заходу. Зазначила, що суддя зобов'язаний розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу. Вважає, що відбулись зміни в обставинах кримінального провадження. Так на думку захисника, потерпілий втратив інтерес до кримінального провадження. З досліджених матеріалів вбачається, що потерпілий не сприймав цей замах як реальний. Ризики, з пином значного часу, зменшились. Наміру порушити обов'язки обвинувачений не має, як і не має наміру ухилятись від суду та впливати на свідків. Просила суд врахувати той факт, що обвинувачений одружився, в нього народилась дитина, в житті якої він хоче приймати активну участь.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника та зазначив, що ризики заявлені прокурором є тільки припущенням. Просив застосувати до нього альтернативний запобіжний захід, оскільки дружина потребує його допомоги.
Дослідивши клопотання, заслухавши учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, що відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Як вбачається з пояснень сторони обвинувачення, на стадії досудового розслідування щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України , під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Судом вже було наведено, що з пояснень сторони обвинувачення вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також відомості щодо особистості обвинуваченого. Аналогічні посилання, як підставу застосування запобіжного заходу, наведено прокурором і у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дані категорії можуть були лише предметом оцінки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що суддя не може приймати участь в розгляді справи як такий, що вже надав відповідні висновки, стосовно доказів в порядку ст. 94 КПК України, та обґрунтованості підозри, що межує з доведенням винуватості. Вказані висновки також ґрунтуються і на загальних засадах кримінального провадження, визначених положеннями статей 17, 22, 23, 26 КПК України.
Тож суд, оцінуючи клопотання прокурора, бере до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом, було надано відповідні висновки стосовно наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів саме для продовження запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2. знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3. незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4. перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5. вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Суд вважає встановленими та доведеними стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України,: а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та експерта у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжких злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, а саме, що злочин, інкримінований обвинуваченому, пов'язаний із застосування насильства до потерпілого, та вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих та свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
В частині продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), суд бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, його специфіку.
Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування обвинуваченого, а також ризик впливу на свідків та потерпілого та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти.
Суду не надано достатньо доказів, щодо обставин, які свідчать про наявність необґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 , залишаючись на волі, не буде ухилятись від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, зокрема санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Таким чином, судом встановлені підстави, які передбачені КПК України, рішеннями ЄСПЛ та Конвенцією з прав людини, щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених та ризик їх ухилення від суду. На даний період часу у суду відсутні дані які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
Доводи захисника про те, що в матеріалах кримінального провадження є достатньо доказів та підстав, які свідчать про те, що запобіжний захід обвинуваченого може бути змінений на більш м'який без шкоди для реалізації завдань кримінального провадження, а також про те, що прокурором не доведено існування будь-яких ризиків того, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують завдання кримінального провадження у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
На виконання вказаних вимог судом враховуються: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні; вік, стан здоров'я обвинуваченого, наявність ПТРП, сімейний стан, наявність дружини та маленької дитини, те що підозрюваний є військовослужбовцем, Учасником Бойових Дій, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, однак, наведене, на думку суду, не може свідчити на користь зменшення заявлених ризиків та недопущення інших способів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, суд, оцінивши суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватості, вважає що є достатнім та співрозмірним продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Суд вважає, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , при цьому, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України.
За таких обставин підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 суд не вбачає.
У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, немає, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , має бути продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, без визначення розміру застави, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства строком на 60 днів, тобто до 20 квітня 2026 року.
Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 315, 331 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, а саме до 20 квітня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору і надіслати начальнику ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 23.02.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1