Справа № 308/1776/26
19 лютого 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Ткаченко Юлії Олегівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Фінпром Маркет»звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним Договором № 8637548 від 11.04.2025 року в сумі 21 280,50 грн., з яких 9 000, 00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 7 780,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 4 500,00 грн.- сума заборгованості за пенею/неустойкою, 2 662,40 грн. - судовий збір та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», однак відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості.
При цьому первинним кредитором за договору факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 року було відступлено право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8637548 від 11.04.2025 р..
У судове засідання представник позивача не з'явився, до суду надіслав заяву про розгляд у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення йому смс-повідомлення про виклик в судове засідання на номер телефону, зазначений у позовній заяві, яке ним було отримано, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8637548, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 9 000,00 грн. строком на 360 днів ( з 11.04.2025 по 05.04.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 450 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 225780, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - oleksandrbertic@gmail.com) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8637548 від 11.04.2025 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача, за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Згідно листа №16/10/25-15879 від 16.10.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції № 76b346b4- 37be-4d72-a410-cc500acdf395 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору кредиту №8637548. Згідно довідки № КД-000060569 від 14.10.2025 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АР Іінтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 11.04.2025 року, сума 9 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 76b346b4-37be-4d72-a410-cc500acdf395. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8637548 від 11.04.2025 р. (Договір факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 р. разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 16.10.2025 р.. Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача - є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги]. Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 21 280,50 грн. з яких 9 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 780,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0 грн. - сума заборгованості за комісією, 4 500,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування
Указаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений умовами договору, матеріали справи не містять
Оцінка Суду.
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за Договором позики.
Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:
1) Чи було укладено договір з відповідачем?
2) Чи були надані відповідачу кредитні кошти?
3) Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?
Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.
Згідно із матеріалами справи відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).
Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20)), яка враховується Судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).
З позовної заяви вбачається факт укладання 11.04.2025 р. ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Наведене підтверджує укладення кредитного договору і виникнення зобов'язань між сторонами.
Отримання коштів відповідачем в розмірі 9 000,00 грн. підтверджується доказами, наданими позивачем, кошти за Кредитним договором було переведено на картковий рахунок чотири останні цифри якого 0870, які суд приймає до уваги.
Зазначені обставини ОСОБА_1 в порушення статей 12, 81 ЦПК не спростував.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Тобто, позивач не має доступу до виписки з банківської картки відповідачки та не може такий отримати, оскільки така виписка становить банківську таємницю захищену законодавством.
Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
В даному випадку, факт видачі кредитних коштів підтверджується фактом укладення Кредитного договору, а також факт користування відповідачем такими, оскільки за кредитним договором № 8637548 від 11.04.2025 року відповідачу було надано 9 900,00 гривень у користування, однак як слідує з розрахунку заборгованості по даному договору, то заборгованість становить суму 21 280,50 грн., з яких 9 000, 00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 7 780,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 4 500,00 грн.- сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Доказів погашення заборгованості за кредитним договором № 8637548 первісному кредитору відповідач не надав.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами та пенею/неустойкою.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За умовами Кредитного договору № 8637548 від 11.04.2025 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника в розмірі 9 000,00 грн. строком на 360 днів тобто до 05.04.2026. Отже, ТОВ «Фінпром Маркет» має право на стягнення заборгованості по процентам, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок, що становить 7 780,50 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача за Кредитним договором № 8637548 від 11.04.2025 року підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 9 000,00 грн., проценти в сумі 7 780,50 грн., пеня/неустойка в сумі 4 500,00 грн.
Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500.00 грн суд зазначає наступне.
АО «Апологет» надано документи, на які заявник посилається як на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а саме:
- засвідчена копія Договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року;
- копія витягу з Акту №5ФП від 21.10.2025 р. приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025;
- копія витягу з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року;
- платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги;
- ордер серія АХ №1287257 від 03.09.2025 р.;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018 р.;
- довіреність в порядку передоручення на представлення інтересів адвокатом.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1ст. 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно вимог статті 137,141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду такі документи: договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року; витяг з Акту №5ФП від 21.10.2025 р. приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025; витяг з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року; платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги; ордер серія АХ №1287257 від 03.09.2025 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018 р.; довіреність в порядку передоручення на представлення інтересів адвокатом.
Як вбачається зі змісту Витягу з а Акту №5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 21.10.2025р., ТОВ «Фінпром Маркет» сплатило за договором про надання правової допомоги у справі № 308/1776/26 грошові кошти у розмірі 4 500,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За вимогами ст. ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 260, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позов представника позивача Ткаченко Юлії Олегівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ: 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість у розмірі 21 280,50 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 50 копійок, з яких 9 000,00 (дев'ять тисяч) гривень, 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредита, 7 780,50 (сім тисяч сімсот вісімдесят) гривень, 50 копійок - сума заборгованості за процентами, 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот) гривень, 00 копійок - сума заборгованості за пенею/неустойкою та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот) гривень, 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ: 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістост шістдесят дві) гривні, 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Дата складання повного тексту рішення 23.02.2026.
Суддя Ужгородського
Міськрайонного суду Бедьо В.І.