Справа № 306/1253/25
Провадження № 2/306/54/26
23 лютого 2026 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП "Ліси України) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку під час вимушеного прогулу,-
Представник позивача звернувся до суду з названим позовом посилаючись на те, що позивача - лісничого Полянського лісництва, наказом філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №5-к/тр від 28.02.2025 року, звільнено у зв'язку із закриттям філії та скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення слугував наказ ДП «Ліси України» №1915 від 18.10.2024 «Про припинення філії “Свалявське лісове господарство»» і повідомлення про звільнення №120 від 24.10.2024. Вказує, що наприкінці 2024 року відповідач, керуючись Статутом ДСГП «Ліси України», наказом №1915 від 18.10.2024 вирішив припинити філію «Свалявське лісове господарство» шляхом її закриття та передати її функції філії «Карпатський лісовий офіс». Цим наказом директора філії «Свалявське лісове господарство» визначено відповідальним за проведення процедури припинення та зобов'язано попередити працівників, а директора філії «Карпатський лісовий офіс» - внести зміни до штатного розпису. Представник позивача зазначає, що діяльність Полянського лісництва фактично не припинилася, змінилася лише підпорядкованість підрозділу в межах того самого підприємства. На його думку, відбулася реорганізація структури управління, а не ліквідація діяльності, при цьому посада лісничого фактично не була скорочена. Окрім того, вважає, що відповідачем не дотримано вимог законодавства щодо звільнення за скороченням чисельності та штату працівників, оскільки позивачу не запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. На підставі наведеного просить визнати незаконним та скасувати наказ Філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 5-к/тр від 21.02.2025 року про звільнення позивача з 21.02.2025 року, поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Полянського лісництва державного підприємства «Ліси України», стягнувши з відповідача на користь позивача втрачений заробіток за час вимушеного прогулу. Зазначає також, що після звільнення ОСОБА_1 здійснювався активний збір інформації, без якої неможливо було провести належний правовий аналіз, визначити підстави для звернення до суду та сформувати правову позицію тому вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, просить такий поновити.
Представник відповідача ДП "Ліси України" - Левицький А.О. подав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначає, що у ДП «Ліси України» відбулися зміни в організації виробництва і праці, які полягали у вдосконаленні структури підприємства шляхом закриття 36 відокремлених підрозділів у Закарпатській, Львівській та Івано-Франківській областях та створення на їх базі одного підрозділу - філії «Карпатський лісовий офіс», а тому мало місце скорочення штату. Представник також наголошує, що відповідно до практики Верховного Суду визначальним критерієм для залишення на роботі при скороченні є рівень кваліфікації та продуктивності праці. При цьому ОСОБА_1 у 2024 році часто перебував на лікарняному, що, на думку відповідача, свідчить про нижчу продуктивність, а оскільки у зв'язку із закриттям філії скорочувалися всі посади і директор філії не мав об'єктивної можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу. Крім того, відповідач вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду та не навів поважних причин для його поновлення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с.34-41).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, останнім подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити. (а.с.84-85).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. (а.с.79,80).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно з Наказом ДП "Ліси України" №1915 від 18.10.2024 року, припинено філію Свалявське лісове господарство ДСГП "Ліси України" із зобов'язанням директора філії ... зокрема попередити працівників філії про припинення філії шляхом її закриття в порядку передбаченому трудовим законодавством. (а.с.16-18).
Відповідно до Наказу філії Свалявське лісове господарство від 21.02.2025 року №5-к/тр, який того ж дня отримав позивач, останнього, у зв'язку з припиненням філії шляхом її закриття та скороченням чисельності та штату працівників, звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.19).
Про згадане майбутнє звільнення позивач належним чином повідомлений 24.10.2024 року (а.с.23).
За даними штатного розпису Філії "Свалявське лісове господарство" станом на 01.01.2025 року адміністративний персонал структурного підрозділу складався з директора філії та головного лісничого (а.с.24).
Частиною 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників .
Згідно частини 2 статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У постанові ВС України від 01.04.2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що «оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».
У постанові ВП ВС від 18.09.2018 року у справі № 800/538/17 наявний такий висновок: «за приписами ч. 1 ст. 40, ч. п1 та 3 ст. 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпПроботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.
Згідно п. 1.1 ст. 1 Наказу Міністерства охорони здоров'я України Про затвердження інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Посилання представника відповідача на те, що нібито недостатній рівень кваліфікації та низька продуктивність позивача обумовлені частим перебуванням на лікарняних, не підтверджені належними та допустимими доказами, в матеріалах справи відсутні лікарняні листи, документи щодо оцінки ефективності праці, службові характеристики або будь-які інші матеріали, що свідчили б про систематичну непродуктивність працівника.
На думку суду, факт тимчасової непрацездатності сам по собі не може бути підставою для оцінки кваліфікації або продуктивності працівника. Відсутність на роботі через хворобу не свідчить про професійну некомпетентність, оскільки законодавство гарантує працівникові право на відновлення здоров'я. Роботодавець зобов'язаний був запропонувати працівнику усі вакантні посади на день звільнення на підприємстві Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а не тільки Філії «Свалявське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Щодо пропуску строків звернення до суду, суд констатує наступне.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Представник позивача вказує, що з метою захисту прав позивача та з'ясування обставин звільнення, ним було ініційовано витребування документів та інформації, необхідних для проведення правового аналізу, а надання інформації не завжди відбувалося своєчасно, що зумовило пропуск строків звернення до суду.
Суд зазначає, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд встановив, що наказом Філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 5-к/тр від 21.02.2025 року позивача звільнено з роботи у цей же день, копію наказу ним отримано 21.02.2025 року. Разом із тим із даним позовом позивач звернувся до суду лише 16.07.2025 року, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України місячного строку звернення до суду у справах про звільнення.
Наведені представником позивача обставини щодо несвоєчасного надання інформації самі по собі не свідчать про наявність об'єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду. За відсутності належних і допустимих доказів того, що такі труднощі були істотними, незалежними від волі позивача та фактично унеможливлювали подання позову у встановлений законом строк, підстави для визнання причин пропуску строку поважними суд не вбачає.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з цих підстав, незважаючи на обгрунтованість заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 233, 234 КЗпП України, суд, -
У задоволенні позову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП "Ліси України) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку під час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
23.02.2026 року.