Справа № 306/1203/25
Провадження № 2/306/51/26
20 лютого 2026 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю: секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Полянської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що у житловому будинку АДРЕСА_1 проживали батьки позивачки: ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що житловий будинок належав батьку позивачки на підставі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки. На момент смерті батьків позивачка проживала у спірному будинку, доглядала за ними, надавала матеріальну та особисту допомогу. Сестра позивачки, ОСОБА_3 , після укладення шлюбу переїхала до чоловіка у село Туря Бистрий Ужгородського району і не піклувалася про батьків. Всі витрати на лікування батька оплачувала позивачка, тоді як сестра жодної підтримки не надавала і своєчасно не прийняла спадщину. Позивачка просить суд встановити факт непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцями та визнати за собою право власності на житловий будинок та господарські будівлі за АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. (а.с.67).
Представник Полянської сільської ради подав клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.51).
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилася, з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с.62, 65).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно зі ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1261 ЦК України визначено, шо у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.8,9).
Відповідно до свідоцтва садиби в сільських населених пунктах УРСР №3, ОСОБА_5 виділено земельну ділянку для будівництва площею 0,07 га на підставі рішення виконкому сільської ради народних депутатів від 20.08.1982 року за №17. Забудова земельної ділянки дозволена рішенням виконкому Свалявської районної ради народних депутатів від 09.02.1983 року №25, за типовим проектом будівлі №3о-2к-І (а.с.16-20)
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.09.2018 року, ОСОБА_4 (мама позивачки) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис №70 проведений виконавчим комітетом Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.08.2024 року, ОСОБА_5 (батько позивачки) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , запис №106 проведений виконавчим комітетом Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (а.с. 10,11).
Після смерті батьків відкрилася спадщина на вищевказане майно, спадкоємцями якого за законом (через відсутність заповіту) є: дочка ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 (відповідач), які були зареєстровані у вказаному будинку на момент смерті батьків (а.с.14,15).
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, ч. 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що ч.3 ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Суд встановив, що на час смерті спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_3 була не проживала за місцем реєстрації.
Водночас фактичне місце проживання відповідачки було відмінним, вона не проживала з батьками, її постійним місцем проживання було с.Туря Бистрий Ужгородського району. Наведені обставини підтверджуються наданими письмовими показами: свідка ОСОБА_6 , мешк. АДРЕСА_1 , свідка ОСОБА_7 , мешк. АДРЕСА_2 , свідка ОСОБА_8 , мешканки АДРЕСА_1 , які підтвердили, що ОСОБА_3 на час смерті мами ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 не проживала в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.27-29).
Як вбачається з акту про фактичне місце проживання (не проживання) особи на території Полянської сільської ради №6 від 17.02.2026 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою с.Туря Бистрий Ужгородського району (а.с.69).
Оскільки відповідач в житловому будинку спадкодавців була зареєстрована, проте не проживала, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_3 як спадкоємець за законом не прийняла своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а отже не набула права на спадкове майно.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц , від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 , від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц.
Згідно з технічним паспортом (Інвентаризаційна справа №3526/2025) на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , такий складається з «А» - житловий будинок; «Б» - сарай; «В» - сарай; "Г" - вбиральня, №1,2 -огорожа. Інвентаризаційна вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами процент зносу 45% в цінах 2025 року становить 116 999 грн. (а.с. 26).
За приписами ч.2,3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Згідно з нормою ст. 319 цього кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити з своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, виконуючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону й порушувати права інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановленим законом.
Ст. 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції, відповідно до ч.4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
З огляду на вищевикладене позов є обгрунтованим. Оскільки відповідачка ОСОБА_3 не проживала зі спадкодавцями та своєчасно не прийняла спадщину, право власності на житловий будинок та господарські будівлі за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батьків.
Керуючись ст. ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. ст. 15, 16,29, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, суд,-
Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Полянської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт непроживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцями ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 05.09.2018 року) та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 26.08.2024 року), на час відкриття спадщини.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
20.02.2026 року.