Справа № 304/255/26 Провадження № 2/304/595/2026
про залишення позовної заяви без руху
18 лютого 2026 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації та визнання права власності,
Представник позивачки - адвокат Мельник Я.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 113 839 (сто тринадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гривень грошової компенсації, замість належних ОСОБА_1 1/2 частки транспортного засобу марки Skoda, модель Octavia TOUR 1.9TDI, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частки трактора, марки Т-25, номер машини НОМЕР_3 , двигун/шасі НОМЕР_4 , рік випуску 1986, реєстраційний номер НОМЕР_5 , замість належних 1/6 частки ОСОБА_2 ; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Гевці В.М.
Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, вважає, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Статтею 365 Цивільного кодексу України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
При цьому зі змісту ч. 2 ст. 365 ЦК України слідує, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 367/7792/16-ц зазначено: «рішеннями Європейського суду з прав людини неодноразово (зокрема, у справі «Андрій Руденко проти України», заява № 35041/05), зроблено висновок про порушення національними судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції з тих підстав, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди».
Із системного аналізу положень ч. 2 ст. 365 ЦК України вбачається, що попереднє внесення вартості частки на депозитний рахунок суду є обов'язковою передумовою ухвалення рішення про припинення права власності співвласника.
Разом з тим до позовної заяви не додано доказів внесення вартості 1/6 частки трактора на депозитний рахунок суду, що свідчить про недодержання вимог закону.
Самостійне зазначення у позовній заяві про проведення «заліку» зустрічних вимог не звільняє позивачку від обов'язку попереднього внесення коштів на депозит суду.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Аналогічні роз'яснення дані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де зазначено що, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог майнового та немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог.
Зі змісту позовних вимог убачається, що позивачкою заявлено дві самостійні вимоги майнового характеру, а саме: про стягнення грошової компенсації у розмірі 113 839 грн; про визнання права власності на 1/6 частки трактора із припиненням права власності відповідачки.
Відповідно до квитанції про сплату судового збору позивачкою сплачено 1 331,20 гривень.
Таким чином вимог щодо сплати судового збору дотримано не було, позивачкою не визначено ціну позову щодо вимоги про визнання права власності на 1/6 частки трактора та не сплачено судовий збір з урахуванням вартості цієї частки.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Таким чином, вимоги щодо належної сплати судового збору позивачкою не дотримано.
Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві повинні бути зазначені сторони та інші учасники справи.
Із доданих до позовної заяви документів убачається, що співвласниками спірного майна є також інші особи (діти спадкодавця), однак їх процесуальний статус у справі позивачкою не визначено та обґрунтування щодо їх незалучення до участі у справі не наведено.
Оскільки спір стосується майна співвласниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рішення суду може вплинути на права та обов'язки зазначених осіб, що перешкоджає відкриттю провадження у справі без уточнення складу учасників процесу.
Однак, позивачкою не визначено їх процесуальний статус у справі (співвідповідачі чи треті особи), не наведено обґрунтування незалучення таких осіб до участі у справі, що перешкоджає відкриттю провадження.
Суд, при вирішенні питання про повернення заяви, також враховує, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Тому, керуючись ст. ст. 175, 177, 258-261 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації та визнання права власності - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня вручення їй ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягає поверненню.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя:Гевці В. М.