Справа № 991/1479/26
Провадження 1-кс/991/1496/26
19 лютого 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
скаржника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4
на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ),
яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР)
після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення
1. Стислий опис судового провадження.
18.02.2026 до ВАКС надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 (далі - скаржник) на бездіяльність НАБУ, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 19.02.2026.
2. Короткий виклад скарги і позицій учасників провадження.
2.1. Скаржник у скарзі просив: «Зобов'язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035), внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_4 від 06.02.2026 року»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «06.02.2026 року до Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035) ОСОБА_4 було скеровано заяву про вчинення кримінального правопорушення (копія додається).
У заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 (далі - Заявник) повідомила, що за даними джерел існує список схемних українських та іноземних компаній, які системно та з порушенням законодавства, за сприяння службових осіб Національного банку України, виводить валютний капітал з України через АТ «Банк «Український Капітал». Вказані дії службових осіб Національного банку України та інших невстановлених осіб свідчать про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 191, 209, 212, 364, 365, 366, 368 КК України.
Вказана вище заява про вчинення кримінального правопорушення була отримана Національним антикорупційним бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035). За результатами розгляду вказаної вище заяви Національне антикорупційне бюро України надало відповідь від 10.02.2026 року вих.№112 - 294/5005, з якої вбачається, що за вказаною вище заявою не було внесено відомості до ЄРД у порядку, визначеному ст. 214 КПК України (копія додається).
Станом на день звернення із даною скаргою до Суду, за вказаною вище заявою не було внесено відомості до ЄРДР у порядку, визначеному ст. 214 КПК України та не надіслано Заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у строки, визначені статтею 214 КПК» із доданими до скарги копіями такого: 1) заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06.02.2026, 2) відповідь НАБУ від 10.02.2026 вих. №112 - 294/5005; 3) ордеру і свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
2.3 В судовому засіданні скаржник підтримав скаргу і просив таку задовольнити.
Представник НАБУ, як органу, гіпотетична бездіяльність якого оскаржувалась, попри належним чином здійснені повідомлення про судове засідання в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду.
Разом з тим, вже після судового засідання представник НАБУ ОСОБА_5 надіслав письмові пояснення щодо скарги (які не вплинули на рішення суду), де просив відмовити у задоволенні такої, розглянувши без участі представника НАБУ, що обґрунтовувалось зокрема таким «До Національного антикорупційного бюро України безпосередньо від ОСОБА_4 та листом Служби безпеки України від 09.02.2026 № 6/2-1824 надійшли Ваші заяви від 06.02.2026 № 5 ідентичного змісту, які зареєстровані 06.02.2026 за № Н-1793 та 10.02.2026 за № Н-1972 відповідно, щодо можливих неправомірних дій керівництва Національного банку України, які, на думку Скаржника, сприяють незаконній діяльності AT «БАНК УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», а також інших осіб за обставин викладених у заявах….У вказаній заяві не викладено обставин, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України з урахуванням вимог частини 5 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на що на сьогодні відсутні підстави для застосування Національним антикорупційним бюро України наданих повноважень. Разом з тим інформація, наведена у заявах, ретельно вивчена, взята до уваги та буде використана у подальшій роботі Національного бюро».
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі №556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов'язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що заявниця направляла заяву про кримінальне правопорушення до НАБУ 06.02.2026, відтак скаржником формально не пропущено визначений КПК строк на подання скарги.
3.4. Норми, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС, визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
3.5. У заяві до НАБУ заявниця повідомила про таке: «У період найтяжчих випробувань для України - повномасштабної війни, системної нестачі ресурсів, тиску на енергетику та фінансову нестабільність - окремі гравці банківського сектору, за твердженням джерел, не лише не підтримують державу, а й можуть сприяти подальшій деградації фінансового клімату. У центрі уваги опинився AT «Банк Український капітал», який, за інформацією з банківських і фінансових кіл, перетворився на інфраструктурний вузол для незаконних фінансових операцій. Згідно з офіційними даними Національного банку України, власниками «Українського капіталу» є ОСОБА_6 з часткою у 48,9196%, ОСОБА_7 , яка володіє 19,9999% банку, ОСОБА_8 за часткою 21,3864% та ОСОБА_9 - 1,5%. Однак, ця структура може мати ознаки номінальності, бо реальними бенефіціарами банку у фінансових колах називають ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вплив яких, залишається поза публічним контуром регуляторного контролю. За даними джерел, існує чіткий список схемних українських та іноземних компаній, які системно та з порушенням валютного законодавства виводять валютний капітал з України саме через банк «Український капітал»… Відомо, що всі правоохоронні органи проінформовані про реальних бенефіціарів цих компаній, яким є відомі «обнальники», які давно перебувають у відповідних списках силових структур. Однак, жодної реакції регулятора не відбувається, через що існують підозри, що заступник голови Національного банку України ОСОБА_12 «прикриває» незаконну діяльність «Українського капіталу». Його ім'я неодноразово фігурувало в контексті корупційних скандалів, а окремі несистемні банки нібито працювали в умовах «особливої лояльності» регулятора. При цьому, голова НБУ ОСОБА_13 може не бути поінформованим про можливі дії підлеглого, який, як стверджується, фактично перебрав на себе частину неформальних управлінських функцій регулятора. За наявною інформацією, клієнти з ознаками схемної діяльності сплачували банку щомісячно близько 0,8% від обсягу операцій, з яких, за твердженням джерел, 0,3% банк міг передавати НБУ за «регуляторну лояльність». У грошовому вимірі йдеться про 200-300 тисяч доларів США на місяць, що, у разі підтвердження, свідчило б про системну, а не випадкову корупційну модель. Ключовою фігурою в операційній реалізації ризикових фінансових практик називають колишню голову правління банку «Комінбанк» ОСОБА_14 , яку було звільнено з банку після того, як стало відомо про кричущі факти корупційної діяльності, які загрожували перерости у публічний скандал. Тому аби не допустити розголосу та не загострювати і без того складну ситуацію навколо « ОСОБА_15 звільнили звідти, після чого вона опинилась в « Українському капіталі». її управлінська діяльність у різних фінансових установах системно супроводжувалася появою компаній із ознаками фіктивного імпорту, масштабним виведенням валютного капіталу за кордон, обігом готівки поза податковим обліком, підвищеними регуляторними ризиками для самих банків. Тож, після її приходу до «Українського капіталу» і цей банк, за їхніми словами, став обслуговувати сотні компаній з ознаками «псевдоімпорту», «обнальних» та податково ризикових операцій. На лютий 2026 року банку «Український капітал» призначено перевірку НБУ. Учасники ринку прогнозують, що під час цієї перевірки може бути розіграний добре відпрацьований сценарій, коли формально будуть виявлені порушення і буде призначений штраф, але фактично це буде лише імітацією контролю, тому що банкіри, грубо порушуючи Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не вживали жодних заходів відносно комерційних структур, а навпаки максимально сприяли протиправній діяльності схемників. Тож, є всі підстави вважати, що заступник голови ОСОБА_16 , діючи узгоджено, обмежиться лише штрафом у близько 10 млн грн замість реальних 200 млн грн, які мали б надійти до бюджету. Різниця у 190 млн грн, за цією версією, може бути привласнена, а можливо - розподілена з керівництвом. Вказані дії службових осіб Національного банку України та інших невстановлених осіб свідчать про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 191, 209, 212, 364, 365, 366, 368 КК України».
3.6. Слідчий суддя зазначає, що зі змісту заяви і скарги не вбачається достатніх об'єктивних вагомих обставин вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема передбаченого статтями 191, 209, 364, 368 КК, окрім суб'єктивних голослівних припущень заявниці і скаржника, обґрунтованих винятково посиланнями на нічим не підтверджені відомості щодо діяльності AT «Банк Український капітал», яка нібито «прикривається» заступником голови Національного банку України. Також статті 212, 365, 366 КК не належать до кримінальних правопорушень, які підслідні НАБУ, відтак і не належать до предметної підсудності ВАКС.
Загалом, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Окрім того, можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування.
Згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Також згідно з пунктом 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від однієї тисячі до п'яти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.
Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 209, 364 КК, залежно від встановленого законом на час їх вчинення конкретного розміру предмета або завданої ним шкоди, а саме - органам Національної поліції (розмір предмета або завданої шкоди до 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), БЕБУ (розмір предмета або завданої шкоди 1000-5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.
Відтак розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 209, 364 КК чи завданої ним шкоди для підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 16 640 000 грн. (3328 грн. х 5000). Аналогічно, розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 368, 369 КК для підслідності НАБУ і підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 1 664 000 грн. (3328 грн. х 500).
Проте у заяві і скарзі скаржник не навів жодних ознак реального розміру предмета кримінального правопорушення чи завданої шкоди на такі суми чи понад такі.
Таким чином, зі змісту скарг не вбачається будь-якої ознаки підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».
Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.3.7. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
3.7. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Дослідивши та оцінивши відомості, наведені у скарзі та заяві про вчинення кримінального правопорушення, суд встановив, що скаржником не доведено обов'язок НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення та як наслідок бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за наслідками надходження заяви про кримінальні правопорушення, й тому в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 33-1, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд
Відмовити в задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 23.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ___________