Справа № 991/1243/26
Провадження 1-кс/991/1249/26
16 лютого 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Офісу Генерального прокурора (ОГП) ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу голови громадської організації «Центр демократичних змін «Межа» ОСОБА_4
на бездіяльність Генерального прокурора ОСОБА_5 ,
яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР)
після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення
1. Стислий опис судового провадження.
12.02.2026 до ВАКС надійшла скарга голови громадської організації «Центр демократичних змін «Межа» ОСОБА_4 (далі - скаржник) на бездіяльність Генерального прокурора ОСОБА_5 , для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 16.02.2026.
2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.
2.1. Скаржник у скарзі просила: «1. Скаргу заявника ГО «ЦДЗ «Межа» - задовольнити. 2. Зобов'язати Генерального прокурора (особу, що виконує обов'язки Генерального прокурора) негайно, але не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали слідчого судді, внести відомості про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань на підставі заяви ГО «ЦДЗ «Межа» про вчинене народним депутатом України ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, а відповідно проведення досудового розслідування доручити детективам Національного антикорупційного бюро України»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «09.02.2026 о 12.19 на електронну пошту Офісу Генерального прокурора office@gp.gov.ua тa press-service@gp.gov.ua із накладеним електронним підписом Голови ГО "ЦДЗ "Межа" була надіслана заява про вчинене народним депутатом України ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 368 КК України, суть якої полягала в наступному.
Під час дослідження відкритих джерел інформації щодо одержання неправомірної вигоди групою народних депутатів, що входять до депутатської фракції політичної партії «Слуга народу» у Верховній Раді України IX скликання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 була встановлена інформація, що у своїй сукупності може свідчити про вчинення кримінального правопорушення головою депутатської фракції ОСОБА_6 і яка потребує перевірки в межах досудового розслідування.
3 ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.01.2026 в справі №991/13372/25, провадженні №11-сс/991/81/26' вбачається, що у межах кримінального провадження №42021000000002568 від 13.12.2021 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, розслідуються обставини систематичного одержання неправомірної вигоди групою народних депутатів України, які входять до депутатської фракції політичної партії «Слуга народу» за відвідування пленарних засідань Верховної Ради України, участь у голосуваннях та підтримку необхідних законопроєктів.
За версією сторони обвинувачення, не пізніше кінця 2021 року було створено організовану групу, очолювану невстановленою особою з числа керівництва депутатської фракції «Слуга народу», до складу якої увійшли щонайменше тридцять народних депутатів України.
З огляду на те, що ОСОБА_11 є головою зазначеної фракції та здійснює фактичне керівництво нею, він об'єктивно належить до кола осіб, які могли бути причетними до організації або координації такої злочинної діяльності.
У журналістському розслідуванні, зафіксовано численні неформальні зустрічі ОСОБА_12 з представниками різних депутатських фракцій, впливовими представниками бізнесу, олігархами та особами, пов'язаними з представниками криміналітету.
Зокрема зафіксовано його зустрічі з олігархом ОСОБА_13 , що пов'язують із голосуванням за відкликання тодішнього спікера парламенту, одночасні відвідування Офісу Президента України разом із бізнесменом ОСОБА_14 , пов'язаним із ОСОБА_15 т.зв. «ОСОБА_20», а також спільну зустріч із народним депутатом від ПП «ОПЗЖ» ОСОБА_16 , що володіє енергетичними компаніями та народним депутатом від ПП «Слуга народу» - членом енергетичного комітету.
У коментарі ОСОБА_11 зазначив, що він зустрічається із представниками всіх депутатських фракції, окрім ПП «ЄС», оскільки його робота як голови депутатської фракції полягає у формуванні необхідних конструкцій голосів під конкретні законопроєкти.
Окрім цього, ОСОБА_11 у лютому 2021 року вніс правку до законопроєкту N? 4278', запропонувавши знизити акциз на тютюнові вироби для нагрівання на 30%, що пояснив домовленістю із компанією Philip Morris, яка займається дистрибуцією тютюнових виробів в Україні, про те, що в обмін на зниження акцизу вона зобов?язалася гарантовано сплатити до бюджету 11 млрд грн за 2021-2022 роки.
У подальшому стало відомо, що ОСОБА_11 відвідував курорт на Мальдівах одночасно із ОСОБА_17 - бенефіціаром тютюнового монополіста «Тедіс Україна», в інтересах якого і могла бути подана вказана правка.
В 2022 та 2023 роках були зафіксовані використання ОСОБА_18 автомобілів, що оформлені на дружину ОСОБА_21 і «Тедіс Україна». ОСОБА_6 у коментарі пояснив, що є другом ОСОБА_19 понад 10 років.
Зазначені вище обставини можуть також свідчити про неформальні домовленості щодо результатів голосування в інтересах третіх осіб.
У публічних інтерв'ю, зокрема у вересні 2022 року, ОСОБА_11 підтверджує, що відповідає за збір голосів народних депутатів. Зазначає, що практика виплат у «конвертах» припинилася, водночас фактично визнаючи її існування у минулому, а також говорить про застосування інших заходів і мотивацій для забезпечення необхідних результатів голосування.
В інтерв'ю 2023 року, він повідомляє про застосування адміністративних і дисциплінарних заходів до членів фракції, проведення так званих виховних бесід та ініціювання виключення з партії або депутатської фракції.
З огляду на займану посаду та обсяг повноважень, значний політичний і суспільний вплив, враховуючи чисельні непублічні зустрічі з представниками різних депутатських фракцій та впливовими представникам бізнесу, у тому числі тими в інтересах яких головою депутатської фракції у подальшому подавались правки до законопроєктів, а також користування їхнім майном; заяви про відповідальність за збір голосів у Верховній Раді України, вжиття адміністративних та дисциплінарних заходів, а також різного роду заохочень до народних депутатів; обізнаність про практику надання систематичної неправомірної вигоди народним депутатам та зміну динаміки цін за прийняті рішення, а також згадку у кримінальному провадженні особи з числа керівників депутатської фракції політичної партії «Слуга народу», що очолила організовану групу - наявні обставини, що в сукупності можуть свідчити про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке підслідне детективам Національного антикорупційного бюро України, а саме прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище…
Враховуючи викладене, Генеральний прокурор (особа, що виконує обов'язки Генерального прокурора) зобов'язаний був внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 12.19 10.02.2026, та протягом 24 годин з моменту внесення відомостей надати заявнику витяг.
Станом на 12.02.2026 відомості за поданою заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були, проведення розслідування детективам Національного антикорупційного бюро України не доручене та не надано заявнику відповідний витяг».
2.2. В судове засідання попри здійснений належним чином виклик скаржник не прибула, однак надіслала заяву, де просила проводити судовий розгляд за її відсутності. З метою дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без участі скаржника, також враховуючи її заяву.
Прокурор Офісу Генерального прокурора (ОГП) ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, вважаючи таку необґрунтованою.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі №556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов'язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що скаржник направляла заяву про кримінальне правопорушення електронною поштою Генеральному прокурору 09.02.2026, відтак нею формально не пропущено визначений КПК строк на подання скарги.
3.4. Норми, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС, визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
3.5. Скаржник в скарзі і заяві стверджувала про наявність ознак вчинення народним депутатом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК, яке формально належать до підслідності НАБУ та предметної підсудності ВАКС.
Стаття 368 КК передбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Частина 4 статті 368 КК передбачає такі кваліфікуючі ознаки - особливо великий розмір неправомірної вигоди або вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, до яких зокрема належать особи, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «А». Суб'єктом цього злочину є винятково службова особа, якими в розумінні статей 364, 368, 368-5, 369 КК є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Об'єкт злочину: принципи законності та справедливості у діяльності службової особи, яка виконує свої службові обов'язки непідкупно та за рахунок коштів, виділених для оплати її праці. Об'єктивна сторона злочину має форми: прийняття пропозиції та/або обіцянки надання неправомірної вигоди; одержання неправомірної вигоди; прохання (вимоги) надати неправомірну вигоду, визначення чого міститься в примітці до статті 354 КК. Так, під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Під пропозицією слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди. Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає наявність прямого умислу, тобто свідомого бажання отримати, надати, пообіцяти неправомірну вигоду. Предметом цього злочину є сама неправомірна вигода, яка може бути виражена у формі грошових коштів чи іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав. Тобто це може бути будь-яка вигода, як майнова, так і ні, яку службовець отримує за виконання або невиконання певних дій у межах своїх повноважень.
3.6. Слідчий суддя зазначає, що зі змісту скарги і заяви не вбачається достатніх об'єктивних вагомих обставин вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема передбаченого статтею 368 КК, окрім суб'єктивних голослівних припущень скаржника, обґрунтованих винятково посиланнями на нічим не підтверджені відомості «з відкритих джерел» про численні зустрічі народного депутата з різними особами, що само по собі аж ніяк не є протиправним та жодним чином не свідчить про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи.
Ба більше, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Окрім того, можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування.
Згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Також згідно з пунктом 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від однієї тисячі до п'яти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.
Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 209, 364 КК, залежно від встановленого законом на час вчинення таких кримінальних правопорушень конкретного розміру його предмета або завданої ним шкоди, а саме - органам Національної поліції (розмір предмета або завданої шкоди до 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), БЕБУ (розмір предмета або завданої шкоди 1000-5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.
Відтак розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 368 КК для підслідності НАБУ і підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 1 664 000 грн. (3328 грн. х 500).
Проте у заяві і скарзі скаржник не навела жодних ознак реального розміру предмета кримінального правопорушення чи завданої шкоди на такі суми чи понад такі.
Таким чином, зі змісту скарги не вбачається будь-якої ознаки підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.
Водночас слідчий суддя бере до уваги правову позицію, викладену в ухвалі від 14.12.2021 Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду в справі №991/4989/21, а саме, що «Законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду», тобто здійснення НАБУ досудового розслідування не означає автоматичної підсудності будь-якої справи ВАКС
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».
Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
3.7. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на те, що скаржником не доведено обов'язок Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення та як наслідок його бездіяльність, в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 33-1, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд
Відмовити в задоволенні скарги
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 23.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ___________