№ 536/280/26
17 лютого 2026 року м. Кременчук
Суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Река А.С., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в якій просить суд встановити факт належності їй договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 жовтня 1989 року.
Ознайомившись із зазначеною заявою, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Таким чином, заява про встановлення факту повинна відповідати вимогам ст. 175 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Дослідивши матеріали заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не в повній мірі відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а саме: не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи; про наявність у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; не наведено підтвердження того, що ним не подано інших заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.3 ст.42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Водночас заявницею не зазначено у своїй заяві жодної заінтересованої особи, у зв'язку з чим заявниці необхідно визначитися з колом учасників справи.
Відповідно до вимог статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У своїй заяві ОСОБА_1 просить встановити факт належності договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 жовтня 1989 року, водночас заявниця не зазначає про те чи зверталася вона до уповноваженої особи, яка видала документ, із заявою про усунення розбіжностей в договорі купівлі-продажу, чи було отримано відмову та про причини цієї відмови .
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Нормою ч. 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів, станом на момент подання позивачем позовної заяви, визначений п. 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.07.2018 року у справі №904/8549/17, від 27 вересня 2021 року №5026/886/2012, незасвідчені копії документів визнаються недопустимими доказами.
З копій доданих до позовної заяви документів вбачається, що всі подані документи не відповідають вимогам засвідчення копій: не містять напису «згідно з оригіналом», підпису заявниці та дати посвідчення.
Відповідно до положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши заявниці строк для усунення вищезазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявниці у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175,177,185 ЦПК України, суддя,
Постановив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху.
Надати заявниці строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити заявниці, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявниці.
Про прийняте рішення повідомити заявницю, надіславши їй копію ухвали для відома і виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяА. С. Река